НАУКОВИЙ ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Том 29, № 2 2024
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Fintech, the threat of technology in the conventional financial system. Фінансові технології як загроза традиційній фінансовій системі(2024) Dewa Krisna Prasada; Дева Крішна Прасада; Bagus Gede Ari Rama; Багус Геде Арі Рама; Kadek Julia Mahadewi; Кадек Джулія Махадеві; Komang Satria Wibawa Putra; Команг Сатрія Вібава ПутраThis study centred on the effect of technology on conventional payment methods and their consequences for society. Considering the presence of digital currencies, also known as cryptocurrencies, used in transactions through financial technology (fintech), this study could serve as a basis for developing laws and regulations governing fintech. The purpose of this study was to offer a clear and specific understanding of the legitimacy and societal advantages of fintech in Indonesia. This study employed regulatory research methodology, incorporating socio-legal techniques, legislative analysis, and examination of legal concepts. The findings of this study have effectively achieved three fundamental criteria in the use of fintech: assurance, benefit, and fairness. The regulations on fintech are outlined in Bank Indonesia Regulation No. 19/12/PBI/2017, Financial Services Authority Regulation No. 77/POJK.01/2016, and Law No. 8 of 1999, which also address matters related to consumer protection. From a sociocultural standpoint, fintech embodies a technologicallydriven revolution that fosters societal development. Fintech endeavours to offer benefits to the public through facilitating electronic financial transactions. It was emphasised that fintech plays a crucial role in reshaping society by revolutionising how people interact with finances. A key aspect of this transformation is the shift away from conventional payment methods towards digital alternatives. It is essential for both consumers and fintech companies to understand and follow legal requirements when implementing fintech solutions, as adherence to regulations is critical. Failure to uphold ethical standards within the fintech industry can hinder its widespread adoption and lead to negative consequences. Understanding the potential threats posed by fintech to the conventional financial system will allow financial institutions and regulators to develop effective risk management strategies. Це дослідження зосереджене на впливі технологій на традиційні способи оплати й наслідках його для суспільства. З огляду на поширення цифрових валют, також відомих як криптовалюти, які використовують у транзакціях за допомогою фінансових технологій (фінтех), це дослідження може слугувати основою для розроблення законів і нормативних актів, що регулюють фінтех. Мета цього дослідження – запропонувати чітке й конкретне розуміння легітимності й суспільних переваг фінтеху в Індонезії. У цій статті використано методологію регуляторних досліджень, що охоплює соціальноправові методи, аналіз законодавства та вивчення правових концепцій. Результати цього дослідження надали можливість визначити три фундаментальні критерії використання фінтеху: гарантії, вигоди та справедливості. Положення про фінтех викладено в Положенні банку Індонезії № 19/12/ PBI/2017, Положенні Управління фінансових послуг № 77/POJK.01/2016 та Законі 1999 року, які також стосуються питань, пов’язаних із захистом прав споживачів. Із соціокультурної позиції фінтех уособлює технологічну революцію, яка сприяє суспільному розвитку. Фінтех має на меті запропонувати переваги для суспільства через спрощення електронних фінансових транзакцій. Аргументовано, що фінтех відіграє вирішальну роль у реформуванні суспільства, революціонізуючи взаємодію людей із фінансами. Ключовим аспектом цієї трансформації є перехід від традиційних методів оплати до цифрових альтернатив. Як для споживачів, так і для фінтех-компаній надзвичайно важливо дотримуватися законодавчих вимог під час упровадження фінтех-рішень, оскільки дотримання нормативно-правових актів має вирішальне значення. Недотримання етичних стандартів у фінтехіндустрії може стати на заваді її широкому впровадженню та призвести до негативних наслідків. Розуміння потенційних загроз, які фінтех становить для традиційної фінансової системи, дасть змогу фінансовим установам і регуляторам розробити ефективні стратегії управління ризикамиItem Best practices in police personal security: A systematic review. Передовий досвід забезпечення особистої безпеки поліцейського: систематичний огляд(2024) Lohvynenko Maksym; Логвиненко МаксимThe difficult geopolitical situation in Ukraine creates new challenges for the law enforcement system and increases the relevance of ensuring the personal safety of police officers. This necessitates highlighting the problematic aspects of this area, as well as a detailed description of new dangerous challenges for the security and defence sector, shaped by the today’s reality. The purpose of this study was to analyse current trends in the investigation of the specifics of ensuring personal security of a police officer. Fulfilling this purpose required the use of a set of methods, including Internet heuristics, systematisation, and comparison. The principal findings outlined the specifics of the law enforcement system of Ukraine under martial law. A systematic