Міжнародний досвід
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Міжнародно-правові гарантії прав підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні in absentia. International and Legal Safeguards for Rights of Suspect and Accused in Trials in Absentia(2020) Калінніков, О. В.; Kalinnikov, O.Метою статті є дослідження Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права,міжнародних договорів, а також практики Європейського суду з прав людини та Комітету з прав людини ООН щодо застосування положень таких договорів задля визначення міжнародних кримінальних процесуальних гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні за відсутності окреслених осіб (in absentia) та висвітлення їх змісту. Методологія.Методологічний інструментарій обрано відповідно до окресленої мети, специфіки обʼєкта й предмета дослідження. Визначальними є наукові методи системного аналізу, узагальнення. Наукова новизна публікаціїполягає в системному дослідженні таких кримінальних процесуальних гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні in absentia,як міжнародно-правові,що сформульовані в міжнародних договорах, практиці міжнародних організацій,позиціях органів Ради Європи та спрямовані на реалізацію принципу невідворотності покарання йзабезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження. На підставі результатів здійсненого дослідження сформульовано висновки:1)кримінальне провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого in absentia з метою дотримання прав та інтересів учасників кримінального провадження може бути здійснено лише в разі забезпеченнягарантій, визначених міжнародними договорами; 2) під час запровадження в національній правовій системі кримінального провадження за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого слід дотримуватися міжнародно-правових гарантій задля віднайдення компромісу між санкціями, що передбаченізаконодавцем стосовно особи, яка не зʼявилася до суду, і їїпроцесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду; 3)до основних міжнародно-правових гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні in absentia належать такі: процедуру in absentia необхідно застосовуватипередусім щодо злочинів невеликої тяжкості;справу обвинуваченого не слід розглядати за його відсутності, крім випадків очевидної відмови особи від права на участь у розгляді справи; лише на національні державні органи покладено обовʼязок на належному рівні поінформувати обвинуваченогопро обвинувачення, дату розгляду справи; підозрюваний, обвинувачений у кримінальному провадженні in absentia має право захищати себе особисто й використовувати юридичну допомогу захисника; кожен обвинувачений під час розгляду справи in absentia повинен мати можливість оскаржити прийняте щодо нього судове рішення. The purpose of the articleis to study the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the International Covenant on Civil and PoliticalRights, international treaties and case law of the European Court of Human Rights and the Human Rights Committee with regard to application of the provisions of such international treaties in order to determine the international criminal procedural safeguards for the rights of a suspect and accused in the trial in absentia and define the contents thereof. Methodology.The methodological tool was chosen taking into account the aim, specificity of the object and subject of the research. The scientific methods of the system analysis and generalization are decisive. The scientific noveltyof this publication consists in systematic study of such criminal procedural safeguards for the rights of a suspect and accused in the trial in absentia as international law ones, set out in international treaties, case law of international organizations and positions of the authorities of the Council ofEurope, and targeted at ensuring the no-impunity principle and protection of the rights and legitimate interests of the participants of criminal proceeding. Based on the results of the conducted research, the following conclusions have been drawn: 1) the trial in absentia of a suspect and accused for the purpose of observing the rights and interests of the participants of the criminal proceeding shall be conducted subject to observance of the safeguards stipulated by international treaties; 2) when introducing the trial in absentia of a suspect and accused in the national legal system, it is necessary to comply with the international legal safeguards in order to reach a compromise between the sanctions imposed by the legislator with regard to a person who failed to appear before a court and his/her procedural rights thus ensuring the fairness of the trial; 3) the basic international legal safeguards for the rights of a suspect and accused in the trial in absentia may include: the «in absentia» procedure shall be applied mainly for the crimes of minor gravity; the case of an accused shall not be considered in his/her absentia, except for the cases of explicit person`s waiver of the right to participate in the case; it shall be the responsibility of the national authorities to duly notify an accused of the charges and the date of the trial; a suspect and accused in the trial in absentia shall be entitled to protect himself/herself personally and seek legal assistance of a lawyer; each accused in the trial in absentia shall have the opportunity to appeal against the court judgement.Item Статут як джерело міжнародного права: загальнотеоретична характеристика. The Statute as a Source of International Law: a General Theoretical Characteristic(2020) Гусяк, М. П.; Husiak, M.