# 2
Permanent URI for this community
Browse
Browsing # 2 by Title
Now showing 1 - 12 of 12
Results Per Page
Sort Options
Item Взаємодія підрозділів кримінальної поліції та органів досудового розслідування в документуванні кримінальних правопорушень.Intermediary of Criminal Police Subsidiaries and Advanced Examination Agencies at the Time of Documentation of Criminal Legal Execution(2019) Саковський, А. А.; Sakovskyi, A.; Жижин, А. В; Zhyzhyn, A.Мета статті – визначити поняття та сутність взаємодії підрозділів кримінальної поліції з органами досудового розслідування під час документування кримінальних правопорушень, а також окреслити проблемні питання щодо її здійснення. Методологія. У процесі дослідження використано наукові методи аналізу, індукції та дедукції. Теоретичним підґрунтям цієї публікації стали праці вітчизняних й іноземних учених, присвячені аспектам діяльності органів досудового розслідування та підрозділів кримінальної поліції, а також розгляду нормативно-правових актів, що регулюють їхню взаємодію. Наукова новизна публікації полягає в системному аналізі сутності взаємодії підрозділів кримінальної поліції з органами досудового розслідування під час документування кримінальних правопорушень. Висвітлено підстави, що обумовлюють здійснення взаємодії, її принципи, з’ясовано поняття фактичних даних як головного елементу взаємодії в межах обміну інформацією. Встановлено, що документування містить чимало смислових навантажень, які поєднуються в узгодженій діяльності, спрямованій на досягнення мети, виконання завдань або досягнення результату. Висновки. Документування як самостійний елемент доказування є недостатньо ефективним. Для того щоб притягнути винну особу до кримінальної відповідальності, результати документування мають бути «легалізованими» в кримінальному процесуальному праві шляхом проведення слідчих (розшукових) дій. Для ефективного забезпечення здійснення правосуддя необхідно застосовувати в комплексі оперативно-розшукове та кримінальне процесуальне, а також інші галузі права, що реалізується у взаємодії їх суб’єктів. На підставі здійсненого аналізу сформульовано авторське визначення взаємодії підрозділів кримінальної поліції з органами досудового розслідування під час документування кримінальних правопорушень.The purpose. Definition of the notion and essence of interaction of criminal police units with pre-trial investigation agencies during documenting criminal offenses, as well as the definition of certain problem issues related to its implementation. Methodology. During writing, scientific methods of analysis, induction and deduction were used. The theoretical basis for the writing of the article was the work of domestic and foreign scholars devoted to problematic issues of the activities of pre-trial investigation agencies and criminal police units, as well as regulatory acts regulating their interaction. Scientific novelty. The scientific novelty of the publication is a systematic analysis of the essence of the interaction of criminal police units with pre-trial investigation agencies during the documenting of criminal offenses. The reasons for the implementation of the interaction, its principles, and the concept of actual data as the main constituent of interaction within the framework of information exchange are presented. It has been established that documenting carries a lot of semantic loads, which are combined in concerted activity aimed at achieving the goal, accomplishing tasks or achieving the result. Conclusions. Documenting as an independent element of evidence is ineffective. In order to bring the perpetrator to criminal responsibility, the results of documentation should be «legalized» in the criminal procedural law by conducting investigative (search) actions. In order to effectively ensure the implementation of justice, it is necessary to apply in the complex the operational-search and criminal-procedural, as well as other branches of law, which is conditioned and realized in the interaction of their subjects. On the basis of the analysis, the actual determination of the interaction of the criminal police units with the pre-trial investigation agencies during the documenting of criminal offenses is proposed.Item Запобігання корупційним злочинам, учиненим поліцейськими.Preventing Corruption Offenses Committed by Police(2019) Боднар, В. Є.; Bodnar, V.Метою статті є висвітлення правового змісту поняття «корупційний злочин» крізь призму вітчизняного та міжнародного законодавства, формулювання ключових детермінантів, що спонукають поліцейських до вчинення корупційних злочинів, на підставі результатів анкетування. Методологія. Завдяки методам аналізу та синтезу вдалося структурувати міжнародно-правові акти у сфері протидії корупції, за допомогою діалектичного методу сформовано основний понятійно-категоріальний апарат антикорупційного законодавства з виокремленням ключових дефініцій. Статистичні дані щодо корупційних злочинів, учинених службовими особами правоохоронних органів, засвідчують ефективність використання методу анкетування та інтерв’ювання. Наукова новизна. У статті автор пропонує власний підхід до виокремлення ознак корупційних злочинів шляхом аналізу доктринальних бачень та окреслює можливі шляхи їх удосконалення. Висновки. На підставі здійсненого дослідження виокремлено причиново-наслідкові зв’язки та негативні наслідки корупційних злочинів, учинених поліцейськими. Встановлено, що найпоширенішими корупційними злочинами, які вчиняють працівники поліції, є зловживання службовим становищем, одержання неправомірної вигоди, перевищення влади або службових повноважень, службова недбалість. Основною мотивацією для вчинення злочинів працівниками Національної поліції у сфері службової діяльності є прагнення покращити своє матеріальне становище (47,6 %), задовольнити психологічні потреби (самовираження, кар’єрне зростання тощо (29,3 %), прагнення жити в розкошах (18,1 %).The purpose of this article is to reveal the legal content of the term «corruption crime» through the prism of domestic and international law, formulation of key determinants for criminal offences of corruption the police on the basis of questionnaire data. Methods. Regarding the Commission of corruption crimes by the officials of law enforcement agencies testify to the successful use of the method of questioning and interviewing. Methodology. Due to the method of analysis and synthesis were able to structure the international legal acts in the sphere of combating corruption, the dialectical method gave the opportunity to form the basic conceptual and categorical framework of anti-corruption legislation, highlighting key definitions. Scientific novelty. The article author gives a private approach to the identification of signs of corruption crimes through analysis of doctrinal opinions and self-generated insights and proposals for possible ways of improvement. In particular, it is proposed in the theoretical plan to understand the criminal punishments envisaged by the Criminal Code of Ukraine as socially dangerous and punishable intentional acts that contain signs of corruption and committed by special subjects. Conclusions. On the basis of the analysis highlighted the causal relationships and the negative consequences of corruption offenses committed by police officers. It has been established that police officers are most susceptible to committing such corruption offenses as abuse of office, illegal gain, excess of authority or official authority, and official negligence. The overwhelming motivation for crimes committed in the field of official activity by National Police officers is: the desire to raise their material standard of living; the desire to satisfy psychological needs (self-expression, achievement of career growth, etc.); the desire to live «wide leg».Item Item Кримінальна відповідальність за погрозу або насильство щодо журналіста в історичному вимірі .Criminal Responsibility for Threat or Violence against a Journalist in Historical Terms(2019) Бондарчук, А. С.; Bondarchuk, A.У зв’язку з відсутністю в теорії кримінального права розробок у напрямі дослідження періодизації розвитку кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо журналіста, метою статті є формування концептуальних підходів до визначення етапів її розвитку. На підставі специфіки теми, мети й окреслених завдань застосовано загальнонаукові, спеціально-наукові та філософські методи, що забезпечили об’єктивне дослідження предмета та формулювання ґрунтовних висновків. Методологію дослідження становлять: історико-правовий метод, використаний для висвітлення історичного розвитку кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо журналіста та виявлення закономірностей розвитку вітчизняного кримінального законодавства під впливом законодавства іноземних держав; системний – під час вивчення етапів розвитку кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо журналіста як єдиного цілісного процесу; догматичний метод застосовано з метою виявлення недоліків і вивчення можливостей удосконалення періодизації розвитку кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо журналіста; логікосемантичний – для поглибленого опрацювання категоріально-понятійного апарату стосовно структури етапів розвитку кримінальної відповідальності за погрозу або насильство стосовно журналіста. Для формування на підставі наявних у спеціальній літературі позицій щодо визначення етапів розвитку кримінальної відповідальності за погрозу або насильство стосовно журналіста було застосовано метод узагальнення. Шляхом використання цих методів у статті досліджено періодизацію розвитку кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо журналіста.In connection with the lack of development in the theory of criminal law concerning the study of the periodization of the development of criminal responsibility for the threat or violence against a journalist, the purpose of the article is to study the conceptual foundations of the stages of its development. Taking into account the specifics of the topic, goals and outlined objectives of the study, various general scientific, special-scientific and philosophical methods were used that provided for an objective study of the subject and the development of ground-based conclusions. The methodology of the study is historical and legal, which was used to cover the historical development of criminal responsibility for the threat or violence against a journalist and the detection of patterns of development of domestic criminal law under the influence of the legislation of foreign states; a system that was used in the study of stages of development of criminal responsibility for threats or violence against a journalist as a single integral process; the dogmatic method was used to identify shortcomings and to explore possibilities for improving the periodization of criminal liability for threats or violence against a journalist; logical-semantic – had significance in the process of in-depth study of the categorical-conceptual apparatus on the structure of stages of development of criminal responsibility for threats or violence against a journalist.Item Криміналістика в освітньому процесі закладів вищої освіти України: історичні аспекти.Forensics in the Educational Process of the Institutions of Higher Education in Ukraine: Historical Aspects(2019) Юсупов, В. В.; Yusupov, V.Метою статті є висвітлення історичних особливостей запровадження криміналістики в освітній процес, дослідження розвитку криміналістики в провідних вітчизняних закладах вищої освіти. Методологія. У статті використано комплекс наукових методів, а саме: історичний, історіографічний, термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Наукова новизна. Установлено, що після 1917 року викладання криміналістики в закладах вищої освіти України мало певні особливості: у зв’язку із закриттям юридичних факультетів університетів припинено викладання криміналістики; було запроваджено викладання криміналістики в спеціальних закладах вищої освіти з підготовки міліціонерів, працівників карного розшуку та співробітників інших органів, що забезпечували протидію злочинності; для викладання криміналістики на курсах і в спеціальних школах обрано уніфікований підхід щодо програми навчальної дисципліни, яку затверджував Народний комісаріат внутрішніх справ; у 1930-х роках після відкриття юридичних відділень і факультетів в університетах відновлено викладання криміналістики; у повоєнні роки навчальний курс «Криміналістика» викладали на кафедрах кримінально-процесуального спрямування. Висновки. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у закладах вищої освіти України криміналістику спершу викладали в межах навчальних курсів з кримінального права, кримінального судоустрою та провадження (процесуальний порядок розслідування злочинів), поліцейського права. До 1917 року криміналістика як комплекс допоміжних до кримінального права навчальних дисциплін мала статус не обов’язкового для вивчення курсу, який пропонували насамперед тим студентам університетів, які мали намір працювати в органах юстиції, що розслідували злочини. Криміналістику викладали студенти під час різних форм навчальних занять – практичних, криміналістичних семінарів, студій, секцій. Після Другої світової війни на теренах України викладання навчальної дисципліни «Криміналістика» інтегрується з «Кримінальним процесом» на кафедрах кримінально-процесуального спрямування. З 1950–1960-х років у вітчизняних юридичних та спеціальних правоохоронних закладах вищої освіти запроваджували кафедри криміналістики, що сприяло подальшому розвитку дисципліни загалом.The purpose of the article is to highlight the historical features of the establishment of forensic science in the educational process, the research on the development of forensics in leading Ukrainian higher education institutions. Methodology. In the article a set of scientific methods is used, namely: historical, historiographical, terminological, systemic-structural, formal-logical, comparative legal. Scientific novelty. It was established that after 1917 the teaching of forensics in higher education institutions of Ukraine had some peculiarities: due to the closure of the faculties of law at the universities, the teaching of forensics was discontinued; a teaching of forensics was introduced in specialized institutions of higher education for police officers, criminal investigators and employees of other bodies who counteracted crimes; a unified approach to the curriculum program, which was approved by the People’s Commissariat of Internal Affairs, was adopted to teach forensics at courses and in special schools; a teaching of forensics was restored in the 1930s, after the opening of legal departments and faculties in universities; the forensic training course was taught at the departments of the criminal procedural direction in the postwar years. Conclusions. In the late nineteenth and early twentieth centuries in institutions of higher education of Ukraine forensics was primarily taught within the framework of training courses on criminal law, criminal justice proceedings (the procedural order of criminal investigation) and police law. Until 1917, forensics as a complex of auxiliary subjects to criminal law had the status of an optional training course, which, above all things, was offered to students who had intentions to work in the justice agencies, which were investigating crimes. Forensics was taught and mastered by students during various forms of training sessions – practice sessions, seminars in forensic science, audiences, sections. After the end of the Second World War, on the territory of Ukraine a teaching of curriculum on forensics was integrated with the curriculum on criminal procedure. These subjects were provided by the departments of the criminal procedural direction. Since the 1950s and 1960s, domestic law and special law-enforcement institutions of higher education began to create departments of forensic science, which had to ensure the further development of forensics.Item Особливості зняття процесуального імунітету судді після вчинення ним злочину.Features of Removal of Procedural Immunity of a Judge after Committing a Crime(2019) Рогатюк, І. В.; Rohatiuk, I.Трансформація кримінального процесуального законодавства України зумовлює галузеві зміни й у дотичному законодавстві про судоустрій і статус українських суддів. Зазначене засвідчують зміни до Основного Закону, прийняті в липні 2016 року й відповідно імплементовані до інших законів України. Закріплений Конституцією України оновлений статус недоторканності судді створює новий базис для процесуальної тактики розслідування кримінального провадження в цій категорії злочинів. У зв’язку із цим необхідно дослідити нову законодавчу регламентацію, емпіричні результати і практичну складову діяльності прокурора й слідчого. Розглянуто процесуальний алгоритм дій прокурора – процесуального керівника та слідчого щодо розслідування кримінального правопорушення, суб’єктом якого є суддя, тобто особи з імунітетом. Також досліджено статистичні дані, щоб порівняти процесуальний статус недоторканності судді до судової реформи та після її проведення 2016 року. Мета статті – схарактеризувати особливості процесуального статусу судді як суб’єкта злочину та діяльність прокурора під час розслідування злочину стосовно зазначеного спеціального суб’єкта, проаналізувати законодавчі норми і статистичні показники для окреслення шляхів подальшого вдосконалення методики досудового слідства. Методологія. Для досягнення поставленої мети застосовано порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний, статистичний методи. Наукова новизна. На підставі аналізу останніх змін у законодавстві визначено процесуальні перешкоди, без подолання яких не відбудеться подальше розслідування кримінального провадження. Увагу акцентовано на специфіці процесуальної поведінки прокурора та слідчого під час розслідування таких правопорушень для подальшого повідомлення про підозру й спрямування до суду суб’єкта злочину. Висновки. Результати аналізу оновлених положень Конституції, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів з окресленої проблематики трансформовано в рекомендації щодо розслідування злочинів, суб’єктом у яких є суддя з чинними повноваженнями.The transformation of the Ukrainian Criminal Procedural Law entails sectoral changes in the tangible legislation on the judiciary and the status of Ukrainian judges. Confirmation of this is the amendments to the Constitution adopted in July 2016 and, accordingly, are implemented to other laws of Ukraine. The updated status of the immunity of a judge, enshrined in the Basic Law of Ukraine, creates a new basis for procedural tactics of investigation of criminal proceedings in this category of crimes. In connection with the above, it is necessary to study the new legislative regulation, empirical results and the practical component of the activities of the prosecutor and the investigator. The procedural algorithm of the actions of the prosecutor-procedural head and investigator concerning the investigation of a criminal offense by the subject of which is the judge, that is, the person with immunity, is considered. Compares the procedural status of a judge's immunity to a judicial reform and after its holding in 2016. Statistical data are analyzed. The purpose of the article is to characterize the peculiarities of the procedural status of a judge as a crime subject and the activity of the prosecutor during the investigation of a crime against a specified special subject, analysis of legislative norms and statistical indicators for the possibility of further improvement of the methodology of pre-trial investigation. Methodology. To achieve the goal, the comparative legal method, formal-logical, system-structural, and statistical methods are used. Scientific novelty. By analyzing the latest changes in the law, procedural obstacles are identified, without which it will not be possible to further investigate the criminal proceedings. Attention is drawn to the specifics of the procedural behavior of the prosecutor and the investigator when investigating the said offenses for further notification of suspicion and referral to the court of the subject of the crime. Conclusions. The results of the analysis of the updated provisions of the Constitution of Ukraine of the CPC and other legislative acts on this issue, transformed into a recommendation on the investigation of crimes, the subject of which is a judge with current powers.Item Поняття та сутність помилок адвоката в кримінальному провадженні.Concept and Satisfaction of Employment in the Criminal Proceedings(2019) Дудко, О. В.; Dudko, O.Мета статті – визначити сутність помилок адвоката в кримінальному провадженні, їхні ознаки, на підставі чого сформулювати дефініцію цього поняття. Методологія. Методологічну основу дослідження становлять методи та прийоми наукового пізнання. Їх застосування обумовлене системним підходом, який надає можливість розглядати окреслені проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Історикоправовий метод використано для з’ясування стану наукових досліджень діяльності адвоката в кримінальному провадженні. Шляхом застосування методів системного аналізу, системно-структурного та формальнологічного з’ясовано сутність помилок у діяльності адвоката в кримінальному провадженні. Методи статистичного та документального аналізу сприяли виявленню позитивних і негативних тенденцій у процесі дослідження помилок під час досудового розслідування та судового розгляду. Методи моделювання та прогнозування використано для формування пропозицій з удосконалення теоретичних положень, пов’язаних із поняттям і правовою сутністю помилок адвоката в кримінальному провадженні. Наукова новизна полягає у формулюванні низки нових концептуальних у контексті юридичної практики положень і висновків стосовно правового захисту помилок адвоката в кримінальному провадженні, наукового їх тлумачення та окреслення визначальних ознак з метою розроблення кримінально-процесуальних механізмів виявлення, виправлення та запобігання таким помилкам. Висновки. На підставі здійсненого аналізу різних підходів учених до визначення поняття «помилка адвоката» необхідно зважати на такі його ознаки: 1) допускається адвокатом під час правозастосовної діяльності; 2) створює перешкоди, суперечить інтересам клієнта; 3) полягає у відхиленні від встановленого процесуального порядку або неправильній реалізації положень законодавства, бездіяльності, учиненні інших порушень; 4) може бути констатована як помилкова компетентною особою або органом; 5) усувається правовими засобами, що реалізують у процесуальному порядку. На підставі окресленого помилку адвоката в кримінальному провадженні можна визначити як необґрунтовану дію (діяльність) або бездіяльність адвоката, що полягає у відхиленні від обраної стратегії, неправильному застосуванні положень кримінального процесуального законодавства чи неправильній реалізації положень законодавства, учиненні інших порушень, що спричинили негативний для клієнта результат.The purpose of the article: to determine the essence of the lawyer's mistakes in the criminal proceedings, to outline their characteristic features, based on which to develop the concept of such kind of errors. Methodology. Methodological basis of the article consisted of methods and techniques of scientific knowledge. Their application conditioned by a systematic approach, which makes it possible to consider research problems in the unity of their social content and legal form. The historical-legal method used to find out the state of scientific research of the activity of a lawyer in a criminal proceeding. The method of system analysis, as well as systemic-structural and formal-logical methods have allowed to reveal the essence of mistakes in the activities of a lawyer in criminal proceedings. Methods of statistical and documentary analysis used to identify positive and negative trends when considering mistakes during pre-trial investigation and trial. The methods of modelling and forecasting used to formulate proposals for the improvement of certain theoretical provisions related to the concept and legal nature of the lawyer’s mistakes in criminal proceedings. The scientific novelty consists of: formulating a conceptual, theoretical concepts and important for legal practice provisions and conclusions relating to clarifying the legal nature of lawyer’s mistakes in criminal proceedings, their scientific interpretation, identifying characteristics and developing their concept in order to develop criminal procedure mechanisms for identifying, correcting and preventing such mistakes.Conclusions. Taking into account the analysis of different views, positions and approaches of scientists, in order to define the concept of «lawyer’s mistake», it is important to keep in mind the following: 1) admitted by a lawyer during law enforcement activities; 2) creates obstacles, conflicts with the interests of the client; 3) is to deviate from a certain procedural order, or in the wrong implementation of the provisions of the legislation, inaction, commit other violations; 4) can be identified as a false competent person or body; 5) is eliminated by legal means, which are implemented in the procedural order.On the basis of the foregoing, one can give the following detailed definition of the lawyer's mistake in criminal proceedings as an unreasonable act (activity) or inaction of a lawyer, which consists of a deviation from a certain strategy, misapplication of the provisions of the criminal procedural law, or misapplication of the provisions of the law, the commission of other violations, which caused a negative result for the client.Item Проблемні аспекти злочинності неповнолітніх.Problematic Aspects of Juvenile Delinquency(2019) Лісова, Н. В.; Lisova, N.Мета статті – проаналізувати рівень, структуру й динаміку злочинів, що вчиняють неповнолітні, а також призначення покарання та звільнення особи від кримінальної відповідальності, покарання або його відбування за результатами даних судової статистики за 2017–2018 роки. Методологія. Методологічний інструментарій обрано з урахуванням поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Використано такі методи пізнання: метод системного аналізу правових норм – для порівняння норм звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування; систематизації різновидів звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування; статистичний – для аналізу судової статистики та іншої статистичної інформації з метою обґрунтування певних висновків. Наукова новизна полягає в удосконаленні підходів до визначення рівня, структури й динаміки злочинів, що вчиняють неповнолітні, а також загальних тенденцій призначення покарання та звільнення неповнолітніх осіб від кримінальної відповідальності, покарання або його відбування. Висновки. За підсумками здійсненого аналізу судової статистики за 2017–2018 роки з’ясовано, що в Україні під час здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх враховують рекомендації, визначені міжнародно-правовими актами щодо надання переваги таким санкціям і заходам, які можуть мати виховний вплив, а також сприяти відшкодуванню збитків, завданих правопорушенням, що вчинила неповнолітня особа.The purpose of the article is to analyze level, structure and dynamics of crimes committed by juveniles, as well as his or her sentencing and release from criminal liability, punishment or serve the sentence according to the results of judicial statistics of 2017–2018 years. Methodology. The methodological toolkit was chosen due to the set purpose, the specifics of the object and subject of the study. The following methods of cognition have been used: method of the systematic analysis of legal norms – to compare the rules for the release of juveniles from punishment and serve the sentence; for the systematization of the types of release of juveniles from punishment and serve the sentence; statistical – for the analysis of judicial statistics and other statistical information in order to substantiate certain conclusions. Scientific novelty is to improve the theoretical understanding of the content of the level, structure and dynamics of crimes committed by juveniles, and also general tendencies in sentencing and release from criminal liability, punishment or serve the sentence. Conclusions. According to the analysis of judicial statistics for 2017–2018, it was ascertained that in Ukraine, in the administration of juvenile justice, the recommendations set forth in international legal instruments applicable in the administration of juvenile justice in respect of the granting of benefits to such sanctions and measures that may have an educational effect, as well as to compensate for the damage caused by an offense committed by a minor, shall be taken into account.Item Структура механізму реалізації кримінального законодавства.Structure of Mechanism of Implementation of Criminal Legislation(2019) Бабаніна, В. В.; Babanina, V.Due to the lack of thoroughly conducted research in theory of criminal law regarding the structure of mechanism for implementation of criminal legislation, as well as the connection of this category with criminal legal regulation and criminal legal relations, the purpose of this article is to study the conceptual framework of mechanism of implementation of criminal legislation. Methodology. Taking into account the specifics of the topic, goals and outlined objectives of the study, various general scientific, special-scientific and philosophical methods were used to ensure an objective study of the subject and development of ground-based conclusions. Among them, in particular, the systemic that was used in the study of mechanism of implementation of criminal legislation as a single integral phenomenon, consisting of individual components of the elements; dogmatic – was used to identify shortcomings and explore the possibilities of improving the structure of the mechanism for the implementation of criminal law; logical-semantic – was significant in the process of indepth study of categorical-conceptual apparatus regarding the structure of mechanism for implementation of criminal legislation. In order to ensure the formation of new proposals based on opinions presented in the special literature on the definition of structure of mechanism for the implementation of criminal legislation, method of generalization was applied. Using these methods, the structure of mechanism of implementation of criminal legislation has been considered. Scientific novelty. It was stated that mechanism of implementation of criminal legislation should include the following elements: 1) subjects of implementation, their rights and obligations enshrined in criminal law; legal consciousness, legal culture, experience, skills; 2) forms of implementation; 3) results of implementation (consequences of implementation); 4) implementation procedure. It is proved that mechanism for the implementation of criminal legislation should be considered in statics (as a system of these elements) and in dynamics (as an interaction of these elements). Conclusions. It is justified that mechanism for implementation of criminal legislation is a peculiar system of objective and subjective elements. The subject of implementation of criminal legislation is understood as a person who embodies criminal legal norms in life. The subjective side of implementation of criminal legislation is the legal culture, experience, sense of justice of the abovementioned subjects. Rights and obligations of subjects must be recognized as object of implementation of criminal legislation; in is contained in criminal legal norms. The objective side of implementation of criminal legislation primarily covers its forms – compliance, use, enforcement, application. It also includes the consequences of implementation of criminal legislation.У зв’язку з відсутністю в теорії кримінального права ґрунтовних розробок щодо структури механізму реалізації кримінального законодавства, а також співвідношення цієї категорії з кримінально-правовим регулюванням і кримінально-правовими відносинами, метою статті є дослідження концептуальних засад структури механізму реалізації кримінального законодавства. З огляду на специфіку теми, мети й окреслених завдань публікації, використано різні загальнонаукові, спеціально-наукові та філософські методи, що забезпечили об’єктивне дослідження предмета та формування ґрунтовних висновків. Серед них, зокрема, системний, який був використаний для вивчення механізму реалізації кримінального законодавства як цілісного явища, що має певні складові; догматичний – застосовано з метою виявлення недоліків і з’ясування напрямів удосконалення структури механізму реалізації кримінального законодавства; логіко-семантичний – для поглибленого вивчення категоріально-понятійного апарату щодо структури механізму реалізації кримінального законодавства. На підставі наявних у спеціальній літературі думок вчених сформульовано пропозиції щодо структури механізму реалізації кримінального законодавства, для чого застосовано метод узагальнення. Наукова новизна. Констатовано, що механізм реалізації кримінального законодавства повинен охоплювати такі елементи: 1) суб’єкти реалізації, їхні права й обов’язки, закріплені в кримінально-правових нормах; правосвідомість, правова культура, досвід, уміння, навички; 2) форми реалізації; 3) результати реалізації (наслідки реалізації); 4) порядок реалізації. Доведено, що механізм реалізації кримінального законодавства слід розглядати в статиці – як систему цих елементів, і в динаміці – як взаємодію цих елементів. Висновки. Аргументовано, що механізм реалізації кримінального законодавства – це своєрідна система об’єктивних і суб’єктивних елементів. Суб’єктом реалізації кримінального законодавства слід вважати особу, яка втілює кримінально-правові норми в життя. Суб’єктивною стороною реалізації кримінального законодавства є правова культура, досвід, правосвідомість зазначених суб’єктів. Об’єктом реалізації кримінального законодавства слід визнати права й обов’язки її суб’єктів, на що спрямована реалізація і що закладено в кримінально-правових нормах. Об’єктивна сторона реалізації кримінального законодавства охоплює насамперед її форми – дотримання, використання, виконання, застосування, а також наслідки реалізації кримінального законодавства.Item Транзит наркотиків територією України як передумова поширення наркобізнесу в Європі/Transit of Drug Through the Territory of Ukraine аs a Prerequisite the Spread of Drug Trafficking in Europe(2019) Никифорчук, Д. Й.; Nykyforchuk, D.Мета статті – проаналізувати аспекти контрабанди наркотиків територією України як передумову поширення наркобізнесу в Європі та заходи протидії цьому явищу. Для реалізації поставленої мети в статті виконано такі завдання: схарактеризовано стан наркотизації населення в Україні; визначено, якими наркотиками насичується ринок збуту в Україні через міжнародні канали; з’ясовано особливості взаємодії органів Національної поліції та Служби безпеки України щодо протидії контрабанді наркотиків; надано кримінальноправову характеристику злочину, передбаченого ст. 305 Кримінального кодексу України, – контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів; розглянуто динаміку викриття організованих наркоугруповань в Україні за 2018 рік; сформульовано визначення поняття «наркобізнес», виокремлено його елементи; окреслено умови, що є сприятливими для контрабанди наркотиків через Україну; проаналізовано стан наркотизації населення Польщі як потужного виробника психотропних наркотиків у світі, з якою Україна має тісні відносини, спільний кордон і куди українці масово виїжджають на заробітки; запропоновано шляхи оптимізації діяльності правоохоронних органів у цьому напрямі. Перелічено види важких наркотиків, якими насичується ринок збуту цих засобів унаслідок контрабанди наркотиків міжнародними каналами. Відображено статистичні дані, що засвідчують наявність проблеми наркотизації в Україні, приклади практичної діяльності правоохоронних органів, вилучення в Україні значних партій контрабандних наркотиків. Увагу акцентовано на повноваженнях Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, взаємодії зі Службою безпеки України в цьому напрямі. Здійснено кримінальноправову характеристику злочину, передбаченого ст. 305 Кримінального кодексу України. Проаналізовано динаміку протидії злочинним угрупованням, що вчиняють злочини, пов’язані з наркотиками, за 2018 рік. Сформульовано визначення наркобізнесу та його елементів. Окреслено основні шляхи транспортування наркотичних засобів через Україну до Європи. Висвітлено способи та засоби транспортування наркотиків через державний кордон. Увагу акцентовано на рівні наркотизації населення в такій країні, як Польща, оскільки вона є одним з основних виробників психотропних речовин у світі й межує з Україною. Розглянуто характерні риси, притаманні організованим злочинним угрупованням, що вчиняють злочини, пов’язані з міжнародним наркобізнесом. Методологічну основу статті становить діалектичний підхід до аналізу ситуації в Україні та поза її межами. У роботі використано методи формальної логіки: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, абстрагування, а також статистичний і системно-структурний методи і метод прогнозування. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше в Україні досліджено контрабанду наркотиків через її кордони як передумову поширення наркобізнесу в Європі. Сформульовано теоретичні положення та практичні рекомендації для правоохоронних органів з протидії наркобізнесу, зокрема контрабанді наркотиків через територію України. У висновках констатовано, що для підвищення ефективності протидії наркобізнесу та контрабанді необхідно постійно враховувати зміни в законодавстві та володіти оперативною інформацією щодо злочинного середовища. Запропоновано шляхи оптимізації діяльності правоохоронних органів у цьому напрямі.The purpose: to describe some aspects of drug smuggling through the territory of Ukraine as a prerequisite for the spread of drug business in Europe and measures to counter law enforcement. According to the goal, the following tasks are solved in the work: describe the state of narcosis in Ukraine; To determine, what drugs are saturated with the market in Ukraine through international channels; to find out the peculiarities of the interaction between the National Police and the Security Service of Ukraine in counter acting drugs muggling; to provide a criminal law description of Article 305 of the Criminal Code of Ukraine–smuggling of narcotic drugs, psychotropic substances, their analogues or precursors or counterfeit medicines; To consider the dynamics of the disclosure of organized drug groups in Ukraine for 2018; to define the concept of a drug business and highlight its elements; describe the conditions conducive to drugs muggling through Ukraine; to describe the state of narcotization of the population of Poland as a powerful producer of psychotropic drugs in the world, with which Ukraine has close relations, a common border and where Ukrainians are massively deprived of their wages; to propose ways to optimize the activities of protesters in this direction. Attention is focused on the types of hard drugs with which the market for such products in Ukraine is saturated through international channels. Statistical data reflecting the problem of drugs and examples of practical activities of law enforcement agencies, seizures of large quantities of smuggled drugs in Ukraine were brought. The focus is on the powers of the Department of Counteracting Drug-Related Crime of the National Police of Ukraine, with the Security Service of Ukraine in this direction. The criminal law characteristic of Article 305 of the Criminal Code of Ukraine is given. Analyzed the dynamics of countering criminal gangs who commit crimes related to drugs in 2018. The definition of the drug business is formulated and its elements are highlighted. The main ways of transportation of narcotic drugs through Ukraine to Europe are indicated. Attention is paid to the description of methods and means of transporting drugs across the state border. Attention is focused on the state of anesthesia of the population in a country like Poland, which is one of the main producers of psychotropic drugs and with which Ukraine has an adjacent border. Attention is drawn to the problem of migration of the population in Ukraine, especially on the departure of Ukrainians to work in Europe, which contributes to drug smuggling. The characteristic features inherent in organized criminal groups that commit crimes related to international drug trafficking are considered. The methodological basis of the article is a dialectical approach to the analysis of the situation in Ukraine and beyond. The methods of formal logic are used in this work: analysis, synthesis, induction, deduction, analogy, abstraction. And also the statistical and system-structural methods and the forecasting method. The scientific novelty of the article is that for the first time in Ukraine drug trafficking through its borders has been investigated as a precondition for the spread of drug trafficking in Europe. The theoretical positions and practical recommendations for law enforcement bodies on counteraction to narcobusiness, in particular drug smuggling through the territory of Ukraine, are formulated. The conclusions noted that when countering the drug business and smuggling in particular, it is necessary to constantly take into account changes in legislation and possess operational information about the criminal environment. The ways of optimization of activity in this direction are proposed.Item Юридична конструкція спортивних правовідносин.Legal Construction of Sports Legal Relationships(2019) Палюх, А. Я.; Paliukh, А.Метою статті є аналіз юридичної конструкції спортивних правовідносин. Задля її досягнення було сформульовано такі завдання: запропонувати дефініцію поняття спортивних правовідносин, окреслити їх ознаки; дослідити суб’єктний склад правовідносин залежно від виду спортивної діяльності; схарактеризувати об’єкт спортивних правовідносин; висвітлити особливості змісту спортивних правовідносин. Методологія. Основоположними стали системний і структурно-функціональний методи, використані для встановлення змісту досліджуваних категорій та правових явищ, формування понятійно-категоріального апарату; діалектичний та логіко-юридичний – для розроблення основоположних понять і наукових положень. Також застосовано метод наукового пізнання досліджуваних явищ, їх зв’язків і зіставлення з іншими категоріями (зокрема, відносини у сфері фізичної культури), методи моделювання та прогнозування – для окреслення перспективних напрямів розвитку спортивних правовідносин, удосконалення їх законодавчого забезпечення тощо. Наукова новизна полягає в з’ясуванні поняття та змісту спортивних правовідносин, їхніх ознак і видів. Також визначено структурні елементи спортивних правовідносин. Акцентовано, що права й обов’язки суб’єктів спортивних правовідносин встановлюють залежно від виду спорту та правової урегульованості національними та міжнародними нормативними актами, зокрема «м’яким правом» спортивних міжнародних організацій. Висновки. Спортивними правовідносинами слід вважати вольові, урегульовані нормами спортивного права суспільні відносини, що виникають між різноманітними суб’єктами цього права в процесі організації та безпосереднього проведення фізкультурно-оздоровчої і спортивної діяльності, здійснення цілеспрямованих фізкультурнооздоровчих, спортивних заходів змагального характеру та знаходяться під охороною держави, а також спеціалізованих недержавних спортивних організацій. Залежно від виду спортивних правовідносин (колективні, індивідуальні, матеріальні, процесуальні, регулятивні, охоронні, приватні, публічні, адміністративні, трудові, довгострокові, короткострокові тощо) їх суб’єктами можуть бути: фізичні особи (з необмеженими й обмеженими можливостями, а також фізичні особи, що є професійними спортсменами, спортсменами-аматорами, які тимчасово реалізують приватні інтереси в галузі фізичної культури та спорту) та юридичні особи (суб’єкти публічної адміністрації, інші юридичні особи публічного права та юридичні особи приватного права).The purpose of the article is the analysis of the legal structure of sporting relations. In order to achieve it were formed the following tasks: to establish the concept of sports issues and outline their signs; explore business composition relations in depending on the type of sports activity; characterize an object of sport relations; to reveal the features of the contents of sports legal relations. Methodology. The methodological toolkit is determined taking into account the goal set, the specifics of the object and subject of the study. Foundational became systemic and structural-functional methods – to establish the content of the studied categories and legal phenomena, the formation of a conceptualcategorical apparatus; dialectical and logical-legal – in the development of defining concepts and scientific provisions. The author also used the method of scientific knowledge of the studied phenomena, their relations with and relations with other interrelated categories (in particular, relations in the field of physical culture, etc.), methods of modeling and forecasting – to determine the perspective directions of development of sports legal relations, improvement of their legislative provision etc. The scientific novelty consists in figuring out understanding the concept and content of sporting legal relations, their signs and types. The attention of structural elements sporting legal relations was also paid. Underlined that the peculiarities of the content of sporting legal relations are that the rights and obligations of subjects of sporting legal relations are determined depending on the type of sport and legal regulation of national and international regulations Including the «softright» of sports international organizations. Conclusions. Sporting legal relations should be understood by the willed, regulated norms of sporting law, which arise between various subjects of the law, in the process of organizing and direct carrying out physical and recreational and sports activities, realization of purpose fulfitnessimproving and sporting events of competitive nature and are underprotection of the State, and also specialized nongovernmental sporting organizations. Depending on the type of sports activities (collective, individual, material, procedural, regulatory, guarding, private, public, administrative, labor, long-term, short-term, etc.) subjects of sporting legal entities are divided into such types as: individuals (with unlimited and limited capacities, here we will select individuals who are professional athletes, amateur athletes, who on an in permanent (temporary) basis realize private interests in the field of physical culture and sport) and legal entities (public administration entities and other legal entities of the public law and private law entities).Item Інноваційні підходи до вивчення криміналістики в закладах вищої освіти МВС України.Іnnovative Approaches to Criminalistics Teaching in Higher Educational Establishments under Ministry of Internal Affairs of Ukraine(2019) Чорноус, Ю. М.; Chornous, Yu.Мета статті полягає у визначенні інноваційних підходів до вивчення криміналістики в закладах вищої освіти Міністерства внутрішніх справ України. Методологія. Методологічний інструментарій обрано з урахуванням поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Використано систему методів наукового пізнання: формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування) – з метою детального з’ясування змісту розглядуваних питань; теоретичний – для аналізу наукової та навчальнометодичної літератури; емпіричний – під час проведення експериментального дослідження й інтерв’ювання викладачів і здобувачів вищої освіти; педагогічного моделювання – для дослідження педагогічних об’єктів за допомогою моделювання їхніх окремих ознак; метод системного аналізу – у контексті визначення напрямів запровадження інноваційних підходів до вивчення криміналістики в закладах вищої освіти Міністерства внутрішніх справ України. Наукова новизна обумовлена формуванням нового інструментарію в протидії злочинності. Постала необхідність у якісно нових, інноваційних підходах для виконання поставлених завдань. Важливою складовою є успішне опанування майбутніми правоохоронцями навчальної дисципліни «Криміналістика» в закладах вищої освіти Міністерства внутрішніх справ України з використанням нових освітніх технологій. Висновки. Нині в закладах вищої освіти Міністерства внутрішніх справ України тривають розроблення й упровадження сучасних освітніх технологій, удосконалення змісту й методів викладання криміналістики. Пріоритет надають посиленню практичної складової під час освітнього процесу: проведення практичних бінарних занять, тактико-спеціальних навчань із залученням працівників Національної поліції, Міністерства внутрішніх справ України; використання інтерактивних навчальних полігонів; проведення занять у формі поліцейського квесту й на базі практичних підрозділів; застосування електронних дидактичних засобів навчання. Увагу акцентовано на формуванні в здобувачів умінь і навичок користування криміналістичною технікою, сучасним програмним забезпеченням, базами даних. Успіх вивчення криміналістики залежить і від особистості конкретного викладача, який є носієм не лише криміналістичних знань, умінь та навичок, а й інноваційних форм, методів і засобів освітньої діяльності.The purpose of the article is to define the innovative approaches to criminalistics teaching in higher educational establishments under Ministry of Internal Affairs of Ukraine. Меthodology. Меthodological tools are selected with consideration of the established aim, specificity of research object and subject. System of scientific cognition methods was used, respectively the methods of formal logic (аnalysis, synthesis, deduction, induction, analogy, abstracting) – with aim to identify the matter of defined issues; theoretical – to analyze publications on the topic; empirical – in the course of experimental research and interviewing of teachers and students/cadets; pedagogical modeling – to study the pedagogical objects by modeling its specific characteristics; method of systemic analysis – in the context of identification of ways to implement the innovative approaches to criminalistics teaching in higher educational establishments under Ministry of Internal Affairs of Ukraine. Scientific novelty is justified with the establishment of new tools to be used in the process of crime combating. Innovative approaches are required to solve the defined problems. One of the important elements is successful mastering of «Criminalistics» subject by future law enforcement in higher educational establishments under Ministry of Internal Affairs of Ukraine with use of innovative educational technologies. Conclusions. Currently in the system of higher educational establishments under Ministry of Internal Affairs of Ukraine new educational technologies are developed and implemented along with improvement of content and methods of the subject delivery. Priority is given to enhancement of practical component during the training process: binary sessions, tactical and special training with participation National Police of Ukraine staff, Ministry of Internal Affairs of Ukraine; use of interactive training grounds; use of «police quest» format and internship sessions in practical units; use of electronic training equipment (multimedia manuals and textbooks, automatized working places, computer simulators for investigation of specific crime types etc.) it is important for students and cadets to advance their skills in forensic equipment application, modern software, database management. Forensic subjects mastering depends also on individual teacher’s characteristics whose task is not only to transfer knowledge and skills but present innovative forms, methods and means of training.