2023 рік
Permanent URI for this community
Browse
Browsing 2023 рік by Title
Now showing 1 - 20 of 33
Results Per Page
Sort Options
Item Aspects of implementing the principle of proportionality in the execution of a decision on a search permit for a personʼs home or other property. Аспекти реалізації принципу пропорційності під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи(2023) Zaitsev Dmytro; Зайцев ДмитроTrust in the state is an urgent problem for the countries of Central-Eastern and Eastern Europe. Since building partnerships between the state and society is possible only if the principle of procedural fairness is observed, restriction of a personʼs right to inviolability of housing or other property in criminal proceedings is one of the most pressing problems of modern Ukrainian legislation. Довіра до держави є нагальною проблемою країн Центрально-Східної та Східної Європи. Позаяк побудова між державою і суспільством партнерських стосунків можлива лише за умови дотримання принципу процесуальної справедливості, обмеження права особи на недоторканність житла чи іншого володіння в кримінальному провадженні є однією з нагальних проблем сучасного українського законодавства.Item Chapter 36-1 of the CPC of Ukraine as a ground for closing criminal proceedings. Глава 36-1 КПК України як підстава для закриття кримінального провадження(НАВС, 2023) Rohatiuk Ihor; Рогатюк Ігор; Zapototskyi Andrii; Запотоцький АндрійThe emergence of a new ground for closing criminal proceedings in the current Code of Criminal Procedure of Ukraine – in connection with the decriminalization of an act committed by a person – has caused ambiguous assessments by scholars. The application of the new procedure in judicial practice necessitates a thorough scientific study of the problem in order to prevent violations of the law. Поява в чинному Кримінальному процесуальному кодексі України нової підстави для закриття кримінального провадження – у звʼязку з декриміналізацією діяння, вчиненого особою, – викликала неоднозначні оцінки вчених. Застосування нового порядку провадження в судовій практиці зумовлює необхідність ґрунтовного наукового опрацювання проблеми з метою недопущення порушень закону.Item Citizens’ access to justice during the introduction and implementation of the legal regime of martial law in Ukraine. Доступ громадян до правосуддя під час запровадження та здійснення правового режиму воєнного стану в Україні(НАВС, 2023) Popovych Korneliia; Попович КорнеліяDuring times of martial law, access to justice may become limited. However, there exist generally accepted principles of international humanitarian law and European standards that mandate a state embroiled in conflict to safeguard human rights and access to judicial procedures. Hence, the issue of exercising the right to access justice is relevant. he purpose of this study was to investigate the functioning of the judicial system of Ukraine under martial law and its accessibility to citizens. Під час воєнного стану доступ до правосуддя може бути обмежений, однак є загальноприйняті принципи міжнародного гуманітарного права, європейські стандарти, які покладають обов’язок на державу, що знаходиться в конфлікті, забезпечувати захист прав людини й доступ до судових процедур, тому актуальним є питання реалізації права на доступ до судочинства.Item Criteria for distinguishing looting from other crimes: A comparative analysis. Критерії відмежування мародерства від інших злочинів: порівняльний аналіз(2023) Kopotun, Ihor; Копотун, Ігор; Murzo, Yevheniia; Мурзо, ЄвгеніяWith the beginning of the Russian-Ukrainian war, increasingly often crimes of a general criminal nature are instead qualified by Article 432 of the Criminal Code of Ukraine, where the composition of crimes is entirely different. The purpose of this study was a comprehensive analysis of the structure of the criminal offence of looting by comparing it with other crimes, as well as formulating a unified practice of understanding and qualification in the aspect of the subject of the study. According to the set purpose of the study, a complex of scientific methods was used, namely, general scientific and special ones: the method of statistical research – to analyse and compare the dynamics of committing criminal offences related to looting; dialectical – within the framework of investigating the theory and practice of contradictions related to the incorrect qualification of looting; comparative legal – in the context of analysing the positions of other scientists regarding the understanding of the essence of looting; formal logical – when defining the legal category “looting”. It was established that the need for the correct application of the specified provision is conditioned upon such circumstances as the increase in the number of cases of looting that become known from open sources of information, which are not properly registered and not investigated by law enforcement officers, which is due to the lack of experience in working with criminal offences of such specificity and complexity of their registering in the occupied territories; the need to distinguish such crime as “looting” under Ukrainian legislation from cases of robbing civilians, their living quarters, vehicles, shops, and other infrastructure for profit and satisfying one’s personal needs. The practical significance of this study lies in the fact that the main statements and conclusions can be used in methodological recommendations for the development of an algorithm for the investigation of criminal offences related to criminally illegal actions, prescribed by Article 432 of the Criminal Code of Ukraine, and are also valuable for the subjects of criminal justice in their activities to eliminate misunderstandings and different interpretations of the current legislation revealed by practice; considered when improving the legislation aimed at the prevention and fight against this type of crime, by making corresponding amendments. З початком російсько-української війни дедалі частіше злочини загальнокримінальної спрямованості підміняють ст. 432 Кримінального кодексу України, де склади злочинів зовсім різні. Метою дослідження є комплексний аналіз структури складу кримінального правопорушення – мародерства шляхом зіставлення його з іншими злочинами, а також формулювання єдиної практики розуміння та кваліфікації в аспекті предмета дослідження. Відповідно до мети використано комплекс наукових методів, зокрема загальнонаукові й спеціальні: метод статистичних досліджень – для аналізу та порівняння динаміки вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з мародерством; діалектичний – у межах вивчення теорії та практики суперечностей, що пов’язані з неправильною кваліфікацією мародерства; порівняльно-правовий – у контексті аналізу позицій інших науковців стосовно розуміння сутності мародерства; формально-логічний – під час визначення правової категорії «мародерство». Встановлено, що необхідність правильного застосування вказаного положення обумовлена такими обставинами, як збільшення кількості випадків мародерства, що стають відомі з відкритих джерел інформації, які належним чином не реєструються та не розслідуються працівниками правоохоронних органів, що обумовлено відсутністю досвіду роботи з кримінальними правопорушеннями такої специфіки та складністю їх фіксації на окупованих територіях; потреба у відмежуванні злочину «мародерство» за українським законодавством від випадків обкрадання цивільного населення, їх житлових приміщень, транспортних засобів, магазинів та іншої інфраструктури з метою наживи й задоволення своїх потреб. Практична значущість полягає в тому, що основні твердження та висновки можуть бути використані в методичних рекомендаціях з розроблення алгоритму розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з