Метоюстатті є ґрунтовне загальнотеоретичне вивчення статуту як визначального джерела міжнародного права. Для її досягнення виконано такі завдання: з’ясовано правову сутність статуту як джерела права; висвітлено загальнотеоретичну специфіку статуту як джерела міжнародного права з огляду на міжнародно-правові акти; на підставі сутнісних характеристик статутів визначено їх місце в системі джерел права, системі джерел міжнародного права; виокремлено спільні йвідмінні ознаки статутів як джерел національного таміжнародного права. Методологія.Використано низку поширених методів, прийомів та підходів удослідженністатуту як джерела міжнародного права. Ідеться, зокрема, про діалектичний і гносеологічний, історичний та порівняльно-правовий, формально-юридичний і семіотичний методи, а також матеріальний, інституційний та системний підходи. Наукова новизнадослідження статуту як джерела міжнародного права вирізняється загальнотеоретичними, галузевими, просторовими йіншими аспектами. Цепереважно багатосторонні, організаційні, установчі, програмні, певною мірою модельні правові акти,на відміну від статутів, які є внутрішньодержавними джерелами права. Статути можуть бути типові й індивідуальні, універсальні та регіональні тощо. Загалом статутиразом з іншими правовими актаминалежать до міжнародних договорів як одного з основних джерел міжнародного права. На внутрішньодержавному рівні належно ратифіковані статути є складовою національного законодавства, де також діютьстатути підприємств, територіальних громад, релігійних і громадських організацій, правоохоронних органів тощо. Thepurpose of this article is a thorough theoretical study of the statute as a particular source of international law. In order to achieve it, we tried to solve the following tasks: to find out the legal nature of the statute as a source of law; to reveal the general theoretical features of the statute as a source of international law, based on existing such internationallegal acts; on the basis of the essential characteristics of the statutes, determine their place in the system of sources of law, the system of sources of international law; to distinguish between common and distinctive features of the statutes as sources of national and international law. Themethodological toolkit involves the use of a number of common methods, techniques and approaches when exploring the statute as a source of international law. These include dialectical and epistemological, historical and comparative law, formal legal and semiotic methods, as well as material, institutional and systemic approaches. Thescientific noveltyof the study of the statute as a source of international law is marked by both general theoretical and sectoral, spatial and other peculiarities. These legal acts are predominantly multilateral, organizational, constituent, programmatic, toa certain extent model legal act, unlike statutes, which are domestic sources of law. Types of statutes can be: standard and individual, universal and regional statutes, etc. In general, the statutes, among other legal instruments, belong to internationaltreaties as one of the main sources of international law. Properly ratified statutes at the domestic level are part of national legislation, where there are also statutes of enterprises, territorial communities, religious and non-governmental organizations, law enforcement agencies, etc.Item Роль і значення Ради Європи в забезпеченні розвитку фізичної культури та спорту. Role and Importance of the Council of Europe in Providing the Development of Physical Culture and Sport(2020) Палюх, А. Я.; Paliukh, А.Метою статтіє вивчення досвіду правового регулювання фізкультурно-спортивної сфери на рівні Ради Європи, забезпечення реалізації спортивних та інших прав громадян її держав-членів відповідно до міжнародно-правових стандартів, а також вирішення спортивних спорів. Для її досягнення було окреслено такі завдання:проаналізувати еволюційний шлях становлення нормативного йінституційного інструментів міжнародного співробітництва в межах Ради Європи; виокремити основні міжнародно-правові акти Ради Європи, її органів з питань фізичної культури та спорту; дослідити внесок Європейського суду з прав людини в урегулювання спортивних спорів; схарактеризувати напрями співпраці держав–членів Ради Європи, зокрема України,у сфері фізкультурно-спортивних відносин. The purposeof the article is to study the experience of legal regulation of physical culture and sport in the Council of Europe, to ensure the exercise of sports and other rights of citizens of its Member States in accordance with existing international legal standards, and to resolve sports disputes. To achieve it, the following tasks were formed: ‒ to analyze the evolutionary path of formation of normative and institutional instruments of international cooperation within the Council of Europe; ‒ to investigate the contribution of the European Court of Human Rights to the settlement of sports disputes; ‒ to characterize the areas of cooperation of Council of Europe member states, including Ukraine in the field of physical culture and sports relations.Item Імплементація в законодавство України міжнародно-правових норм ООН та ЮНЕСКО щодо охорони культурної спадщини. Implementation of UN and UNESCO International Legal Norms on the Protection of Cultural Heritage into Ukrainian Law(2020) Мазур, Т. В.; Mazur, T.