analysis of the literature helped to identify the key dangerous factors and conditions that currently affect the state of personal security of law enforcement officials in the world. It was also found that the modern scientific literature does not sufficiently address the issue of ensuring personal safety of a police officer in the context of military operations. The study showed that in the current scientific discourse this problem is covered only through the lens of the existing shortcomings of standard education (training) programmes for law enforcement officials, which presently cannot ensure their safety. The absence of a theoretical component makes it important to find ways to implement the police officer’s right to safely perform their duties. The practical significance of this study is that its findings can be used by researchers for further investigation of this topic, as well as by practitioners to implement the most effective experience of ensuring the personal safety of police officers. Складна геополітична ситуація в Україні створює нові виклики для правоохоронної системи та підвищує актуальність питання забезпечення особистої безпеки поліцейського. Зазначене обумовлює необхідність висвітлення проблемних аспектів цієї сфери, а також детального окреслення нових небезпечних викликів для сектору безпеки й оборони, сформованих реаліями сьогодення. Метою статті є аналіз сучасних тенденцій у вивченні специфіки забезпечення особистої безпеки поліцейського. Досягнення мети передбачає застосування комплексу методів, зокрема таких, як інтернет-евристика, систематизація, порівняння. Основні результати дослідження полягають у тому, що в статті окреслено специфіку діяльності правоохоронної системи України в умовах режиму воєнного стану. Проведення систематичного аналізу літератури допомогло визначити основні небезпечні фактори й умови, що нині впливають на стан забезпечення особистої безпеки представників закону у світі. Також встановлено, що в сучасній науковій літературі недостатньо змістовно розглянуто питання забезпечення особистої безпеки поліцейського в умовах воєнних дій. Зʼясовано, що в сучасному науковому дискурсі цю проблему висвітлено лише крізь призму наявних недоліків стандартних програм навчання (підготовки) представників правоохоронних органів, які в реаліях сьогодення не здатні забезпечити їх безпеку. Відсутність теоретичної складової актуалізує пошук шляхів реалізації права поліцейського на безпечне виконання покладених на нього обовʼязків. Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані науковцями для здійснення подальших досліджень з тематики, а також практиками для реалізації найефективнішого досвіду забезпечення особистої безпеки поліцейського.Item Application of the European Court of Human Rights practices by the investigator during the search. Застосування слідчим практики Європейського суду з прав людини під час проведення обшуку(2024) Hvozdiuk Vitalii; Гвоздюк Віталій; Morhun Nadiia; Моргун НадіяThe European Court of Human Rights has long been issuing judgments in which it has argued that human rights and freedoms are violated by the authorised state bodies in their professional activities, specifically in such a complex investigative (search) action as a search, which demonstrates the relevance of investigating the issues of applying the practice of this court by investigators during a search. The purpose of this study was to determine the basis for the investigator to apply the practices of the European Court of Human Rights during a search and to formulate relevant recommendations for investigative practice. To fulfil this purpose, the following scientific methods were employed: philosophical (dialectical), general scientific (analysis, induction, deduction, comparative legal, analogy, formal legal), and special forensic (forensic versioning, forensic planning, criminal analysis of the situation) methods. The study found that the application of the practices of the European Court of Human Rights by an investigator during the collection of evidence, specifically during a search, is regulated by the national legislation of Ukraine. It was emphasised that the investigator is authorised to apply the judgments of the European Court of Human Rights, delivered both against Ukraine and other states, during the search. Based on the analysis of several judgments of the European Court of Human Rights concerning Ukraine and Bulgaria, the study found that they reflect not only the criminal procedural aspects of search (compliance of the criminal procedure legislation of Ukraine and Bulgaria with the provisions of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and its protocols; clear requirements for conducting procedural actions), but also the forensic aspects (contain an indication of the optimised tactical behaviour of investigators in certain situations; prescribe the mechanism, method of detection, recording and seizure (obtaining) of forensically relevant information). The study identified the stages of a search and the specific features of applying the practices of the European Court of Human Rights within their framework. Based on the findings of the study, certain forensic recommendations for investigators during a search were developed based on the practices of the European Court of Human Rights. The findings of the study