2024 рік
Permanent URI for this community
Browse
Browsing 2024 рік by Issue Date
Now showing 1 - 20 of 23
Results Per Page
Sort Options
Item The problem of slavery and human trafficking: International law and scientific discourse.(2024) Shcherbatiuk Volodymyr; Щербатюк Володимир; Kuras Dmytro; Курас Дмитро; Sokur Yurii; Сокур ЮрійThe expansion of the range of issues related to modern slavery and human trafficking is associated with the intensification of scientific research in this area, which raises the issue of classification and systematization of research in this area. The publication aims at defining the main criteria for systematizing scientific works in the field of combating slavery and human trafficking, and at classifying and analysing one of the selected segments of this body of research. In the context of analysing the process of researching a particular area of scientific interest, the main tools used are the principles of objectivity, scientificity and systematicity, while general scientific methods of cognition – deduction and retrospective, as well as special legal methods – comparative legal and legal forecasting. The analysis of the content and issues of scientific reports on research conducted in the field of combating human trafficking has shown both their high professional level and their focus on processing and summarizing factual data that are mostly not available in the format of ordinary scientific articles. It has also been established that scientific reports are mostly focused on solving practical problems, which increases the benefit of using the formulated conclusions not only in scientific, but also in law enforcement and social work. The practical value of the study lies in the fact that for the first time, an attempt was made to conduct a systematic analysis of a selected segment of works on the problem of modern slavery and human trafficking. Розширення спектру проблем, повʼязаних із сучасним рабством і торгівлею людьми, зумовило інтенсифікацію наукового пошуку в цій сфері, що актуалізує проблему класифікації та систематизації досліджень у цій галузі. Публікація має на меті визначення основних критеріїв щодо систематизації наукових праць у сфері боротьби з рабством і торгівлею людьми, а також здійснення класифікації та аналізу одного з виокремлених сегментів цього масиву досліджень. У контексті аналізу процесу дослідження певної сфери наукових інтересів основним інструментарієм використано принципи обʼєктивності, науковості й системності, і водночас загальнонауковий метод пізнання – ретроспективний, а також спеціально-юридичні методи – порівняльно-правовий та правового прогнозування. Аналіз змісту і проблематики наукових звітів щодо проведених у сфері боротьби з торгівлею людьми досліджень засвідчив як їх високий фаховий рівень, так і спрямування на опрацювання та узагальнення фактологічних даних, що переважно не доступні для формату звичайних наукових статей. Також встановлено, що наукові звіти здебільшого зорієнтовані на розвʼязання проблем практичного змісту, що підвищує корисність використання сформульованих висновків не тільки в науковій, а й у правоохоронній та соціальній роботі. Практична цінність дослідження полягає в тому, що вперше здійснено спробу проведення системного аналізу виокремленого сегменту праць, присвячених проблемі сучасного рабства й торгівлі людьми.Item International standards for the application of the presumption of innocence in criminal proceedings. Міжнародні стандарти застосування презумпції невинуватості в кримінальному процесі(2024) Khablo Oksana; Хабло Оксана; Svoboda Ivo; Свобода ІвоThe presumption of innocence is an internationally recognized standard of criminal justice. However, law enforcement practice shows a lack of legal certainty regarding the understanding and implementation of certain provisions of this principle of criminal proceedings. The purpose of the publication is to identify and systematize the internationally recognized standards of guaranteeing the right to the presumption of innocence. The study used such methods of cognition as comparison, analysis, generalization, and a systematic approach, which made it possible to describe the results and substantiate the conclusions drawn. It is determined that, according to the case law of the European Court of Human Rights, the purpose of the presumption of innocence is to: ensure a fair trial by preventing accusatory judicial bias; prevent the formation of premature public opinion regarding the guilt/innocence of the accused, which may adversely affect the impartiality of the court; and protect persons who have been acquitted or whose proceedings have been closed on rehabilitative grounds. Ensuring the presumption of innocence requires ensuring that this right is real, not imaginary. It is established that when determining whether the principle of presumption was violated by public officials when informing the public about the progress of criminal proceedings, the European Court of Human Rights takes into account whether the officials' statement prompted the public to believe in the guilt of the person before the court passed a verdict and whether these statements could have influenced the assessment of the facts when making a court decision. When assessing statements made by public officials, it is necessary to distinguish between a statement of suspicion of committing a criminal offence and a statement that a person has committed a criminal offence in the absence of a conviction; to consider the context in which the statement was made and to take into account the actual content of the statements. The author substantiates the rules of the presumption of innocence in time: it is valid until the court verdict enters into force; a guilty verdict does not cancel a person's right to the presumption of innocence until it enters into force; the adoption of an acquittal or the closure of criminal proceedings on rehabilitative grounds requires that a person be found innocent and treated accordingly. The study will ensure unified law enforcement practice of pre-trial investigation bodies, prosecutors, and courts in respect of compliance with the rules of the presumption of innocence, which will contribute to the rule of law. Презумпція невинуватості є міжнародно визнаним стандартом кримінального судочинства. Утім правозастосовна практика засвідчує відсутність правової визначеності щодо розуміння та порядку реалізації окремих положень цієї засади кримінального провадження. Метою публікації є визначення та систематизація міжнародно визнаних стандартів гарантування права на презумпцію невинуватості. Під час дослідження застосовано такі методи пізнання, як порівняння, аналіз, узагальнення, системний підхід, що надали можливість описати результати й обґрунтувати отримані висновки. Визначено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини метою застосування презумпції невинуватості є: забезпечення справедливого суду шляхом недопущення обвинувального судового ухилу; запобігання формуванню передчасної громадської думки щодо винуватості/невинуватості обвинуваченого, що може негативно позначитися на неупередженості суду; захист осіб, щодо яких було ухвалено виправдувальний вирок або щодо яких провадження було закрито за реабілітуючими підставами. Забезпечення презумпції невинуватості передбачає необхідність гарантування того, що це право буде реальним, а не уявним. Встановлено, що під час зʼясування, чи було порушено принцип презумпції посадовими особами державних органів під час інформування суспільства про рух кримінальних проваджень, Європейський суд з прав людини враховує, чи спонукала заява посадових осіб громадськість повірити у винуватість особи до винесення судом вироку та чи могли ці твердження вплинути на оцінку фактів під час винесення судового рішення. Оцінюючи повідомлення представників влади, необхідно розрізняти заяву про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та заяву про те, що особа здійснила кримінальне правопорушення за відсутності вироку; ураховувати, у контексті яких обставин було зроблено заяву, і зважати на реальний зміст висловлювань. Обґрунтовано правила дії презумпції невинуватості в часі: діє до моменту набрання вироком суду законної сили; обвинувальний вирок суду не відміняє право особи на презумпцію невинуватості до моменту набрання ним законної сили; ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав вимагає визнання особи невинуватою та відповідного поводження з нею. Проведене дослідження забезпечить уніфіковану правозастосовну практику діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду щодо дотримання правил дії презумпції невинуватості, що сприятиме утвердженню верховенства права.Item Current trends in public involvement in crime prevention policing. Сучасні тенденції залучення громадськості до поліцейської діяльності в запобіганні