# 1
Permanent URI for this community
Browse
Browsing # 1 by Title
Now showing 1 - 19 of 19
Results Per Page
Sort Options
Item Аспекти застосування відеоконференціїв кримінальному процесуальному доказуванні в умовах запровадженнянадзвичайної ситуації в Україні. Aspects of Application of Videoconference in Criminal Procedural Proof in Conditions of Emergency in Ukraine(2020) Старенький, О. С.; Starenkyi, O.Метою статтіє визначення основних аспектів застосування відеоконференціїв кримінальному процесуальному доказуванні в умовах запровадженнянадзвичайної ситуації в Україні. Методологія.Умежах наукового дослідження використано методи формальної логіки та спеціально-правові методи: порівняльно-правовий, системно-структурний, системного аналізу та прогнозування. Наукова новизнапублікації полягає увизначенні специфікизастосування відеоконференціїв кримінальному процесуальному доказуванні та виокремленні проблемних питаньпроведення процесуальних дій в режимі відеоконференції вумовах запровадженнянадзвичайної ситуації в Україні, аналізі проєкту Закону про внесення зміни до розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні йрозгляду окремих питань під час судового провадження на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19) No3276, а також наданні науково обґрунтованих пропозицій щодо їх вирішення. Висновки. Специфіказастосуваннявідеоконференціїв кримінальному процесуальному доказуванні в умовах запровадженнянадзвичайної ситуації в Україні полягає у: 1)волевиявленнісуб’єкта, відображеномув клопотанні учасників кримінального провадження або ініціативі слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;2) письмовійзгодіособи, стосовно якої заплановано проведення відеоконференції; 3)фактичних підставах, обґрунтованихдоказами, що підтверджують необхідність проведення процесуальних дій урежимі відеоконференції. Запропоновано низку змін і доповнень до ст.232, 336 Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення ефективності застосування відеоконференціїв кримінальному процесуальному доказуванні в умовах запровадженнянадзвичайної ситуації в Україні. Thepurpose of articleis determine features of application of videoconference in criminal procedural proof in conditions of emergency in Ukraine. Methodology. Within the scientific research on this topic author uses methods of formal logic and specifically-legal methods: comparative-legal, systematic-structural, system analysis and forecasting methods. Scientific noveltyis definition of features of application of videoconference in criminal procedural proof in conditions of emergency in Ukraine, distinguishing problematic issues of conducting action in a videoconferencemode in conditions of emergency in Ukraine, analysis the Draft Law about amendments to section XI «Transitional provisions» to Criminal procedural Code of Ukraine about features of the judicial control over observance of rights, freedoms and interests of persons in criminal proceedings and consideration ofcertain issues during the proceedings for the period of quarantine established by the Cabinet of Ministers of Ukraine in order to prevent the spread of coronaviruses disease (COVID-19) and providing scientifically based suggestion for their solution. Conclusion. Features of application of videoconference in criminal procedural proof are: 1) volition the relevant subjectin the intercession of participants in criminal proceedings or initiative investigator, prosecutor, investigative judge or court; 2) presence of the written consentof the person for whom the videoconference is scheduled; 3) presence of factual grounds that must be justified evidence confirming the need for procedural actions in the mode of videoconference. A number of amendments and additions to the article 232 and 336 of the current Criminal procedural Code of Ukraine were proposed to ensure the effectiveapplication of videoconference in criminal procedural proof in the conditions of emergency situation in Ukraine.Item Вручення письмового повідомленняпро підозру як невідʼємна складова притягнення особи до кримінальної відповідальності. Delivery of a Written Notice of Suspicion as an Integral Part of Attracting a Person to Criminal Liability(2020) Атаманов, О. М.; Atamanov, O.Метою статті є аналіз кримінального процесуального законодавства України щодо інституту вручення письмового повідомлення про підозру як невідʼємної складової здійснення повідомлення особі про підозру для визначення актуальних теоретичних іпрактичних проблем законодавства, а також надання пропозицій щодо їх розв’язання. Методологія.З огляду на поставлену мету, специфіку обʼєкта йпредмета дослідження,обрано методологічний інструментарій. Під час дослідження використано систему методів наукового пізнання: формальної логіки (абстрагування, аналогію, дедукцію, індукцію, синтез) –для зʼясування змісту досліджуваного питання; метод системного аналізу –для окреслення напрямів удосконалення кримінального процесуального законодавства України; теоретичний –у процесі вивченнянаукової та навчально-методичної літератури. Thepurposeof the articleis to analyse the criminal procedure legislation of Ukraine with regard to the concept of servicing a written notice of suspicion as an integral part of notifying a person of suspicion in order to define current theoretical and practical problems of the legislation, as well as to propose the ways to solve them. Methodology.In view of the said aim, specificity of the object and subject of the research, the methodological tool has been chosen. During the research, asystem of methods of scientific cognition has been applied: the formal logic (abstraction, analogy, deduction, induction, synthesis) –to study the content of the matter under consideration; the systematic analysis –to outline directions of improvement of criminal procedure legislation of Ukraine; the theoretical approach –in the process of study of scientific, educational and methodological literature.Item Допустимість доказів, одержаних у процесі візуального спостереження.Admissibility of Evidence Obtained in the Process of Visual Surveillance(2020) Грібов, М.Л.; Hribov, M.; Венедіктов, А.А.; Venediktov, A.; Никипорець, С. М.; Nykyporets, S.Мета дослідження полягає у визначенні шляхів мінімізації процесуальних порушень, що призводять до неможливості використання вкримінальному процесуальному доказуванні фактичних даних, одержаних шляхом проведення візуального спостереження, як таких, що мають ознаки недопустимості доказів. Методологія.Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Його основу становить загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, атакож їхніх зв’язків із практичною діяльністю оперативних підрозділів й органів досудового розслідування. Спеціальними методами дослідження, використаними встатті, є: метод системного аналізу, порівняльно-правовий, моделювання. Для досягнення мети дослідження та оцінюванняйого результатів було проведено інтерв’ювання та анкетування 200 оперативних працівників, 200 слідчих і200 адвокатів(у Вінницькій, Київській, Полтавській, Херсонській областях та вм. Києві). Теоретичний базис дослідження становлятьостанні наукові праці за обраним напрямом досліджень. Наукова новизнапублікації полягає врозвитку теоретичних положень щодо визначення:головних ознак недопустимості доказів, одержаних шляхом візуального спостереження за особою, річчю або місцем; найбільш грубих ітипових порушень процесуального порядку проведення такого спостереження, що дають підстави визнати одержані докази недопустимими.Висновки. Порушення представниками сторони обвинувачення вимог законодавця щодо процесуального порядку проведення візуального спостереження за особою, річчю або місцем, які призводять до недопустимості одержаних доказів, спричиненіяк суб’єктивними, так йоб’єктивними факторами. Суб’єктивні чинники пов’язані з нерозумінням або ж свідомим ігноруванням змісту окремих норм Кримінального процесуального кодексуУкраїни прокурорами, слідчими, працівниками оперативних підрозділів (а також розробниками підзаконних нормативно-правових актів). Об’єктивні фактори спричинені недосконалістю окремих норм кримінального процесуального закону, які призводять до неможливості притягнення до кримінальної відповідальності осіб, щовчинили кримінальне правопорушення.Окреслено шляхи розв’язання досліджуваної проблеми. The purpose of the research is to identify the ways to minimize the procedural violations which lead to the impossibility of usage the factual data, obtained while conducting visual surveillance, as such ones,that cannot be recognized as admissible evidence in the criminal proceedings.Methodology.The methodological toolkit is chosen taking into account the purpose, the specifics of the object and the subject of the study. Its basis is general dialectical method of scientific cognition of real phenomena and also their connections with practical activity of the operative-search units and bodies of pre-trial investigation. Special methods of research, used in the article, are the methods of systematic analysis, comparative-legal and modelling ones. With the aim of evaluation of the research’s results the questionnaires of 200 operative workers, 200 investigators and 200 advocates (in Vinnitsa, Kyiv, Poltava, Kherson regions and in KyivCity) are held. The theoretical basis of the study is performed by the latest studies of native and foreign scientists who work in this specific field. Scientific novelty is contained inthe development of the theoretical provisions as to the determination of: the main features of the inadmissibility of evidence, obtained while conducting visual surveillanceof a person, a thing or a place; the most serious and typicalviolations of the procedural order of conducting such a surveillance, which give reasonable grounds for declaring the evidence obtained, inadmissible.Conclusions. The prosecution representatives’ violations of the legislator’s demands as to the procedural order of conducting visual surveillanceof a person, a thing or a place,which lead to the inadmissibility of the received evidence, are grounded as by the subjective so by the objective factors.The subjective factors are related to the misunderstandingor deliberate ignorance of the content of certain norms of the CPC of Ukraine by prosecutors, investigators, employees of operative units (as well as by the drafters of the normative-legal acts). The objective factors are connected with the imperfection of certain norms of the Criminal Procedure Law, which do not facilitate the execution of criminal proceeding tasks but, on the contrary, often lead to the impossibility of prosecution of the persons who have committed criminal offences. The propositions as to the ways of such a situation’s improvement are made.Item Діяльність міжнародних організацій у сферізабезпечення гендерної рівності.Activities of International Organizations in the Field of Gender Equality(2020) Камінська, Н.В.; Kaminska, N.; Свєшнікова, М. М.; Svieshnikova, M.Мета статтіполягає вздійсненні аналізу діяльності міжнародних організацій стосовно забезпеченнягендерної рівності. Задля її реалізації необхідно виконати такі завдання: 1)хронологічно прослідкувати здобутки міжнародних організацій щодо забезпечення гендерної рівності; 2) виокремити напрями діяльності сучасних міжнародних організацій уцій сфері; 3) класифікувати розроблені та прийняті міжнародно-правові стандарти й відповідні міжнародно-правові акти; 4)зʼясувати роль України в правотворчій і правозастосовній діяльності міжнародних організацій. Методологічну основудослідження становить низка підходів і методів наукового пізнання, зокрема: порівняльно-правовий тасистемний, історичний і формально-юридичний, структурно-функціональний. Наукова новизна. Системний аналіз діяльності міжнародних організацій демонструє найбільший внесок і значущість для забезпечення гендерної рівності Організації Об’єднаних Націй та її структур, ОрганізаціїПівнічноатлантичного договору, Організаціїз безпеки і співробітництва в Європі, Ради Європи. Вони розробилизначнукількість загальнообовʼязкових і рекомендаційних міжнародно-правових актів, які становлять правову основу паритетної демократії на універсальному та регіональному рівнях, розвитку механізмів гарантування й реалізації рівних прав іможливостей жінок та чоловіків. Висновки. Розроблені й прийняті сучасними державами в межах Організації Об’єднаних Націй міжнародно-правові стандарти спрямовані на подолання дискримінації за статевою ознакою, насильства, гендерної нерівності, а також гарантування розширення участі жінок і дівчат урізних сферах життєдіяльності. Конкретизовано ці правові норми в міжнародно-правових актах регіонального та міжрегіонального масштабу. Основними напрямами діяльності сучасних міжнародних організацій з питань забезпечення гендерної рівності є: 1)розроблення та прийняття міжнародно-правових актів;2) формування інституційних засад; 3) реалізація міжнародних проєктів, програм, організація міжнародних конференцій і нарад різних рівнів; 4) координація івзаємодія міжнародних організацій, зокрема в секторі безпеки й оборони; 5)моніторинг та розʼяснювальна робота; 6)сприяння впровадженню стандартів гендерної рівності на внутрішньодержавному рівні, імплементація їх у національне законодавство. Thepurpose of this article is to analyze the activities of international organizations on gender equality. To achieve this, the following tasks need to be addressed: 1) track the achievements of international organizations in the direction of gender equality chronologically; 2) identify the activities of existing international organizations in this field; 3) to classify the developed and adopted international legal standards and the relevant international legal acts; 4) to find out the role ofUkraine in the law-making and legal activities of international organizations. The methodological basisof the study is a number of approaches and methods of scientific knowledge. These are, in particular, comparative-legal and systemic, historical and formal-legal, structural-functional and other methods. Scientific novelty.The systematic analysis of the organization of the activities of existing international organizations demonstrates the greatest contribution and importance to the gender equality of the UN and its structures,NATO, OSCE, the Council of Europe. They have developed a significant number of internationally binding and advisory instruments, which form the legal basis of parity democracy at the universal and regional levels, the development of mechanisms for guaranteeing and exercising equal rights and opportunities for women and men. Conclusions. International legal standards developed and adopted by modern states within the UN framework to combat gender discrimination, violence, gender inequality, and to ensure greater involvement of women and girls in various spheres of life. The main activities of existing international organizations on gender equality are: 1) development and adoption of international legal acts, 2)creation of institutional framework; 3) implementation of international projects, programs, holding international conferences and meetings at different levels; 4)coordination and cooperation of international organizations, in particular in the security and defense sector; 5) monitoring and awareness-raising activities; 6)promoting the implementation of gender equality standards at the national level, implementation of them into national legislation.Item Еволюція доктринальних джерел з питань гендерної рівності. Evolution of Doctrinal Sources on the Issues of Gender Equality(2020) Романова, Н. В.; Romanovа, N.Метоюнаукової статті є дослідження розвитку джерел у сфері гендерної рівності, а також висвітлення світоглядних поглядів на питання гендерної рівності, сформованих науковцями в контексті філософії, історії,педагогіки, психології, релігієзнавства, культурології, філології, соціології, економіки, права, які стали підґрунтям для доктринальних джерел у сфері гендерної рівності. Методологічнуосновустатті становить сукупність принципів наукового пізнання, філософських, загальнонаукових і конкретнонаукових методів, за допомогою яких було проаналізовано історію становлення та розвитку джерел у сфері гендерної рівності, а також міждисциплінарні звʼязки результатів дослідження. Наукова новизнапублікації полягає в тому, що в ній удосконалено систематизацію джерел у сфері гендерної рівності й визначено їх фундаментальне підґрунтя; уперше запропоновано висвітлювати гендерну рівність не лише як правову, а й як міждисциплінарну категорію; проаналізовано подальший розвиток доктринальних джерел у сфері гендерної рівності. Висновки. Сформульованотакі положення: уперше про гендерну рівність зазначають у правових джерелах у другій половині XVII ‒ другій половині XVIIІ століття.Ідеюгендерної рівності систематично вдосконалювали, спочатку на державному рівні розвинених країн, потім –на міжнародному, що зумовило зміни в усвідомленні сутностіта значення гендерної рівності для інших країн. Останніми роками сформувалася тенденція до активізації діяльності міжнародних організацій та держав стосовно реалізації гендерної рівності, розширення прав і можливостей чоловіків та жінок, а також трансформації усвідомлення гендерної рівності від утопічної ідеї до основного права людини, принципу. Обґрунтовано, що гендерна рівність є не лише правовоюкатегорією, а й міждисциплінарною, якувисвітлено крізь призму філософії, історії, педагогіки, психології, релігієзнавства, культурології, філології, соціології, економіки. The purposeof the scientific article is a comprehensive study of the development of sources in the field of gender equality, as well as coverage of worldviews on issues of gender equality, formed by the understanding of scientists in the context of philosophy, history, pedagogy, psychology, religious studies, cultural studies, philology, sociology, economics, law, which have become basis for the formation of doctrinal sources in the field of gender equality. The methodologicalbasis of scientific research is a combination of the principles of scientific knowledge, philosophical, general scientific and concrete science methods, with the help of which it was possible to study the history of the formation and development of sources in the field of gender equality, as well as the interdisciplinary connections of the research results. The scientific noveltyof the publication is that the systematization of sources in the field of gender equality is improved and their fundamental basis is given; for the first time, it was proposed to consider gender equality not only from the point of view of law, but as an interdisciplinary category; further development of doctrinal sources in the field of gender equality is considered. The conclusionsof the scientific article are reduced to the following provisions, namely: the first mention of gender equality arose at a certain historical stage in the development of law (the second half of the XVII ‒the second halfof the XVIII century). The idea of gender equality was constantly evolving, first at the state level of the developed countries of the world, then at the international level, which in turn provoked changes in the understanding of the essence and significance of gender equality for other countries. Recently, there has been activity in the activities of international organizations and states to achieve gender equality, the empowerment of men and women, as well as a change in understanding of gender equality from a utopian idea to a fundamental human right, principle. The study found that gender equality is not only a legal issue, but has an interdisciplinary nature and is also viewed through the prism of philosophy, history, pedagogy, psychology, religious studies, cultural studies, philology, sociology, economics.Item Етичні засади формування службового права. Ethical Foundations of Service Law(2020) Самойленко, О. С.; Samoilenko, O.Метастатті полягає в оцінюванні наукових позицій стосовно впливу етики на право загалом іструктурні елементи системи права,визначенні напрямів і результатів такого впливу, а також з’ясуванні ролі етичних засад у формуванні дієвого механізму правового регулювання публічної служби. Методологія.З огляду на окреслену мету, специфіку об’єкта й предмета дослідження, методологічну основу публікації становить комплекс методів, завдяки яким було розглянуто підходи до розуміння ролі етики в праві. Метод формальної логіки використанодля з’ясування змісту службового права. Емпіричний метод було застосовано під час вивчення питання формування етичних засад службового права. Компаративний –для порівняння українських та іноземних підходів до розробленняетичних засад службового права. Наукова новизназумовлена тим, що етична складова є засадою для формування правової системи на аксіологічному, гносеологічному, праксеологічному рівнях. Тому в публікації обґрунтовано відмінності між поняттями «етика права», «правова етика», «юридична етика» та «правнича етика». Висновки.Важливим елементом удосконалення службового права є етична складова. По-перше, зниженнявпливу влади та релігійних норм на поведінку людини потребує формування нового чи вдосконалення попереднього механізму регулювання суспільних відносин. По-друге, право та мораль у вигляді етичних норм є історично взаємопов’язаними, механізм їх взаємовпливу перевірений часом. По-третє, їм притаманна компенсаторна функція:якщоправо не може вирішити суспільного конфлікту, посилаютьсяна норми моралі. Завдяки цьому зниження рівня моральності,з огляду на специфікурозвитку суспільства (послаблення уваги людини до суспільства через діджиталізацію, поява нових цінностей),компенсують шляхом закріплення етичних норм у нормах права.Thepurposeof the article is to evaluate the scientific positions on the impact of ethics on law in general and the structural elements of the law system, in particular, to determine the directions and results of such influence, as well as to clarify the role of ethical foundations in the formation of an effective mechanism of legal regulation of public service. Methodology.Given the goal, specificity of the object and object of study, the methodological basis of the publication is a set of methods that allowed to consider approaches to understanding the role of ethics in law. Formal logic method ‒ to find out the content of employment law. The empirical method was applied in the study of the formation of ethical principles of employment law. Comparative ‒ to compareUkrainian and foreign approaches to the formation of ethical principles of official law. Scientific noveltyis due to the fact that the ethical component is the basis for the formation of the legal system at the axiological, epistemological, praxeologicallevels. Therefore, the publication substantiates the differences between the concepts of «ethics of law», «legal ethics», «legal ethics» and «legal ethics». Conclusions.An important element of improving the law of service is the ethical component. First,the reduction of the influence of the authorities and religious norms on human behavior, which requires the formation of a new or improvement of the old mechanism of regulation of social relations. Secondly, law and morality in the form of ethics are historically interrelated and the mechanism of their interplay is time-tested. Thirdly, they have an inherent compensatory function ‒ where the right to resolve a social conflict comes to the aid of moral standards, in turn ‒ a decrease in the level of morality due to the peculiarities of social development (diminishing human attention to society through digitization, the emergence of new values) is compensated for due to the consolidation of ethical rules in the rules of law.Item Засади проведення слідчих (розшукових) дій у контексті практики Європейського суду з прав людини. Fundamentals of Conducting Investigative(Search) Actions in Accordancewith the Practice of the European Courtof Human Rights(2020) Чорноус, Ю. М.; Chornous, Yu.; Гвоздюк, В. В.; Hvozdiuk, V.Метою статті єформування засад проведення слідчих (розшукових) дій на підставі практики Європейського суду з прав людини. Досягнення цієї мети передбачало виконання таких завдань: висвітлити значення практики Європейського суду з прав людини в кримінальному провадженні та безпосередньо під час проведення слідчих (розшукових) дій; проаналізувати окремі рішення Європейського суду з прав людини, які необхідно враховувати під час проведення слідчих (розшукових) дій.Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Визначальним є загальний діалектичний метод наукового пізнання явищ, а також їхніх зв’язків із практичною діяльністю органів досудового розслідування, прокуратури та суду. З-поміж спеціальних методів дослідження використано такі: порівняльно-правовий –під час аналізу норм міжнародного й національного законодавства, рішень Європейського суду з прав людини, наукових категорій; історико-правовий –під час розгляду наукових позицій щодо окремих проблемних питань; системно-структурний –для формулювання завдань, які виконують у процесі проведення органами досудового розслідування слідчих (розшукових) дій на підставі практики Європейського суду з прав людини.Thepurposeof the article is to form the fundamentals for conducting investigative (search) actions, in accordance with the practice of the European Court of Human Rights. Achieving of this goal was to solve the following problems: to disclose the importance of the practice of the European Court of Human Rights in criminal proceedings and directly during investigative (search) actions; to analyze certain decisions of the European Court of Human Rights to be considered while conducting investigative (search) actions. Methodology.The methodological toolkit was chosen considering the aim, the specific character of the object and subject of the research. The general dialectical method of scientific cognition of the phenomena, as well as their relation to the practical activity of the bodies of pre-trial investigation, prosecutor's office and court, is decisive. There following special methods of the research were used: the comparative law method –was used in the analysis of the norms of international and national legislation, decisions of the European Court of Human Rights, scientific categories; historical method in law was used in order to reveal scientific views on particular problematic issues; structural method was used to formulate issues that are solved as a resultof investigative (search) actions conducted by pre-trial investigative bodies considering the practice of the European Court of Human Rights.Item Захист професійної діяльності журналістів: проблеми міжгалузевого регулювання. Protecting Journalistsʼ Professional Activity: Problems of Cross-Industry Regulation(2020) Довгань, О. О.; Dovhan, O.Мета статті –проаналізувати галузеві й міжгалузеві аспекти регулювання та захиступрофесійної діяльності журналістів, а також акцентувати увагу на механізмах регулювання тазахисту матеріальних інематеріальних прав у цій діяльності, насамперед –правнажиття таздоров’я. Методологія. Дослідження ґрунтується на діалектичному методі, обумовленому метою та предметом статті, що застосовують одночасноз такими методами, як аналіз ісинтез, індукція та дедукція, аналогія,моделюванняйабстрагування, а також системний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий тощо. Наукову новизну відображено в актуалізації таокресленніпроблемних питань галузевого та міжгалузевого регулювання, захисту професійної діяльності журналістів. Визначено аспекти гарантування права на свободу думки й слова, вільне вираження своїхпоглядів і переконань, зокремавпрофесійній діяльності журналістів. Висновки. На підставі вивченняконституційного, цивільного, кримінального йіншого галузевого законодавства України висвітлено як позитивні, так і негативні аспекти захисту професійної діяльності журналістів. Синтез міжгалузевого нормативно-правового регулювання в цій сфері засвідчуєпотребу в упорядкуванні та вдосконаленні законодавства з питань професійної діяльності журналістів. Зокрема, акцентовано на значущості захисту форми творчого вираження ідей як результату професійної діяльності журналістів, їх охорони під час виконання службових обов’язків, захисту честі, гідності танедоторканності журналістів. The purposeof the article is to analyze the sectoral and intersectoral aspects of regulation and protection of journalistsʼ professional activity, as well as to focus on the mechanisms of regulation and protection of material and intangible rights in this activity, most of all, the rights of life, health and more. The methodologicalbasisof the study is the dialectical approach, determined by the purpose and object of the article, used in addition to such methods as: analysis and synthesis, induction and deduction, analogy and modeling, abstraction, as well as systemic, structural, functional, comparative ones and so on. Scientific noveltyis expressed in the actualization, coverage of problematic issues of sectoral and cross-sectoral regulation, protection of journalistsʼ professional activity. Certain guarantees of the right to freedom of thought and speech, to the free expression of their views and beliefs, in particular, in the professional activity of journalists, have been elucidated. Conclusions.On the basis of the study of the constitutional, civil, criminal and other sectoral legislation of Ukraine, both positive and negative aspects of the protection of journalistsʼ professional activity are covered. The synthesis of cross-sectoral regulatory regulation in this area demonstrates the need to streamline a large body of legislation on the professional activity of journalists, and to improve it. The importance of protecting the form of creative expression of ideas in works due to the professional activity of journalists, their protection in the performance of official duties, protection of honor, dignity, integrity of journalists, and others, is particularly emphasized.Item Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють злочини шляхом незаконного заволодіння паспортом або іншим важливим особистим документом. Criminological Characteristics of Persons who Committing Crimes Through Unlawful Possession of a Passport or Other Important Personal Document(2020) Гетьман, А. Д.; Hetman, A.Метою статті єздійснення кримінологічногоаналізуособи злочинця, який незаконно заволодіває паспортом або іншим особистим важливим документом. Для реалізації мети було виконано низку завдань, зокрема:здійснено кримінологічну характеристикуосіб, які вчиняють злочини шляхом незаконного заволодіння паспортом або іншим важливим особистимдокументом; розглянутобіологічну сутність злочинців, психологічний аспект їхньої поведінки, соціально-демографічні ознаки; розробленоїх морально-психологічну характеристику. Слушною є думка про те, що особа злочинця ‒ це складне поняття, яке охоплює біологічні, психологічні та соціальні аспекти людини. Також акцентованона психологічних аномаліях, їх впливіна особу та формування злочинноїповедінки. У статті розглянуто соціально-демографічні та морально-психологічні характеристики злочинця, який здійснює незаконне посягання на паспорт або інший особистий важливий документ, і вплив таких характеристик на формування особи злочинця.Методологія.У процесі дослідження застосовано конкретно-соціологічні методи:масовеопитування;вивчення документів, зокрема судовихрішеньіматеріалівкримінальних проваджень, що дало змогу ґрунтовніше висвітлити соціально-психологічні причини злочинної поведінки осіб, які посягали на особисті важливі документи. Шляхом використання статистичногометодубуло порівняно висновки, отримані на підставі результатів застосування соціологічних методів. Завдяки цьому булоз’ясовано, чи є типовими й обґрунтованими закономірності, встановлені під час масових опитувань івивчення документів. Наукова новизна публікації полягає в тому, що вперше запропоновано детальний кримінологічний портрет особи злочинця, який посягає на паспорт або інший особистий важливий документ, що сприятиме розробленню ефективних заходів запобігання злочинам цієї категорії, зниженню рівня злочинності та розвитку міжнародного співробітництва в зазначеній сфері. Висновки.На підставі здійсненого аналізу було виокремлено найпоширеніші кримінологічні характеристики злочинця, який посягає на паспорт або інший особистий важливий документ. Thepurpose of this article is to criminological analyze the person of the offender who unlawfully seizes the passport or other personally identifiable document. To accomplish this, the following tasks have been accomplished, namely the criminological characterizationof the perpetrators of the crimes through the misappropriation of a passport or other important personal document. In particular, the author examines the biological nature of criminals, the psychological side of their behavior, socio-demographic characteristics, the moral and psychological characteristics. The authorʼs opinion is true that the identity of the offender is a complex concept that includes both biological, psychological and social aspects of the person. Particular attention is paid to psychological anomalies and their impact on the individual and the formation of criminal behavior. The article deals with the socio-demographic and moral-psychological characteristics of the offender, who commits an illegal encroachment on a passport or other important personal document and the influence of such characteristics on the formation of the offenderʼs personality. Methodology.In the course of the research specific sociological methods were used: mass questioning and examination of documents, including court decisions and materials of criminal proceedings, which made it possible to penetrate more deeply into the social and psychological causes of criminal behavior of persons who violated personal important documents. The statistical method made it possible to compare the conclusions drawn from the sociological methods, which helped to determine whether the regularities established in the mass surveys and study of documents are typical and justified. Thescientific noveltyof the publication is that for the first time a detailed criminological portrait of an offender has been offered, encroaching on a passport or other personally identifiable document, which will further help to develop effective measures to prevent crimes in this category, reduce crime rates and develop international cooperation in the field. Conclusions.Based on the analysis, we were able to identify the prevailing criminological significant characteristics of the offender who encroaches on the passport or other personally identifiable document.Item Механізм захисту прав і свобод людини в діяльності Національної поліції України. Mechanism for Protection of Human Rights and Freedoms in Activity of National Police of Ukraine(2020) Коваленко, В. В.; Kovalenko, V.Метоюстатті є здійснення теоретичногоузагальнення та виконання комплексного науково-прикладного завдання щодо формування теоретичної концепції змісту механізму захисту прав і свобод людини в діяльності Національної поліції України зрозробленням пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства та правозастосовної практики. Методологія.Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання,шляхом застосування якого було розглянутоправові, функціональні, організаційні та процедурні аспекти захисту прав і свобод людини та громадянина в діяльності правоохоронних органів (їх розвиток, взаємозв’язок та взаємовплив). За допомогою гносеологічного методу було з’ясовано роль Національної поліції України в системі забезпечення прав людини,завдяки логіко-семантичномуметоду поглиблено понятійний апарат, визначено сутність понять «механізм охорони» та «механізм захисту». Шляхом використання системно-структурного методу досліджено складові елементи такого механізму захисту. Структурно-логічний метод застосовано для визначення основних напрямів оптимізації захисту прав і свобод людини в діяльності Національної поліції України.The purposeof the article is to theoretically summarize and solve a complex scientific and applied problem of forming a theoretical concept of the content of the mechanism of protection of human rights and freedoms in the activities of the National Police of Ukrainewith the development of proposals and recommendations aimed at improving legislation and applicable law practice. The methodologicalbasis of the research is the dialectical method of scientific cognition, which allows to consider the legal, functional, organizational and procedural aspects of the protection of human and citizen’s rights and freedoms in the activities of law enforcement agencies in their development, interconnection and mutual influence. The epistemological method revealed the role and importance of the National Police of Ukraine in the human rights system; logical-semantic method deepened the conceptual apparatus, defined the essence, features and meaning of «mechanism of protection» and «mechanism of protection.» Using the system-structural method, the constituent elements of such a protection mechanism are investigated. The structural-logical method is applied to determine the main directions of improvement and optimization of protection of human rights and freedoms in the activities of the National Police of Ukraine.Item Міжнародно-правові гарантії прав підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні in absentia. International and Legal Safeguards for Rights of Suspect and Accused in Trials in Absentia(2020) Калінніков, О. В.; Kalinnikov, O.Метою статті є дослідження Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права,міжнародних договорів, а також практики Європейського суду з прав людини та Комітету з прав людини ООН щодо застосування положень таких договорів задля визначення міжнародних кримінальних процесуальних гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні за відсутності окреслених осіб (in absentia) та висвітлення їх змісту. Методологія.Методологічний інструментарій обрано відповідно до окресленої мети, специфіки обʼєкта й предмета дослідження. Визначальними є наукові методи системного аналізу, узагальнення. Наукова новизна публікаціїполягає в системному дослідженні таких кримінальних процесуальних гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні in absentia,як міжнародно-правові,що сформульовані в міжнародних договорах, практиці міжнародних організацій,позиціях органів Ради Європи та спрямовані на реалізацію принципу невідворотності покарання йзабезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження. На підставі результатів здійсненого дослідження сформульовано висновки:1)кримінальне провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого in absentia з метою дотримання прав та інтересів учасників кримінального провадження може бути здійснено лише в разі забезпеченнягарантій, визначених міжнародними договорами; 2) під час запровадження в національній правовій системі кримінального провадження за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого слід дотримуватися міжнародно-правових гарантій задля віднайдення компромісу між санкціями, що передбаченізаконодавцем стосовно особи, яка не зʼявилася до суду, і їїпроцесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду; 3)до основних міжнародно-правових гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні in absentia належать такі: процедуру in absentia необхідно застосовуватипередусім щодо злочинів невеликої тяжкості;справу обвинуваченого не слід розглядати за його відсутності, крім випадків очевидної відмови особи від права на участь у розгляді справи; лише на національні державні органи покладено обовʼязок на належному рівні поінформувати обвинуваченогопро обвинувачення, дату розгляду справи; підозрюваний, обвинувачений у кримінальному провадженні in absentia має право захищати себе особисто й використовувати юридичну допомогу захисника; кожен обвинувачений під час розгляду справи in absentia повинен мати можливість оскаржити прийняте щодо нього судове рішення. The purpose of the articleis to study the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the International Covenant on Civil and PoliticalRights, international treaties and case law of the European Court of Human Rights and the Human Rights Committee with regard to application of the provisions of such international treaties in order to determine the international criminal procedural safeguards for the rights of a suspect and accused in the trial in absentia and define the contents thereof. Methodology.The methodological tool was chosen taking into account the aim, specificity of the object and subject of the research. The scientific methods of the system analysis and generalization are decisive. The scientific noveltyof this publication consists in systematic study of such criminal procedural safeguards for the rights of a suspect and accused in the trial in absentia as international law ones, set out in international treaties, case law of international organizations and positions of the authorities of the Council ofEurope, and targeted at ensuring the no-impunity principle and protection of the rights and legitimate interests of the participants of criminal proceeding. Based on the results of the conducted research, the following conclusions have been drawn: 1) the trial in absentia of a suspect and accused for the purpose of observing the rights and interests of the participants of the criminal proceeding shall be conducted subject to observance of the safeguards stipulated by international treaties; 2) when introducing the trial in absentia of a suspect and accused in the national legal system, it is necessary to comply with the international legal safeguards in order to reach a compromise between the sanctions imposed by the legislator with regard to a person who failed to appear before a court and his/her procedural rights thus ensuring the fairness of the trial; 3) the basic international legal safeguards for the rights of a suspect and accused in the trial in absentia may include: the «in absentia» procedure shall be applied mainly for the crimes of minor gravity; the case of an accused shall not be considered in his/her absentia, except for the cases of explicit person`s waiver of the right to participate in the case; it shall be the responsibility of the national authorities to duly notify an accused of the charges and the date of the trial; a suspect and accused in the trial in absentia shall be entitled to protect himself/herself personally and seek legal assistance of a lawyer; each accused in the trial in absentia shall have the opportunity to appeal against the court judgement.Item Порушення правил і норм щодо запобігання COVID-19: актуальні проблеми кримінальної та адміністративної відповідальності. Violation of Covid-19 Prevention Rules and Regulations: Current Issues of Criminal and Administrative Liability(2020) Вознюк, А. А.; Vozniuk, A.; Чернявський, С. С.; Cherniavskyi, S.Метоюстатті є виявлення проблемних питань кваліфікації порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам і масовим отруєнням,порушень правил щодо карантину людей, недоліків конструювання відповідних заборонних правових норм, визначення шляхів їх усунення та формування пропозицій з удосконалення. У статті використано комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці українських та іноземних учених, положення Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також практика їх застосування. Наукова новизнастатті полягає в тому, що в ній висвітлено аспекти соціальної обумовленості заборонної кримінально-правової норми, передбаченої ст. 325 Кримінального кодексу України; виявлено тенденцію суттєвого впливу пандемії, спричиненої коронавірусною хворобою (COVID-19), на динаміку та структуру злочинності; акцентовано на необхідності дослідження питання про підстави адміністративної чи кримінальної відповідальності за умисний кашель, плювання чи чхання на працівників екстрених служб та іншихсуб’єктів, що знаходяться на передовій боротьби з коронавірусом. Виокремлено проблемні аспекти, пов’язані з порушенням санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням, а також запропоновано окремі шляхи їх розв’язання. Thepurposeof the article is to identify problematic issues of qualification of violations of sanitary rules and regulations for the prevention of infectious diseases and mass poisoning, shortcomings in the construction of relevant prohibitive legal norms, identify ways to solve them and formulate proposals for improvement.The article uses a set of scientific methods, namely: terminological, system-structural, formal-logical, comparative-legal.The theoretical basis of the study are the works of Ukrainian and foreign scientists, the provisions of the Criminal Code of Ukraine and the Code of Administrative Offenses, as well as the practice of their application.Thescientific noveltyof the article is that it highlights certain aspects of the social conditionality of the prohibitive criminal law provided for in Art. 325 of the Criminal Code of Ukraine; the tendency of significant influence of the pandemic caused by a coronavirus disease (COVID-19) on dynamics and structure of crime is revealed;attention is drawn to the need to investigate the grounds for administrative or possibly criminal liability for intentional coughing, spitting or sneezing on emergency workers and other subjects at the forefront of the fight against coronavirus.The problematic issues related to the violation of sanitary rules and regulations for the prevention of infectious diseases and mass poisoning are identified, as well as some ways to solve them.Item Роль і значення Ради Європи в забезпеченні розвитку фізичної культури та спорту. Role and Importance of the Council of Europe in Providing the Development of Physical Culture and Sport(2020) Палюх, А. Я.; Paliukh, А.Метою статтіє вивчення досвіду правового регулювання фізкультурно-спортивної сфери на рівні Ради Європи, забезпечення реалізації спортивних та інших прав громадян її держав-членів відповідно до міжнародно-правових стандартів, а також вирішення спортивних спорів. Для її досягнення було окреслено такі завдання:проаналізувати еволюційний шлях становлення нормативного йінституційного інструментів міжнародного співробітництва в межах Ради Європи; виокремити основні міжнародно-правові акти Ради Європи, її органів з питань фізичної культури та спорту; дослідити внесок Європейського суду з прав людини в урегулювання спортивних спорів; схарактеризувати напрями співпраці держав–членів Ради Європи, зокрема України,у сфері фізкультурно-спортивних відносин. The purposeof the article is to study the experience of legal regulation of physical culture and sport in the Council of Europe, to ensure the exercise of sports and other rights of citizens of its Member States in accordance with existing international legal standards, and to resolve sports disputes. To achieve it, the following tasks were formed: ‒ to analyze the evolutionary path of formation of normative and institutional instruments of international cooperation within the Council of Europe; ‒ to investigate the contribution of the European Court of Human Rights to the settlement of sports disputes; ‒ to characterize the areas of cooperation of Council of Europe member states, including Ukraine in the field of physical culture and sports relations.Item Статут як джерело міжнародного права: загальнотеоретична характеристика. The Statute as a Source of International Law: a General Theoretical Characteristic(2020) Гусяк, М. П.; Husiak, M.Метоюстатті є ґрунтовне загальнотеоретичне вивчення статуту як визначального джерела міжнародного права. Для її досягнення виконано такі завдання: з’ясовано правову сутність статуту як джерела права; висвітлено загальнотеоретичну специфіку статуту як джерела міжнародного права з огляду на міжнародно-правові акти; на підставі сутнісних характеристик статутів визначено їх місце в системі джерел права, системі джерел міжнародного права; виокремлено спільні йвідмінні ознаки статутів як джерел національного таміжнародного права. Методологія.Використано низку поширених методів, прийомів та підходів удослідженністатуту як джерела міжнародного права. Ідеться, зокрема, про діалектичний і гносеологічний, історичний та порівняльно-правовий, формально-юридичний і семіотичний методи, а також матеріальний, інституційний та системний підходи. Наукова новизнадослідження статуту як джерела міжнародного права вирізняється загальнотеоретичними, галузевими, просторовими йіншими аспектами. Цепереважно багатосторонні, організаційні, установчі, програмні, певною мірою модельні правові акти,на відміну від статутів, які є внутрішньодержавними джерелами права. Статути можуть бути типові й індивідуальні, універсальні та регіональні тощо. Загалом статутиразом з іншими правовими актаминалежать до міжнародних договорів як одного з основних джерел міжнародного права. На внутрішньодержавному рівні належно ратифіковані статути є складовою національного законодавства, де також діютьстатути підприємств, територіальних громад, релігійних і громадських організацій, правоохоронних органів тощо. Thepurpose of this article is a thorough theoretical study of the statute as a particular source of international law. In order to achieve it, we tried to solve the following tasks: to find out the legal nature of the statute as a source of law; to reveal the general theoretical features of the statute as a source of international law, based on existing such internationallegal acts; on the basis of the essential characteristics of the statutes, determine their place in the system of sources of law, the system of sources of international law; to distinguish between common and distinctive features of the statutes as sources of national and international law. Themethodological toolkit involves the use of a number of common methods, techniques and approaches when exploring the statute as a source of international law. These include dialectical and epistemological, historical and comparative law, formal legal and semiotic methods, as well as material, institutional and systemic approaches. Thescientific noveltyof the study of the statute as a source of international law is marked by both general theoretical and sectoral, spatial and other peculiarities. These legal acts are predominantly multilateral, organizational, constituent, programmatic, toa certain extent model legal act, unlike statutes, which are domestic sources of law. Types of statutes can be: standard and individual, universal and regional statutes, etc. In general, the statutes, among other legal instruments, belong to internationaltreaties as one of the main sources of international law. Properly ratified statutes at the domestic level are part of national legislation, where there are also statutes of enterprises, territorial communities, religious and non-governmental organizations, law enforcement agencies, etc.Item Сучасний підручник із кримінології: на допомогу студенту, викладачу, практику. Modern Textbook on Criminology: to Help Students, Teachers, Practitioners(2020) Костицький, М. В.; Kostytskyi, M.; Дрьомін, В. М.; Dromin, V.Item Удосконалення фінансовоїосновимісцевого самоврядування в контексті децентралізації, реалізації бюджетної та податкової політики держави. Improved Financial Bases of Local Government in the Context of the Decentralization, Budget and Tax Policy of the State(2020) Моргун, В. В.; Morhun, V.Розвиток сучасного муніципального права України відбувається на якісно новому рівні. Концепції децентралізації, деконцентрації державної влади, зокрема децентралізації фінансів, є предметом посиленої уваги під час політико-правових дискусій і практичного втілення результатів доктринальних та інших теоретичних досліджень. Мета цієї публікації–запропонувати шляхи розв’язання проблем правового регулювання процесу фінансової децентралізації в Україні на підставі результатів аналізу законодавства, а також подальшого вдосконалення фінансовоїосновитериторіальних громад і системи місцевого самоврядування в Україні. Методологія.Для досягнення окресленої мети застосовано загальнонаукові методи, насамперед–діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також акцентовано на його використанні під час дослідження діяльності органів місцевого самоврядування в Україні. Визначальними є також спеціальні методи дослідження: метод системного аналізу; системно-структурний –для висвітлення змісту досліджуваних категорій і правових явищ, формування понятійно-категоріального апарату; порівняльно-правовий, формально-логічний, статистичний, прогностичний тощо. The development of modern municipal law in Ukraine is taking place on a qualitatively new level. The concepts of decentralization –deconcentration of state power including decentralization of finance are in the center of not only of political and legal discussions but also of practical realization of the results of doctrinal and other theoretical researches. Thepurpose of this articleis to offer ways of solving the problems of legal regulation of introducing financial decentralization in Ukraine based on the analysis of legislation, to define ways to further improve the financial bases of territorial communities and the local self-government system. Methodology.In order to achieve our goal, we have applied general scientific methods like, first of all, the dialectical method of scientific cognition of real phenomena, as well as have emphasized its application in the study of local self-government in Ukraine.Special research methods are also determinative: the method of system analysis; system-structural –to establish the content of the categories and legal phenomena being studied, the formation of conceptual-category apparatus; rather-legal analysis, formal-logical, statistical, predictive and other methods.Item Імплементація в законодавство України міжнародно-правових норм ООН та ЮНЕСКО щодо охорони культурної спадщини. Implementation of UN and UNESCO International Legal Norms on the Protection of Cultural Heritage into Ukrainian Law(2020) Мазур, Т. В.; Mazur, T.Мета статті –проаналізувати основні міжнародно-правові пам’яткоохоронні акти Організації Об’єднаних Наційта ЮНЕСКО й імплементацію їхніхнорм у законодавство України в контексті сучасних викликів і загроз національній культурній спадщині. Методологія дослідженняґрунтується на системі теоретичних принципів (системності, історизму, об’єктивності тощо), логічних прийомів (аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, гіпотеза тощо) та конкретних засобів дослідження, що дали змогу висвітлити процес імплементації міжнародно-правових норм у законодавство України в контексті сучасних викликів і загроз національній культурній спадщині. Наукова новизнастатті полягає в здійсненні аналізу міжнародно-правових норм Організації Об’єднаних Наційта ЮНЕСКО щодо захисту культурних цінностей і відповідності національного законодавства України цим нормам, а також тим викликам і загрозам, які постали перед державою та її культурними цінностями після окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим і початку збройного конфлікту на Донбасі. Висновки. Україна активно співпрацює з Організацією Об’єднаних Наційта ЮНЕСКО у сфері захисту культурних цінностей та є учасницею основних міжнародних конвенцій, прийнятих цими організаціями. Застосовуючизазначенінормилише протягом останніх кількох років вдалося повернути частину викрадених з українських музеїв об’єктів культурної спадщини, а також повернути такі об’єкти, виявлені українськими правоохоронцями, державам-власницям.Відповідно до норм міжнародного законодавства, Україна також провадить судові процеси стосовно повернення до нашої держави культурних цінностей, які було вивезено на експонування за кордон з Автономної Республіки Крим до 2014року, протидіє спробам Російської Федерації заволодіти об’єктами культурної спадщини в окупованій Автономній Республіці Крим тощо. Водночас українське законодавство потребує подальших змін у зв’язку з удосконаленням міжнародного права охорони культурної спадщини та з метою протидії руйнуванню, викраденням і знищенню об’єктів культурної спадщини в окупованій Автономній Республіці Кримта зоні збройного конфлікту на Донбасі. Thepurpose of the article is to analyze the main international legal acts of the UN and UNESCO and to implement their norms in the legislation of Ukraine in the context of contemporary challenges and threats to the national cultural heritage. Methodologyis a system of theoretical principles (systematicity, historicism, objectivity, etc.), logical techniques (analysis and synthesis, induction and deduction, analogy, hypothesis, etc.) and specific research tools that have made it possible to fully disclose the process of implementation of international law into the legislation of Ukraine in the context of contemporary challenges and threats to the national cultural heritage. Thescientific noveltyof the article is to analyze the international legal norms of the UN and UNESCO on protection of cultural values and conformity of national legislation of Ukraine with these norms, as well as those challenges and threats that Ukraine and its cultural values face after the occupation of Crimea by Russia and the beginning of the armed conflict in the Donbass. Conclusions.Ukraine actively cooperates with the UN and UNESCO in the field of the protection of cultural property and is a party to major international conventions adopted by these organizations. Thanks to the application of these norms, only in the last few years have been managed to recover some of the objects of cultural heritage stolen from the Ukrainian museums, as well as to return such objects discovered by Ukrainian law enforcement agencies, to the state-owners. Due to international law, Ukraine is also pursuing lawsuits to return to our country cultural values that were exported abroad from Crimea until 2014, counteracting the attempts of the Russian Federation to seize cultural heritage in occupied Crimea and the like. At the same time, Ukrainian legislation needs further changes in connection with the development of international cultural heritage law and in order to counteract the destruction, theft and destruction of cultural heritage sites in occupied Crimea and the armed conflict zone in the Donbass.