Статті

Permanent URI for this collection

https://elar.naiau.kiev.ua/handle/123456789/22007

Browse

Now showing 1 - 20 of 42

ПРАВО ДІТЕЙ (ПАСИНКА, ПАДЧЕРКИ) НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я КРІЗЬ ПРИЗМУ ВИКОНАННЯ ВІТЧИМОМ, МАЧУХОЮ СВОЇХ ОБОВ’ЯЗКІВ. CHILDREN`S RIGHT (STEPSON, STEPDAUGHTER) TO HEALTH CARE THROUGH THE PRISM OF IMPLEMENTATION OF THEIR DUTIES BY THE STEPFATHER, STEPMOTHER
(2022) Гопанчук Василь Степанович; Hopanchuk Vasyl Stepanovych; Калінюк Анжела Леонідівна; Kaliniuk Anzhela Leonidivna; Куцик Катерина Володимирівна; Kutsyk Kateryna Volodymyrivna
В статті наголошено, що право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичний догляд є конституційним, і невід’ємним правом особи, зміст якого визначено на рівні закону. Зокрема, що стосується права дитини на охорону здоров’я, то Законом України «Про охорону дитинства», визначено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формування навичок здорового способу життя. Авторами підкреслено, обов’язок батьків та осіб, що їх замінюють, зокрема – вітчима, мачухи піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток є невід’ємною частиною виховання і пов’язаний із створенням для дітей належних матеріально-побутових умов. Низькі демографічні показники народжуваності та високі показники дитячої смертності, особливо в умовах повномасштабного вторгнення рф в Україну, роблять право на охорону здоров’я дитини, поряд із її правом на життя, найціннішими правами та зумовлюють актуальність даної наукової розвідки. Визначена мета статті, яка полягає у ґрунтовному аналізі легальних та доктринальних засад права дитини на охорону здоров’я, належний фізичний, духовний та моральний розвиток, реалізація якого повною мірою залежить від виконання цього обов’язку батьками та іншими особами, які їх замінюють, зокрема вітчимом, мачухою. Обґрунтовано, що вітчим, мачуха є фактичними вихователями пасинка, падчерки, які мають не лише право брати участь у вихованні пасинка, падчерки. На них поширюються і обов’язки, встановлені законодавством, в тому числі – обов’язок дбати про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.The article is emphasized that the right to health care, medical assistance and medical care is a constitutional and inalienable right of a person, the content of which is defined at the level of law. In particular, with regard to the child's right to health care, the Law of Ukraine "On Childhood Protection" defines that the state guarantees a child the right to health care, free qualified medical assistance in state and communal health care institutions, promotes the creation of safe conditions for life and healthy development of the child, rational nutrition, formation of healthy lifestyle skills. Authors is underlined that the duty of parents and persons who replace them, in particular – stepfathers, stepmothers, to take care of the child's health, his physical, spiritual and moral development is an integral part of upbringing and is connected with the creation of appropriate material and household conditions. Low demographic birth rates and high child mortality rates, especially in the conditions of the full-scale invasion of the Russian Federation in Ukraine, make the right to health protection of the child, along with its right to life, the most valuable rights and determine the relevance of this scientific research. The purpose of the article is determined, which consists in a thorough analysis of the legal and doctrinal foundations of the children's right to health care, proper physical, spiritual and moral development, the implementation of which fully depends on the fulfillment of this duty by parents and other persons who replace them, in particular stepfather, stepmother. It is grounded that the stepfather, stepmother are the actual educators of the stepson, stepdaughter, who have not only the right to participate in the upbringing of the stepson, stepdaughter. They are also subject to the obligations established by law, including the obligation to take care of the child's health, physical, spiritual and moral development.
Новелізація суб’єктного складу справ про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку. Novelization of the subjects composition of the case on providing a person with compulsory psychiatric care
(2023) Куцик Катерина Володимирівна; Kutsyk Kateryna Volodymyrivna
У тезах доповіді акцентовано увагу на актуальності дослідження питань надання психіатричної допомоги особі, особливо у разі, коли така допомога надається без її усвідомленої згоди. Зазначено, що незважаючи на нормативно закріплену процедуру розгляду згаданої категорії справ в порядку цивільного судочинства, присутня дискусійність деяких норм, зокрема щодо суб’єктного складу. Відтак, автором коротко проаналізовано законодавчі ініціативи щодо їх оптимізації.In the abstracts of the report, attention is focused on the urgency of researching the issues of providing psychiatric care to a person, especially in the case when such assistance is provided without his informed consent. Despite the normatively established procedure for consideration of the mentioned category of cases in the order of civil proceedings, some norms are debatable, in particular, regarding the composition of subjects. Therefore, the author briefly analyzed legislative initiatives regarding their optimization.
