Т.13, №2/2023
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Т.13, №2/2023 by Title
Now showing 1 - 9 of 9
Results Per Page
Sort Options
Item Criteria for distinguishing looting from other crimes: A comparative analysis. Критерії відмежування мародерства від інших злочинів: порівняльний аналіз(2023) Kopotun, Ihor; Копотун, Ігор; Murzo, Yevheniia; Мурзо, ЄвгеніяWith the beginning of the Russian-Ukrainian war, increasingly often crimes of a general criminal nature are instead qualified by Article 432 of the Criminal Code of Ukraine, where the composition of crimes is entirely different. The purpose of this study was a comprehensive analysis of the structure of the criminal offence of looting by comparing it with other crimes, as well as formulating a unified practice of understanding and qualification in the aspect of the subject of the study. According to the set purpose of the study, a complex of scientific methods was used, namely, general scientific and special ones: the method of statistical research – to analyse and compare the dynamics of committing criminal offences related to looting; dialectical – within the framework of investigating the theory and practice of contradictions related to the incorrect qualification of looting; comparative legal – in the context of analysing the positions of other scientists regarding the understanding of the essence of looting; formal logical – when defining the legal category “looting”. It was established that the need for the correct application of the specified provision is conditioned upon such circumstances as the increase in the number of cases of looting that become known from open sources of information, which are not properly registered and not investigated by law enforcement officers, which is due to the lack of experience in working with criminal offences of such specificity and complexity of their registering in the occupied territories; the need to distinguish such crime as “looting” under Ukrainian legislation from cases of robbing civilians, their living quarters, vehicles, shops, and other infrastructure for profit and satisfying one’s personal needs. The practical significance of this study lies in the fact that the main statements and conclusions can be used in methodological recommendations for the development of an algorithm for the investigation of criminal offences related to criminally illegal actions, prescribed by Article 432 of the Criminal Code of Ukraine, and are also valuable for the subjects of criminal justice in their activities to eliminate misunderstandings and different interpretations of the current legislation revealed by practice; considered when improving the legislation aimed at the prevention and fight against this type of crime, by making corresponding amendments. З початком російсько-української війни дедалі частіше злочини загальнокримінальної спрямованості підміняють ст. 432 Кримінального кодексу України, де склади злочинів зовсім різні. Метою дослідження є комплексний аналіз структури складу кримінального правопорушення – мародерства шляхом зіставлення його з іншими злочинами, а також формулювання єдиної практики розуміння та кваліфікації в аспекті предмета дослідження. Відповідно до мети використано комплекс наукових методів, зокрема загальнонаукові й спеціальні: метод статистичних досліджень – для аналізу та порівняння динаміки вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з мародерством; діалектичний – у межах вивчення теорії та практики суперечностей, що пов’язані з неправильною кваліфікацією мародерства; порівняльно-правовий – у контексті аналізу позицій інших науковців стосовно розуміння сутності мародерства; формально-логічний – під час визначення правової категорії «мародерство». Встановлено, що необхідність правильного застосування вказаного положення обумовлена такими обставинами, як збільшення кількості випадків мародерства, що стають відомі з відкритих джерел інформації, які належним чином не реєструються та не розслідуються працівниками правоохоронних органів, що обумовлено відсутністю досвіду роботи з кримінальними правопорушеннями такої специфіки та складністю їх фіксації на окупованих територіях; потреба у відмежуванні злочину «мародерство» за українським законодавством від випадків обкрадання цивільного населення, їх житлових приміщень, транспортних засобів, магазинів та іншої інфраструктури з метою наживи й задоволення своїх потреб. Практична значущість полягає в тому, що основні твердження та висновки можуть бути використані в методичних рекомендаціях з розроблення алгоритму розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з кримінально протиправними діями, передбаченими ст. 432 Кримінального кодексу України, а також є цінними для суб’єктів кримінальної юстиції у своїй діяльності задля усунення виявлених практикою непорозумінь і різночитання чинного законодавства; враховані під час удосконалення законодавства, спрямованого на превенцію та