Мета статті –проаналізувати основні міжнародно-правові пам’яткоохоронні акти Організації Об’єднаних Наційта ЮНЕСКО й імплементацію їхніхнорм у законодавство України в контексті сучасних викликів і загроз національній культурній спадщині. Методологія дослідженняґрунтується на системі теоретичних принципів (системності, історизму, об’єктивності тощо), логічних прийомів (аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, гіпотеза тощо) та конкретних засобів дослідження, що дали змогу висвітлити процес імплементації міжнародно-правових норм у законодавство України в контексті сучасних викликів і загроз національній культурній спадщині. Наукова новизнастатті полягає в здійсненні аналізу міжнародно-правових норм Організації Об’єднаних Наційта ЮНЕСКО щодо захисту культурних цінностей і відповідності національного законодавства України цим нормам, а також тим викликам і загрозам, які постали перед державою та її культурними цінностями після окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим і початку збройного конфлікту на Донбасі. Висновки. Україна активно співпрацює з Організацією Об’єднаних Наційта ЮНЕСКО у сфері захисту культурних цінностей та є учасницею основних міжнародних конвенцій, прийнятих цими організаціями. Застосовуючизазначенінормилише протягом останніх кількох років вдалося повернути частину викрадених з українських музеїв об’єктів культурної спадщини, а також повернути такі об’єкти, виявлені українськими правоохоронцями, державам-власницям.Відповідно до норм міжнародного законодавства, Україна також провадить судові процеси стосовно повернення до нашої держави культурних цінностей, які було вивезено на експонування за кордон з Автономної Республіки Крим до 2014року, протидіє спробам Російської Федерації заволодіти об’єктами культурної спадщини в окупованій Автономній Республіці Крим тощо. Водночас українське законодавство потребує подальших змін у зв’язку з удосконаленням міжнародного права охорони культурної спадщини та з метою протидії руйнуванню, викраденням і знищенню об’єктів культурної спадщини в окупованій Автономній Республіці Кримта зоні збройного конфлікту на Донбасі. Thepurpose of the article is to analyze the main international legal acts of the UN and UNESCO and to implement their norms in the legislation of Ukraine in the context of contemporary challenges and threats to the national cultural heritage. Methodologyis a system of theoretical principles (systematicity, historicism, objectivity, etc.), logical techniques (analysis and synthesis, induction and deduction, analogy, hypothesis, etc.) and specific research tools that have made it possible to fully disclose the process of implementation of international law into the legislation of Ukraine in the context of contemporary challenges and threats to the national cultural heritage. Thescientific noveltyof the article is to analyze the international legal norms of the UN and UNESCO on protection of cultural values and conformity of national legislation of Ukraine with these norms, as well as those challenges and threats that Ukraine and its cultural values face after the occupation of Crimea by Russia and the beginning of the armed conflict in the Donbass. Conclusions.Ukraine actively cooperates with the UN and UNESCO in the field of the protection of cultural property and is a party to major international conventions adopted by these organizations. Thanks to the application of these norms, only in the last few years have been managed to recover some of the objects of cultural heritage stolen from the Ukrainian museums, as well as to return such objects discovered by Ukrainian law enforcement agencies, to the state-owners. Due to international law, Ukraine is also pursuing lawsuits to return to our country cultural values that were exported abroad from Crimea until 2014, counteracting the attempts of the Russian Federation to seize cultural heritage in occupied Crimea and the like. At the same time, Ukrainian legislation needs further changes in connection with the development of international cultural heritage law and in order to counteract the destruction, theft and destruction of cultural heritage sites in occupied Crimea and the armed conflict zone in the Donbass.Item Діяльність міжнародних організацій у сферізабезпечення гендерної рівності.Activities of International Organizations in the Field of Gender Equality(2020) Камінська, Н.В.; Kaminska, N.; Свєшнікова, М. М.; Svieshnikova, M.Мета статтіполягає вздійсненні аналізу діяльності міжнародних організацій стосовно забезпеченнягендерної рівності. Задля її реалізації необхідно виконати такі завдання: 1)хронологічно прослідкувати здобутки міжнародних організацій щодо забезпечення гендерної рівності; 2) виокремити напрями діяльності сучасних міжнародних організацій уцій сфері; 3) класифікувати розроблені та прийняті міжнародно-правові стандарти й відповідні міжнародно-правові акти; 4)зʼясувати роль України в правотворчій і правозастосовній діяльності міжнародних організацій. Методологічну основудослідження становить низка підходів і методів наукового пізнання, зокрема: порівняльно-правовий тасистемний, історичний і формально-юридичний, структурно-функціональний. Наукова новизна. Системний аналіз діяльності міжнародних організацій демонструє найбільший внесок і значущість для забезпечення гендерної рівності Організації Об’єднаних Націй та її структур, ОрганізаціїПівнічноатлантичного договору, Організаціїз безпеки і співробітництва в Європі, Ради Європи. Вони розробилизначнукількість загальнообовʼязкових і рекомендаційних міжнародно-правових актів, які становлять правову основу паритетної демократії на універсальному та регіональному рівнях, розвитку механізмів гарантування й реалізації рівних прав іможливостей жінок та чоловіків. Висновки. Розроблені й прийняті сучасними державами в межах Організації Об’єднаних Націй міжнародно-правові стандарти спрямовані на подолання дискримінації за статевою ознакою, насильства, гендерної нерівності, а також гарантування розширення участі жінок і дівчат урізних сферах життєдіяльності. Конкретизовано ці правові норми в міжнародно-правових