кримінально протиправними діями, передбаченими ст. 432 Кримінального кодексу України, а також є цінними для суб’єктів кримінальної юстиції у своїй діяльності задля усунення виявлених практикою непорозумінь і різночитання чинного законодавства; враховані під час удосконалення законодавства, спрямованого на превенцію та боротьбу з цим видом злочину, шляхом внесення змін.Item Current state and prospects of interaction of joint investigation teams with international police organizations. Сучасний стан і перспективи взаємодії спільних слідчих груп з міжнародними поліцейськими організаціями(2023) Vasiuta Yuliia; Васюта ЮліяIn contemporary conditions, crime acquires new characteristics, including transnational cooperation of criminal groups and adaptation to new techniques of investigating criminal offences. This specificity emphasises the necessity of finding an optimal organizational and tactical form of interaction between joint investigation teams and international police organizations. The purpose of the study is to analyse the organizational and tactical aspects of the interaction of joint investigation teams with international police organizations. The methodological toolkit includes general methods of scientific cognition, such as analysis and synthesis, induction and deduction, abstraction, and scientific forecasting. The study substantiates the need for collaboration between joint investigation teams and international police organizations. It explores the tasks of international organizations in the process of investigating criminal offences. It is recommended to focus on the importance of interaction between international police organizations and joint investigation teams by developing guidelines for organising their collaboration during the investigation of criminal offences. It is argued that ensuring international cooperation in the investigation of transnational criminal offences directly depends on the activities of joint investigation teams. In turn, a special form of international cooperation in the process of investigating criminal offences involves interaction with a wide range of participants in the criminal justice system. International organizations, as external factors capable of influencing the fulfilment of joint tasks by law enforcement and other authorities at the national and international levels, hold a prominent place in this partnership. The application of innovative tactical techniques and their complexes by joint investigation teams during procedural actions is associated with the algorithm of using shared methodologies that impact the effectiveness of investigating criminal offences at all levels of interaction. The results of the study will serve as a guide for the law enforcement system in implementing international cooperation. У сучасних умовах злочинність набуває нових характеристик, з-поміж яких – транснаціональна взаємодія злочинних угруповань та адаптація до нових прийомів розслідування кримінальних правопорушень. Ця специфіка актуалізує необхідність пошуку оптимальної організаційно-тактичної форми взаємодії спільних слідчих груп із міжнародними поліцейськими організаціями. Метою статті є аналіз організаційно-тактичних аспектів взаємодії спільних слідчих груп з міжнародними поліцейськими організаціями. Методологічним інструментарієм слугували загальні методи наукового пізнання, а саме: аналізу й синтезу, індукції та дедукції, абстрагування та наукового прогнозування. У дослідженні обґрунтовано необхідність взаємодії спільних слідчих груп з міжнародними поліцейськими організаціями. Досліджено завдання міжнародних організацій у процесі розслідування кримінальних правопорушень. Рекомендовано зосередити увагу на значущості взаємодії міжнародних поліцейських організацій зі спільними слідчими групами, уклавши Інструкцію з організації взаємодії спільних слідчих груп під час розслідування кримінальних правопорушень. Доведено, що забезпечення міжнародного співробітництва у сфері розслідування кримінальних правопорушень транснаціонального характеру безпосередньо залежить від діяльності спільної слідчої групи. У свою чергу, особлива форма міжнародної співпраці в процесі розслідування кримінальних правопорушень передбачає взаємодію із широким колом учасників кримінального процесу. Чільне місце в колі партнерства належить міжнародним організаціям, які є зовнішнім чинником, здатним вплинути на виконання спільних завдань із правоохоронними й іншими органами на національному та міжнародному рівнях. Застосування спільною слідчою групою інноваційних тактичних прийомів та їх комплексів під час проведення процесуальних дій повʼязано з алгоритмом використання спільних методик, які впливають на результативність розслідування кримінальних правопорушень на всіх рівнях взаємодії. Результати дослідження стануть орієнтиром для правоохоронної системи під час реалізації міжнародного співробітництва.Item Electronic parliament as a factor of sustainable development: History and prospects. Електронний парламент як чинник сталого розвитку: історія та перспективи(2023) Mazur, Tamara; Мазур, Тамара; Flogaitis, Spiros; Флогайтіс, СпиридонThe relevance and significance of the study of the history and prospects of electronic parliamentarism as a factor of sustainable development is conditioned upon the anthropocentric vision of the idea of digitalization of the parliament. For the purpose, the authors chose to consider the system of digital tools that make up the e-parliament in the context of its role in the implementation of the Sustainable Development Goals “Peace, Justice, and Strong Institutions”. The main methods of scientific cognition, which were used when drafting the study, were the methods of content analysis, analogy, and comparison. The levels of the multi-level system of information and data security as a key element of the security of digitalization of the parliament were defined, challenges related to the legal, economic, social, and technological aspects of the process were outlined. Based on the analysis of legal acts and directly on the websites of the parliaments of countries with different democracy indices (Great Britain, Iceland, Sweden, Poland, the Czech Republic, the Baltic countries), global trends in the specified area were formulated. The author emphasized the inherent nature of certain features and the uncertainty of the consequences of digitalization of the parliament in states with various levels of democratic development and different economic indicators. It was established that the transition of parliamentarians in communication with voters from conventional communication in an offline format to an online format contributes to the implementation of openness, inclusiveness, cooperation, and participation in the political sphere. The results of the study were designed to update the issue of the need to introduce new electronic parliamentary tools for the implementation of digital democracy mechanisms in society. Актуальність і значущість дослідження історії та перспектив електронного парламентаризму як чинника сталого розвитку обумовлена людиноцентристським баченням ідеї цифровізації парламенту. За мету автори обрали розгляд системи цифрових інструментів, що утворюють е-парламент, у контексті його ролі в реалізації Цілі сталого розвитку «Мир, справедливість та сильні інститути». Основними методами наукового пізнання, які використано під час написання статті, є методи контент-аналізу, аналогії та порівняння. Визначено рівні багатоступеневої системи захищеності інформації та даних як ключового елементу безпеки цифровізації парламенту, окреслено виклики, пов’язані з правовим, економічним, суспільним, технологічним аспектами процесу. На підставі аналізу правових актів і безпосередньо вебсайтів парламентів держав