боротьбу з цим видом злочину, шляхом внесення змін.Item Electronic parliament as a factor of sustainable development: History and prospects. Електронний парламент як чинник сталого розвитку: історія та перспективи(2023) Mazur, Tamara; Мазур, Тамара; Flogaitis, Spiros; Флогайтіс, СпиридонThe relevance and significance of the study of the history and prospects of electronic parliamentarism as a factor of sustainable development is conditioned upon the anthropocentric vision of the idea of digitalization of the parliament. For the purpose, the authors chose to consider the system of digital tools that make up the e-parliament in the context of its role in the implementation of the Sustainable Development Goals “Peace, Justice, and Strong Institutions”. The main methods of scientific cognition, which were used when drafting the study, were the methods of content analysis, analogy, and comparison. The levels of the multi-level system of information and data security as a key element of the security of digitalization of the parliament were defined, challenges related to the legal, economic, social, and technological aspects of the process were outlined. Based on the analysis of legal acts and directly on the websites of the parliaments of countries with different democracy indices (Great Britain, Iceland, Sweden, Poland, the Czech Republic, the Baltic countries), global trends in the specified area were formulated. The author emphasized the inherent nature of certain features and the uncertainty of the consequences of digitalization of the parliament in states with various levels of democratic development and different economic indicators. It was established that the transition of parliamentarians in communication with voters from conventional communication in an offline format to an online format contributes to the implementation of openness, inclusiveness, cooperation, and participation in the political sphere. The results of the study were designed to update the issue of the need to introduce new electronic parliamentary tools for the implementation of digital democracy mechanisms in society. Актуальність і значущість дослідження історії та перспектив електронного парламентаризму як чинника сталого розвитку обумовлена людиноцентристським баченням ідеї цифровізації парламенту. За мету автори обрали розгляд системи цифрових інструментів, що утворюють е-парламент, у контексті його ролі в реалізації Цілі сталого розвитку «Мир, справедливість та сильні інститути». Основними методами наукового пізнання, які використано під час написання статті, є методи контент-аналізу, аналогії та порівняння. Визначено рівні багатоступеневої системи захищеності інформації та даних як ключового елементу безпеки цифровізації парламенту, окреслено виклики, пов’язані з правовим, економічним, суспільним, технологічним аспектами процесу. На підставі аналізу правових актів і безпосередньо вебсайтів парламентів держав різного індексу демократії (Велика Британія, Ісландія, Швеція, Польща, Чехія, країни Балтії) сформульовано світові тенденції означеного напряму. Автор акцентує на притаманності певних особливостей і невизначеності наслідків цифровізації парламенту в державах, які мають різний рівень розвитку демократії та різні економічні показники. Встановлено, що перехід парламентарів у спілкуванні з виборцями від традиційної комунікації в офлайн форматі до формату онлайн сприяє реалізації в політичній сфері відкритості, інклюзивності, співробітництва й участі. Результати дослідження покликані актуалізувати питання необхідності введення нових електронних парламентських інструментів для впровадження механізмів цифрової демократії в суспільстві.Item Foreign practices of representing a victim of a traffic accident in criminal proceedings. Зарубіжний досвід представництва потерпілого від дорожньо-транспортної пригоди в кримінальному провадженні(2023) Hribov, Mykhailo; Грібов, Михайло; Chervinskyi, Vadym; Червінський, ВадимA substantial increase in the quantitative indicators of traffic accident statistics in Ukraine in recent years, as well as a tendency to decrease the effectiveness of solving this type of crime due to a decrease in attention to the problem, leads to impunity for the guilty, as well as the inability of victims to protect their rights and interests. Despite the armed aggression of the Russian Federation, such basic institutions as the representation of the interests of the victims, especially in the field of crimes against traffic safety and operation of transport, must have clear legal regulation at the state level, which is precisely what determines the relevance of this study. The purpose of this study was to analyse the foreign practices of the victim representation institution both in the general context and in terms of crimes against traffic safety and transport operation, as well as standardization and improvement of the current legislation by borrowing foreign legal ideas. The