Browsing by Author "HERASYMCHUK, Lidiia Viktorivna"

Now showing 1 - 3 of 3
  • Thumbnail Image
    Item
    Застосування позовної давності до сімейних правовідносин. Application of the statute of limitations to family legal relations
    (2021-06) Герасимчук, Лідія Вікторівна; HERASYMCHUK, Lidiia Viktorivna
    В статті пропонується розглянути інститут позовної давності з важливого, на наш пог-ляд, на сьогоднішній день аспекту. Мова йде про такі загальні засади цивільного зако-нодавства, як справедливість, добросовісність та розумність. Право особи на захист теж повинно відповідати таким критеріям. Це право має бути обмежено часовими рам-ками. Щоб правильно застосувати строк позовної давності, необхідно правильно виз-начити початковий момент. Цивільне законодавство поєднує в собі два критерії: об’єк-тивний, який пов'язаний з конкретним юридичним фактом, при настанні якого почи-нається перебіг строку позовної давності, та суб’єктивний – з моментом, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права. Суб’єктивний критерій пе-редбачає «обізнаність» особи про порушення її права. В правозастосовній практиці виникає питання, яким чином визначити момент, коли особі стало відомо або повинно бути відомо про порушення свого права і якими критеріями треба керуватись. В визна-ченні моменту, «коли особа дізналась або могла дізнатись» про порушення права в правозастосовній практиці є помилки. В статті розглядаються питання застосування суб’єктивного критерія в сімейних правовідносинах. Розглядається питання застосу-вання позовної давності до вимог про поділ майна, заявлених після розірвання шлюбу. В сімейному законодавстві робиться наголос на те, що позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого пра-ва власності, хоча є посилання на цивільне законодавство. Судова практика свідчить про те, що не завжди інститут позовної давності сприяє стабілізації відносин, усуненню невизначеності між учасниками цивільних правовідносин. Хоча має місце судова прак-тика, яка говорить про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав. Автором надані пропозиції щодо внесення змін в діюче законодавство з урахуванням всіх окреслених задач, проблем в правозастосуванні. The article propo-ses to consider the statute of limitations from an important, in our opinion, to date aspect. We are talking about such general principles of civil law as justice, good faith and reasona-bleness. A person's right to protection must also meet such criteria. This right should be limited in time. In order to properly apply the statute of limitations, it is necessary to correctly determine the starting point. Civil law combines two criteria: objective, which is related to a specific legal fact, at the onset of which the statute of limitations begins, and subjective - with the moment when a person learned or could learn about the violation of his right. The subjective criterion presupposes the "awareness" of the person about the violation of his right. In law enforcement practice, the question arises as to how to determine the moment when a person became aware or should be aware of a violation of his right and what criteria should be followed. There are errors in the definition of the moment "when a person learned or could have learned" about the violation of the law in law enforcement practice. The article considers the application of the subjective criterion in family relations. The issue of application of the statute of limitations to the requirements for the division of property, declared after the divorce, is considered. Family law emphasizes that the statute of limitati-ons is calculated from the day when one of the co-owners learned or could have learned about the violation of his property rights, although there is a reference to civil law. Judicial practice shows that the institution of statute of limitations does not always contribute to the stabilization of relations, the elimination of uncertainty between the parties to civil relations. Although there is case law, which speaks of the presumption of the possibility and obligation of a person to know about the state of their property rights. The author provides proposals for changes in existing legislation, taking into account all the outlined tasks, problems in law enforcement.