Деякі аспекти надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку за цивільним процесуальним законодавством України. Some aspects of providing psychiatric aid for a person in compulsory order according to the civil procedural legislation of Ukraine
(2023) Куцик Катерина Володимирівна; Kutsyk Kateryna Volodymyrivna
У статті розглянуто деякі аспекти надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку за цивільним процесуальним законодавством України. Зокрема, проаналізовано чинні норми законодавства, якими регулюється порядок проведення психіатричного огляду, надання амбулаторної психіатричної допомоги та госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги у разі, якщо особа не дає на це своєї усвідомленої згоди. Також здійснено аналіз запропонованих законодавчих ініціатив у даному напрямку, виходячи із актуальності проблематики забезпечення прав осіб із ознаками психічних розладів. The article examines some aspects of providing psychiatric aid for a person in compulsory order according to the civil procedural legislation of Ukraine. In particular, the current legal norms, which regulate the procedure for conducting a psychiatric examination, providing outpatient psychiatric care, and hospitalization in a psychiatric care facility in the event that a person does not gives his informed consent to this, are analyzed.An analysis of the proposed legislative initiatives in this direction was also carried out, based on the relevance of the issue of ensuring the rights of persons with signs of a mental disorders.
Підстави надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку за цивільним процесуальним законодавством України / Grounds for providing psychiatric aid for a person in compulsory order according to the civil procedural legislation of Ukraine
(2023) Куцик Катерина Володимирівна; Kutsyk Kateryna Volodymyrivna
У статті розглянуто деякі підстави надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку за цивільним процесуальним законодавством України. Зокрема, проаналізовано чинні норми законодавства, які передбачають підстави проведення психіатричного огляду, надання амбулаторної психіатричної допомоги та госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги у разі, якщо особа не дає на це своєї усвідомленої згоди. Також здійснено аналіз запропонованих законодавчих ініціатив у даному напрямку, виходячи із актуальності проблематики забезпечення прав осіб із ознаками психічних розладів. The article examines grounds for providing psychiatric aid for a person in compulsory order according to the civil procedural legislation of Ukraine. In particular, the current legal norms, which regulate the procedure for conducting a psychiatric examination, providing outpatient psychiatric care, and hospitalization in a psychiatric care facility in the event that a person does not gives his informed consent to this, are analyzed. An analysis of the proposed legislative initiatives in this direction was also carried out, based on the relevance of the issue of ensuring the rights of persons with signs of a mental disorders.
Процесуальна економія під час здійснення цивільного судочинства в умовах воєнного стану: огляд законодавчих ініціатив. Procedural Economy during the Implementation of Civil Proceeding under the Conditions of Martial Law: Overview of Legislative Initiatives
(2023) Куцик Катерина Володимирівна; Kutsyk Kateryna Volodymyrivna
У статті розглянуто останні законодавчі ініціативи, що стосуються вдосконалення норм цивільного процесуального законодавства, виходячи зі специфіки здійснення судочинства в умовах воєнного стану. Проаналізовано актуальність запропонованих змін до Цивільного процессуального кодексу України з врахуванням концепції процесуальної економії та дотримання при цьому процесуальної форми та збереження гарантій прав учасників судового процесу. The article examines the latest legislative initiatives related to the improvement of the norms of civil procedural legislation, based on the specifics of judicial proceedings under martial law. The relevance of the proposed changes to the Civil Procedure Code of Ukraine was analyzed, taking into account the concept of procedural economy and compliance with the procedural form and safeguarding the rights of civil process participants.
Деякі аспекти захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів. Some aspects of protecting cultural heritage during armed conflicts
(2023-08-08) Шаповал Леся Іванівна; SHAPOVAL Lesia Ivanivna
В даній статті звертається увага на деякі аспекти захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів. В даний час відбувається активна боротьба між державами та народами за світові ресурси, а також за цивілізаційні цінності, до яких належать об'єкти культурної спадщини. Нині почастішали випадки знищення пам'яток, які є загальносвітовим надбанням людства, насамперед у ході збройних конфліктів. Незважаючи на пильний інтерес провідних держав світу до питання збереження та захисту культурних цінностей та широку правову регламентацію даного питання, акти розграбування та повного руйнування культурних цінностей досі мають місце. This article addresses certain aspects of safeguarding cultural heritage during armed conflicts. Currently, there is an active struggle between states and peoples for global resources, as well as for civilizational values, which include objects of cultural heritage. Instances of destruction of monuments, considered as the common heritage of humanity, have become more frequent, especially during armed conflicts. Despite the vigilant interest of leading world powers in the preservation and protection of cultural heritage and the extensive legal regulation of this matter, acts of looting and complete destruction of cultural assets still occur.
Наслідки порушення правил підсудності цивільних справ. Consequences of violating the rules of jurisdiction in civil cases
(2017) Задорожна, Анастасія Петрівна; Zadorozhna, Anastasia
У статті піднімається питання процесуальних наслідків порушення правил підсудності цивільних справ та їх реалізація в практичній площині. The article raises the question of the procedural consequences of the violation of rules of jurisdiction in civil cases and its realization in the practical field.