will be useful for improving the relevant provisions of the criminal procedure legislation of Ukraine and investigative practice. Європейський суд з прав людини вже давно виносить рішення, у яких аргументує порушення прав і свобод людини уповноваженими органами держави в їхній професійній діяльності, зокрема під час проведення такої складної слідчої (розшукової) дії, як обшук, що засвідчує актуальність вивчення проблематики застосування практики цього суду слідчим під час проведення обшуку. Метою роботи є визначення основ застосування слідчим практики Європейського суду з прав людини під час проведення обшуку та формування відповідних рекомендацій для слідчої практики. Для досягнення мети використано такі наукові методи: філософські (діалектичний), загальнонаукові (аналіз, індукція, дедукція, порівняльно-правовий, аналогія, формально-юридичний) і спеціальні криміналістичні (криміналістичне версіювання, криміналістичне планування, кримінальний аналіз ситуації) методи. Встановлено, що застосування слідчим практики Європейського суду з прав людини під час збирання доказів, зокрема під час проведення обшуку, урегульоване національним законодавством України. Акцентовано увагу на тому, що слідчий під час проведення обшуку уповноважений застосовувати рішення Європейського суду з прав людини, що постановлені як проти України, так і проти інших держав. На підставі аналізу декількох рішень Європейського суду з прав людини щодо України та Болгарії з’ясовано, що в них відображено не лише кримінальні процесуальні аспекти проведення обшуку (відповідність норм кримінального процесуального законодавства України й Болгарії нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та її протоколів; чіткі вимоги до проведення процесуальних дій), а й криміналістичні (містять вказівку на оптимальну тактичну поведінку слідчих у певних ситуаціях; передбачають механізм, спосіб виявлення, фіксації та вилучення (отримання) криміналістично значущої інформації). Визначено етапи проведення обшуку й особливості застосування в їх межах практики Європейського суду з прав людини. За результатами дослідження сформовано окремі криміналістичні рекомендації для слідчих під час проведення обшуку на основі практики Європейського суду з прав людини. Результати дослідження стануть у нагоді для вдосконалення відповідних положень кримінального процесуального законодавства України та слідчої практики.Item The latest experience of statutory regulation of lobbying in Europe. Новітній досвід нормативно-правового регулювання лобізму в Європі(2024) Kostiushkо Oleg; Костюшко ОлегIn the 21st century, the number of countries that have developed special regulations in the field of lobbying has almost doubled, which shows that modern elites are interested in regulating lobbying. The purpose of this study was to conduct a comparative analysis of the legal framework regulating lobbying activities in several European countries, namely the UK, Germany, and France. Apart from the general scientific methods of analysis, synthesis, and generalisation, the study employed the method of comparative legal analysis and the method of institutional analysis. Based on a comprehensive literature review, this study highlighted recent research that has contributed to the development of the theoretical framework for the regulation of lobbying. The study provided a critical analysis of various legislative approaches adopted by European countries, assessing their effectiveness in promoting transparency, accountability, and ethical lobbying practices. The study compared the legislative frameworks and outlined the current challenges and opportunities inherent in regulating lobbying. The comparative analysis identified common and distinctive features in each country’s approach to lobbying regulation. The UK model focuses on voluntary registration and self-regulation, while Germany’s approach reflects a more informal practice with minimal legal requirements. In contrast, France has taken stricter measures, focusing on mandatory registration and public disclosure of lobbying activities. The study summarised the best practices that can be used in the development of lobbying legislation. This study is a contribution to the debate on the role of lobbying in democratic societies. The conclusions offer recommendations that should be followed when preparing new drafts of lobbying regulations or when reforming the current legislation in the relevant area. This study is also of practical significance for European politicians, lobbyists, and civil society specifically. Based on the considered approaches of the UK, Germany, and France, states can identify best practices and adapt them to their unique political, social, and legal contexts. У ХХІ столітті кількість держав, які розробили спеціальні нормативно-правові акти у сфері лобіювання, збільшилася майже вдвічі, що засвідчує зацікавленість сучасних еліт у нормативному регулюванні процедури лобізму. Метою дослідження є проведення порівняльного аналізу нормативноправової бази, що регулює лобістську діяльність у кількох європейських країнах, а саме Великої Британії, Німеччини та Франції. У межах дослідження, крім загальнонаукових методів аналізу, синтезу й узагальнення, використано метод порівняльно-правового аналізу та метод інституційного аналізу. На підставі всебічного огляду літератури виокремлено