081 - Право

Permanent URI for this collection

https://elar.naiau.kiev.ua/handle/123456789/14524

Browse

Browsing 081 - Право by Subject "administrative investigation"

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Адміністративно-правові засади здійснення розслідування у справах про адміністративні правопорушення органами Національної поліції. Administrative and Legal Framework for Investigation in Respect of Administrative Offences by the National Police.
    (2021-06) Євдокимов, Дмитро Андрійович; Yevdokymov, Dmytro
    Дисертаційну роботу присвячено з’ясуванню сутності та особливостей адміністративно-правових засад здійснення розслідування у справах про адміністративні правопорушення органами Національної поліції, а також розробленню пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення відповідної правозастосовної практики. З’ясовано, що правова природа провадження в справах про адміністративні правопорушення в сучасному розумінні даного адміністративно-правого інституту починає формуватися на початку минулого століття. Відмічено, що до кінця 70-х-початку 80-х років процес становлення відбувався доволі повільно, без належного нормативно-правового забезпечення таких процесів. І лише з прийняттям КУпАП України нормативна регламентація даних суспільних відносин зазнає кодифікації, що значно підвищує її ефективність. Із здобуттям Україною незалежності починають свій розвиток суміжні правові інститути, що має свій вплив і на формування правової природи провадження в справах про адміністративні правопорушення. Аргументовано, що структура провадження у справах про адміністративні правопорушення може бути визначена як сукупність її змістовних складових і способів їх зв’язку. У такому разі визначення структурних складових вказаного провадження може здійснюватися принаймні з двох позицій, що буде залежати від сприйняття сутності самого провадження в справах про адміністративні правопорушення. Обґрунтовано, що в контексті визначення структури провадження в справах про адміністративні правопорушення слід вести мову про те, що вона є чотирьохрівневою, а також про те, що на кожному з таких рівнів будуть мати місце відповідні суспільні відносини із характерним для них складом. Відтак, провадження в справах про адміністративні правопорушення можна визначити як урегульовану нормами адміністративного права діяльність уповноважених суб’єктів, що здійснюється ними шляхом вчинення процесуальних дій на окремих етапах і стадіях провадження задля виконання його завдань. Відмічено, що поряд із обов’язковими стадіями провадження в справах про адміністративні правопорушення можна назвати ряд факультативних процесуальних стадій. Наявність або ж відсутність останніх головним чином обумовлена волевиявленням учасників провадження, а також необхідністю розв’язання загальних завдань провадження, тобто охорони прав, свобод та інтересів особи. З огляду на це такий критерій як ступінь обов’язковості не можна брати в основу наведення відмінностей між процесуальними стадіями й етапами провадження в справах про адміністративні правопорушення. З’ясовано, що сутність адміністративного розслідування як стадії провадження в справі про адміністративне правопорушення може бути розкрито як законодавчо закріплену сукупність процесуальних дій та етапів, здійснюваних компетентними суб’єктами задля виявлення та фіксації правопорушення, його кваліфікації та в цілому створення належних умов для повного й об’єктивного розгляду справи про адміністративні правопорушення, що завершується складанням протоколу про адміністративне правопорушення й направленням матеріалів за підвідомчістю. Наголошується на тому, що на стадії адміністративного розслідування можуть відбуватися юридично значущі дії ще до процесуального оформлення порушення справи у провадженнях щодо адміністративних правопорушень, зокрема, момент реалізації посадовими особами органів Національної поліції України адміністративно-юрисдикційної компетенції, передбаченої законом щодо перевірки інформації, збору доказів, з'ясування відомостей, необхідних для встановлення факту та попередньої кваліфікації адміністративного правопорушення. Відмічено, що процесуальне оформлення результатів розслідування завершує здійснення адміністративного розслідування, а не є його початком, а направлення матеріалів адміністративного розслідування за підвідомчістю є кінцевим етапом. Доведено, що компетенцію органів Національної поліції при здійсненні адміністративного розслідування слід тлумачити як сукупність їх публічно-владних повноважень, реалізація яких передбачена чинним законодавством, щодо виявлення та перевірки обставин і фактів, що мають значення для вирішення питання, стосовно наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення та, відповідно, підстав для порушення провадження у такій справі. Акцентовано увагу на тому, що на відміну від кримінально-процесуального законодавства, в якому чітко визначені та врегульовані нормами права всі стадії процесу, адміністративне законодавство не окреслює стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення, що