правопорушенням(2024) Dzhuzha Oleksandr; Джужа Олександр; Sіuravchyk Valerіі; Сюравчик Валерій; Shumeiko Tatiana; Шумейко ТетянаThe relevance of this study is substantiated by the need to implement a strategy of public influence on crime, to improve police-public interaction in the field of crime prevention, new forms and methods of which can be implemented in the activities of the National Police. The purpose of this study was to provide a comprehensive investigation of the practices of involvement of the public, community-based organisations, and individuals in police activities aimed at preventing offences, and of the legal framework in this area. According to the purpose and objectives set, the study employed general and special methods and techniques of scientific cognition, including the methods of analysis, synthesis, classification and grouping, which made it possible to investigate a wide scope of scientific discussions on the issues raised. Based on the analysis of secondary sources, it was found that researchers state a prominent level of public trust in the police and other law enforcement agencies, as well as in state and local governments in economically developed countries. Most researchers attribute this to the positive results and consequences of involving the public, community-based organisations, and individuals in policing activities to prevent crime, protect public safety and order, and protect the rights and freedoms of citizens. It was found that in the modern scientific discourse, such successes are associated with the establishment of effective channels of communication between the police and the public and legislative regulation of such interaction. In this regard, the study elucidated the views of researchers on the approaches to regulatory support for the involvement of the public, community-based organisations, and individuals in police activities in preventing offences in different countries. The study argued the need for legislative consolidation of certain forms and methods of involvement of the public, community-based organisations, and individuals in police activities aimed at protecting public safety and order, protecting life, health and property of citizens, and preventing criminal offences. The review of the current state of scientific research on the issue formed the basis for further theoretical developments in the field of organising effective interaction between law enforcement agencies and society. Актуальність статті обґрунтована необхідністю реалізації стратегії громадського впливу на злочинність, удосконалення взаємодії поліції з громадськістю у сфері запобігання злочинності, нові форми та методи якої можуть бути імплементовані в діяльність Національної поліції. Метою статті є комплексне дослідження досвіду залучення громади, громадських організацій та окремих громадян до поліцейської діяльності в запобіганні правопорушенням, нормативно-правового забезпечення в цій сфері. Відповідно до поставлених мети й завдань у статті використано загальні та спеціальні прийоми та методи наукового пізнання, серед яких: методи аналізу, синтезу, класифікації та групування, які надали можливість опрацювати широкий спектр наукових дискусій з порушеної проблематики. На основі аналізу вторинних джерел встановлено, що дослідники констатують високий рівень довіри суспільства до поліції та інших правоохоронних органів, а також до органів державної влади й місцевого самоврядування в економічно розвинутих країнах. Більшість учених пов’язує це з позитивними результатами та наслідками залучення громади, громадських організацій та окремих громадян до поліцейської діяльності щодо запобігання правопорушенням, охорони публічної безпеки та порядку, захисту прав і свобод громадян. Встановлено, що в сучасному науковому дискурсі такі успіхи пов’язують з налагодженням ефективних каналів комунікації між поліцією та громадськістю і законодавчим регулюванням такої взаємодії. У зв’язку із цим з’ясовано погляди вчених щодо підходів до нормативно-правового забезпечення залучення громади, громадських організацій та окремих громадян до поліцейської діяльності в запобіганні правопорушенням у різних країнах. Аргументовано необхідність законодавчого закріплення певних форм і методів залучення громади, громадських організацій та окремих громадян до поліцейської діяльності з охорони публічної безпеки та порядку, захисту життя, здоров’я, власності громадян, запобігання кримінальним правопорушенням. Здійснений огляд сучасного стану наукового опрацювання проблематики формує підґрунтя для подальших теоретичних напрацювань у сфері організації ефективної взаємодії між правоохоронними органами й суспільством.Item Ways to implement risk management in the fight against organised crime. Шляхи впровадження управління ризиками в боротьбу з організованою злочинністю(2024) Kopan Oleksii; Копан Олексій; Melnyk Vladyslav; Мельник Владислав; Poliаn Pavel; Полян ПавлоThe aggravation of the state of operations under martial law poses a threat to a wide range of rights, interests of individuals and society. To prevent further deterioration of the crime situation, it is necessary to find progressive mechanisms to combat organised crime. The purpose of this study was to formulate scientifically sound proposals for the development of mechanisms for combating organised crime and counteracting the establishment of corrupt ties by criminals in institutions, organisations, and enterprises, especially those belonging to the national security system. According to the purpose and specifics of the subject under study, the historical approach, comparative legal, and systemic-structural methods were employed. The study outlined the content of the processes of organising the management of subsystems involved in ensuring national security. The need to ensure its effective implementation is evidenced by statistical data on the complication of the operational situation in certain regions, the general socio-political situation and threatening trends in the criminalisation of society. The state of stagnation does not correspond to the course of the most secure development of society, and therefore the main task of the state is to actively protect citizens from dangerous anti-social, criminal, and violent manifestations. It was substantiated that the success of counteracting these negative phenomena depends primarily on the unification of certain mechanisms at both the international and domestic levels, including standards. It was proved that legal forms of combating organised crime should be improved towards the betterment of standards in the risk management system, specifically, ensuring information security, and stimulating the protection of information flows. It was argued that the introduction of the term “compliance audit” into certain laws of Ukraine defining the basic principles of implementation of the state financial control, audit of financial statements, and organisation of audit activities will provide a positive effect in combating these negative phenomena. The findings of this study can serve as the basis for the preparation of forecast and programme documents by supreme audit institutions, anti-corruption bodies, and the business community to counteract manifestations of organised crime, identify and eliminate corrupt ties with criminals. Загострення оперативної обстановки в умовах воєнного стану створює загрозу широкому колу прав, інтересів особи й суспільства. Для недопущення подальшого ускладнення криміногенної ситуації необхідним є пошук прогресивних механізмів боротьби з організованою злочинністю. Метою роботи визначено формування науково обґрунтованих пропозицій щодо розвитку механізмів боротьби з організованою злочинністю, протидії встановленню злочинцями корупційних звʼязків в установах, організаціях, підприємствах, передусім у тих, які належать до системи національної безпеки. Відповідно до поставленої мети та специфіки предмета дослідження, використано історичний підхід, порівняльно-правовий і системно-структурний методи. Окреслено зміст процесів організації управління підсистемами, що задіяні у справі забезпечення національної безпеки. Необхідність її ефективного забезпечення засвідчують статистичні дані про ускладнення оперативної обстановки в окремих регіонах, загальна соціально-політична обстановка та загрозливі тенденції криміналізації суспільства. Стан стагнації не відповідає курсу максимально безпечного розвитку суспільства, тому головним завданням держави є активний захист громадян від небезпечних антисоціальних, злочинних і насильницьких виявів. Обґрунтовано, що успішність протидії цим негативним явищам залежить передусім від уніфікації окремих механізмів як на міжнародному, так і внутрішньодержавних рівнях, це стосується і стандартів. Доведено, що вдосконалення організаційно-правових форм боротьби з