нещодавні дослідження, які сприяли формуванню теоретичних засад регулювання лобізму. Наукова стаття містить критичний аналіз різних законодавчих підходів, прийнятих європейськими країнами, з оцінкою їхньої ефективності в просуванні прозорості, підзвітності й етичних практик лобіювання. Зіставлено законодавчі бази, окреслено сучасні виклики й можливості, притаманні процесу регулювання лобіювання. На підставі порівняльного аналізу визначено спільні та відмінні риси в підходах кожної країни до регулювання лобіювання. Модель Великої Британії передбачає акцент на добровільній реєстрації та саморегулюванні, натомість підхід Німеччини відображає більш неформальну практику з мінімальними законодавчими вимогами. На противагу цьому, Франція вжила жорсткіших заходів, зосередивши увагу на обовʼязковій реєстрації та публічному розкритті інформації про лобістську діяльність. У роботі узагальнено найкращі практики, які можуть бути використані під час розроблення законодавства про лобіювання. Здійснене дослідження є внеском у дискусію про роль лобіювання в демократичних суспільствах. У висновках запропоновано рекомендації, яких слід дотримуватися під час підготовки нових проєктів нормативно-правових актів у сфері лобіювання або в період реформування чинного законодавства у відповідній сфері. Проведене дослідження має також практичне значення для європейських політиків, лобістів, зокрема громадянського суспільства. На підставі розглянутих підходів Великої Британії, Німеччини та Франції держави можуть визначити найкращі практики й адаптувати їх до унікального політичного, соціального та правового контексту.Item Disarmament of civilians after war: International standards and national legislation. Роззброєння цивільного населення після війни: міжнародні стандарти й національне законодавство.(2024) Horbach-Kudria Ivanna; Горбач-Кудря Іванна; Kostyliev Oleksandr; Костилєв ОлександрIn the 21st century, the human need for self-defence, protection of relatives and property has raised the issue of regulatory legalisation of conventional weapons, and their disproportionate concentration in the hands of Ukrainian citizens as a result of military and political events to the real threats to postwar peace will require effective mechanisms of prohibitions and restrictions without violating the right to life. The purpose of this study was to design a model of national security in the field of use, development, accumulation, and proliferation of concrete types of conventional weapons in a special period. To fulfil this purpose, the study employed the methods of content analysis combined with heuristic search, empirical analysis, mathematical percentage ratio, and concrete analogy. It was found that the mechanisms of civilian disarmament in the modern world are directly related to the introduction of legalisation or prohibition of conventional weapons and ammunition for the civilian population. The geopolitical challenges of the 21st century have revealed the unpreparedness of national systems to ensure the right to life in times of armed aggression and civil wars. The weakening of the influence of international organisations and their regulations has increased the significance of national legislation in shaping global security. The study analysed the definition of the term “weapon” in the current legislation of Ukraine and the relevant EU Directive. It was concluded on the necessity of adopting a special law on weapons at the national level. The terminological consistency with international standards of the Draft Law of Ukraine No. 5708 of 25 June 2021, adopted by the Verkhovna Rada of Ukraine on 23 February 2022 as a basis for the law, was stated. The study outlined the areas of implementation of the mechanism of prohibitions or restrictions on the use, development, accumulation, and proliferation of concrete types of conventional weapons during a special period, namely: formation of national legislation, creation of powerful police units, and implementation of international mini-disarmament programmes. The practical significance of this study is that its findings can be used in international and national lawmaking, development of mechanisms for preparing the country for the transition from martial law during the period of rebuilding peace. Потреба людини в самозахисті, захисті рідних, власного майна у XXI ст. актуалізувала питання нормативно-правової легалізації звичайної зброї, а її непропорційне зосередження в руках українських громадян унаслідок воєнно-політичних подій до реальних загроз післявоєнного миру вимагатиме дієвих механізмів заборон та обмежень поза порушенням права особи на захист життя. Метою статті є проєктування моделі національної безпеки у сфері застосування, розроблення, накопичення та розповсюдження конкретних видів звичайної зброї в особливий період. Для досягнення мети дослідження застосовано методи контент-аналізу, поєднані з евристичним пошуком, емпіричного аналізу, математичного відсоткового співвідношення та конкретної аналогії. Встановлено, що механізми роззброєння цивільного населення в сучасному світі безпосередньо повʼязані з упровадженням легалізації або заборон звичайної зброї та боєприпасів для цивільного населення. Геополітичні виклики ХХІ ст. виявили неготовність національних систем до забезпечення права на життя під час виникнення збройної агресії та громадянських