Спори про підсудність між судами. Jurisdiction disputes between courts
(2021) Задорожна, Анастасія Петрівна; Zadorozhna, Anastasia
У статті досліджується таке явище в цивільному процесі, як спори про підсудність між судами. Наводиться законодавче регулювання механізму вирішення спорів про підсудність. Дається визначення спорів про підсудність у цивільному процесі як спорів про визначення належного суду, який, за законом, повинен розглянути цивільну справу як суду першої інстанції. Виділяються позитивні та негативні спори про підсудність, дається їх характеристика. Запропоновано виділяти так звані змішані спори про підсуд-ність, тобто такі спори між судами, ко-ли один суд уважає, що справа йому підсудна, а інший це запере-чує. Визначено, що спори про підсудність у цивільному процесі – це спори щодо визначення належного суду, визначеного законом, на розгляд цивільної справи як суду першої інстанції. Незважаючи на законо-давчу заборону, аналіз вітчизняної судової практики й цивільного процесуального законодавства України дає можливість зробити висновки про існування прямих спорів про підсудність між судом та учасниками справи й непрямих спорів про підсудність власне між судами. Обґрунтовується висновок, що змішані спо-ри про підсудність між судами різних ланок можливі тоді, коли ухвала суду про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності й ухвала суду про передачу цивільної справи з одного суду до іншого, оскаржуються в апеляційному порядку. Наводиться аргументація, щоб не допускати на практиці незаконної передачі справи з одного суду до іншого або тим більше незаконного повернення цивільної справи в суд, що здійснив таку передачу, пропонується надати контролюючі повноваження голові суду, що здійснює передачу (повернення) цивільної справи, які полягатимуть у необхідності затвердження головою суду ухвали судді цього суду про передачу цивільної справи. Якщо голова суду затвердить таку ухвалу, у сторони з’явиться можливість її оскаржити в апеляційному порядку. Якщо голова суду таку ухвалу не зат-вердить, передача цивільної справи не відбудеться і справа розглядатиметься тим самим суддею. У новій редакції 2017 року Кодексу такий контроль з боку голови суду передбачено тільки з приводу однієї підста-ви передачі цивільної справи з одного суду до іншого: унаслідок відводів чи самовідводів неможливо утворити склад суду для розгляду справи. The article examines such a phenomenon in civil proceedings as jurisdictional disputes between courts. Legislative regulation of the mechanism for resolving disputes over jurisdiction is provided. Disputes on jurisdiction in civil proceedings are defined as disputes on the determination of the appropriate court, which by law must consider a civil case as a court of first instance. There are positive and negative disputes about jurisdiction, their characteristics are given. It is proposed to single out the socalled mixed disputes about jurisdiction, ie such disputes between courts, when one court considers that the case is within its jurisdiction and the other denies it. It is determined that disputes over jurisdiction in civil proceedings are disputes concerning the determination of the appropriate court, determined by law, for consideration of a civil case as a court of first instance. Despite the legislative prohibition, the analysis of domestic judicial practice and civil procedural legislation of Ukraine makes it possible to draw conclusions about the existence of direct disputes about jurisdiction between the court and the parties and indirect disputes about jurisdiction between the courts. The conclusion is substantiated that mixed disputes about jurisdiction between courts of different levels are possible when the court decision to initiate proceedings in violation of the rules of jurisdiction and the court decision to transfer a civil case from one court to another are appealed. It is argued that in order to prevent the practice of illegal transfer of a case from one court to another or even more illegal return of a civil case to the court that made such transfer, it is proposed to provide supervisory powers to the chairman of the court trans-ferring (returning) a civil case, the need for approval by the chairman of the court of the decision of the judge of this court on the transfer of a civil case. If the president of the court approves such a decision, the parties will have the opportunity to appeal it. If the chairman of the court does not approve such a decision, the transfer of the civil case will not take place and the case will be considered by the same judge. The new version of the Code of 2017 provides for such control by the chairman of the court only on one ground of transfer of a civil case from one court to another – due to withdrawals or self-withdrawals it is not possible to form a court to hear the case.
Реалізація правил підсудності цивільних справ і наслідки їх порушення. Implementation of rules of jurisdiction of civil cases and consequences of their violation
(2019) Задорожна, Анастасія Петрівна; Zadorozhna, Anastasia
На практиці доволі часто трапляються випадки, коли позивач звертається до суду, що не має повноважень розглядати від-повідну цивільну справу. Порушення правил підсудності приз-водить до того, що особа (наприклад, відповідач) позбав-ляється можливості розгляду її справи саме в уповноважено-му суді як «суді, встановленому законом», що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних сво-бод. Підсудність як правове явище має не лише статичний ас-пект, а й динамічний, що розкривається при реалізації права на судовий захист в сфері цивільної юрисдикції. In practice, there are often cases where the plaintiff goes to court that does not have the authority to hear the relevant civil case. Violation of the rules of jurisdiction leads to the fact that a person (for exam-ple, the defendant) is deprived of the opportunity to consider his case in an authorized court as a «court established by law»,which is a violation of Art. 6 of the Convention for the Protection of Hu-man Rights and Fundamental Freedoms. Jurisdiction as a legal phenomenon has not only a static aspect but also a dynamic one, which is revealed in the exercise of the right to judicial protection in the field of civil jurisdiction.