basis of the methodological approach is dialectical and comparativist methods, which helped analyse the legislation of several European countries. The study analysed the legislation of the Netherlands, Germany, the USA, and Great Britain for comparative analysis and to find gaps in national legislation. The need to distinguish between the terms “representative of the victim” and “legal representative”, as well as to separate the category “advocate-representative of the victim” from the general concept of “defender in criminal proceedings” was proved. Some provisions were also presented, according to which the legally mandatory participation of a lawyer representing the victim in road traffic accident cases and the presence of certain conditions should be established. The study focuses on the issue of compensation for damage caused to the victim as a result of the accident and possible aspects of its settlement at the state level, considering the practices of the Netherlands.The results obtained during this study are an important theoretical basis for improving the legal regulation of the activity of a lawyer representing a victim of a traffic accident. Суттєве зростання кількісних показників статистики дорожньо-транспортних пригод в Україні за останні роки, а також тенденція до зниження результативності розкриття цього виду злочинів унаслідок зменшення уваги до проблеми призводить до безкарності винних, а також неможливості захисту потерпілими своїх прав та інтересів. Попри збройну агресію російської федерації, такі базові інститути, як представництво інтересів потерпілих, особливо у сфері злочинів проти безпеки руху й експлуатації транспорту, повинні мати чітке правове регулювання на державному рівні, чим власне й зумовлена актуальність цього дослідження. Метою роботи був аналіз зарубіжного досвіду інституту представництва потерпілих як у загальному контексті, так і в розрізі злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також стандартизація та вдосконалення чинного законодавства шляхом запозичення іноземних правових ідей. Основу методологічного підходу становлять діалектичний та компаративістський методи, завдяки яким було проаналізовано законодавство низки країн Європи. У дослідженні проаналізовано законодавство Нідерландів, Німеччини, США та Великої Британії з метою компаративістського аналізу та пошуку прогалин у національному законодавстві. Доведено потребу в розмежуванні понять «представник потерпілого» та «законний представник», а також відмежуванні категорії «адвокат-представник потерпілого» від загального поняття «захисник у кримінальному провадженні». Також було наведено низку положень, за якими має бути закріплено законодавчо обов’язкову участь адвоката – представника потерпілого в справах про дорожньо- транспортну пригоду та наявності певних умов. У дослідженні приділено увагу питанню компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок аварії, та можливі аспекти її врегулювання на державному рівні, ураховуючи досвід Нідерландів. Результати, отримані під час проведення цього дослідження, є важливою теоретичною базою для вдосконалення правового регулювання питання діяльності адвоката-представника потерпілого від дорожньо-транспортних пригод.Item Human right breach investigation commitment in the context of the armed conflict: Jurisprudence of the European Court of human rights. Обов’язок розслідувати порушення прав людини, вчинені у контексті збройного конфлікту: практика Європейського суду з прав людини(2023) Steshenko, Oleksandra; Стешенко, ОлександраThe study examines the specifics of the obligations of states that are parties to the European Convention on Human Rights (hereinafter referred to as the “Convention”) regarding investigations into violations of the Convention in the context of an armed conflict. The research relevance is predetermined by the rapid development of the practice of the European Court of Human Rights in recent years, as well as the significant burden on Ukrainian law enforcement agencies due to the urgent need to investigate massive violations of human rights committed in the context of Russian military aggression. The research aims to generalize the current practice of the European Court of Human Rights regarding the procedural obligations of the state in the context of armed conflict. The basis of the research was the analytical method, the method of specific sociological research. The issue of the jurisdictional connection between the duty to investigate and the state party to the Convention, the spectrum of violations to be investigated, the prerequisites for the duty to investigate violations, and the content of procedural obligations in the context of an armed conflict are considered. Jurisdiction of the Convention on Human Rights for Art. 1 Convention, in particular regarding procedural obligations, are primarily territorial; however, there are some exceptions to this general principle. The spectrum of