війн. Послаблення впливу міжнародних організацій та їх нормативно-правових актів посилило значення національних законодавств у формуванні положень світової безпеки. Проаналізовано визначення поняття «зброя» в чинному законодавстві України та відповідній директиві ЄС. Сформульовано висновок про необхідність прийняття на національному рівні спеціального закону про зброю. Констатовано термінологічну узгодженість з міжнародними стандартами проєкту № 5708 від 25 червня 2021 року, прийнятого Верховною Радою України 23 лютого 2022 року за основу закону. Окреслено напрями впровадження механізму заборон або обмежень у застосуванні, розробленні, накопиченні та розповсюдженні конкретних видів звичайної зброї в особливий період, а саме: формування національного законодавства, створення потужних підрозділів поліції, упровадження міжнародних програм мініроззброєння. Практична значущість роботи полягає в тому, що результати дослідження може бути використано в міжнародній та національній законотворчості, розробленні механізмів підготовки країни до переходу з воєнного стану в період миробудівництваItem Effectiveness of international legal instruments to combat corruption. Ефективність міжнародних правових інструментів боротьби з корупцією(2024) Kostiuк Volodymyr; Костюк Володимир; Drok Iryna; Дрок ІринаThe relevance of this study is argued by the need to implement international practices of combating corruption and to improve the efficiency of legal mechanisms and instruments for combating corruption in all spheres of the state’s life. The purpose of this study was to conduct a comprehensive investigation of the effectiveness of international legal instruments for combating corruption in Ukraine. To fulfil this purpose, it was necessary to perform the following tasks: to identify international legal instruments for fighting corruption; to investigate ways to assess the level of corruption perception in the world; to determine the progress in the fight against corruption in Ukraine; to identify problems that prevent the increase of the corruption perception index in Ukraine; to develop tools for improving the level of combating corruption in Ukraine. The principles of dialectics served as the basis of the methodological framework of the study, which included such general scientific and special legal cognition methods as comparative legal, formal legal, analysis, and synthesis. Based on the analysis of secondary sources, the study established the significance of analysing and classifying the definition of international legal instruments for combating corruption and ways of assessing the level of perception of corruption in the world. The analysis of statistical data and sociological surveys helped to establish the progress of the fight against corruption in Ukraine, which is reflected in the concrete data of monitoring the level of perception of corruption in Ukraine. The emphasis was placed on a systematic approach to identifying the problems that hinder the improvement of the corruption perception index in Ukraine. Using the comparative legal method, the study compared the provisions of Ukrainian and international legislation directly related to the issues of combating corruption and its manifestations. The conclusions of the study were formulated, with propositions of concrete tools for improving the level of combating corruption in Ukraine by improving the activities of state structures. The study reviewed and analysed relevant scientific articles of Ukrainian and foreign researchers. The practical significance of this study lies in the possibility of using its findings in the activities of Ukrainian state bodies, considering the international experts’ assessment of the effectiveness of the anti-corruption instruments already applied. Актуальність статті обґрунтована необхідністю імплементації міжнародних практик протидії виявам корупції, підвищення ефективності оперування правовими механізмами й інструментами боротьби з корупцією в усіх сферах життєдіяльності держави. Метою статті є комплексне дослідження ефективності міжнародних правових інструментів боротьби з корупцією в Україні. Для досягнення поставленої мети виникла потреба виконати завдання, що стосуються визначення міжнародно-правових інструментів боротьби з корупцією; дослідження способів оцінювання рівня сприйняття корупції у світі; зʼясування прогресу боротьби з корупцією в Україні; визначення проблем, які перешкоджають підвищенню індексу сприйняття корупції в Україні; розроблення інструментів підвищення рівня боротьби з корупцією в Україні. Принципи діалектики були основою методологічної конструкції дослідження, яка охоплювала такі загальнонаукові та спеціально-юридичні методи дослідження, як порівняльно-правовий, формально-юридичний, аналізу й синтезу. На основі аналізу вторинних джерел було встановлено важливість аналізу та класифікації визначення міжнародноправових інструментів боротьби з корупцією і способів оцінювання рівня сприйняття корупції у світі. Аналіз статистичних даних і соціологічних досліджень дав змогу встановити прогрес боротьби з корупцією в Україні, що знайшов своє вираження в конкретних даних моніторингу рівня сприйняття корупції в Україні. Було акцентовано на системному підході до виявлення проблем, які стоять на заваді підвищенню індексу сприйняття корупції в Україні. За допомогою