Діяльність працівників правоохоронних органів
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Внутрішнє переконання під час оцінки доказів у конституційному судовому процесі.The Internal Conviction in the Evaluating Evidence in the Constitutional Judicial Process(2019) Шаптала, Н. К.; Shaptala, N.Метою дослідження є комплексний аналіз недостатньо досліджених питань формування внутрішнього переконання судді органу конституційної юрисдикції як суб’єкта доказування в конституційному судовому процесі. Автор акцентує увагу на з’ясуванні спільних і відмінних особливостей формування внутрішнього переконання суб’єктів доказування в конституційному судовому процесі вітчизняних та іноземних органів конституційної юрисдикції та судових установ загальної юрисдикції. Для досягнення поставленої мети необхідно було виконати такі завдання: по-перше, визначити філософсько-правові засади процедури оцінки доказів у вітчизняному конституційному судовому процесі, які є законодавчо не врегульованими; по-друге, дослідити ступінь впливу на формування внутрішнього переконання судді конституційного суду в процесі оцінки доказів об'єктивних і суб'єктивних факторів; по-третє, з’ясувати відмінності процедури висловлення суддею органу конституційної юрисдикції свого ставлення до оцінки доказів колегіальним судовим органом шляхом голосування та на підставі внутрішнього переконання; по-четверте, окреслити шляхи подальшого наукового дослідження проблеми й обґрунтувати необхідність її законодавчого врегулювання. Для виконання поставлених завдань застосовано загальнонаукові методи пізнання, зокрема: аналіз, синтез, дедукцію, індукцію, логічний, системний, а також специфічні наукові методи пізнання в галузі права – формально-юридичний, юридично-герменевтичний, порівняльно-правовий, а також метод аналізу практики судового конституційного контролю. Емпіричну базу дослідження становлять праці вітчизняних та іноземних правознавців, які вивчали теоретичні питання судового доказування й доказів, акти національного та зарубіжного права, практику Конституційного Суду України. Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перше вітчизняне комплексне дослідження процесу формування внутрішнього переконання суб’єктів доказування під час оцінки доказів у конституційному судовому процесі. За результатами дослідження обґрунтовано, що філософсько-правові засади процедури оцінки доказів у вітчизняному конституційному судовому процесі досі лишаються поза увагою юридичної науки та законодавця. Теорія та практика конституційного судового процесу засвідчують, що на формування внутрішнього переконання судді конституційного суду з питань оцінки доказів значний вплив мають об'єктивні (обставини та факти, які були встановлені в процесі розгляду справи) та суб'єктивні (особистісні риси характеру та свідомості: світогляд, професійність, правосвідомість і справедливість) фактори. Внутрішнє переконання одного судді, що за змістом і формою становить відображення об’єктивної дійсності, не є критерієм пізнання істинності в конституційному судовому процесі, оскільки цим критерієм є виключно рішення колегіального органу. Проблеми доказування в конституційному судовому процесі потребують посиленої уваги з боку науки філософії права та нагального законодавчого врегулювання.The purpose of the study is a comprehensive analysis of virtually unexplored issues of the formation of the inner conviction of a judge of the body of constitutional jurisdiction as a subject of proof in the domestic constitutional process. The author focuses particular attention on clarifying the general and distinctive features of the formation of the internal conviction of subjects of proof in foreign bodies of constitutional jurisdiction and judicial bodies of general jurisdiction. It is planned: firstly, to determine the philosophical and legal principles of the procedure for assessing evidence in the domestic constitutional court process, which today are not only poorly investigated, but also legislatively unregulated; the second, to investigate the degree of influence on the formation of the internal conviction of the judge of the constitutional court in the process of assessing the evidence of objective and subjective factors; the third, to determine the differences in the procedure for the judge to pronounce the constitutional authority on the assessment of evidence by a collegial judicial body by way of a vote and in a separate opinion on the basis of internal conviction; the fourth, on the basis of the results of the study, identify ways to further research the problem and justify the need for its legislative settlement. For the solution of the tasks the general scientific methods of cognition were used, in particular analysis, synthesis, deduction, induction, logical, systemic, as well as specific scientific methods of cognition in the field of law – formal-legal, legal-hermeneutical, comparative-legal, as well as a method of analysis of the practice of judicial constitutional control. The empirical basis of the study consists of the works of domestic and foreign lawyers who studied theoretical issues of judicial evidence and evidence, acts of domestic and foreign law, the practice of the Constitutional Court of Ukraine. The scientific novelty of the work is that this is the first domestic comprehensive study of the process of forming the internal conviction of the subjects of evidence in assessing evidence in a constitutional court proceeding. According to the results of the research, the author substantiates that the philosophical and legal principles of the procedure for assessing vidence in the domestic constitutional court proceeding are still left out of the attention of law science and lawmakers. The practice and theory of the constitutional court process shows that the formation of the internal conviction of the judge of the constitutional court on the assessment of evidence has a significant impact on the objective (circumstances and facts that were established during the consideration of the case), and subjective factors (personal traits of character and consciousness: worldview, professionalism, legal awareness and justice). Being a form and a reflection of objective reality, the internal conviction of one judge is not a criterion for knowing the truth in a constitutional court process, since this criterion is solely the decision of the collegial body. Problems of proving in the constitutional court process require constant attention from the science of the philosophy of law and the urgent legislative regulation.Item Поняття та правове регулювання використання спеціальних знань, умінь і навичок у кримінальному провадженні.The Concept and Legal Regulation of Using the Special Knowledge, Skills and Abilities in Criminal Proceedings(2019) Грібов, М. Л.; Hribov, M.