violations for which the state party to the Convention has procedural obligations covers all serious violations of the Convention. The prerequisites for the obligation to investigate a violation may be a) a crime report; and/or b) the presence of signs indicating the commission of a violation, even in the absence of a report of a crime. To investigations of violations committed in the context of an armed conflict, the European Court of Human Rights applies the same criteria for the effectiveness of the investigation as under normal conditions (independence, adequacy (thoroughness), public control, and involvement of the victim), given the objective difficulties, caused by hostilities. The practical value lies in outlining the specific obligations of Ukraine under the Convention regarding the investigation of mass violations of human rights during the war. У статті розглянуто особливості зобов’язань держав – учасниць Європейської конвенції з прав людини (надалі «Конвенція») щодо проведення розслідувань порушень Конвенції в контексті збройного конфлікту. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком практики Європейського суду з прав людини протягом останніх років, а також значним навантаженням на українські правоохоронні органи у зв’язку з нагальною потребою розслідувати масові порушення прав людини, учинені в контексті російської воєнної агресії. Метою дослідження є узагальнення поточної практики Європейського суду з прав людини щодо процесуальних зобов’язань держави в контексті збройного конфлікту. Основою дослідження слугував аналітичний метод, метод конкретно-соціологічних досліджень. Розглянуто питання юрисдикційного зв’язку між обов’язком розслідувати та державою – учасницею Конвенції, спектру порушень, що мають бути розслідувані, передумов виникнення обов’язку розслідувати порушення, а також змісту процесуальних зобов’язань у контексті збройного конфлікту. Юрисдикція Конвенції з прав людини для цілей ст. 1 Конвенції, зокрема щодо процесуальних зобов’язань, є передусім територіальною; однак існує низка винятків з цього загального принципу. Спектр порушень, за якими у держави – учасниці Конвенції є процесуальні зобов’язання, охоплює всі серйозні порушення Конвенції. Передумовами виникнення обов’язку розслідувати порушення може бути: а) отримання повідомлення про злочин; та/або б) наявність ознак, які вказують на вчинення порушення, навіть за відсутності повідомлення про злочин. До розслідувань порушень, учинених у контексті збройного конфлікту, Європейський суд з прав людини застосовує такі самі критерії ефективності розслідування, як і за звичайних умов (незалежність, адекватність (ретельність), громадський контроль і залучення потерпілого), з огляду на об’єктивні труднощі, спричинені бойовими діями. Практична цінність полягає в окресленні конкретних зобов’язань України за Конвенцією щодо розслідування масових порушень прав людини під час війни.Item Munitions and explosives as objects of criminal offences during the commission of criminal offences. Бойові припаси та вибухові речовини як предмети злочинних посягань під час учинення кримінальних правопорушень(2023) Yusupov, Volodymyr; Юсупов, Володимир; Filipov, Yurii; Філіпов, ЮрійWithout a principal law in Ukraine on weapons and munitions for them, certain difficulties arise in law enforcement activities with the qualification of the actions of offenders in the field of illegal circulation of weapons, manufacture of munitions, and the use of explosives. The purpose of this study was to investigate such weapons as ammunition and explosives, which become the subject of offences by criminals in connection with the illegal circulation of weapons, their components, their manufacture, and use. The study employed historical-legal, comparative-legal, systemic-structural, statistical, and sociological methods. Military supplies and explosives were classified to establish a particular object as an object of criminal encroachment; their forensically significant features and properties were determined. The role of ballistics specialists, explosives specialists, and other experts during the inspection of the scene, the investigation of illegal arms trafficking, the manufacture of ammunition and the use of explosives was covered. It was proved that ammunition and explosives have a close relationship with the persona of the criminal, the method of committing the criminal offence, and the trace pattern. The theoretical provisions regarding the properties and signs of ammunition and explosives were improved. Forensic recommendations on the actions of law enforcement officers with ammunition and explosives in criminal proceedings were developed. Recommendations regarding the removal and packaging of munitions and explosives as physical evidence have gained further development. The practical significance lies in clarifying the properties and signs of ammunition and explosives, which allows for the identification of these