порівняльно-правового методу було зіставлено положення українського й міжнародного законодавства, що безпосередньо стосуються питань протидії корупції та її виявам. Сформульовано висновки наукової роботи, на підставі яких запропоновано конкретні інструменти підвищення рівня боротьби з корупцією в Україні шляхом удосконалення діяльності державних структур. У процесі вивчення порушеного питання використано та проаналізовано відповідні наукові праці українських і зарубіжних дослідників. Практичне значення здійсненого дослідження полягає в можливості використання цих висновків у діяльності державних органів України, з огляду на оцінку міжнародних експертів результативності вже застосованих інструментів протидії корупціїItem Application of international humanitarian law by the European Court of Human Rights. Застосування міжнародного гуманітарного права Європейським судом з прав людини(2024) Taran Olena; Таран Олена; Hryha Mariia; Грига МаріяThe problem of human rights protection is particularly acute during armed conflicts, when the most widespread and serious human rights violations occur. International humanitarian law is a reliable tool for countering such violations, specifically through the implementation of its norms alongside the European Convention on Human Rights in the judgments of the European Court of Human Rights. The purpose of this study was to make some generalisations about the approaches of the European Court of Human Rights to determining the relationship and correlation between the European Convention on Human Rights and international human rights law, international humanitarian law, and the limits and conditions of application of international humanitarian law by the European Court of Human Rights. The study employed a combination of methods of cognition to collect, analyse, and interpret information, namely: documentary, statistical, legal, historical, and critical. The chosen methodology ensures the objectivity and reliability of the study. The study was based on the judgments of the European Court of Human Rights, which examine, analyse, and apply international humanitarian law, as well as on academic publications, recommendations and explanations of international institutions, experts, and human rights organisations regarding the relationship between international human rights law, the European Convention on Human Rights and international humanitarian law, and the possibility of their simultaneous application. The study summarised a range of legal positions of the European Court of Human Rights, which helped to identify the principal approaches and trends in the application of international humanitarian law in the consideration of complaints of human rights violations in armed conflicts, including the expansion of the practice of applying international humanitarian law, strengthening the protection of human rights in armed conflict, and attention to new challenges associated with armed conflicts. The practical significance of the study lies in the fact that it contributes to a better understanding of international humanitarian law and the legal positions of the Court, and to the development of additional mechanisms for ensuring respect for human rights and international humanitarian law. Проблема захисту прав людини гостро постає під час збройних конфліктів, коли відбуваються наймасовіші та найсерйозніші їх порушення. Міжнародне гуманітарне право є надійним інструментом протидії таким порушенням, зокрема шляхом реалізації його норм поряд з Європейською конвенцією про захист прав людини в рішеннях Європейського суду з прав людини. Метою статті є здійснення окремих узагальнень щодо підходів Європейського суду з прав людини до визначення звʼязку та співвідношення Європейської конвенції з прав людини та міжнародного права прав людини, міжнародного гуманітарного права, меж та умов застосування міжнародного гуманітарного права Європейським судом з прав людини. Під час дослідження застосовано сукупність методів пізнання для збирання, аналізу й інтерпретації інформації, а саме: документальний, статистичний, юридичний, історичний, критичний. Обрана методологія дає змогу забезпечити обʼєктивність і достовірність дослідження. Підґрунтям роботи є рішення Європейського суду з прав людини, у яких досліджено, проаналізовано й застосовано міжнародне гуманітарне право, наукові публікації, рекомендації та розʼяснення міжнародних інституцій, експертів і правозахисних організацій, що стосуються співвідношення міжнародного права прав людини, Європейської конвенції з прав людини й міжнародного гуманітарного права, можливості їх одночасного застосування. За результатами дослідження узагальнено низку правових позицій Європейського суду з прав людини, що дає змогу виокремити основні підходи та визначити тенденції застосування міжнародного гуманітарного права під час розгляду скарг про порушення прав людини в умовах збройних конфліктів, зокрема розширення практики застосування міжнародного гуманітарного права, посилення захисту прав людини в умовах збройного конфлікту й уваги до нових викликів, повʼязаних зі збройними конфліктами. Практичне значення дослідження полягає в тому, що воно сприяє кращому розумінню міжнародного гуманітарного права та правових позицій Суду, напрацюванню додаткових механізмів забезпечення дотримання прав людини й міжнародного гуманітарного права