  • Thumbnail Image
    Item
    Набувальна давність як підстава набуття права власності на земельну ділянку. Statute of limitations as a basis for acquiring ownership of a land plot
    (2020-02) Герасимчук, Лідія Вікторівна /; HERASYMCHUK, Lidiia Viktorivna
    Набувальна давність – один із первинних способів виникнення права власності. Це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалеж-но від права попереднього власника на цю річ. Воно ґрунтується не на попередній вла-сності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб’єкта, здатного набути у влас-ність певний об’єкт; законність об’єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. У статті проаналізовано законодавство щодо набуття права власності за набувальною давніс-тю на земельну ділянку. Показано, що набуття права власності за набувальною дав-ністю на земельну ділянку регулюється не тільки Цивільним кодексом України, але й Земельним кодексом України. Огляд судової практики на предмет застосування поло-жень статті 344 Цивільного кодексу України щодо набуття права власності на земельну ділянку, статті 119 Земельного кодексу України свідчить про недосконалість законо-давства з цього питання, яка призводить до неоднозначного тлумачення судами поло-жень чинного законодавства, а іноді, і до ухвалення незаконних рішень щодо земель сільськогосподарського призначення. Адже в статті 344 Цивільного кодексу України іде мова про набуття права власності на земельну ділянку за рішенням суду. А в статті 119 Земельного кодексу України мова іде про загальний порядок набуття права власності на земельну ділянку в порядку ст. ст. 116, 118, 123 Земельного кодексу України. Наяв-ність у сукупності необхідних умов (добросовісне, відкрите та безперервне користуван-ня особою, яка не є власником, земельною ділянкою протягом 15 років) дає громадя-нину право звернутися до відповідних органів з клопотанням про передачу цієї земель-ної ділянки у власність, а не до суду. Тому автором запропоновано внести відповідні зміни до діючого законодавства (до статті 344 Цивільного кодексу України). Такі зміни усунуть двоякість тлумачення судами підстав набуття права власності в порядку набу-вальної давності на земельну ділянку та можливість ухвалення незаконних рішень. Acquisition is one of the primary ways in which property rights arise. This is the way that the ownership of a thing first arises or regardless of the right of the previous owner of the thing. It is based not on previous property and succession relations, but on the totality of the cir-cumstances referred to in Part 1 of Art. 344 of the Civil Code of Ukraine, namely: the pre-sence of an entity capable of acquiring a certain entity; the legality of the object of owner-ship; bona fide seizure of another's property; open ownership; continuity of ownership; the absence of a rule of law on the restriction or prohibition of the acquisition of property right by the statute of limitations. The article analyzes the legislation on the acquisition of title to the statute of limitations on the land plot. It has been shown that the acquisition of ownership right over the land prescription is regulated not only by the Civil Code of Ukraine, but also by the Land Code of Ukraine. Review of the case-law on the application of the provisions of Article 344 of the Civil Code of Ukraine on the acquisition of ownership of land, Article 119 of the Land Code of Ukraine testifies to the imperfection of the legislation on this issue, which leads to ambiguous interpretation of the provisions of the current legislation by the courts and sometimes to the adoption of laws decisions on agricultural land. After all, Article 344 of the Civil Code of Ukraine refers to the acquisition of ownership of a land plot by a court decision. In addition, in Article 119 of the Land Code of Ukraine we are talking about the general procedure for acquiring ownership of a land plot in accordance with Art. Art. 116, 118, 123 of the Land Code of Ukraine. The presence of all the necessary conditions (fair, open and continuous use of the person who is not the owner of the land for 15 years) gives the citizen the right to apply to the relevant authorities with a request for the transfer of this land to the property, and not to court. Therefore, the author is proposed to amend the cur-rent legislation (Article 344 of the Civil Code of Ukraine). Such changes will eliminate the ambiguity of the courts' interpretation of the grounds for the acquisition of property rights in terms of the statute of limitations on the land plot and the possibility of making illegal deci-sions.