Мета статті – запропоновувати шляхи розв’язання проблем правового регулювання використання спеціальних знань, умінь і навичок у кримінальному провадженні. Методологія. Методологічний інструментарій обрано з урахуванням поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Визначальним є загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їхніх зв’язків із практичною діяльністю органів досудового розслідування та суду. З-поміж спеціальних методів дослідження використано такі: метод системного аналізу (застосований для дослідження правових норм, що регламентують використання спеціальних знань у кримінальному провадженні, а також наукових джерел); системно-структурний – для встановлення змісту досліджуваних категорій і правових явищ, формування понятійно-категорійного апарату; логіко-юридичний (або догматичний) – у процесі розроблення понятійного апарату та наукових положень; моделювання – для формулювання конструкцій правових норм, що установлюватимуть використання спеціальних знань у кримінальному провадженні. Наукова новизна полягає в удосконаленні теоретичного розуміння змісту використання спеціальних знань, умінь і навичок у кримінальному провадженні; обґрунтуванні доцільності використання терміна «спеціальні компетентності» в юридичній науці та правотворчій практиці; внесенні пропозицій щодо системних змін і доповнень до чинного КПК України в частині використання «спеціальних компетентностей». Висновки. Термін «спеціальні знання», який ужито в чинному КПК України, потрібно замінити на «спеціальні компетентності». Спеціальні компетентності є сукупністю професійних знань, умінь і навичок, необхідних для вирішення конкретних питань у межах кримінального провадження особам, які залучені для цього на підставах, встановлених кримінальним процесуальним законом. Використання спеціальних компетентностей у кримінальному провадженні диференціюють залежно від статусу їх суб’єкта (носія) на таке, що здійснює експерт, і таке, що здійснює спеціаліст. Особливими (окремо встановленими законом) видами спеціалістів слід вважати перекладача (сурдоперекладача), педагога, психолога, лікаря. Окремо слід встановити їхні функції та особливості повноважень. Крім того, у кримінальному процесуальному законі потрібно чітко врегулювати процесуальний порядок залучення спеціаліста до виконання завдань кримінального провадження. Положення цього закону, які передбачають залучення спеціаліста до певних процесуальних дій, його участь у них або його присутність під час їх проведення (без чіткого окреслення завдань), доцільно конкретизувати, сформулювавши такі завдання. The purpose of the article isto give ways of solving problems of legal regulation of the use of special knowledge, skills and abilities in criminal proceedings. Methodology. The methodological toolkit is chosen taking into account the purpose, the specifics of the object and the subject of the study. Its basis is general dialectical method of scientific cognition of real phenomena and also their connections with practical activity of the bodies of pre-trial investigation and the court. Special methods of research, used in the article, are: the method of systematic analysis (used for the study of legal norms regulating the usage of special knowledge in criminal proceeding, and, also, scientific sources); systematic-structural – to determine the content of the studied categories and legal phenomena, the formation of a conceptual-categorical apparatus; logical-legal (or dogmatic) – to be used in the process of developing a conceptual apparatus and scientific regulations; modelling - to design constructions of legal norms that will establish the usage of special knowledge in criminal proceeding. The scientific novelty consists of: improving the theoretical understanding of the content of special knowledge, skills and abilities’ usage in criminal proceeding; grounding the expediency of usage of the term «special competences» in legal science and law-making practice; making suggestions as to the system’s changes and additions to the current CPC (Criminal Prosecution Code) of Ukraine, connected with the usage of special competencies. Conclusions. The term «special knowledge» which is used in the current CPC of Ukraine should be replaced into the term «special competence». Special competencies are combinations of professional knowledge, skills and abilities, necessary for solving specific issues within the framework of criminal proceedings, for the persons engaged in achieving these aims on the grounds, established by the criminal procedural legislation. The usage of special competencies in criminal proceeding is differentiated, depending on the status of their subject (carrier), into such one, which is carried out by an expert and the other, performed by a specialist. In this case, an interpreter (sign language interpreter), a teacher, a psychologist, a doctor should be considered as a special kind of a specialist (separately established by law). The above given fact should be clearly defined by law. The functions and peculiarities of such specialists’ authorities should be separately determined. Besides, criminal procedural law should clearly regulate the procedural order of a specialist’s engagement into the execution of criminal proceeding’s tasks. The provisions of this law, which anticipate the involvement of a specialist into certain procedural actions, his participation in them or his presence during their execution (without a clear definition of tasks), should be specified by formulating such tasks.