різного індексу демократії (Велика Британія, Ісландія, Швеція, Польща, Чехія, країни Балтії) сформульовано світові тенденції означеного напряму. Автор акцентує на притаманності певних особливостей і невизначеності наслідків цифровізації парламенту в державах, які мають різний рівень розвитку демократії та різні економічні показники. Встановлено, що перехід парламентарів у спілкуванні з виборцями від традиційної комунікації в офлайн форматі до формату онлайн сприяє реалізації в політичній сфері відкритості, інклюзивності, співробітництва й участі. Результати дослідження покликані актуалізувати питання необхідності введення нових електронних парламентських інструментів для впровадження механізмів цифрової демократії в суспільстві.Item Features of overcoming burnout syndrome by police officers: World experience. Особливості подолання синдрому емоційного вигорання працівниками поліції: світовий досвід(2023) Botnarenko Iryna; Ботнаренко ІринаAbstract The issue of preserving the psychophysical health and emotional well-being of police officers is relevant at all times, but it has become particularly significant in times of crisis, such as the COVID-19 pandemic and the state of emergency, which have significantly increased demands on the job and depleted work resources. The purpose of the study is to explore the best global practices and strategies for preventing emotional burnout in police officers, with subsequent implementation into the national system to prevent this phenomenon. The study used methods such as heuristic, descriptive, comparative, analytical, classification, and typology. The experience of Austria, the United Kingdom, Germany, the United States, and Japan was summarised. Based on the experience of these countries, which seems most suitable for Ukraine, the prevention of emotional burnout in the police sector was analysed. The conclusion was formulated that preventing the psychophysical exhaustion of police officers is one of the leading areas of the foreign countriesʼ state policy. Prevention of emotional burnout is conducted at personal and organisational (management) levels. To maintain the professional well-being of police officers, in addition to preventive measures aimed at forming mechanisms to counter professional burnout, particular importance is attached to a deep conviction in the significance and value of health in general and professional health in particular. A fairly effective preventive measure in this context is regular physical activity, which facilitates psychological suspension from work and reduces the risk of prolonged stress reactions, such as professional burnout. This study draws attention to the task of strengthening the psychoemotional health in police structures and outlines possibilities for preventive measures that can improve the quality of life and professional activities of police officers, mitigating the negative impact of the emotional burnout phenomenon. Проблема збереження психофізичного здоровʼя та емоційного благополуччя поліцейських є актуальною в будь-який час, проте особливо значущою стала в умовах кризових періодів, зокрема пандемії COVID-19 і режиму воєнного стану, які суттєво посилили вимоги до процесу службової діяльності та виснажили робочі ресурси. Мета статті – дослідити найкращі світові практики та стратегії профілактики емоційного виснаження в працівників поліції з їх подальшою імплементацією в національну систему запобігання виникненню цього феномену. Для дослідження було використано такі методи: евристичний, описовий, порівняння, аналізу, класифікації та типологізації. Узагальнено досвід країн Австрійської Республіки, Великої Британії, Федеративної Республіки Німеччини, Сполучених Штатів Америки та Японії. З огляду на досвід зазначених країн, що видається найприйнятнішим для України, проаналізовано профілактику емоційного вигорання у сфері поліцейської діяльності. Сформульовано висновок, що превенція психофізичного виснаження поліцейських є одним з провідних напрямів державної політики зарубіжних країн. Запобігання емоційному вигоранню здійснюють на персональному й організаційному (керівному) рівнях. Для збереження професійного добробуту поліцейських, окрім превентивних заходів, спрямованих на формування механізмів протидії фаховому вигоранню, вагоме значення відіграє глибоке переконання в значущості та цінності здоровʼя загалом і професійного здоровʼя зокрема. Доволі дієвим профілактичним заходом у цьому контексті визначено регулярну фізичну активність, що полегшує психологічне відсторонення від роботи та знижує ризик тривалих стресових реакцій, таких як професійне вигорання. Зазначене дослідження приверне увагу до завдання щодо зміцнення психоемоційного здоровʼя в поліцейських структурах й окреслить можливості для превентивних заходів, які зможуть покращити якість життя та професійної діяльності поліцейських і послабити негативний вплив феномену емоційного вигорання.Item Foreign practices of representing a victim of a traffic accident in criminal proceedings. Зарубіжний досвід представництва потерпілого від дорожньо-транспортної пригоди в кримінальному провадженні(2023) Hribov, Mykhailo; Грібов, Михайло; Chervinskyi, Vadym; Червінський, ВадимA substantial increase in the quantitative indicators of traffic accident statistics in Ukraine in recent years, as well as a tendency to decrease the effectiveness of solving this type of crime due to a decrease in attention to the problem, leads to impunity for the guilty, as well as the inability of victims to protect their rights and interests. Despite the armed aggression of the Russian Federation, such basic institutions as the representation of the interests of the victims, especially in the field of crimes against traffic safety and operation of transport, must have clear legal regulation at the state level, which is precisely what determines the relevance of this study. The purpose of this study was to analyse the foreign practices of the victim representation institution both in the general context and in terms of crimes against traffic safety and transport operation, as well as standardization and improvement of the current legislation by borrowing foreign legal ideas. The basis of the methodological approach is dialectical and comparativist methods, which helped analyse the legislation of several European countries. The study analysed the legislation of the Netherlands, Germany, the USA, and Great Britain for comparative analysis and to find gaps in national legislation. The need to distinguish between the terms “representative of the victim” and “legal representative”, as well as to separate the category “advocate-representative of the victim” from the general concept of “defender in criminal proceedings” was proved. Some provisions were also presented, according to which the legally mandatory participation of a lawyer representing the victim in road traffic accident cases and the presence of certain conditions should be established. The study focuses on the issue of compensation for damage caused to the victim as a result of the accident and possible aspects of its settlement at the state level, considering the practices of the Netherlands.The results obtained during this study are an important theoretical basis for improving the legal regulation of the activity of a lawyer representing a victim of a traffic accident. Суттєве зростання кількісних показників статистики дорожньо-транспортних пригод в Україні за останні роки, а також тенденція до зниження результативності розкриття цього виду злочинів унаслідок зменшення уваги до проблеми призводить до безкарності винних, а також неможливості захисту потерпілими своїх прав та інтересів. Попри збройну агресію російської федерації, такі базові інститути, як представництво інтересів потерпілих, особливо