До питання профілактики екологічних правопорушень. Regarding the prevention of environmental crimes
(2021-03-19) Якимець, Олексій Іванович; Yakymets, Oleksii Ivanovych
Актуальність статті полягає в тому, що важливу роль в охороні навколишнього природ-ного середовища належить профілактиці екологічних правопорушень. Значення профі-лактичних заходів в правові охороні природи визначається загальною спрямованістю природоохоронної політики, яку проводить наша держава. В екологічному законодав-стві існує розгалужена система правових актів і норм направлених на профілактику екологічних правопорушень. Такі норми є в Земельному, Водному, Лісовому кодексах, в Законах України «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд України». Профілактика екологічних правопорушень здійс-нюється проведенням екологічного контролю. Проблема профілактики екологічних правопорушень багатогранна. Важливо щоб профілактична роботи проводилась більш масштабно і цілеспрямовано. Проведення профілактичної роботи входить в обов’язки державних органів, але перш за все її зобов’язані проводити правоохоронні органи. The relevance of the article lies in the fact that an important role in the protection of the na-tural environment belongs to the prevention of environmental crimes. The importance of preventive measures in the legal protection of nature is determined by the general orienta-tion of the nature protection policy carried out by our state. In environmental legislation, the-re is an extensive system of legal acts and norms directed at the prevention of environmen-tal offenses. Such norms are in the Land, Water, and Forest Codes, in the Laws of Ukraine "On Protection of Atmospheric Air", "On Animal World", "On Nature Reserve Fund of Ukrai-ne". Prevention of environmental offenses is carried out by carrying out environmental control. The problem of prevention of environmental offenses is multifaceted. It is important that preventive work is carried out on a larger scale and purposefully. Carrying out preven-tive work is part of the responsibilities of state bodies, but first of all, it must be carried out by law enforcement agencies.
Охорона навколишнього природного середовища – провідна функція держави. Protection of the natural environment is a leading function of the state. International cooperation in the field of environmental protection is an indispensable element of the state policy of Ukraine.
(2020-04-25) Якимець, Олексій Іванович; Yakymets, Oleksii Ivanovych
Актуальність статі полягає в тому, що охорона навколишнього природного середовища відноситься до глобальних проблем, життєво важливих для всього суспільства. Ця проблема набула особливо важливого значення, у зв’язку з розширенням масштабів і можливостей людства у сфері природокористування. Особливо гостро стоїть пробле-ма охорони навколишнього природного середовища в Україні. Держава і суспільство повинні мати чітку політику і програму дій спрямовану на забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України. Екологічна функція держави є однією з основних. Вона реалізується шляхом проведення відповідної дер-жавної політики. Її принципові засади в Україні визначені Основними напрямами дер-жавної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Охорону навколишнього природного середовища необхідно розглядати як важливу складову частину державного плану економічного і соціального розвитку України. The relevance of gender lies in the fact that the protection of the natural environment belongs to global problems vital for the entire society. This prob-lem has become especially important due to the expansion of the scope and capabilities of mankind in the field of nature management. The problem of environmental protection is par-ticularly acute in Ukraine. The state and society must have a clear policy and program of ac-tions aimed at ensuring environmental safety and maintaining ecological balance on the ter-ritory of Ukraine.The ecological function of the state is one of the main ones. It is implemen-ted by implementing the appropriate state policy. Its principles in Ukraine are determined by the Main directions of the state policy of Ukraine in the field of environmental protection, use of natural resources and ensuring environmental safety. Environmental protection must be considered as an important component of the state plan for economic and social develop-ment of Ukraine.
Україна і довкілля: аспекти міжнародного співробітництва. Ukraine and the environment: aspects of international cooperation
(2019-04-20) Якимець, Олексій Іванович; Yakymets, Oleksii Ivanovych
Актуальність статті полягає в тому що, Україна бере участь в міжнародному співробіт-ництві у галузі охорони навколишнього природного середовища на державному і гро-мадському рівнях відповідно до законодавства України та міжнародного права. Між-нродні зобов’язання України щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки випливають з по-ложень певних міжнародних конвенцій та двухсторонніх угод. Міжнародні конвенції та угоди, ратифіковані нашою країною, дають змогу визначити основні напрями розвитку національного законодавства та розробки загальнодержавних і регіональних програм у сфері реалізації екологічного прогнозування, його подальшого розвитку з метою забез-печення належної охорони навколишнього природного середовища та екологічної без-пеки. Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середо-вища є неодмінним елементом державної політики України. The relevance of the article lies in the fact that Ukraine participates in international cooperation in the field of environ-mental protection at the state and public levels in accordance with the legislation of Ukraine and international law. Ukraine's international obligations regarding the protection of the na-tural environment, the use of natural resources and the provision of environmental safety derive from the provisions of certain international conventions and bilateral agreements. In-ternational conventions and agreements ratified by our country make it possible to determi-ne the main directions of development of national legislation and the development of natio-nal and regional programs in the field of environmental forecasting and its further develop-ment in order to ensure proper protection of the natural environment and environmental sa-fety. International cooperation in the field of environmental protection is an indispensable element of the state policy of Ukraine.
До питання раціонального використання земель як умови їх охорони. To the issue of rational use of lands as a condition for their protection
(2018-04-17) Якимець, Олексій Іванович; Yakymets, Oleksii Ivanovych
Актуальність статі полягає в тому,що земля – найперше і найголовніше джерело всяко-го багатства. Це матеріальна першооснова благополуччя народу. Як просторовий опе-раційний базис земля використовується у всіх галузях народного господарства. У сіль-ському господарстві земля є основним і незамінним засобом виробництва. Вона є ма-теріальною основою всякого процесу виробництва із загальним знаряддям праці. За-безпечення раціонального використання та охорони земель – один з основних принци-пів земельного законодавства. Раціональне використання землі передбачає взаємо-зв’язок досягнення необхідного ефекту, який отримано від господарської експлуатації землі при мінімальних затратах з одночасним збереженням і покращенням землі в про-цесі її використання. The relevance of gender lies in the fact that land is the first and most important source of all wealth. This is the material foundation of the people's well-being. Land is used as a spatial operating base in all branches of the national economy. In agricul-ture, land is the main and irreplaceable means of production. It is the material basis of any production process with common tools. Ensuring the rational use and protection of land is one of the main principles of land legislation. Rational use of land involves the interrelation-ship of achieving the necessary effect obtained from economic exploitation of land at mini-mal costs with simultaneous preservation and improvement of land in the process of its use.