організованою злочинністю слід здійснювати в напрямі покращення стандартів у системі управління ризиками, зокрема забезпечення інформаційної безпеки, стимулювання захисту інформаційних потоків. Аргументовано, що впровадження терміна «комплаєнс-аудит» до окремих законів України, що визначають основні засади реалізації державного фінансового контролю, аудиту фінансової звітності й організації аудиторської діяльності, забезпечить позитивний ефект у боротьбі з цими негативними явищами. Результати роботи можуть бути основою процесів підготовки прогнозних і програмних документів вищими ревізійними установами, антикорупційними органами, бізнессередовищем щодо протидії виявам організованої злочинності, виявлення та ліквідації корупційних звʼязків зі злочинцями.Item Transfer pricing: A European perspective for Ukrainian legislation and practice. Трансфертне ціноутворення: європейська перспектива для українського законодавства та практики(2024) Barikova Anna; Барікова АннаПитання трансфертного ціноутворення є актуальним для України з огляду на необхідність залучення коштів (зокрема від іноземних партнерів) для відбудови держави в умовах воєнного стану та післявоєнного часу. З огляду на викладене, дослідження має на меті виявити специфіку практики реалізації та судових рішень щодо спорів у сфері трансфертного ціноутворення в Україні, а також перспективи імплементації відповідних положень наднаціональних директив Європейського Союзу. Формально-логічний та конкретно-юридичний інструментарій (а саме абстракція, формальний та порівняльно-правовий методи) дав змогу висвітлити правовий статус учасників правовідносин, застосування принципу «витягнутої руки», відповідні компенсаційні коригування, порядок та функціональні характеристики трансфертного ціноутворення, оцінку документації, забезпечення доступу до джерел інформації належної кількості та якості в контексті практики Верховного Суду щодо трансфертного ціноутворення та норм Директиви Європейського Союзу про трансфертне ціноутворення. Доведено, що підтвердження сум витрат слід здійснювати відповідно до законодавчо визначеного порядку трансфертного ціноутворення щодо зобов’язань стосовно збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду, належного податкового звітування та контролю, відповідальності за невиконання зобов’язань щодо підвищення фінансового результату податкового (звітного) періоду, подання/несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції. Проаналізовано застосування принципу «витягнутої руки» з огляду на такі імперативні критерії, як визначення оподатковуваного прибутку та перевірка фактичної ціни у відносинах із нерезидентами, зіставність господарських операцій у контексті оцінки фактичної контрольованої операції. Узагальнено критерії порівнянності економічних операцій, пов’язані з оцінкою основних властивостей операції, характеру активів і ризиків, товарів, які передають, та/або наданих послуг, фундаментальних і динамічних стратегій поведінки, економічного статусу, виконуваних функцій асоційованих учасників правовідносин. Практична значущість статті для дослідників, правозастосовних органів і зацікавлених сторін полягає у висвітленні європейської перспективи впровадження трансфертного ціноутворення в Україні.Item Legal aspects of international cooperation in combating organised crime. Правові аспекти міжнародного співробітництва в протидії організованій злочинності(2024) Yemets Oleh; Ємець Олег; Voronov Ihor; Воронов Ігор; Hribov Mykhailo; Грібов МиколаIn the context of intensification of globalisation processes, researchers’ attention is drawn to organised forms of crime, which are substantially more difficult to counteract if criminal offences have transnational features. Considering this, it is vital to investigate the content of international treaties aimed at combating transnational organised crime. Thus, the purpose of this study was to identify certain legal features of international cooperation in combating organised crime for further implementation of promising provisions in the work of law enforcement agencies in this area. The methodological framework of the study was formed by both general scientific and special methods of scientific cognition. The study also employed systemic, informational and functional approaches, as well as terminological, systemic-structural, formal-logical, and comparative legal methods of scientific cognition. The study confirmed that organised crime does not recognise the existing borders of states and constantly crosses them. At the same time, law enforcement agencies are quite limited in their actions by these borders, which substantially affects their ability to combat crime, especially organised crime. It was found that the legal framework for international cooperation in combating crime, including organised crime, is gradually being formed, but this process is influenced by the concept of primacy of national law over international law. The study proved that the current terminology of international treaties may not correspond to the terminology used in the national legislation of modern countries, but unification of legislation is reasonably necessary for effective crime prevention. The practical value of the findings obtained is that they can be used to further improve the legal framework for international cooperation. В умовах інтенсифікації глобалізаційних процесів увагу дослідників привертають організовані форми злочинності, протидія яким істотно ускладнюється, якщо кримінальним правопорушенням властиві транснаціональні ознаки. З огляду на це, актуальним є вивчення змісту міжнародних договорів, спрямованих на боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Цим обумовлена мета публікації щодо визначення окремих правових особливостей міжнародного співробітництва в протидії організованій злочинності для подальшої імплементації перспективних положень у роботу правоохоронних органів у цій сфері. Методологічну основу дослідження становлять як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Крім того, використано системний, інформаційний та функціональний підходи, а також термінологічний, системно-структурний, формально-логічний і порівняльно-правовий методи наукового пізнання. У межах дослідження підтверджено, що організована злочинність не визнає наявних кордонів держав і постійно їх долає. Водночас правоохоронні органи доволі обмежені у своїх діях цими кордонами, що істотно позначається на можливостях протидії злочинності, передусім організованій. Встановлено, що поступово утворюється правове забезпечення міжнародного співробітництва в протидії злочинності, зокрема організованій, однак на цей процес впливає концепція примату національного права над міжнародним. Доведено, що актуальна термінологія міжнародних договорів може не відповідати тій, яку використовують у національному законодавстві сучасних країн, проте уніфікація законодавства є обґрунтовано необхідною для ефективної протидії злочинності. Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що їх можна використати для подальшого вдосконалення правових засад міжнародного співробітництваItem The existence of judgeʼs authority norm in preliminary review as an embodiment of the principle of immediate procedures in civil procedure law. Норма про наявність повноважень судді в попередньому розгляді справи як втілення принципу невідкладного провадження в цивільному процесуальному праві(2024) Hidaya Imam; Хідаят Імам; Budiono Abdul Racmad; Будіоно Абдул Рахмад; Santoso Budi; Сантосо Буді; Sulistyarini Rachmi; Сулістяріні РахміA significant issue in the Indonesian legal system is the accessibility to justice in civil proceedings. This problem primarily arises from the rigid and time-consuming formal requirements, which hinder many individuals from effectively resolving their cases. Failure to meet these formal prerequisites often leads to case dismissals, ultimately impeding the application of the principle of a fast court process. This study aims to explore the extent of judgeʼs authority in assessing these formal requirements during the preliminary review in Indonesia. It adopts a normative juridical research approach, focusing on legislative and conceptual aspects. Primary, secondary, and tertiary legal sources are analysed using various interpretation techniques, including grammatical and systematic interpretations. The findings reveal two contrasting viewpoints: the principle of a passive judge, which views judges as mere court observers without active involvement, and the emerging perspective emphasizing the role of an active judge. The concept of an active judge allows judges to advise plaintiffs on improving their claims if they fail to meet formal requirements, preventing the dismissal of their cases. In administrative and constitutional court proceedings, some mechanisms exist for reviewing and completing claims during the