у сфері злочинів проти безпеки руху й експлуатації транспорту, повинні мати чітке правове регулювання на державному рівні, чим власне й зумовлена актуальність цього дослідження. Метою роботи був аналіз зарубіжного досвіду інституту представництва потерпілих як у загальному контексті, так і в розрізі злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також стандартизація та вдосконалення чинного законодавства шляхом запозичення іноземних правових ідей. Основу методологічного підходу становлять діалектичний та компаративістський методи, завдяки яким було проаналізовано законодавство низки країн Європи. У дослідженні проаналізовано законодавство Нідерландів, Німеччини, США та Великої Британії з метою компаративістського аналізу та пошуку прогалин у національному законодавстві. Доведено потребу в розмежуванні понять «представник потерпілого» та «законний представник», а також відмежуванні категорії «адвокат-представник потерпілого» від загального поняття «захисник у кримінальному провадженні». Також було наведено низку положень, за якими має бути закріплено законодавчо обов’язкову участь адвоката – представника потерпілого в справах про дорожньо- транспортну пригоду та наявності певних умов. У дослідженні приділено увагу питанню компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок аварії, та можливі аспекти її врегулювання на державному рівні, ураховуючи досвід Нідерландів. Результати, отримані під час проведення цього дослідження, є важливою теоретичною базою для вдосконалення правового регулювання питання діяльності адвоката-представника потерпілого від дорожньо-транспортних пригод.Item Historical origin and current state of research gender equality in law enforcement bodies of Ukraine. Історичні витоки та сучасний стан досліджень гендерної рівності в правоохоронних органах України(2023) Komircha, Yana; Комірча, ЯнаReforming the security sector is aimed at its transformation with the aim of increasing accountability, efficiency, humanism, the rule of law, and establishing gender equality in the structural divisions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. One of the structural units of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine is the National Police. Gender parity in the National Police is a guarantee of ensuring the implementation of the reform and compliance with global trends in the state's development. The purpose of the article is to conduct a theoretical analysis of scientific research on the issue of gender equality in law enforcement agencies of independent Ukraine from 1991 to the present. The methodological basis of the research was the fundamental principles of equal rights and opportunities for men and women in society. The research used methods of scientific research (cognition): theoretical research methods (descent from abstract to concrete, transition from concrete to abstract), empirical research methods (comparison), complex research methods (abstraction, analysis and synthesis, induction and deduction), which contributed to the achievement of the research goal. The stages of scientific research on gender equality in law enforcement agencies of Ukraine are identified and substantiated: the first stage (1991 – October 2004); the second stage (October 2004 – November 2015); the third stage (November 2015 to the present).It was determined that scientific research on the issue of gender equality in the law enforcement agencies of independent Ukraine concerned the legal regulation of the work of female law enforcement officers and their social and legal protection, gender- colored styles of behavior of employees of law enforcement agencies, their psychophysiological differences and gender equality, psychological conditions for ensuring gender equality equality in the activities of law enforcement agencies, features of the development of gender relations in the interpersonal communication of law enforcement officers. Three groups of problematic issues arising in the work of a female law enforcement officer serving in the National Police of Ukraine are singled out and described in detail. The practical value of the conducted research lies in the conducted thorough analysis of the conducted scientific studies regarding the issue of gender equality in the law enforcement agencies of independent Ukraine and the identification of unresolved issues.Item Human freedom in the legal dimension. Свобода людини в правовому вимірі(2023) Tymoshenko, Vira; Тимошенко, Віра Іванівна; Bondar, Serhii; Бондар, Сергій Володимирович; Ivanchuk, Nataliіa; Іванчук, Наталія ВіталіївнаIn this article, the authors examine the freedom of a person as a subject of law, comparing it with the freedom of an individual, which is regulated by moral imperatives. They analyze the various components of the personality structure – volitional, rational and valuable. The relationship between the concepts of “freedom” and “right” is highlighted, the connection between legal responsibility and freedom is traced. The role of individual legal awareness in ensuring human freedom is determined. The relevance of the article is determined by the need to justify ways of ensuring freedom in the state, creating mechanisms for overcoming contradictions between freedom and necessity, freedom and equality. For this, it is necessary to examine freedom from the point of view of law. The purpose of the study is to clarify the status of freedom as a legal category, to specify its essence, place and meaning in legal science, to characterize the current trends in the development of this phenomenon. The methodological basis of the article consists of dialectical, phenomenological and synergistic approaches, as well as the following methods: formal-dogmatic, comparison, formal-logical, formal-legal, systemic and structural- functional. The authors of the article reached the following conclusions: individual freedom differs from human freedom, which is impossible without law, without a legislative form of its implementation. From the point of view of law, freedom is the possibility of certain human behavior legally enshrined in normative acts. The law is an effective tool that helps the individual (community, society in general) achieve a state of true freedom. Human freedom can only be realized through legal equality. Unlimited freedom turns into arbitrariness and leads to totalitarianism. Freedom presupposes the responsibility of a person for his actions. There is a close connection between freedom, law, equality, justice, legal consciousness and legal responsibility. The scientific novelty of the article is determined by the conclusions, which consist in the development of a holistic view of the place and role of human freedom in the system of legal categories and the role of law in ensuring it. У статті автори досліджують свободу людини як суб’єкта права, порівнюють її зі свободою особистості, регульовану моральними імперативами. Проаналізовано різні складові структури особистості – вольову, раціональну та ціннісну. Висвітлено співвідношення понять «свобода» та «право», простежено зв’язок юридичної відповідальності та свободи. Визначено роль індивідуальної правосвідомості в забезпеченні свободи людини. Актуальність статті зумовлена потребою в обґрунтуванні способів забезпечення свободи в державі, створення механізмів подолання розбіжностей між свободою та необхідністю, свободою й рівністю. Для цього свободу розглядають у контексті права. Метою дослідження є уточнення статусу свободи як правової категорії, конкретизація її сутності, місця та значення в юридичній науці, характеристика сучасних тенденцій розвитку вказаного феномена. Методологічну основу статті становлять діалектичний, феноменологічний і синергетичний підходи, а також методи: формально-догматичний, порівняння, формально-логічний, формально-юридичний, системний і структурно-функціональний. Автори статті дійшли таких висновків: свобода особистості відрізняється від свободи людини, яка неможлива без права, без законодавчої форми її реалізації. Свобода в контексті права є юридично закріпленою в нормативних актах можливістю певної поведінки людини. Право є дієвим інструментом, що сприяє досягненню особистістю (спільнотою, суспільством загалом) стану справжньої свободи. Свобода людини може бути реалізована лише за допомогою юридичної рівності. Необмежена свобода перетворюється на свавілля та спричиняє тоталітаризм. Свобода передбачає відповідальність людини за свої діяння. Існує тісний зв’язок свободи, права, рівності, справедливості, правової свідомості та юридичної відповідальності. Наукова новизна статті визначається висновками, що полягають у розроблені цілісного уявлення про місце та роль свободи людини в системі правових категорій і ролі права в її забезпеченні.Item Human right breach investigation commitment in the context of the armed conflict: Jurisprudence of the European Court of human rights. Обов’язок розслідувати порушення прав людини, вчинені у контексті збройного конфлікту: практика Європейського суду з прав людини(2023) Steshenko, Oleksandra; Стешенко, ОлександраThe study examines the specifics of the obligations of states that are parties to the European Convention on Human Rights (hereinafter referred to as the “Convention”) regarding investigations into violations of the Convention in the context of an armed conflict. The research relevance is predetermined by the rapid development of the practice of the European Court of Human Rights in recent years, as well as the significant burden on Ukrainian law enforcement agencies due to the urgent need to investigate massive violations of human rights committed in the context of Russian military aggression. The research aims to generalize the current practice of the European Court of Human Rights regarding the procedural obligations of the state in the context of armed conflict. The basis of the research was the analytical method, the method of specific sociological research. The issue of the jurisdictional connection between the duty to investigate and the state party to the Convention, the spectrum of violations to be investigated, the prerequisites for the duty to investigate violations, and the content of procedural obligations in the context of an armed conflict are considered. Jurisdiction of the Convention on Human Rights for Art. 1 Convention, in particular regarding procedural obligations, are primarily territorial; however, there are some exceptions to this general principle. The spectrum of violations for which the state party to the Convention has procedural obligations covers all serious violations of the Convention. The prerequisites for the obligation to investigate a violation may be a) a crime report; and/or b) the presence of signs indicating the commission of a violation, even in the absence of a report of a crime. To investigations of violations committed in the context of an armed conflict, the European Court of Human Rights applies the same criteria for the effectiveness of the investigation as under normal conditions (independence, adequacy (thoroughness), public control, and involvement of the victim), given the objective difficulties, caused by hostilities. The practical value lies in outlining the specific obligations of Ukraine under the Convention regarding the investigation of mass violations of human rights during the war. У статті розглянуто особливості зобов’язань держав – учасниць Європейської конвенції з прав людини (надалі «Конвенція») щодо проведення розслідувань порушень Конвенції в контексті збройного конфлікту. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком практики Європейського суду з прав людини протягом останніх років, а також значним навантаженням на українські правоохоронні органи у зв’язку з нагальною потребою розслідувати масові порушення прав людини, учинені в контексті російської воєнної агресії. Метою дослідження є узагальнення поточної практики Європейського суду з прав людини щодо процесуальних зобов’язань держави в контексті збройного конфлікту. Основою дослідження слугував аналітичний метод, метод конкретно-соціологічних досліджень. Розглянуто питання юрисдикційного зв’язку між обов’язком розслідувати та державою – учасницею Конвенції, спектру порушень, що мають бути розслідувані, передумов виникнення обов’язку розслідувати порушення, а також змісту процесуальних зобов’язань у контексті збройного конфлікту. Юрисдикція Конвенції з прав людини для цілей ст. 1 Конвенції, зокрема щодо процесуальних зобов’язань, є передусім територіальною; однак існує низка винятків з цього загального принципу. Спектр порушень, за якими у держави – учасниці Конвенції є процесуальні зобов’язання, охоплює всі серйозні порушення Конвенції. Передумовами виникнення обов’язку розслідувати порушення може бути: а) отримання повідомлення про злочин; та/або б) наявність ознак, які вказують на вчинення порушення, навіть за відсутності повідомлення про злочин. До розслідувань порушень, учинених у контексті збройного конфлікту, Європейський суд з прав людини застосовує такі самі критерії ефективності розслідування, як і за звичайних умов (незалежність, адекватність (ретельність), громадський контроль і залучення потерпілого), з огляду на об’єктивні труднощі, спричинені бойовими діями. Практична цінність полягає в окресленні конкретних зобов’язань України за Конвенцією щодо розслідування масових порушень прав людини під час війни.Item Judicial proceedings within a reasonable time: European experience and Ukrainian realities. Судовий розгляд у розумні строки: європейський досвід та українські реалії(2023) Kubarieva Olha; Кубарева ОльгаAbstract The study addresses the increasing number of appeals against Ukraine to the European Court of Human Rights, most of which highlight violations of the right to a fair trial within a reasonable time. The purpose of the study is to clarify the content of procedural time limits for criminal proceedings and conduct a comparative analysis of legislative approaches in European countries to regulate the mentioned issues. The methodological basis of the study is the principle of consistency, within which the methods of comparative and system-structural analysis, synthesis, logical-legal, statistical and heuristic methods were used. The study explores the existing legislative shortcomings related to ensuring reasonable time frames for criminal justice and investigates problematic issues for its improvement. It is noted that the previous criminal procedural legislation did not declare the principle of reasonable time for criminal proceedings and lacked means for its enforcement. The necessity of ensuring judicial proceedings within a reasonable time is declared in Articles 21, 28, and 318 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. Emphasis is placed on the interconnection between reasonable time and the continuous nature of judicial proceedings, considering the proceedings as a whole to ensure their prompt conclusion. The absence of procedural safeguards in Ukrainian legislation against unjustified delays in the trial of criminal proceedings in the first-instance court is highlighted. The study analyses the legal provisions of national criminal procedural legislation and the regulatory framework of European countries (Bulgaria, Estonia, Italy, Croatia). The necessity of strengthening guarantees for timely justice is substantiated. A set of measures to ensure the time parameters of the trial in the first-instance court is proposed, encompassing both organisational and procedural guarantees. The need for establishing a justified legislative