Об'єктивна необхідність взаємодії суспільства і природи. The objective necessity of interaction between society and nature
(2017-10-21) Якимець, Олексій Іванович; Yakymets, Oleksii Ivanovych
Актуальність статті полягає в тому, що взаємодія суспільства з природою завжди була і є найголовнішою умовою існування людства. Навколишнє природне середовище слу-жить умовою і засобами існування людини, територією, на якій вона проживає, просто-ровою межею здійснюваної державної влади, місцем для розміщення об’єктів культур-но-побутового призначення й іншою базовою умовою людської діяльності. Все те, що виробляє і споживає людина, створюється шляхом використання природних ресурсів. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Враховуючи сучасні умови розвитку суспільства немож-ливо вирішувати завдання підвищення добробуту людей, зміцнення їх здоров’я не забезпечивши раціональне природокористування і охорону дітей.З цією метою Україна проводить на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпеч-ного для існування живої і неживої природи навколишнього природного середовища, захист життя і здоров’я населення. The relevance of the article lies in the fact that the interaction of society with nature has always been and is the most important condition for the existence of humanity. The surrounding natural environment serves as a condition and means of human existence, the territory on which he lives, the spatial boundary of the exer-cised state power, a place for placing objects of cultural and domestic purpose, and other basic conditions of human activity. Everything that man produces and consumes is created by using natural resources. Every citizen has the right to use natural objects owned by the people in accordance with the law. Taking into account the current conditions of the develop-ment of society, it is impossible to solve the task of improving people's well-being and stren-gthening their health without ensuring rational use of nature and protection of children.To this end, Ukraine implements an environmental policy on its territory aimed at preserving the living and non-living nature of the environment, protecting the life and health of the popula-tion.
Набувальна давність як підстава набуття права власності на земельну ділянку. Statute of limitations as a basis for acquiring ownership of a land plot
(2020-02) Герасимчук, Лідія Вікторівна /; HERASYMCHUK, Lidiia Viktorivna
Набувальна давність – один із первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалеж-но від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній вла-сності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб’єкта, здатного набути у влас-ність певний об’єкт; законність об’єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. У статті проаналізовано законодавство щодо набуття права власності за набувальною давніс-тю на земельну ділянку. Показано, що набуття права власності за набувальною дав-ністю на земельну ділянку регулюється не тільки Цивільним кодексом України, але й Земельним кодексом України. Огляд судової практики на предмет застосування поло-жень статті 344 Цивільного кодексу України щодо набуття права власності на земельну ділянку, статті 119 Земельного кодексу України свідчить про недосконалість законо-давства з цього питання, яка призводить до неоднозначного тлумачення судами поло-жень чинного законодавства, а іноді, і до ухвалення незаконних рішень щодо земель сільськогосподарського призначення. Адже в статті 344 Цивільного кодексу України іде мова про набуття права власності на земельну ділянку за рішенням суду. А в статті 119 Земельного кодексу України мова іде про загальний порядок набуття права власності на земельну ділянку в порядку ст. ст. 116, 118, 123 Земельного кодексу України. Наяв-ність у сукупності необхідних умов (добросовісне, відкрите та безперервне користуван-ня особою, яка не є власником, земельною ділянкою протягом 15 років) дає громадя-нину право звернутися до відповідних органів з клопотанням про передачу цієї земель-ної ділянки у власність, а не до суду. Тому автором запропоновано внести відповідні зміни до діючого законодавства (до статті 344 Цивільного кодексу України). Такі зміни усунуть двоякість тлумачення судами підстав набуття права власності в порядку набу-вальної давності на земельну ділянку та можливість ухвалення незаконних рішень. Acquisition is one of the primary ways in which property rights arise. This is the way that the ownership of a thing first arises or regardless of the right of the previous owner of the thing. It is based not on previous property and succession relations, but on the totality of the cir-cumstances referred to in Part 1 of Art. 344 of the Civil Code of Ukraine, namely: the pre-sence of an entity capable of acquiring a certain entity; the legality of the object of owner-ship; bona fide seizure of another's property; open ownership; continuity of ownership; the absence of a rule of law on the restriction or prohibition of the acquisition of property right by the statute of limitations. The article analyzes the legislation on the acquisition of title to the statute of limitations on the land plot. It has been shown that the acquisition of ownership right over the land prescription is regulated not only by the Civil Code of Ukraine, but also by the Land Code of Ukraine. Review of the case-law on the application of the provisions of Article 344 of the Civil Code of Ukraine on the acquisition of ownership of land, Article 119 of the Land Code of Ukraine testifies to the imperfection of the legislation on this issue, which leads to ambiguous interpretation of the provisions of the current legislation by the courts and sometimes to the adoption of laws decisions on agricultural land. After all, Article 344 of the Civil Code of Ukraine refers to the acquisition of ownership of a land plot by a court decision. In addition, in Article 119 of the Land Code of Ukraine we are talking about the general procedure for acquiring ownership of a land plot in accordance with Art. Art. 116, 118, 123 of the Land Code of Ukraine. The presence of all the necessary conditions (fair, open and continuous use of the person who is not the owner of the land for 15 years) gives the citizen the right to apply to the relevant authorities with a request for the transfer of this land to the property, and not to court. Therefore, the author is proposed to amend the cur-rent legislation (Article 344 of the Civil Code of Ukraine). Such changes will eliminate the ambiguity of the courts' interpretation of the grounds for the acquisition of property rights in terms of the statute of limitations on the land plot and the possibility of making illegal deci-sions.