preliminary phase. However, it is essential to note that judges in civil proceedings lack a specific legal basis for providing guidance and recommendations to plaintiffs, and such actions are considered optional rather than obligatory. This lack of concrete implementation of the principles of expediency and access to justice in civil proceedings results in a backlog of cases and numerous cases being dismissed. The results of the study can be used in further regulatory adjustments regarding judgeʼs authority norm for ensuring preliminary review conduct. Суттєвою проблемою індонезійської правової системи є доступність правосуддя в цивільному процесі. Ця проблема повʼязана насамперед із жорсткими й трудомісткими формальними вимогами, які перешкоджають ефективно вирішувати справи. Недотримання цих формальних передумов часто призводить до закриття справ, що стоїть на заваді застосування принципу невідкладного судового процесу. Ця публікація має на меті дослідити ступінь повноважень судді в оцінюванні цих формальних вимог під час попереднього розгляду справи в Індонезії. Для цього застосовано нормативно-правовий підхід до дослідження з акцентом на законодавчих і концептуальних аспектах. Первинні, вторинні та третинні правові джерела проаналізовано з використанням різних методів аналізу, зокрема граматичний та систематичний. Висновки виявляють дві протилежні позиції: принцип пасивного судді, згідно з яким судді є спостерігачами судового процесу без активної участі, і нову перспективу, що визначає роль активного судді. Концепція активного судді дає змогу суддям консультувати позивачів щодо вдосконалення їхніх позовних вимог, якщо вони не відповідають формальним вимогам, запобігаючи закриттю їхніх справ. В адміністративному та конституційному судочинстві передбачено певні механізми для перегляду та доопрацювання позовів на попередньому етапі. Однак важливо зазначити, що в цивільному судочинстві судді не мають конкретної правової бази для надання порад та рекомендацій позивачам, тож такі дії вважають факультативними. Відсутність конкретної реалізації принципів оперативності й доступності правосуддя в цивільному судочинстві призводить до накопичення нерозглянутих справ і численних відмов у відкритті провадження у справах. Результати дослідження може бути використано для подальшого нормативного регулювання. норми про повноваження судді щодо забезпечення проведення попереднього судового розглядуItem Effectiveness of international legal instruments to combat corruption. Ефективність міжнародних правових інструментів боротьби з корупцією(2024) Kostiuк Volodymyr; Костюк Володимир; Drok Iryna; Дрок ІринаThe relevance of this study is argued by the need to implement international practices of combating corruption and to improve the efficiency of legal mechanisms and instruments for combating corruption in all spheres of the state’s life. The purpose of this study was to conduct a comprehensive investigation of the effectiveness of international legal instruments for combating corruption in Ukraine. To fulfil this purpose, it was necessary to perform the following tasks: to identify international legal instruments for fighting corruption; to investigate ways to assess the level of corruption perception in the world; to determine the progress in the fight against corruption in Ukraine; to identify problems that prevent the increase of the corruption perception index in Ukraine; to develop tools for improving the level of combating corruption in Ukraine. The principles of dialectics served as the basis of the methodological framework of the study, which included such general scientific and special legal cognition methods as comparative legal, formal legal, analysis, and synthesis. Based on the analysis of secondary sources, the study established the significance of analysing and classifying the definition of international legal instruments for combating corruption and ways of assessing the level of perception of corruption in the world. The analysis of statistical data and sociological surveys helped to establish the progress of the fight against corruption in Ukraine, which is reflected in the concrete data of monitoring the level of perception of corruption in Ukraine. The emphasis was placed on a systematic approach to identifying the problems that hinder the improvement of the corruption perception index in Ukraine. Using the comparative legal method, the study compared the provisions of Ukrainian and international legislation directly related to the issues of combating corruption and its manifestations. The conclusions of the study were formulated, with propositions of concrete tools for improving the level of combating corruption in Ukraine by improving the activities of state structures. The study reviewed and analysed relevant scientific articles of Ukrainian and foreign researchers. The practical significance of this study lies in the possibility of using its findings in the activities of Ukrainian state bodies, considering the international experts’ assessment of the effectiveness of the anti-corruption instruments already applied. Актуальність статті обґрунтована необхідністю імплементації міжнародних практик протидії виявам корупції, підвищення ефективності оперування правовими механізмами й інструментами боротьби з корупцією в усіх сферах життєдіяльності держави. Метою статті є комплексне дослідження ефективності міжнародних правових інструментів боротьби з корупцією в Україні. Для досягнення поставленої мети виникла потреба виконати завдання, що стосуються визначення міжнародно-правових інструментів боротьби з корупцією; дослідження способів оцінювання рівня сприйняття корупції у світі; зʼясування прогресу боротьби з корупцією в Україні; визначення проблем, які перешкоджають підвищенню індексу сприйняття корупції в Україні; розроблення інструментів підвищення рівня боротьби з корупцією в Україні. Принципи діалектики були основою методологічної конструкції дослідження, яка охоплювала такі загальнонаукові та спеціально-юридичні методи дослідження, як порівняльно-правовий, формально-юридичний, аналізу й синтезу. На основі аналізу вторинних джерел було встановлено важливість аналізу та класифікації визначення міжнародноправових інструментів боротьби з корупцією і способів оцінювання рівня сприйняття корупції у світі. Аналіз статистичних даних і соціологічних досліджень дав змогу встановити прогрес боротьби з корупцією в Україні, що знайшов своє вираження в конкретних даних моніторингу рівня сприйняття корупції в Україні. Було акцентовано на системному підході до виявлення проблем, які стоять на заваді підвищенню індексу сприйняття корупції в Україні. За допомогою порівняльно-правового методу було зіставлено положення українського й міжнародного законодавства, що безпосередньо стосуються питань протидії корупції та її виявам. Сформульовано висновки наукової роботи, на підставі яких запропоновано конкретні інструменти підвищення рівня боротьби з корупцією в Україні шляхом удосконалення діяльності державних структур. У процесі вивчення порушеного питання використано та проаналізовано відповідні наукові праці українських і зарубіжних дослідників. Практичне значення здійсненого дослідження полягає в можливості використання цих висновків у діяльності державних органів України, з огляду на оцінку міжнародних експертів результативності вже застосованих інструментів протидії корупціїItem Application of international humanitarian law by the European Court of Human Rights. Застосування міжнародного гуманітарного права Європейським судом з прав людини(2024) Taran Olena; Таран Олена; Hryha Mariia; Грига МаріяThe problem of human rights protection is particularly acute during armed conflicts, when the most widespread and serious human rights violations occur. International humanitarian law is a reliable tool for countering such violations, specifically through the implementation of its norms alongside the European Convention on Human Rights in the judgments of the European Court of Human Rights. The purpose of this study was to make some generalisations about the approaches of the European Court of Human Rights to determining the relationship and correlation between the European Convention on Human Rights and international human rights law, international humanitarian law, and the limits and conditions of application of international humanitarian law by the European Court of Human Rights. The study employed a combination of methods of cognition to collect, analyse, and interpret information, namely: documentary, statistical, legal, historical, and critical. The chosen methodology ensures the objectivity and reliability of the study. The study was based on the judgments of the European Court of Human Rights, which examine, analyse, and apply international humanitarian law, as well as on academic publications, recommendations and