procedure for expediting judicial proceedings in case of violations of the accusedʼs and the victimʼs right to a reasonable time for conducting criminal proceedings is justified. The practical value of the study lies in the fact that its results and recommendations can be utilised for the reform of the judicial system. Анотація Дослідження проблематики актуалізується у звʼязку зі збільшенням кількості звернень проти України до Європейського суду з прав людини, у більшості з яких констатовано порушення права на справедливий судовий розгляд у розумні строки. Метою статті є зʼясування змісту процесуальних строків судового розгляду кримінального провадження та проведення порівняльного аналізу законодавчих підходів європейських країн до врегулювання анонсованої проблематики. Методологічну основу наукової статті становить принцип системності, у межах якого було використано методи порівняльного й системно-структурного аналізу, синтезу, логіко-юридичний, статистичний та евристичний методи. У статті на основі окреслення наявних у законодавстві недоліків, що стосуються забезпечення розумних строків кримінального судочинства, досліджено проблемні питання його вдосконалення. Зʼясовано, що попереднє кримінальне процесуальне законодавство не декларувало принципу розумних строків кримінального провадження та не містило засобів його дотримання. Зауважено, що необхідність здійснення судового розгляду в розумні строки задекларовано в статтях 21, 28, 318 Кримінального процесуального кодексу України. Акцентовано на взаємозвʼязку розумного строку судового розгляду з його безперервністю, що дає підстави розглядати провадження як одне ціле й тим самим забезпечувати якнайшвидше завершення його розгляду. Констатовано відсутність в українському законодавстві процесуальних запобіжників від невиправданої затримки розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Проаналізовано правові приписи національного кримінального процесуального законодавства й досвід нормативно-правового забезпечення європейських країн (Болгарія, Естонія, Італія, Хорватія). Обґрунтовано необхідність посилення гарантій, що забезпечують своєчасне правосуддя. Запропоновано комплекс засобів забезпечення часових параметрів розгляду провадження в суді першої інстанції, який повинен передбачати гарантії як організаційного, так і процесуального характеру. Доведено необхідність встановлення обґрунтованої законодавчої процедури прискорення судочинства в разі порушення права обвинуваченого, потерпілого на розумний строк здійснення кримінального провадження. Практична цінність дослідження полягає в тому, що його результати й надані рекомендації можна буде використати для реформування системи судочинства.Item Legal aspects of the use of medical cannabis in Poland compared to other countries: Comparative legal analysis. Юридичні аспекти використання медичного канабісу в Польщі: порівняльно-правовий аналіз(НАВС, 2023) Woźniak Marta; Возняк МартаThe importance of this issue is that there is an increasing demand for the use of medical marijuana in treatment where methods based on traditional medicine have failed. The aim of the article is the analysis and evaluation of the legal regulation of treatment with preparations containing medical marijuana in Poland against the background of trends in other countries. Актуальність досліджуваного питання полягає в тому, що зростає попит на використання в лікуванні медичного канабісу в тих випадках, де методи традиційної медицини не дали результатів. Метою статті є аналіз та оцінювання правового регулювання лікування препаратами, що містять медичний канабіс, у Польщі на тлі тенденцій в інших країнах.Item Legal genesis of virtual asset circulation in Ukraine and Worldwide: Risks and concerns. Правовий генезис обігу віртуальних активів в Україні та світі: ризики та застереження(НАВС, 2023) Nikonchuk Andrii; Нікончук АндрійThe peculiarities of the creation and circulation of virtual assets in the context of their decentralised nature and limited legal regulation are of not only scientific but also practical interest to both states and other entities that have the ability and desire to use them in their daily lives. The formation of full-fledged global and national virtual asset markets is an extremely important step in the context of taking advantage of digitalisation, but the creation of such markets must be transparent, which cannot be ensured without proper legal regulation. Особливості створення та обігу віртуальних активів в умовах їх децентралізованого характеру, обмеженого правового регулювання зумовлюють не лише науковий, а й практичний інтерес з боку як держав, так й інших суб’єктів, які мають можливість і бажання їх використовувати у своєму повсякденному житті. Формування повноцінного світового та національних ринків віртуальних активів є надзвичайно важливим кроком у контексті використання переваг цифровізації, однак створення таких ринків має бути прозорим, що без належного правового регулювання забезпечити не вдасться.Item Methodological principles of building an international rating as a component of information and analytical provision of law enforcement activities. Методологічні засади побудови міжнародного рейтингу як складової інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронної діяльності(2023) Zakhozhai Valerii; Захожай Валерій; Kalina Iryna; Калина Ірина; Korolchіuk Viktor; Корольчук ВікторDue to the fiscal needs of a modern state, the issue of choosing methods for assessing priority and effective directions of development of law enforcement structures is becoming increasingly relevant. The purpose of this article is to justify a methodological approach, rules, modern techniques, and methods to effectively determine the rating level of the activity of a specific law enforcement structure, unit, or the system as a whole. General scientific methods (generalization, abstraction, analogy, analysis, and synthesis) and a system of statistical methods – mass observations, absolute, relative, and average comparative values, tabular, correlationregression, and analysis of score estimates, parametric analysis, modelling, etc., were used for the study. For a comprehensive characterization of international rating assessment, a series of constructive approaches has been proposed, which can be used separately or simultaneously, depending on the need. The identification of existing types of assessment from the standpoint of qualitative and quantitative characteristics made it possible to form a legal assessment of each of them, to justify the expediency of using a universal type of law enforcement activity assessment – international rating assessment, based on the compilation of a universal enforcement system, and determining the countryʼs ranking in the overall international rating. It has been proven that comparing the results of the activities of different structural units, types of law enforcement activities, regional and international structures involves conducting both internal and external ranking. Based on the research results, it is recommended to ensure the information focus of indicators with a view to standardizing procedures, dividing them into stimulants and depressants. As one of the simplified and accessible methods for assessing the international rating, the use of a multidimensional average. У звʼязку із фіскальними потребами сучасної держави дедалі більшої актуальності набуває проблема вибору методів оцінювання пріоритетних та ефективних напрямів розвитку правоохоронних структур. Метою статті є обґрунтування методологічного підходу, правил, сучасних прийомів і методів, за допомогою яких доцільно визначати рейтинговий рівень ефективності діяльності певної правоохоронної структури, підрозділу, системи загалом. Для дослідження використано загальнонаукові