актах регіонального та міжрегіонального масштабу. Основними напрямами діяльності сучасних міжнародних організацій з питань забезпечення гендерної рівності є: 1)розроблення та прийняття міжнародно-правових актів;2) формування інституційних засад; 3) реалізація міжнародних проєктів, програм, організація міжнародних конференцій і нарад різних рівнів; 4) координація івзаємодія міжнародних організацій, зокрема в секторі безпеки й оборони; 5)моніторинг та розʼяснювальна робота; 6)сприяння впровадженню стандартів гендерної рівності на внутрішньодержавному рівні, імплементація їх у національне законодавство. Thepurpose of this article is to analyze the activities of international organizations on gender equality. To achieve this, the following tasks need to be addressed: 1) track the achievements of international organizations in the direction of gender equality chronologically; 2) identify the activities of existing international organizations in this field; 3) to classify the developed and adopted international legal standards and the relevant international legal acts; 4) to find out the role ofUkraine in the law-making and legal activities of international organizations. The methodological basisof the study is a number of approaches and methods of scientific knowledge. These are, in particular, comparative-legal and systemic, historical and formal-legal, structural-functional and other methods. Scientific novelty.The systematic analysis of the organization of the activities of existing international organizations demonstrates the greatest contribution and importance to the gender equality of the UN and its structures,NATO, OSCE, the Council of Europe. They have developed a significant number of internationally binding and advisory instruments, which form the legal basis of parity democracy at the universal and regional levels, the development of mechanisms for guaranteeing and exercising equal rights and opportunities for women and men. Conclusions. International legal standards developed and adopted by modern states within the UN framework to combat gender discrimination, violence, gender inequality, and to ensure greater involvement of women and girls in various spheres of life. The main activities of existing international organizations on gender equality are: 1) development and adoption of international legal acts, 2)creation of institutional framework; 3) implementation of international projects, programs, holding international conferences and meetings at different levels; 4)coordination and cooperation of international organizations, in particular in the security and defense sector; 5) monitoring and awareness-raising activities; 6)promoting the implementation of gender equality standards at the national level, implementation of them into national legislation.Item Засади проведення слідчих (розшукових) дій у контексті практики Європейського суду з прав людини. Fundamentals of Conducting Investigative(Search) Actions in Accordancewith the Practice of the European Courtof Human Rights(2020) Чорноус, Ю. М.; Chornous, Yu.; Гвоздюк, В. В.; Hvozdiuk, V.Метою статті єформування засад проведення слідчих (розшукових) дій на підставі практики Європейського суду з прав людини. Досягнення цієї мети передбачало виконання таких завдань: висвітлити значення практики Європейського суду з прав людини в кримінальному провадженні та безпосередньо під час проведення слідчих (розшукових) дій; проаналізувати окремі рішення Європейського суду з прав людини, які необхідно враховувати під час проведення слідчих (розшукових) дій.Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Визначальним є загальний діалектичний метод наукового пізнання явищ, а також їхніх зв’язків із практичною діяльністю органів досудового розслідування, прокуратури та суду. З-поміж спеціальних методів дослідження використано такі: порівняльно-правовий –під час аналізу норм міжнародного й національного законодавства, рішень Європейського суду з прав людини, наукових категорій; історико-правовий –під час розгляду наукових позицій щодо окремих проблемних питань; системно-структурний –для формулювання завдань, які виконують у процесі проведення органами досудового розслідування слідчих (розшукових) дій на підставі практики Європейського суду з прав людини.Thepurposeof the article is to form the fundamentals for conducting investigative (search) actions, in accordance with the practice of the European Court of Human Rights. Achieving of this goal was to solve the following problems: to disclose the importance of the practice of the European Court of Human Rights in criminal proceedings and directly during investigative (search) actions; to analyze certain decisions of the European Court of Human Rights to be considered while conducting investigative (search) actions. Methodology.The methodological toolkit was chosen considering the aim, the specific character of the object and subject of the research. The general dialectical method of scientific cognition of the phenomena, as well as their relation to the practical activity of the bodies of pre-trial investigation, prosecutor's office and court, is decisive. There following special methods of the research were used: the comparative law method –was used in the analysis of the norms of international and national legislation, decisions of the European Court of Human Rights, scientific categories; historical method in law was used in order to reveal scientific views on particular problematic issues; structural method was used to formulate issues that are solved as a resultof investigative (search) actions conducted by pre-trial investigative bodies considering the practice of the European Court of Human Rights.