  • Thumbnail Image
    Item
    Недійсність шлюбу за сімейним законодавством України та застосованість норм міжнародного приватного права. Invalidity of marriage under the family law of Ukraine and the applicability of private international law
    (2020-04) Герасимчук, Лідія Вікторівна; HERASYMCHUK, Lidiia Viktorivna
    В статті розкриваються питання недійсності шлюбу за Сімейним Кодексом України. Вказано, що ст. 38 СК України підставами недійсності шлюбу називає порушення ви-мог, встановлених статтями 22, 24-26 СК України. Це вимоги до шлюбного віку для чо-ловіків та жінок, які бажають зареєструвати шлюб, вимоги щодо добровільності шлюбу, вимоги щодо одношлюбності, вимоги щодо відсутності кровного споріднення та щодо неможливості шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною. Звертається увага на те, що в ст. 38 СК України не має посилання на ст. 21 СК України, хоча серед загальних положень про шлюб в СК України вказана стаття є. Із змісту ст. 21 СК Украї-ни вбачається ще одна вимога для осіб, які бажають зареєструвати шлюб: це повинні бути особи різних статей, адже зареєструвати шлюб в органі державної реєстрації ак-тів цивільного стану можливо лише між чоловіком та жінкою. Одностатеві шлюби СК України не передбачає. Аналогічні посилання щодо недійсності шлюбу містять і колізій-ні норми сімейного права Закону України «Про міжнародне приватне право». Тому при вирішенні сімейних відносин з іноземним елементом практики, відмовляючи в реєстра-ції одностатевих шлюбів, можуть посилатися не на СК України, що було б логічно, а на статтю про застереження про публічний порядок Закону України «Про міжнародне при-ватне право». Так само має вирішуватися питання про дійсність чи недійсність шлюбу, укладеного за межами України. Такий порядок вирішення вказаних питань підтверджу-ється і практикою Європейського суду з прав людини. Але при цьому виникає диску-сія: як трактувати поняття «публічний порядок», адже чіткого визначення змісту «пуб-лічного порядку» нема. Це породжує наступну дискусію: про легітимність норм міжна-родного права. Для того, щоб зняти вказані дискусії при вирішенні практичних задач автор статті пропонує внести відповідні зміни в СК України, а саме: в ст. 38 СК України повинно бути посилання і на ст. 21 СК України. При цьому не будуть порушуватися права одностатевих союзів, адже на сьогоднішній день державне та суспільне визнан-ня одностатевих сімейних союзів у багатьох країнах відбувається у формі реєстрова-ного партнерства. The article addresses the issues of marriage invalidity under the Family Code of Ukraine. It is stated that Art. 38 of the Family Code of Ukraine on grounds of inva-lidity of marriage calls a violation of the requirements established by Articles 22, 24-26 of the Family Code of Ukraine. These are the marriage requirements for men and women who wish to register for marriage, the requirements for marriage voluntariness, the requirements for single marriage, the requirement for no relationship and the impossibility of marriage between the adopter and the adopted child. Attention is drawn to the fact that in Art. 38 of the Family Code of Ukraine has no reference to Art. 21 of the Family Code of Ukraine, although there is an article in the general provisions on marriage in the Family Code of Uk-raine. From the content of Art. 21 of the Family Code of Ukraine sees another requirement for persons wishing to register a marriage: they must be persons of different sexes, since it is only possible to register a marriage in the state registration body of civil status acts bet-ween a man and a woman. The same-sex marriage the Family Code of Ukraine does not provide. Similar references to the invalidity of marriage are contained in the conflict of law rules of family law of the Law of Ukraine "On Private International Law". Therefore, when deciding on family relations with a foreign element of practice, refusing to register same-sex marriages, they may not refer to the Family Code of Ukraine, which would be logical, but to the article about the public order of the Law of Ukraine “On Private International Law”. The issue of the validity or invalidity of a marriage made outside Ukraine should also be addres-sed. Such a procedure for resolving these issues is confirmed by the practice of the Euro-pean Court of Human Rights. But there is a debate: how to interpret the concept of "public order", because there is no clear definition of the content of "public order". This gives rise to the following debate: the legitimacy of international law. In order to remove these discus-sions in solving practical problems, the author proposes to make appropriate changes in the Family Code of Ukraine, namely: in Art. 38 of the Family Code of Ukraine should also be referred to Art. 21 of the Family code of Ukraine.This will not violate the rights of same-sex unions, because today the state and public recognition of same-sex family unions in many countries is in the form of a registered partnership.