items at the initial stage of the investigation; correct actions for their detection, fixation, extraction, packaging; appropriate criminal-legal qualification of the offence committed. За відсутності в Україні базового закону про зброю та бойові припаси до неї в правозастосовній діяльності виникають певні труднощі з кваліфікацією діянь правопорушників у сфері незаконних обігу зброї, виготовлення бойових припасів і використання вибухових речовин. Метою статті є дослідження таких предметів озброєння, як бойові припаси та вибухові речовини, які стають предметом посягань правопорушників у зв’язку з незаконними обігом зброї, її складових, їх виготовленням та використанням. У статті використано історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структурний, статистичний і соціологічний методи. Класифіковано бойові припаси і вибухові речовини з метою встановлення конкретного об’єкта як предмета злочинного посягання; визначено їх криміналістично значущі ознаки та властивості. Розкрито роль спеціалістів-балістів, спеціалістів-вибухотехніків та інших фахівців під час огляду місця події, розслідування незаконного обігу зброї, виготовлення бойових припасів і використання вибухових речовин. Доведено, що бойові припаси та вибухові речовини мають тісний взаємозв’язок з особою злочинця, способом учинення кримінального правопорушення, слідовою картиною. Удосконалено теоретичні положення щодо властивостей та ознак бойових припасів і вибухових речовин. Розроблено криміналістичні рекомендації щодо дій правоохоронців з бойовими припасами та вибуховими речовинами в кримінальному провадженні. Набули подальшого розвитку рекомендації щодо вилучення та упакування бойових припасів і вибухових речовин як речових доказів. Практичне значення полягає в з’ясуванні властивостей та ознак бойових припасів і вибухових речовин, що дозволяє на початковому етапі розслідування встановити ці предмети; правильно проводити дії з їх виявлення, фіксації, вилучення, упакування; здійснювати належну кримінально-правову кваліфікацію вчиненого правопорушення.Item Organization of forensic examinations in criminal proceedings as a condition for the effectiveness of the investigation of criminal offences. Організація проведення судових експертиз у кримінальному провадженні як умова ефективності розслідування кримінальних правопорушень(2023) Chornous, Yuliia; Чорноус, Юлія; Leliuk, Tetiana; Лелюк, ТетянаIn the science of criminology and the activity of investigating criminal offences, organizational activity is of immense importance. One of the forms of its implementation is forensic examinations, and its improvement directly affects the achievement of the objectives of criminal proceedings. The purpose of this study was to highlight organizational activities related to conducting forensic examinations as a means of ensuring effective pre-trial investigation and trial in every criminal proceeding. To fulfil the set purpose, general scientific and special methods were used to investigate the object and subject of research: analysis, synthesis, deduction, induction, analogy; special-legal methods: comparative-legal, historical-legal, system-structural, method of system analysis. Based on the analysis of the provisions of regulations and scientific, educational, and methodological material, it was established that the organization of forensic examination in criminal proceedings encompasses the system of organizational and administrative actions of authorized subjects and lies in ensuring the proper, timely, and objective appointment and conduct of forensic examinations, as well as obtaining an expert opinion, which is required to achieve the objectives of criminal proceedings. The main stages of the organization of forensic examinations in criminal proceedings were identified and characterized. The subjects of the activity under study were classified, specifically according to the nature of the implementation of organizational actions. It was found that a prominent place among the subjects of the considered activity belongs to the investigator as the subject of initiation of forensic examinations. It is the investigator who collects and analyses materials when conducting a pre-trial investigation, decides which circumstances of the criminal proceedings need to be verified by conducting an expert examination, and evaluates the expert’s opinion. The provisions given in this paper can be used in the practical activities of individual forensic experts and forensic divisions and institutions; entities authorized to carry out pretrial investigation of criminal offences. У науці криміналістики та діяльності з розслідування кримінальних правопорушень важливе значення має організаційна діяльність. Однією з форм її реалізації є проведення судових експертиз, а її вдосконалення безпосередньо впливає на досягнення завдань кримінального провадження. Мета статті полягала у висвітленні організаційної діяльності щодо проведення