методи (узагальнення, абстрагування, аналогії, аналізу та синтезу), а також систему статистичних методів – масових спостережень, абсолютних, відносних і середніх порівняльних величин, табличний, кореляційно-регресійний та аналіз бальних оцінок, метод параметричного аналізу, моделювання тощо. З метою всебічної характеристики міжнародного рейтингового оцінювання запропоновано низку конструктивних підходів, які залежно від потреби запропоновано використовувати окремо, так і всі одночасно. Виокремлення наявних видів оцінювання з позицій якісної та кількісної характеристик дало змогу сформувати юридичну оцінку кожного з них, обґрунтувати доцільність використання універсального виду оцінки правоохоронної діяльності – міжнародної рейтингової оцінки, що ґрунтується на складанні універсального показника. Це надає можливість оцінити якісні та кількісні характеристики окремого обʼєкта, правоохоронної системи, а також визначити рейтингове місце країни в загальному міжнародному рейтингу. Доведено, що порівняння результатів діяльності різних структурних підрозділів, видів правоохоронної діяльності, регіональних і міжнародних структур передбачає проведення як внутрішнього, так і зовнішнього рейтингування. За результатами дослідження рекомендовано забезпечувати інформаційну спрямованість показників з огляду на процедури їх стандартизації з поділом на стимулятори та дистимулятори. Як один зі спрощених і доступних методів оцінки міжнародного рейтингу запропоновано використовувати багатовимірну середню, алгоритм розрахунку якої описано в статті. Практична цінність цієї роботи полягає в тому, що запропоновані методики може бути використано під час прийняття та обґрунтування.Item Munitions and explosives as objects of criminal offences during the commission of criminal offences. Бойові припаси та вибухові речовини як предмети злочинних посягань під час учинення кримінальних правопорушень(2023) Yusupov, Volodymyr; Юсупов, Володимир; Filipov, Yurii; Філіпов, ЮрійWithout a principal law in Ukraine on weapons and munitions for them, certain difficulties arise in law enforcement activities with the qualification of the actions of offenders in the field of illegal circulation of weapons, manufacture of munitions, and the use of explosives. The purpose of this study was to investigate such weapons as ammunition and explosives, which become the subject of offences by criminals in connection with the illegal circulation of weapons, their components, their manufacture, and use. The study employed historical-legal, comparative-legal, systemic-structural, statistical, and sociological methods. Military supplies and explosives were classified to establish a particular object as an object of criminal encroachment; their forensically significant features and properties were determined. The role of ballistics specialists, explosives specialists, and other experts during the inspection of the scene, the investigation of illegal arms trafficking, the manufacture of ammunition and the use of explosives was covered. It was proved that ammunition and explosives have a close relationship with the persona of the criminal, the method of committing the criminal offence, and the trace pattern. The theoretical provisions regarding the properties and signs of ammunition and explosives were improved. Forensic recommendations on the actions of law enforcement officers with ammunition and explosives in criminal proceedings were developed. Recommendations regarding the removal and packaging of munitions and explosives as physical evidence have gained further development. The practical significance lies in clarifying the properties and signs of ammunition and explosives, which allows for the identification of these items at the initial stage of the investigation; correct actions for their detection, fixation, extraction, packaging; appropriate criminal-legal qualification of the offence committed. За відсутності в Україні базового закону про зброю та бойові припаси до неї в правозастосовній діяльності виникають певні труднощі з кваліфікацією діянь правопорушників у сфері незаконних обігу зброї, виготовлення бойових припасів і використання вибухових речовин. Метою статті є дослідження таких предметів озброєння, як бойові припаси та вибухові речовини, які стають предметом посягань правопорушників у зв’язку з незаконними обігом зброї, її складових, їх виготовленням та використанням. У статті використано історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структурний, статистичний і соціологічний методи. Класифіковано бойові припаси і вибухові речовини з метою встановлення конкретного об’єкта як предмета злочинного посягання; визначено їх криміналістично значущі ознаки та властивості. Розкрито роль спеціалістів-балістів, спеціалістів-вибухотехніків та інших фахівців під час огляду місця події, розслідування незаконного обігу зброї, виготовлення бойових припасів і використання вибухових речовин. Доведено, що бойові припаси та вибухові речовини мають тісний взаємозв’язок з особою злочинця, способом учинення кримінального правопорушення, слідовою картиною. Удосконалено теоретичні положення щодо властивостей та ознак бойових припасів і вибухових речовин. Розроблено криміналістичні рекомендації щодо дій правоохоронців з бойовими припасами та вибуховими речовинами в кримінальному провадженні. Набули подальшого розвитку рекомендації щодо вилучення та упакування бойових припасів і вибухових речовин як речових доказів. Практичне значення полягає в з’ясуванні властивостей та ознак бойових припасів і вибухових речовин, що дозволяє на початковому етапі розслідування встановити ці предмети; правильно проводити дії з їх виявлення, фіксації, вилучення, упакування; здійснювати належну кримінально-правову кваліфікацію вчиненого правопорушення.Item National security and defense council of Ukraine: Administrative and legal status. Рада національної безпеки і оборони України: адміністративно-правовий статус(2023) Dashkovska, Anastasiia; Дашковська, АнастасіяThe relevance of the study is determined by the resistance to the armed aggression of the russian federation, specifically by the security state body – the Council of National Security and Defence of Ukraine, which, to repel the enemy and liberate the occupied territories, activated its operations under the President of Ukraine as the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine. The purpose of this study was to investigate the characteristics of the administrative legal status of the National Security and Defence Council of Ukraine and provide proposals for improving the status, considering the martial law in Ukraine. Multi-level methods of scientific search were used, the most effective and active among which were the comparative method and methods of analysis. The author of the study summarized and confirmed the scientific originality of the subject under study, as well as outlined several gaps in the legal support of the administrative legal status of the National Security and Defence Council of Ukraine. Specifically, to establish the procedure for the work of this body, it is proposed to approve the Regulation, which currently stays relevant. The expediency of developing and approving a strategically important document in the current conditions – the concept of countering russian aggression and expansion (military and other) – is proved. The author of the study believes that the security state body of the country can initiate a strategy to protect the security of the states of the world, since Ukraine is one of the countries of the world that is currently suffering from the armed aggression of the enemy-neighbour. The practical value of this paper and the conclusions made by the author lie in particular provisions that can be used to improve the effectiveness of