Недійсність шлюбу за сімейним законодавством України та застосованість норм міжнародного приватного права. Invalidity of marriage under the family law of Ukraine and the applicability of private international law
(2020-04) Герасимчук, Лідія Вікторівна; HERASYMCHUK, Lidiia Viktorivna
В статті розкриваються питання недійсності шлюбу за Сімейним Кодексом України. Вказано, що ст. 38 СК України підставами недійсності шлюбу називає порушення ви-мог, встановлених статтями 22, 24-26 СК України. Це вимоги до шлюбного віку для чо-ловіків та жінок, які бажають зареєструвати шлюб, вимоги щодо добровільності шлюбу, вимоги щодо одношлюбності, вимоги щодо відсутності кровного споріднення та щодо неможливості шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною. Звертається увага на те, що в ст. 38 СК України не має посилання на ст. 21 СК України, хоча серед загальних положень про шлюб в СК України вказана стаття є. Із змісту ст. 21 СК Украї-ни вбачається ще одна вимога для осіб, які бажають зареєструвати шлюб: це повинні бути особи різних статей, адже зареєструвати шлюб в органі державної реєстрації ак-тів цивільного стану можливо лише між чоловіком та жінкою. Одностатеві шлюби СК України не передбачає. Аналогічні посилання щодо недійсності шлюбу містять і колізій-ні норми сімейного права Закону України «Про міжнародне приватне право». Тому при вирішенні сімейних відносин з іноземним елементом практики, відмовляючи в реєстра-ції одностатевих шлюбів, можуть посилатися не на СК України, що було б логічно, а на статтю про застереження про публічний порядок Закону України «Про міжнародне при-ватне право». Так само має вирішуватися питання про дійсність чи недійсність шлюбу, укладеного за межами України. Такий порядок вирішення вказаних питань підтверджу-ється і практикою Європейського суду з прав людини. Але при цьому виникає диску-сія: як трактувати поняття «публічний порядок», адже чіткого визначення змісту «пуб-лічного порядку» нема. Це породжує наступну дискусію: про легітимність норм міжна-родного права. Для того, щоб зняти вказані дискусії при вирішенні практичних задач автор статті пропонує внести відповідні зміни в СК України, а саме: в ст. 38 СК України повинно бути посилання і на ст. 21 СК України. При цьому не будуть порушуватися права одностатевих союзів, адже на сьогоднішній день державне та суспільне визнан-ня одностатевих сімейних союзів у багатьох країнах відбувається у формі реєстрова-ного партнерства. The article addresses the issues of marriage invalidity under the Family Code of Ukraine. It is stated that Art. 38 of the Family Code of Ukraine on grounds of inva-lidity of marriage calls a violation of the requirements established by Articles 22, 24-26 of the Family Code of Ukraine. These are the marriage requirements for men and women who wish to register for marriage, the requirements for marriage voluntariness, the requirements for single marriage, the requirement for no relationship and the impossibility of marriage between the adopter and the adopted child. Attention is drawn to the fact that in Art. 38 of the Family Code of Ukraine has no reference to Art. 21 of the Family Code of Ukraine, although there is an article in the general provisions on marriage in the Family Code of Uk-raine. From the content of Art. 21 of the Family Code of Ukraine sees another requirement for persons wishing to register a marriage: they must be persons of different sexes, since it is only possible to register a marriage in the state registration body of civil status acts bet-ween a man and a woman. The same-sex marriage the Family Code of Ukraine does not provide. Similar references to the invalidity of marriage are contained in the conflict of law rules of family law of the Law of Ukraine "On Private International Law". Therefore, when deciding on family relations with a foreign element of practice, refusing to register same-sex marriages, they may not refer to the Family Code of Ukraine, which would be logical, but to the article about the public order of the Law of Ukraine “On Private International Law”. The issue of the validity or invalidity of a marriage made outside Ukraine should also be addres-sed. Such a procedure for resolving these issues is confirmed by the practice of the Euro-pean Court of Human Rights. But there is a debate: how to interpret the concept of "public order", because there is no clear definition of the content of "public order". This gives rise to the following debate: the legitimacy of international law. In order to remove these discus-sions in solving practical problems, the author proposes to make appropriate changes in the Family Code of Ukraine, namely: in Art. 38 of the Family Code of Ukraine should also be referred to Art. 21 of the Family code of Ukraine.This will not violate the rights of same-sex unions, because today the state and public recognition of same-sex family unions in many countries is in the form of a registered partnership.