судових експертиз як засобу забезпечення ефективного досудового розслідування та судового розгляду в кожному кримінальному провадженні. Для досягнення поставленої мети використано загальнонаукові та спеціальні методи з метою вивчення об’єкта й предмета дослідження: аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія; спеціально-правові методи: порівняльно-правовий, історико-правовий, системно-структурний, метод системного аналізу. На основі аналізу положень нормативно-правових актів і наукового, навчально- методичного матеріалу встановлено, що організація проведення судової експертизи в кримінальному провадженні охоплює систему організаційно-розпорядчих дій уповноважених суб’єктів та полягає в забезпеченні належного, своєчасного й об’єктивного призначення та проведення судових експертиз, а також отримання висновку експерта, яка здійснюється з метою досягнення завдань кримінального провадження. Виокремлено та схарактеризовано основні етапи організації проведення судових експертиз у кримінальному провадженні. Здійснено класифікацію суб’єктів розглядуваної діяльності, зокрема за характером реалізації організаційних дій. Констатовано, що чільне місце серед суб’єктного складу розглядуваної діяльності належить слідчому як суб’єкту ініціювання проведення судових експертиз. Саме він у процесі проведення досудового розслідування здійснює збір та аналіз матеріалів, вирішує, які саме обставини кримінального провадження потребують перевірки шляхом проведення експертизи, оцінює висновок експерта. Наведені в статті положення можуть бути використані в практичній діяльності окремих судових експертів і судово-експертних підрозділів та установ; суб’єктів, уповноважених на здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень.Item Protection of critical infrastructure as a component of Ukraine’s national security. Захист критичної інфраструктури як складова національної безпеки України(2023) Yefimenko, Ihor; Єфіменко, Ігор; Sakovskyi, Andrii; Саковський, Андрій; Bilozorov, Yevhen; Білозьоров, ЄвгенThe relevance of the subject under study is conditioned upon the scientific originality and practical significance of the problematic aspects of the protection of critical infrastructure as a component of the national security of Ukraine, specifically, regarding the creation and functioning of the national system of its protection. Given the fact that the term “critical infrastructure” is relatively new for Ukrainian legislation, a comprehensive list of objects included in its system has not yet been formed, and the optimal algorithms for ensuring their security have not been determined. The purpose of this study was a comprehensive investigation of Ukrainian legislation in the field of national security, which determines the legal and organizational foundations of the creation and functioning of the national critical infrastructure protection system, as well as obtaining scientific results in the form of conclusions aimed at optimizing the implementation of critical infrastructure protection. The methodological tools of the study included the hermeneutic method of learning social and legal phenomena, analytical, dogmatic, and generalization method. Considering the European integration processes of Ukraine, scientifically sound proposals were provided to improve the national legislation in the field of critical infrastructure protection according to international legal acts that govern issues of safety and protection of critical infrastructure objects. The term “critical infrastructure” was studied, the state of scientific developments regarding its protection was analysed, the algorithm of actions to ensure its security was analysed and determined, factoring in the Ukrainian political and military situation in the state. Актуальність теми дослідження обумовлена науковою новизною та практичною значущістю проблемних аспектів захисту критичної інфраструктури як складової національної безпеки України, зокрема щодо створення та функціонування національної системи її захисту. З огляду на те, що термін «критична інфраструктура» для українського законодавства є порівняно новим, вичерпного переліку об’єктів, які входять до її системи, ще не сформовано, а оптимальних алгоритмів забезпечення їх безпеки не визначено. Метою статті є комплексне дослідження українського законодавства у сфері національної безпеки, що визначає правові й організаційні засади створення та функціонування національної системи захисту критичної інфраструктури, а також отримання наукових результатів у вигляді висновків, спрямованих на оптимізацію реалізації захисту критичної інфраструктури. Методологічним інструментарієм дослідження є герменевтичний метод пізнання соціальних і правових явищ, аналітичний, догматичний, а також метод узагальнення. Зважаючи на євроінтеграційні процеси України, надано науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства у сфері захисту критичної інфраструктури відповідно до