explanations of international institutions, experts, and human rights organisations regarding the relationship between international human rights law, the European Convention on Human Rights and international humanitarian law, and the possibility of their simultaneous application. The study summarised a range of legal positions of the European Court of Human Rights, which helped to identify the principal approaches and trends in the application of international humanitarian law in the consideration of complaints of human rights violations in armed conflicts, including the expansion of the practice of applying international humanitarian law, strengthening the protection of human rights in armed conflict, and attention to new challenges associated with armed conflicts. The practical significance of the study lies in the fact that it contributes to a better understanding of international humanitarian law and the legal positions of the Court, and to the development of additional mechanisms for ensuring respect for human rights and international humanitarian law. Проблема захисту прав людини гостро постає під час збройних конфліктів, коли відбуваються наймасовіші та найсерйозніші їх порушення. Міжнародне гуманітарне право є надійним інструментом протидії таким порушенням, зокрема шляхом реалізації його норм поряд з Європейською конвенцією про захист прав людини в рішеннях Європейського суду з прав людини. Метою статті є здійснення окремих узагальнень щодо підходів Європейського суду з прав людини до визначення звʼязку та співвідношення Європейської конвенції з прав людини та міжнародного права прав людини, міжнародного гуманітарного права, меж та умов застосування міжнародного гуманітарного права Європейським судом з прав людини. Під час дослідження застосовано сукупність методів пізнання для збирання, аналізу й інтерпретації інформації, а саме: документальний, статистичний, юридичний, історичний, критичний. Обрана методологія дає змогу забезпечити обʼєктивність і достовірність дослідження. Підґрунтям роботи є рішення Європейського суду з прав людини, у яких досліджено, проаналізовано й застосовано міжнародне гуманітарне право, наукові публікації, рекомендації та розʼяснення міжнародних інституцій, експертів і правозахисних організацій, що стосуються співвідношення міжнародного права прав людини, Європейської конвенції з прав людини й міжнародного гуманітарного права, можливості їх одночасного застосування. За результатами дослідження узагальнено низку правових позицій Європейського суду з прав людини, що дає змогу виокремити основні підходи та визначити тенденції застосування міжнародного гуманітарного права під час розгляду скарг про порушення прав людини в умовах збройних конфліктів, зокрема розширення практики застосування міжнародного гуманітарного права, посилення захисту прав людини в умовах збройного конфлікту й уваги до нових викликів, повʼязаних зі збройними конфліктами. Практичне значення дослідження полягає в тому, що воно сприяє кращому розумінню міжнародного гуманітарного права та правових позицій Суду, напрацюванню додаткових механізмів забезпечення дотримання прав людини й міжнародного гуманітарного праваItem Best practices in police personal security: A systematic review. Передовий досвід забезпечення особистої безпеки поліцейського: систематичний огляд(2024) Lohvynenko Maksym; Логвиненко МаксимThe difficult geopolitical situation in Ukraine creates new challenges for the law enforcement system and increases the relevance of ensuring the personal safety of police officers. This necessitates highlighting the problematic aspects of this area, as well as a detailed description of new dangerous challenges for the security and defence sector, shaped by the today’s reality. The purpose of this study was to analyse current trends in the investigation of the specifics of ensuring personal security of a police officer. Fulfilling this purpose required the use of a set of methods, including Internet heuristics, systematisation, and comparison. The principal findings outlined the specifics of the law enforcement system of Ukraine under martial law. A systematic analysis of the literature helped to identify the key dangerous factors and conditions that currently affect the state of personal security of law enforcement officials in the world. It was also found that the modern scientific literature does not sufficiently address the issue of ensuring personal safety of a police officer in the context of military operations. The study showed that in the current scientific discourse this problem is covered only through the lens of the existing shortcomings of standard education (training) programmes for law enforcement officials, which presently cannot ensure their safety. The absence of a theoretical component makes it important to find ways to implement the police officer’s right to safely perform their duties. The practical significance of this study is that its findings can be used by researchers for further investigation of this topic, as well as by practitioners to implement the most effective experience of ensuring the personal safety of police officers. Складна геополітична ситуація в Україні створює нові виклики для правоохоронної системи та підвищує актуальність питання забезпечення особистої безпеки поліцейського. Зазначене обумовлює необхідність висвітлення проблемних аспектів цієї сфери, а також детального окреслення нових небезпечних викликів для сектору безпеки й оборони, сформованих реаліями сьогодення. Метою статті є аналіз сучасних тенденцій у вивченні специфіки забезпечення особистої безпеки поліцейського. Досягнення мети передбачає застосування комплексу методів, зокрема таких, як інтернет-евристика, систематизація, порівняння. Основні результати дослідження полягають у тому, що в статті окреслено специфіку діяльності правоохоронної системи України в умовах режиму воєнного стану. Проведення систематичного аналізу літератури допомогло визначити основні небезпечні фактори й умови, що нині впливають на стан забезпечення особистої безпеки представників закону у світі. Також встановлено, що в сучасній науковій літературі недостатньо змістовно розглянуто питання забезпечення особистої безпеки поліцейського в умовах воєнних дій. Зʼясовано, що в сучасному науковому дискурсі цю проблему висвітлено лише крізь призму наявних недоліків стандартних програм навчання (підготовки) представників правоохоронних органів, які в реаліях сьогодення не здатні забезпечити їх безпеку. Відсутність теоретичної складової актуалізує пошук шляхів реалізації права поліцейського на безпечне виконання покладених на нього обовʼязків. Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані науковцями для здійснення подальших досліджень з тематики, а також практиками для реалізації найефективнішого досвіду забезпечення особистої безпеки поліцейського.Item Fintech, the threat of technology in the conventional financial system. Фінансові технології як загроза традиційній фінансовій системі(2024) Dewa Krisna Prasada; Дева Крішна Прасада; Bagus Gede Ari Rama; Багус Геде Арі Рама; Kadek Julia Mahadewi; Кадек Джулія Махадеві; Komang Satria Wibawa Putra; Команг Сатрія Вібава ПутраThis study centred on the effect of technology on conventional payment methods and their consequences for society. Considering the presence of digital currencies, also known as cryptocurrencies, used in transactions through financial technology (fintech), this study could serve as a basis for developing laws and regulations governing fintech. The purpose of this study was to offer a clear and specific understanding of the legitimacy and societal advantages of fintech in Indonesia. This study employed regulatory research methodology, incorporating socio-legal techniques, legislative analysis, and examination of legal concepts. The findings of this study have effectively achieved three fundamental criteria in the use of fintech: assurance, benefit, and fairness. The regulations on fintech are outlined in Bank Indonesia Regulation No. 19/12/PBI/2017, Financial Services Authority Regulation No. 77/POJK.01/2016, and Law No. 8 of 1999, which also address matters related to consumer protection. From a sociocultural standpoint, fintech embodies a technologicallydriven revolution that fosters societal development. Fintech endeavours to offer benefits to the public through facilitating electronic financial transactions. It was emphasised that fintech plays a crucial role in reshaping society by revolutionising how people interact with finances. A key aspect of this transformation is the shift away from conventional payment methods towards digital alternatives. It is essential for both consumers and fintech companies to understand and follow legal requirements when implementing fintech solutions, as adherence to regulations is critical. Failure to uphold ethical