Застосування позовної давності до сімейних правовідносин. Application of the statute of limitations to family legal relations
(2021-06) Герасимчук, Лідія Вікторівна; HERASYMCHUK, Lidiia Viktorivna
В статті пропонується розглянути інститут позовної давності з важливого, на наш пог-ляд, на сьогоднішній день аспекту. Мова йде про такі загальні засади цивільного зако-нодавства, як справедливість, добросовісність та розумність. Право особи на захист теж повинно відповідати таким критеріям. Це право має бути обмежено часовими рам-ками. Щоб правильно застосувати строк позовної давності, необхідно правильно виз-начити початковий момент. Цивільне законодавство поєднує в собі два критерії: об’єк-тивний, який пов'язаний з конкретним юридичним фактом, при настанні якого почи-нається перебіг строку позовної давності, та суб’єктивний – з моментом, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права. Суб’єктивний критерій пе-редбачає «обізнаність» особи про порушення її права. В правозастосовній практиці виникає питання, яким чином визначити момент, коли особі стало відомо або повинно бути відомо про порушення свого права і якими критеріями треба керуватись. В визна-ченні моменту, «коли особа дізналась або могла дізнатись» про порушення права в правозастосовній практиці є помилки. В статті розглядаються питання застосування суб’єктивного критерія в сімейних правовідносинах. Розглядається питання застосу-вання позовної давності до вимог про поділ майна, заявлених після розірвання шлюбу. В сімейному законодавстві робиться наголос на те, що позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого пра-ва власності, хоча є посилання на цивільне законодавство. Судова практика свідчить про те, що не завжди інститут позовної давності сприяє стабілізації відносин, усуненню невизначеності між учасниками цивільних правовідносин. Хоча має місце судова прак-тика, яка говорить про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав. Автором надані пропозиції щодо внесення змін в діюче законодавство з урахуванням всіх окреслених задач, проблем в правозастосуванні. The article propo-ses to consider the statute of limitations from an important, in our opinion, to date aspect. We are talking about such general principles of civil law as justice, good faith and reasona-bleness. A person's right to protection must also meet such criteria. This right should be limited in time. In order to properly apply the statute of limitations, it is necessary to correctly determine the starting point. Civil law combines two criteria: objective, which is related to a specific legal fact, at the onset of which the statute of limitations begins, and subjective - with the moment when a person learned or could learn about the violation of his right. The subjective criterion presupposes the "awareness" of the person about the violation of his right. In law enforcement practice, the question arises as to how to determine the moment when a person became aware or should be aware of a violation of his right and what criteria should be followed. There are errors in the definition of the moment "when a person learned or could have learned" about the violation of the law in law enforcement practice. The article considers the application of the subjective criterion in family relations. The issue of application of the statute of limitations to the requirements for the division of property, declared after the divorce, is considered. Family law emphasizes that the statute of limitati-ons is calculated from the day when one of the co-owners learned or could have learned about the violation of his property rights, although there is a reference to civil law. Judicial practice shows that the institution of statute of limitations does not always contribute to the stabilization of relations, the elimination of uncertainty between the parties to civil relations. Although there is case law, which speaks of the presumption of the possibility and obligation of a person to know about the state of their property rights. The author provides proposals for changes in existing legislation, taking into account all the outlined tasks, problems in law enforcement.
Історико-правові аспекти прийняття жінок на службу в поліцію: досвід деяких зарубіжних країн. Historical and legal aspects of recruiting women to the police: the experience of some foreign countries
(2020-04) Полішко, Н.Л.
У статті розглянуто питання залучення жінок до несення служби в поліції деяких зарубіжних країн у його історичному розвитку. Автором статті підкреслено, що проблема дискримінації жінок є одним із важливих явищ як в окремо взятому суспільстві, так і у всьому світі. Саме така обставина спонукала Організацію Об’єднаних Націй та інші міжнародні організації до розробки й затвердження ряду міжнародних докумен-тів, метою яких є забезпечення рівності й справедливості у сфері праці жінок, у тому числі й тих, хто несе службу в різних правоохоронних структурах. Здійснений аналіз зарубіжної літератури й законодавства дозволив автору сформулювати висновок, що першою країною, яка стала залучати жінок до поліцейської діяльності, стали Сполучені Штати Америки, а згодом така практика поширилась і на країни Західної Єв-ропи. Автор спирається на офіційні дані, за якими досвід роботи жінок у поліції в Сполучених Штатах Америки розпочався в середині ХІХ століття. У таких країнах Європи, як Великобританія, Німеччина, Франція та інші жінок на службу в поліції почали залучати в 30-х роках минулого століття. У таких краї-нах, як Ірландія, Ізраїль, Канада жінок на службу в поліцію стали брати лише в другій половині ХХ століт-тя. У результаті здійсненого дослідження автором встановлено, що спочатку поліцейська діяльність жі-нок, в основному, здійснювалась у таких напрямках: патрульно-постова служба, регулювання дорож-нього руху, розслідування дорожньо-транспортних пригод, забезпечення охорони громадського порядку. Вивчення процесу залучення жінок на службу до поліції в різних країнах дозволяє зробити висновок про те, що на початку кадрові служби наймали на роботу жінок для виконання обмежених видів діяльності, вони не мали спеціальної підготовки й поліцейських повноважень. І лише після того, як керівництво виз-нало їхню ефективність у роботі, пов’язаній із жінками й дітьми, співробітниці почали проходити профе-сійну підготовку й отримувати повноваження поліцейських. Автор констатує, що залучення жінок на служ-бу в поліцію розв’язало ряд проблем, зокрема це й питання некомплекту кадрів. Загалом удосконалення правового регулювання служби жінок у поліції сприяло покращенню роботи поліції у сфері забезпечення правопорядку й боротьби зі злочинністю.
Соціальний захист жінок, які проходять службу в Національній поліції України. Social protection of women serving in the National police of Ukraine
(2021-11) Полішко, Н.Л.
У статті наголошено, що соціальний і правовий захист є невід’ємними елементами будь-якої держави, які постійно розвиваються та вдосконалюються, підкреслюється, що Україна, проголосивши себе не тільки правовою, демократичною, а і соціальною державою, попри складну економічну ситуацію, робить усі можливі кроки на шляху забезпечення соціальних гарантій, установлених для працівників поліції. Автор констатує, що правовий та соціальний статус працівника поліції (з огляду на належність до особливого виду державної служби) налічує низку обмежень, закріплених у відповідних законодавчих чи відомчих нормативно-правових актах. Зроблено висновок, що соціальний захист працівника поліції, тобто комп-лекс пільг та переваг для нього (і членів його сім’ї), має компенсувати не тільки специфічні умови праці, а й обмеження та заборони, встановлені законом щодо поліцейського. У цьому виражається один із прин-ципів служби в поліції – взаємозв’язок обмежень, обов’язків і заборон, відповідальності на службі та соціальних гарантій працівника поліції. Автором визначається, що найважливішим складником соціаль-ного захисту жінок, які проходять службу в Національній поліції, є їх грошове забезпечення (як основні виплати, так і надбавки за особливі умови праці, за сумлінне виконання службових обов’язків, за роботу з документами, що становлять державну таємницю). Грошове забезпечення працівників поліції має ве-лике значення для підвищення престижу служби, а також зміцнення законності і дисципліни поліцейсь-ких. Законодавством України встановлено, що материнство, дитинство перебувають під особливим за-хистом держави, а жінці-матері мають бути створені умови для поєднання материнства та здійснення інших прав та обов’язків, тому, попри належність жінки-поліцейського до особливого виду професійної діяльності, за нею зберігається основне особисте немайнове право – право на материнство і, відповідно, всі види соціального захисту, які надаються жінці у зв’язку з таким станом. У статті обґрунтовано, що під соціальним захистом жінок, які проходять службу в поліції, слід розуміти сукупність економічних, право-вих, матеріально-технічних, організаційних засобів, що забезпечують дотримання основних соціальних прав жінок (відповідно до соціально-правового статусу поліцейської) та які спрямовані на створення на-лежних умов для реалізації ними службової діяльності в межах соціального страхування, соціального забезпечення та соціального обслуговування з урахуванням галузевих положень трудового, цивільного, сімейного, житлового та медичного законодавства. Ключові слова: соціальний захист, соціальні гарантії, пенсійне забезпечення, медичне забезпечення жінок-поліцейських.
Фізична підготовка як умова реалізації трудової функції жінками-поліцейськими. Historical and legal aspects of recruiting women to the police: the experience of some foreign countries
(2020-10) Полішко, Н.Л.
У статті розглянуто фізичну підготовку жінок-поліцейських як умову реалізації ними трудової функції, а саме поліцейської діяльності, змістом якої є забезпечення охорони прав і свобод людини, протидія зло-чинності, підтримання публічної безпеки і порядку, та проаналізовано деякі нормативно-правові акти, які регламентують умови прийняття на службу до Національної поліції України осіб жіночої статі. У статті підкреслюється, що значення всієї правоохоронної системи в Україні у підтриманні правового порядку та забезпеченні безпеки громадянського суспільства є дуже великим. Від ефективної й чітко налагодженої роботи підрозділів Національної поліції, від взаємодії цих структур з громадськими формуваннями, орга-нами місцевого самоврядування і громадянами багато в чому залежить спокійне й розмірене життя не лише суспільства, але й окремо взятого члена цього суспільства. Висвітлюючи дану проблематику, автор звертається до широкого спектру наукових розвідок та погоджується з тим, що професійна діяльність співробітників поліції передбачає значні фізичні навантаження, що враховується під час відбору кандида-тів на службу у вигляді високих вимог до стану здоров’я, фізичної підготовленості, до здатності перено-сити тривалі навантаження. Зроблено висновок, що законодавчі вимоги щодо кандидатів на поліцейські посади стосуються і жінок, які проходять службу в Національній поліції України, де рівень їхньої фізичної підготовки є складовою частиною проходження ними служби, що має велике значення як під час прий-няття їх на службу, так і в процесі виконання своїх професійних обов’язків. У статті також підкреслено, що роль фізичної підготовки жінок, які проходять службу в Національній поліції, є важливою як у досяг-ненні жінками-поліцейськими найбільш вагомих результатів у своїй професійній діяльності, так і в збере-женні життя і здоров’я жінки, в тому числі репродуктивного, під час виконання службових обов’язків. Сформульовано ряд висновків, спрямованих на оптимізацію законодавства, що регламентує умови несення служби жінками-поліцейськими.

Browse

Recent Submissions