міжнародно-правових актів, які регулюють питання безпеки та захисту об’єктів критичної інфраструктури. Досліджено поняття «критична інфраструктура», здійснено аналіз стану наукових розробок щодо її захисту, проаналізовано та визначено алгоритм дій із забезпечення її безпеки з урахуванням внутрішньополітичної та воєнної ситуації в державі.Item Some issues of judicial practice in proceedings on violations of the laws and customs of war. Деякі питання судової практики в провадженнях про порушення законів і звичаїв війни(2023) Taran, Olena; Таран, Олена; Tarasenko, Oleksandr; Тарасенко, Олександр; Cherniavskyi, Serhii; Чернявський, СергійIn the second year of the full-scale armed aggression of the Russian Federation against Ukraine, the question of bringing the perpetrators to criminal responsibility for committing war crimes is urgent. At the same time, the criminal law qualification of actions within the scope of the provisions of Article 438 of the Criminal Code of Ukraine stays debatable. The purpose of this study was to investigate the content of some verdicts in proceedings on violations of the laws and customs of war, which were passed after February 24, 2022 in Ukraine, to identify the problems of law enforcement and the performance of procedural requirements regarding their content, since they acquired not only social significance and resonance, but also international ones, and the requirements for their quality can be defined as increased. The study used various methods of scientific research, the most effective and active among which were as follows: systemic-structural, comparative, analysis, and terminological. According to the results of processing the verdicts of the courts of first instance in the proceedings under Article 438 of the Criminal Code of Ukraine, some issues were identified regarding the procedural order of special court proceedings. A causal connection between the violation of the laws and customs of war and the particular situation of a military conflict was established. The circumstances subject to proof for the commission of the specified criminal offence were substantiated and investigated, and the need to specify particular circumstances was argued. Emphasis was placed on the need to consider the particular war situation, the difference and the nature of the connection between these violations and the crime of aggression when proving a violation of the laws and customs of war, with the assumption of the possibility of their influence on political, legal, and other processes, even after its end. The practical significance of this study lies in the need to reflect the results of the application of legal norms related to the implementation of in absentia proceedings in verdicts, primarily regarding the procedure for informing the suspect, the accused about criminal proceedings, ensuring the right to defence and the effectiveness of its implementation. На другому році повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України актуальним є питання щодо притягнення винних до кримінальної відповідальності за вчинення воєнних злочинів. Водночас дискусійним питанням залишається кримінально-правова кваліфікація дій у межах застосування положень ст. 438 Кримінального кодексу України. Метою статті є дослідження змісту деяких вироків у провадженнях про порушення законів і звичаїв війни, що були постановлені після 24 лютого 2022 року в Україні, виявлення проблем правозастосування та виконання процесуальних вимог щодо їх змісту, оскільки вони набули не лише суспільного значення та резонансу, а й міжнародного, а вимоги до їхньої якості можна визначити як підвищені. У статті застосовано різнорівневі методи наукового пошуку, найбільш результативними й активними серед яких стали: системно-структурний, порівняльний, аналізу та термінологічний. За результатами опрацювання вироків судів першої інстанції в провадженнях за ст. 438 Кримінального кодексу України було визначено низку проблем щодо процесуального порядку здійснення спеціального судового провадження. Встановлено причиновий зв’язок між порушенням законів і звичаїв війни з конкретною ситуацією воєнного конфлікту. Обґрунтовано та досліджено обставини, що підлягають доказуванню за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, аргументовано потребу в конкретизації окремих обставин. Акцентовано на необхідності врахування конкретної воєнної ситуації, відмінності та характеру зв’язку між цими порушеннями й злочином агресії під час доведення порушення законів і звичаїв війни з припущенням щодо можливості їхнього впливу на політичні, юридичні та інші процеси, навіть після його закінчення. Практична значущість статті полягає в необхідності відображення у вироках результатів застосування правових норм, що стосуються здійснення провадження in absentia, передусім щодо порядку інформування підозрюваного, обвинуваченого про кримінальне провадження, забезпечення права на захист й ефективність його здійснення.