standards within the fintech industry can hinder its widespread adoption and lead to negative consequences. Understanding the potential threats posed by fintech to the conventional financial system will allow financial institutions and regulators to develop effective risk management strategies. Це дослідження зосереджене на впливі технологій на традиційні способи оплати й наслідках його для суспільства. З огляду на поширення цифрових валют, також відомих як криптовалюти, які використовують у транзакціях за допомогою фінансових технологій (фінтех), це дослідження може слугувати основою для розроблення законів і нормативних актів, що регулюють фінтех. Мета цього дослідження – запропонувати чітке й конкретне розуміння легітимності й суспільних переваг фінтеху в Індонезії. У цій статті використано методологію регуляторних досліджень, що охоплює соціальноправові методи, аналіз законодавства та вивчення правових концепцій. Результати цього дослідження надали можливість визначити три фундаментальні критерії використання фінтеху: гарантії, вигоди та справедливості. Положення про фінтех викладено в Положенні банку Індонезії № 19/12/ PBI/2017, Положенні Управління фінансових послуг № 77/POJK.01/2016 та Законі 1999 року, які також стосуються питань, пов’язаних із захистом прав споживачів. Із соціокультурної позиції фінтех уособлює технологічну революцію, яка сприяє суспільному розвитку. Фінтех має на меті запропонувати переваги для суспільства через спрощення електронних фінансових транзакцій. Аргументовано, що фінтех відіграє вирішальну роль у реформуванні суспільства, революціонізуючи взаємодію людей із фінансами. Ключовим аспектом цієї трансформації є перехід від традиційних методів оплати до цифрових альтернатив. Як для споживачів, так і для фінтех-компаній надзвичайно важливо дотримуватися законодавчих вимог під час упровадження фінтех-рішень, оскільки дотримання нормативно-правових актів має вирішальне значення. Недотримання етичних стандартів у фінтехіндустрії може стати на заваді її широкому впровадженню та призвести до негативних наслідків. Розуміння потенційних загроз, які фінтех становить для традиційної фінансової системи, дасть змогу фінансовим установам і регуляторам розробити ефективні стратегії управління ризикамиItem Disarmament of civilians after war: International standards and national legislation. Роззброєння цивільного населення після війни: міжнародні стандарти й національне законодавство.(2024) Horbach-Kudria Ivanna; Горбач-Кудря Іванна; Kostyliev Oleksandr; Костилєв ОлександрIn the 21st century, the human need for self-defence, protection of relatives and property has raised the issue of regulatory legalisation of conventional weapons, and their disproportionate concentration in the hands of Ukrainian citizens as a result of military and political events to the real threats to postwar peace will require effective mechanisms of prohibitions and restrictions without violating the right to life. The purpose of this study was to design a model of national security in the field of use, development, accumulation, and proliferation of concrete types of conventional weapons in a special period. To fulfil this purpose, the study employed the methods of content analysis combined with heuristic search, empirical analysis, mathematical percentage ratio, and concrete analogy. It was found that the mechanisms of civilian disarmament in the modern world are directly related to the introduction of legalisation or prohibition of conventional weapons and ammunition for the civilian population. The geopolitical challenges of the 21st century have revealed the unpreparedness of national systems to ensure the right to life in times of armed aggression and civil wars. The weakening of the influence of international organisations and their regulations has increased the significance of national legislation in shaping global security. The study analysed the definition of the term “weapon” in the current legislation of Ukraine and the relevant EU Directive. It was concluded on the necessity of adopting a special law on weapons at the national level. The terminological consistency with international standards of the Draft Law of Ukraine No. 5708 of 25 June 2021, adopted by the Verkhovna Rada of Ukraine on 23 February 2022 as a basis for the law, was stated. The study outlined the areas of implementation of the mechanism of prohibitions or restrictions on the use, development, accumulation, and proliferation of concrete types of conventional weapons during a special period, namely: formation of national legislation, creation of powerful police units, and implementation of international mini-disarmament programmes. The practical significance of this study is that its findings can be used in international and national lawmaking, development of mechanisms for preparing the country for the transition from martial law during the period of rebuilding peace. Потреба людини в самозахисті, захисті рідних, власного майна у XXI ст. актуалізувала питання нормативно-правової легалізації звичайної зброї, а її непропорційне зосередження в руках українських громадян унаслідок воєнно-політичних подій до реальних загроз післявоєнного миру вимагатиме дієвих механізмів заборон та обмежень поза порушенням права особи на захист життя. Метою статті є проєктування моделі національної безпеки у сфері застосування, розроблення, накопичення та розповсюдження конкретних видів звичайної зброї в особливий період. Для досягнення мети дослідження застосовано методи контент-аналізу, поєднані з евристичним пошуком, емпіричного аналізу, математичного відсоткового співвідношення та конкретної аналогії. Встановлено, що механізми роззброєння цивільного населення в сучасному світі безпосередньо повʼязані з упровадженням легалізації або заборон звичайної зброї та боєприпасів для цивільного населення. Геополітичні виклики ХХІ ст. виявили неготовність національних систем до забезпечення права на життя під час виникнення збройної агресії та громадянських війн. Послаблення впливу міжнародних організацій та їх нормативно-правових актів посилило значення національних законодавств у формуванні положень світової безпеки. Проаналізовано визначення поняття «зброя» в чинному законодавстві України та відповідній директиві ЄС. Сформульовано висновок про необхідність прийняття на національному рівні спеціального закону про зброю. Констатовано термінологічну узгодженість з міжнародними стандартами проєкту № 5708 від 25 червня 2021 року, прийнятого Верховною Радою України 23 лютого 2022 року за основу закону. Окреслено напрями впровадження механізму заборон або обмежень у застосуванні, розробленні, накопиченні та розповсюдженні конкретних видів звичайної зброї в особливий період, а саме: формування національного законодавства, створення потужних підрозділів поліції, упровадження міжнародних програм мініроззброєння. Практична значущість роботи полягає в тому, що результати дослідження може бути використано в міжнародній та національній законотворчості, розробленні механізмів підготовки країни до переходу з воєнного стану в період миробудівництваItem The latest experience of statutory regulation of lobbying in Europe. Новітній досвід нормативно-правового регулювання лобізму в Європі(2024) Kostiushkо Oleg; Костюшко ОлегIn the 21st century, the number of countries that have developed special regulations in the field of lobbying has almost doubled, which shows that modern elites are interested in regulating lobbying. The purpose of this study was to conduct a comparative analysis of the legal framework regulating lobbying activities in several European countries, namely the UK, Germany, and France. Apart from the general scientific methods of analysis, synthesis, and generalisation, the study employed the method of comparative legal analysis and the method of institutional analysis. Based on a comprehensive literature review, this study highlighted recent research that has contributed to the development of the theoretical framework for the regulation of lobbying. The study provided a critical analysis of various legislative approaches adopted by European countries, assessing their effectiveness in promoting transparency, accountability, and ethical lobbying practices. The study compared the legislative frameworks and outlined the current challenges and opportunities inherent in regulating lobbying. The comparative analysis identified common and distinctive features in each country’s approach to lobbying regulation. The UK model focuses on voluntary registration and self-regulation, while Germany’s approach reflects a more informal practice with minimal legal requirements. In contrast, France has taken stricter measures, focusing on mandatory registration and public disclosure of lobbying activities. The study summarised the best practices that can be used in the development of lobbying legislation. This study is a contribution to the debate on the role of lobbying in democratic societies. The conclusions offer recommendations that should be followed when preparing new drafts of lobbying regulations or when reforming the current legislation in the relevant area. This study is also of practical significance for European politicians, lobbyists, and civil society specifically. Based on the considered approaches of the UK, Germany, and France, states can identify best practices and adapt them to their unique political, social, and legal contexts. У ХХІ столітті кількість держав, які розробили спеціальні нормативно-правові акти у сфері лобіювання, збільшилася майже вдвічі, що засвідчує зацікавленість сучасних еліт у нормативному регулюванні процедури лобізму. Метою дослідження є проведення порівняльного аналізу нормативноправової бази, що регулює лобістську діяльність у кількох європейських країнах, а саме Великої Британії, Німеччини та Франції. У межах дослідження, крім загальнонаукових методів аналізу, синтезу й узагальнення, використано метод порівняльно-правового аналізу та метод інституційного аналізу. На підставі всебічного огляду літератури виокремлено нещодавні дослідження, які сприяли формуванню теоретичних засад регулювання лобізму. Наукова стаття містить критичний аналіз різних законодавчих підходів, прийнятих європейськими країнами, з оцінкою їхньої ефективності в просуванні прозорості, підзвітності й етичних практик лобіювання. Зіставлено законодавчі бази, окреслено сучасні виклики й можливості, притаманні процесу регулювання лобіювання. На підставі порівняльного аналізу визначено спільні та відмінні риси в підходах кожної країни до регулювання лобіювання. Модель Великої Британії передбачає акцент на добровільній реєстрації та саморегулюванні, натомість підхід Німеччини відображає більш неформальну практику з мінімальними законодавчими вимогами. На противагу цьому, Франція вжила жорсткіших заходів, зосередивши увагу на обовʼязковій реєстрації та публічному розкритті інформації про лобістську діяльність. У роботі узагальнено найкращі практики, які можуть бути використані під час розроблення законодавства про лобіювання. Здійснене дослідження є внеском у дискусію про роль лобіювання в демократичних суспільствах. У висновках запропоновано рекомендації, яких слід дотримуватися під час підготовки нових проєктів нормативно-правових актів у сфері лобіювання або в період реформування чинного законодавства у відповідній сфері. Проведене дослідження має також практичне значення для європейських політиків, лобістів, зокрема громадянського суспільства. На підставі розглянутих підходів Великої Британії, Німеччини та Франції держави можуть визначити найкращі практики й адаптувати їх до унікального політичного, соціального та правового контексту.Item Application of the European Court of Human Rights practices by the investigator during the search. Застосування слідчим практики Європейського суду з прав людини під час проведення обшуку(2024) Hvozdiuk Vitalii; Гвоздюк Віталій; Morhun Nadiia; Моргун НадіяThe European Court of Human Rights has long been issuing judgments in which it has argued that human rights and freedoms are violated by the authorised state bodies in their professional activities, specifically in such a complex investigative (search) action as a search, which demonstrates the relevance of investigating the issues of applying the practice of this court by investigators during a search. The purpose of this study was to determine the basis for the investigator to apply the practices of the European Court of Human Rights during a search and to formulate relevant recommendations for investigative practice. To fulfil this purpose, the following scientific methods were employed: philosophical (dialectical), general scientific (analysis, induction, deduction, comparative legal, analogy, formal legal), and special forensic (forensic versioning, forensic planning, criminal analysis of the situation) methods. The study found that the application of the practices of the European Court of Human Rights by an investigator during the collection of evidence, specifically during a search, is regulated by the national legislation of Ukraine. It was emphasised that the investigator is authorised to apply the judgments of the European Court of Human Rights, delivered both against Ukraine and other states, during the search. Based on the analysis of several judgments of the European Court of Human Rights concerning Ukraine and Bulgaria, the study found that they reflect not only the criminal procedural aspects of search (compliance of the criminal procedure legislation of Ukraine and Bulgaria with the provisions of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and its protocols; clear requirements for conducting procedural actions), but also the forensic aspects (contain an indication of the optimised tactical behaviour of investigators in certain situations; prescribe the mechanism, method of detection, recording and seizure (obtaining) of forensically relevant information). The study identified the stages of a search and the specific features of applying the practices of the European Court of Human Rights within their framework. Based on the findings of the study, certain forensic recommendations for investigators during a search were developed based on the practices of the European Court of Human Rights. The findings of the study will be useful for improving the relevant provisions of the criminal procedure legislation of Ukraine and investigative practice. Європейський суд з прав людини вже давно виносить рішення, у яких аргументує порушення прав і свобод людини уповноваженими органами держави в їхній професійній діяльності, зокрема під час проведення такої складної слідчої (розшукової) дії, як обшук, що засвідчує актуальність вивчення проблематики застосування практики цього суду слідчим під час проведення обшуку. Метою роботи є визначення основ застосування слідчим практики Європейського суду з прав людини під час проведення обшуку та формування відповідних рекомендацій для слідчої практики. Для досягнення мети використано такі наукові методи: філософські (діалектичний), загальнонаукові (аналіз, індукція, дедукція, порівняльно-правовий, аналогія, формально-юридичний) і спеціальні криміналістичні (криміналістичне версіювання, криміналістичне планування, кримінальний аналіз ситуації) методи. Встановлено, що застосування слідчим практики Європейського суду з прав людини під час збирання доказів, зокрема під час проведення обшуку, урегульоване національним законодавством України. Акцентовано увагу на тому, що слідчий під час проведення обшуку уповноважений застосовувати рішення Європейського суду з прав людини, що постановлені як проти України, так і проти інших держав. На підставі аналізу декількох рішень Європейського суду з прав людини щодо України та Болгарії з’ясовано, що в них відображено не лише кримінальні процесуальні аспекти проведення обшуку (відповідність норм кримінального процесуального законодавства України й Болгарії нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та її протоколів; чіткі вимоги до проведення процесуальних дій), а й криміналістичні (містять вказівку на оптимальну тактичну поведінку слідчих у певних ситуаціях; передбачають механізм, спосіб виявлення, фіксації та вилучення (отримання) криміналістично значущої інформації). Визначено етапи проведення обшуку й особливості застосування в їх межах практики Європейського суду з прав людини. За результатами дослідження сформовано окремі криміналістичні рекомендації для слідчих під час проведення обшуку на основі практики Європейського суду з прав людини. Результати дослідження стануть у нагоді для вдосконалення відповідних положень кримінального процесуального законодавства України та слідчої практики.Item Criminalising looting in wartime: International and national experiences.(2024) Murzo Yevheniia; Мурзо Євгенія; Farynnyk Vasyl; Фаринник ВасильThe relevance of this research topic is conditioned by the increasing number of cases of looting during armed conflicts, which requires the improvement of legal mechanisms for criminalising this act. Even though looting is recognised as a war crime at the international level, there are significant differences in approaches to its criminalisation and the determination of liability for such acts in national legal systems. This creates the risk of ambiguous interpretation of legal norms in judicial practice and complicates the administration of justice. The purpose of this study was to analyse the global and national experiences with the criminalisation of looting during armed conflicts, using the cases of Bosnia and Herzegovina, Sierra Leone, and Ukraine, as well as to formulate recommendations for improving Ukraine’s national legislation in this area. Актуальність теми дослідження зумовлена збільшенням кількості випадків мародерства під час збройних конфліктів, що потребує вдосконалення правових механізмів криміналізації цього злочину. Попри те, що мародерство визнано воєнним злочином на міжнародному рівні, наявні істотні відмінності в підходах до його криміналізації та визначення відповідальності за такі дії в національних правових системах. Це створює ризики щодо неоднозначного тлумачення правових норм у судовій практиці й ускладнює забезпечення правосуддя. Метою дослідження був аналіз світового й національного досвіду щодо криміналізації мародерства під час збройних конфліктів на прикладі Боснії і Герцеговини, Сьєрра-Леоне та України, а також формулювання рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства України за цим напрямом.Item The system of prevention of offences in the field of public procurement during martial law in Ukraine in comparison with the European Union. Система запобігання правопорушенням у сфері публічних закупівель в умовах воєнного стану в Україні та в Європейському Союзі(2024) Busol Оlena; Бусол Олена; Romaniuk Bohdan; Романюк БогданThe issue of public procurement, particularly in the defence sector, has become especially pressing during the period of Russian aggression in Ukraine. The risk of corruption in this area is significant and can have fatal consequences for the state. The purpose of this article was to review the system for countering and preventing violations in the field of public procurement, which was created in response to the challenges of martial law in Ukraine. A comparison of this system with the corresponding mechanisms of the European Union was conducted. The methodological basis of the article was a dialectical approach to analysing the crime prevention system in the field of public procurement in Ukraine and worldwide. The study employed methods of formal logic, as well as systemic-structural, systematisation, generalisation, forecasting, phenomenological, comparative-legal, and comparative analysis. Scientific approaches to preventing offences in the field of public procurement in several foreign countries were examined, as well as the main rules and standards introduced in the European Union in this field. It was substantiated that the system for preventing offences in the field of public procurement under martial law in Ukraine is not optimal, and this also applies to EU countries, despite the collective international and national measures taken. It was argued that public procurement is inextricably linked with politics and is used as a tool for achieving the strategic objectives of a particular state. The issue of preventing corruption offences in the field of public procurement is extremely relevant for researchers, and the results of its thorough study will enable Ukraine to achieve significant progress in combating this phenomenon, in addition to the measures already taken by the state during martial law. Питання державних закупівель, передусім в оборонному секторі, гостро постали в період російської агресії в Україні. Ризик корупції в цій сфері є значним і може мати фатальні наслідки для держави. Метою цієї статті був огляд системи протидії та запобігання правопорушенням у сфері публічних закупівель, яку було створено у відповідь на виклики воєнного стану в Україні. Проведено порівняння цієї системи з відповідними механізмами Європейського Союзу. Методологічною основою статті став діалектичний підхід до аналізу системи запобігання злочинам у сфері публічних закупівель в Україні та світі. У дослідженні використано методи формальної логіки, а також системноструктурний, систематизації, узагальнення, прогнозування, феноменологічний, порівняльноправовий та компаративний. Досліджено наукові підходи до запобігання правопорушенням у сфері публічних закупівель у низці зарубіжних країн, а також основні правила та стандарти, запроваджені в Європейському Союзі в цій сфері. Обґрунтовано, що система запобігання правопорушенням у сфері публічних закупівель в умовах воєнного стану в Україні не є оптимальною, що стосується і країн Євросоюзу, попри вжиті колективні міжнародні та національні заходи. Аргументовано, що публічні закупівлі нерозривно пов'язані з політикою, їх використовують як засіб досягнення стратегічних завдань конкретної держави. Проблематика запобігання корупційним правопорушенням у сфері публічних закупівель є надзвичайно актуальною для науковців, результати її ґрунтовного дослідження дадуть змогу Україні досягти значних результатів у протидії цьому явищу додатково до вже вжитих державою заходів під час воєнного стану.Item Law as a tool of collective memory formation: A study of Ukrainian “decommunisation laws”. Закон як інструмент формування колективної памʼяті: дослідження українських «декомунізаційних законів»(2024) Patricheev Iurie; Патрікеєв ЮрійAmong several issues with Ukrainian collective memory of its Communist period, this study specifically addressed the one of lack of a coherent approach to the formation of such memory. The purpose of this study was to identify whether the “decommunisation laws”, adopted in 2015, provided Ukrainian memory entrepreneurs with sufficiently robust tools to build a politics of memory that would be equally applicable across the country. To this end, this study adopted the process tracing method, highlighting the case study of the drafting and adoption of the “decommunisation laws” by relevant stakeholders and the Ukrainian Parliament. Having investigated the preparatory works of these laws and their adoption, it was found that the question of centralisation played a significant role in the establishment of a coherent collective memory of Communism in Ukraine. More specifically, the fact that Members of Parliament pursued a decentralisation-driven agenda resulted in an impediment to the creation of a robust approach to Ukrainian memory of communism. It was also found that the decommunisation package granted Ukrainian memory policymakers several tools to shape the population’s memory of Communism, such as the renaming of toponyms related to Communism, opening access to the archives of the Communist regime, demolition of monuments praising Communist “heroes”, and institutionalisation of a Remembrance Day for victims of totalitarian regimes. Despite these findings, this study concluded that Ukrainian the “decommunisation laws” require a reform to achieve harmonisation considering the country’s aspirations for European integration. The findings of this study can serve as a basis for further recommendatory research on the matter of coherence in Ukrainian memory politics. Researchers might apply these findings to other events with domestically problematic memories or use them to suggest potential reforms to align Ukrainian collective memory of Communism with those of its European partners. Серед низки проблем, повʼязаних з українською колективною памʼяттю про комуністичний період, ця стаття присвячена проблемі відсутності узгодженого підходу до формування такої памʼяті. Мета цього дослідження – зʼясувати, чи надали «декомунізаційні закони», прийняті 2015 року, українським субʼєктам політики памʼяті достатньо надійних інструментів для формування політики памʼяті, яку однаково застосовували б у всій країні. З цією метою в дослідженні використано метод відстеження процесу, який висвітлює конкретний приклад розроблення та ухвалення «декомунізаційних законів» відповідними зацікавленими сторонами та Верховною Радою України. Дослідивши підготовчу роботу над цими законами та процес їх прийняття, було виявлено, що питання централізації відігравало важливу роль у створенні узгодженої колективної памʼяті про комуністичний період в Україні. Зокрема, той факт, що члени парламенту досягали мети децентралізації, став перешкодою для створення надійного підходу до української памʼяті про комунізм. Крім того, було встановлено, що декомунізаційний пакет надав українським політикам у сфері памʼяті декілька важливих інструментів для формування памʼяті населення про комунізм, таких як перейменування топонімів, повʼязаних з комунізмом, відкриття архівів комуністичного режиму, знесення памʼятників, що прославляли комуністичних «героїв», та інституціоналізація Дня памʼяті жертв тоталітарних режимів. Попри такі наслідки, у статті сформульовано висновок, що українське «декомунізаційне законодавство» потребує реформування для досягнення гармонізації в контексті прагнень країни до європейської інтеграції. Висновки цього дослідження можуть слугувати основою для подальших рекомендаційних досліджень на тему узгодженості української політики памʼяті. Науковці можуть застосувати результати дослідження щодо інших подій, повʼязаних із проблемами внутрішньої памʼяті, або запропонувати потенційні реформи для узгодження української колективної памʼяті про комунізм із памʼяттю її європейських партнерів.