призводить до плутанини та неузгодженості. Вищевикладене обумовлює необхідність підвищення вимог, які висуваються до поліції під час провадження у адміністративних справах, зокрема щодо: встановлення фактичних обставин у справах;, фіксації та кваліфікації правопорушення; рівня професіоналізму та особистої відповідальності поліцейських. Наголошено, що якщо одні органи адміністративної юрисдикції мають винятково колегіальні повноваження (адміністративні комісії, виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад), то системі органів Національної поліції притаманна лише одноособова форма адміністративної юрисдикції (наприклад, попередження, складення протоколу, направлення матеріалів провадження у справі про адміністративне правопорушення для подальшого розгляду компетентному органу). Доведено, що здійснення адміністративного розслідування у провадженні по справам про адміністративні правопорушення, підвідомче органам Національної поліції, – це вчинення комплексу процесуальних дій, спрямованих на повне і точне попереднє з'ясування обставин відповідних проваджень, яке здійснюється уповноваженими посадовими особами Нацполіції, з метою правильного складання протоколу та подальшого провадження у справі. Зазначено, що органи Національної поліції України є одним із головних суб’єктів адміністративно-деліктної юрисдикції, адже жоден із інших органів державної влади не наділений таким значним обсягом компетенції щодо здійснення адміністративного розслідування у провадженні по справам про адміністративні правопорушення. Наголошено, що наразі необхідно не тільки забезпечити оперативну інтеграцію інституту адміністративного розслідування в адміністративне законодавство, а і створити належні умови його функціонування, шляхом здійснення низки організаційно-правових заходів, суть яких полягає в внесенні змін до чинних нормативно-правових актів, що регламентують процедуру здійснення провадження в справах про адміністративне правопорушення, а також проведення низки організаційних заходів щодо організації такого розслідування конкретними суб’єктами. Аргументовано, що відсутність нормативного визначення конкретних категорій суб’єктів уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення призводить до різної практики в органах поліції: такі справи розглядають або дільничні офіцери поліції або начальники сектору превенції патрульної поліції, при чому за абсолютно незрозумілим критерієм. Якщо ж не провести диференціацію повноважень співробітників поліції ідентична ситуація виникне при здійсненні адміністративних розслідувань, що призведе не тільки до дублювання повноважень поліцейських, а і перешкоджатиме його об’єктивному проведенню. Встановлено що становлення інституту адміністративних розслідувань є більш складним процесом, який вміщує безліч різноманітних заходів правового та організаційного характеру, ґрунтовне дослідження яких може стати предметом самостійної оригінальної наукової праці. З’ясовано, що в сучасних умовах реформування правоохоронних органів їх представники в своїй практичній діяльності досить часто стикаються із недостатньою урегульованістю на законодавчому рівні окремих питань, в тому числі пов‘язаних із здійсненням адміністративних розслідувань як початкової стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення, здійснення якого є одним із основоположних напрямів реалізації завдань, що стоять перед Національною поліцією. Акцентовано увагу на тому, що на території України процедура адміністративного розслідування як першої стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення включає в себе: виявлення адміністративного правопорушення, припинення правопорушення (якщо воно ще триває), збір доказів, їх оцінка, фіксація факту вчинення правопорушення шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення та передача матеріалів справи для її розгляду за підвідомчістю. Аргументовано, що однією з головних проблем зниження ефективності адміністративного розслідування є недостатній рівень професійних знань та невисокий рівень отриманої освіти. Адміністративне розслідування у більшості випадків проводить або працівник патрульної поліції, або поліцейський сектору реагування патрульної поліції відповідного територіального відділу поліції. Узагальнено, що ключовими шляхами підвищення ефективності здійснення адміністративного розслідування поліцейськими є: удосконалення нормативної бази; заходи підвищення рівня правосвідомості та праворозуміння населення; діяльність щодо підвищення освітнього рівня поліцейських; налагодження реальної взаємодії на засадах партнерства; удосконалення або запровадження саме механізмів здійснення тієї чи іншої діяльності, що вже передбачена законом; належний рівень матеріально-технічного забезпечення. The thesis studies the essence and specificities of the administrative and legal framework for investigation in respect of administrative offences by the National Police, as well as makes proposals and recommendations, aimed at improving corresponding administrative legislation.