ПРОСТІ РЕЧЕННЯ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ІМПЕРАТИВНОСТІ. Simple sentences as a means of realizing the imperative
Loading...
Date
2023
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Особливості імператива в сучасній українській мові сприяє нас до розгляду його закономірностей функціювання в архітектоніці висловлення. Адже під час спілкування мовець з урахування комунікативної необхідності, прагматичною функцією на співрозмовника (співрозмовників) виникає потреба у висловленнях, які суміжні між собою семантичними відтінками. Адже з цієї причини комунікант послуговується потужним арсеналом імперативних речень, конструкцій, спрямувавши себе на високу результативність під час ситуації волевиявлення. Архітектоніка реалізована щодо різних адресатів одночасно чи послідовно, передбачає різні дії спонукання, зіставлені одна одній. Варто наголосити, що волюнтативна функція є важливою як віддзеркалення мовних реалій сучасної української літературної мови. Є виразником комунікативного акту «спонукання», що системно організована на рівні простого речення. Просте речення, яке вміщує імператив, позначене експресивністю. Вона досягається завдяки численним прикладам комбінованого супроводу імператива. Цей супровід і формує навколо імператива емоційно-експресивну атмосферу, яка транслює волюнтативність за допомогою архітектоніки простого речення. Адже семантичний шлейф волевияву певною мірою залежить від продукування імперативності в простому реченні. Синтаксична архітектоніка якнайкраще репрезентує експресивізацію імперативності, що передає різні інтенції та різні засоби. Питальні речення зі значенням спонукання, залучають до свого складу дієслово у формі спільної дії. Вони актуалізують суб’єктивно-модальні значення бажаності, ймовірності та виражають значення пропозиції, прохання, тобто супровідного пом’якшеного спонукання. Питальні речення зі значенням імперативності, які містять форми дієслів 2-ої ос. одн. або мн., репрезентуючи оцінку поведінки адресата, умотивованою прямою мовою. Вартими уваги є також складники семантики імператива: виконана дія, назва об’єкта, на який має бути скерована (орієнтована) дія; наказ; заборона; застереження. Studying the specifics of the imperative in the modern Ukrainian language gives us the opportunity to consider its patterns of functioning in the structure of the utterance. After all, it is precisely in the process of communication that the speaker, in accordance with communicative tasks and in order to influence the interlocutor (interlocutors), has a need for statements in which the parts are interconnected by complex semantic relations. That is why the communicator uses imperative sentences and constructions to focus on the positive effectiveness of the act of expressing will. In particular, structures can be implemented in relation to different addressees and must perform (perform) the actions attributed to them simultaneously or sequentially, or provide for different motivational actions opposed to each other. It is worth emphasizing that the volitional function plays an important role in the system of expressive means of the modern Ukrainian literary language. It is an expression of the communicative act of «incitement», which is systematically organized at the level of a simple sentence. A simple sentence containing an imperative is marked by expressiveness. It is achieved thanks to numerous examples of combined imperative accompaniment. This accompaniment creates an emotional and expressive atmosphere around the imperative, which conveys voluntariness using the architecture of a simple sentence. After all, the semantic train of volition to a certain extent depends on the production of imperativeness in a simple sentence. Syntactic architectonics best represents the expressivity of imperativeness, which conveys different intentions and different means. Interrogative sentences with the meaning of encouragement include a verb in the form of a joint action. They actualize the subjective-modal values of desirability, probability and express the value of a proposal, a request, i.e., an accompanying softened inducement. Interrogative sentences with the meaning of imperative, in which there are forms of verbs of the 2nd person. one or plural represent an assessment of the addressee's behavior motivated by direct language. The semantic components of the imperative situation are also worthy of attention: the action that must be performed; the name of the object to which the action should be directed; order; ban; reservation.
Description
Бортун К. О. ПРОСТІ РЕЧЕННЯ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ІМПЕРАТИВНОСТІ Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2023. № 60. Том 1. С. 32-36. DOI https://doi.org/10.32841/2409-1154.2023.60.1.7
Keywords
імператив, спонукання, спосіб, волюнтатив, просте речення, волевиявлення мовця, imperative, motivation, manner, voluntative, simple sentence, expression of the speaker's will