the state body under study, especially in conditions of martial law, namely, strengthening the state's defence capability, repelling the perfidious attack of the enemy, improving the functioning of the presidential power, as well as the executive power in general and its branches, especially in ensuring the national security of the state. Актуальність дослідження зумовлена протистоянням збройній агресії РФ, зокрема безпековим державним органом – Радою національної безпеки і оборони України, який для відсічі ворога та звільнення окупованих територій активував свою діяльність при Президентові України як головнокомандувачу Збройних сил України. Метою статті є вивчення характеристик адміністративно- правового статусу Ради національної безпеки і оборони України та надання пропозицій щодо вдосконалення статусу з огляду на дію воєнного стану в Україні. Використано різнорівневі методи наукового пошуку, найбільш результативними й активними серед яких стали порівняльний метод і методи аналізу. Автор статті узагальнив і підтвердив наукову новизну досліджуваної теми, а також окреслив низку прогалин щодо правового забезпечення адміністративно-правового статусу Ради національної безпеки і оборони України. Зокрема, для встановлення порядку роботи цього органу запропоновано затвердити Регламент, який наразі залишається актуальним. Доведено доцільність розроблення та затвердження стратегічно важливого документа в умовах сьогодення – Концепції протидії російській агресії та експансії (воєнній та іншій). Автор статті вважає, що безпековий державний орган країни може виступити ініціатором стратегії захисту безпеки держав світу, оскільки Україна є однією з країн світу, яка наразі потерпає від збройної агресії ворога-сусіда. Практична цінність цієї статті та висновків, зроблених автором, полягають у конкретних положеннях, що можуть бути використані для підвищення ефективності діяльності розглядуваного державного органу, особливо в умовах воєнного стану, а саме зміцненні обороноздатності держави, відсічі віроломного нападу ворога, удосконаленні функціонування президентської влади, а також виконавчої влади загалом і її розгалужень, особливо щодо забезпечення національної безпеки держави.Item Offences in the sphere of virtual assets turnover and analysis of their qualification. Правопорушення у сфері обігу віртуальних активів та аналіз їх кваліфікації(НАВС, 2023) Rafalskyi Maksym; Рафальський МаксимWith the advent of new forms of interaction, virtual goods and services, a new field for committing offences in the field of virtual assets turnover is emerging. This encourages scientists and law enforcement agencies to actively research this area and develop effective mechanisms to respond to emerging challenges that have not yet been properly reflected in legislation. З появою нових форм інтерактивної взаємодії, віртуальних товарів і сервісів виникає нове поле для здійснення правопорушень у сфері обігу віртуальних активів. Це стимулює вчених і правоохоронні органи до активного дослідження цієї галузі та розроблення ефективних механізмів відповіді на виклики, що виникають, які ще не отримали належного відображення в законодавстві.Item Organization of forensic examinations in criminal proceedings as a condition for the effectiveness of the investigation of criminal offences. Організація проведення судових експертиз у кримінальному провадженні як умова ефективності розслідування кримінальних правопорушень(2023) Chornous, Yuliia; Чорноус, Юлія; Leliuk, Tetiana; Лелюк, ТетянаIn the science of criminology and the activity of investigating criminal offences, organizational activity is of immense importance. One of the forms of its implementation is forensic examinations, and its improvement directly affects the achievement of the objectives of criminal proceedings. The purpose of this study was to highlight organizational activities related to conducting forensic examinations as a means of ensuring effective pre-trial investigation and trial in every criminal proceeding. To fulfil the set purpose, general scientific and special methods were used to investigate the object and subject of research: analysis, synthesis, deduction, induction, analogy; special-legal methods: comparative-legal, historical-legal, system-structural, method of system analysis. Based on the analysis of the provisions of regulations and scientific, educational, and methodological material, it was established that the organization of forensic examination in criminal proceedings encompasses the system of organizational and administrative actions of authorized subjects and lies in ensuring the proper, timely, and objective appointment and conduct of forensic examinations, as well as obtaining an expert opinion, which is required to achieve the objectives of criminal proceedings. The main stages of the organization of forensic examinations in criminal proceedings were identified and characterized. The subjects of the activity under study were classified, specifically according to the nature of the implementation of organizational actions. It was found that a prominent place among the subjects of the considered activity belongs to the investigator as the subject of initiation of forensic examinations. It is the investigator who collects and analyses materials when conducting a pre-trial investigation, decides which circumstances of the criminal proceedings need to be verified by conducting an expert examination, and evaluates the expert’s opinion. The provisions given in this paper can be used in the practical activities of individual forensic experts and forensic divisions and institutions; entities authorized to carry out pretrial investigation of criminal offences. У науці криміналістики та діяльності з розслідування кримінальних правопорушень важливе значення має організаційна діяльність. Однією з форм її реалізації є проведення судових експертиз, а її вдосконалення безпосередньо впливає на досягнення завдань кримінального провадження. Мета статті полягала у висвітленні організаційної діяльності щодо проведення судових експертиз як засобу забезпечення ефективного досудового розслідування та судового розгляду в кожному кримінальному провадженні. Для досягнення поставленої мети використано загальнонаукові та спеціальні методи з метою вивчення об’єкта й предмета дослідження: аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія; спеціально-правові методи: порівняльно-правовий, історико-правовий, системно-структурний, метод системного аналізу. На основі аналізу положень нормативно-правових актів і наукового, навчально- методичного матеріалу встановлено, що організація проведення судової експертизи в кримінальному провадженні охоплює систему організаційно-розпорядчих дій уповноважених суб’єктів та полягає в забезпеченні належного, своєчасного й об’єктивного призначення та проведення судових експертиз, а також отримання висновку експерта, яка здійснюється з метою досягнення завдань кримінального провадження. Виокремлено та схарактеризовано основні етапи організації проведення судових експертиз у кримінальному провадженні. Здійснено класифікацію суб’єктів розглядуваної діяльності, зокрема за характером реалізації організаційних дій. Констатовано, що чільне місце серед суб’єктного складу розглядуваної діяльності належить слідчому як суб’єкту ініціювання проведення судових експертиз. Саме він у процесі проведення досудового розслідування здійснює збір та аналіз матеріалів, вирішує, які саме обставини кримінального провадження потребують перевірки шляхом проведення експертизи, оцінює висновок експерта. Наведені в статті положення можуть бути використані в практичній діяльності окремих судових експертів і судово-експертних підрозділів та установ; суб’єктів, уповноважених на здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень.