# 2
Permanent URI for this community
Browse
Browsing # 2 by Issue Date
Now showing 1 - 17 of 17
Results Per Page
Sort Options
Item Актуальні аспекти оперативно-розшуковогодокументування. Actual Aspects of Operative-Search Documentation(2021) Скулиш, Є. Д.; Skulysh, Ye.Item Проблеми звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки.Problems of a Person’s Releasing from Criminal Responsibility in Connection with his/her Bailment(2021) Грібов, М.Л.; Hribov, M.; Венедіктов, А.А.; Venediktov, A.; Венедіктова, Ю.Є.; Venediktova, Yu.Метадослідження –визначення можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки іншому суб’єкту, крім колективу підприємства, установи, організації (зокрема, трудовому колективу, сформованому фізичною особою–підприємцем), а також висунення відповідних пропозицій щодо вдосконалення законодавства України. Методологія. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ, а також загальнонаукові та спеціальні методи юридичної науки, а саме: системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-юридичний (догматичний), статистичний. Наукова новизназдійсненогодослідження полягає в доведенні можливості в межах чинного законодавства звільнити особу від кримінальної відповідальності та передати на поруки трудового колективу, сформованого фізичною особою–підприємцем, а також в обґрунтуванні доцільності збереження інституту звільнення від кримінальної відповідальності. Цей інститут обов’язково має бути в новому Кримінальному кодексі України, що нині знаходиться настадії активної розробки. Однією з його важливих складових має стати звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки. Водночас у законі слід встановити, що суб’єктом, який бере особу на поруки, може бути колектив юридичної особи або її окремого підрозділу, а також трудовий колектив, сформований фізичною особою–підприємцем (якщо обвинувачений є членом відповідного колективу). Висновки.Перелік суб’єктів поручительства законодавець може розширити, зокрема особами, які заслуговують на довіру й особливу довіру. Звертаючись до суду з клопотанням, вони мають взяти на себе письмові зобов’язання, зміст яких підлягаєчіткому законодавчому унормуванню (з обов’язковим переліком конкретних контрольних заходів зі спостереження за поведінкою звільненого від кримінальної відповідальності). The purposeof the study is the determination of the possibility of a person’s releasing from criminal liability in connection with his/her bailment to another subject rather than the bailment to a collective of a company, an institution, an organization (in particular, to a labor collective formed by an individual as an entrepreneur), and also making the appropriate proposals for improvement of the legislation. Methodology. The methodological basis of the research is a dialectical-material method of scientific cognition of social and legal phenomena, as well as general scientific and special methods of legal science, in particular: systematic-structural; comparative-legal; logical-legal (dogmatic); statistical. The scientific noveltyof the conducted research is contained in the provement of the possibility, within the borders of the current legislation, to release a person from criminal responsibility on the basis of bailment to a labor collective, formed by an individual as an entrepreneur, as well as in the justification of the expediency of preservation the institution of release from criminal responsibility in the new Criminal Code of Ukraine. In the new Criminal Code of Ukraine, which is now on the stage of the active development, the institution ofrelease from criminal responsibility must necessarily find its place. One of the important components of the abovementioned institution should be the release of a person from criminal responsibility in connection with his/her bailment. In this case, the law should establish that a subject which takes a person on bail may be a collective of a legal entity or its separate subdivision, as well as a labor collective formed by an individual entrepreneur (if the accused person is a member of the relevant collective). Conclusions.The list of the bailment subjects can be extended by the legislator at the expense of persons who deserve confidence and special trust. Such persons, when applying to the court with a request, must take written obligations, the content of which are the subject to the clear legislative regulation (with a mandatory list of specific control measures to monitor the behavior of the person released from criminal responsibility).Item Запобігання кримінальним правопорушенням у сфері страхування в Україні. Prevention of Insurance’ Criminal Offenses in Ukraine(2021) Тичина, Д. М.; Tychyna, D.; Собкович, О. В.; Sobkovych, O.Метою статті єдослідження найпоширеніших кримінальних правопорушень у сфері страхування вУкраїні та виявлення ефективних заходів запобігання кримінальнимправопорушенням зазначеної категорії з метою імплементації їх у правову дійсність країни. Методологія.Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. У процесі дослідження здійснено узагальнення, обробку й аналіз отриманих результатів. Спеціальним методом дослідження, використаним устатті, є метод системного аналізу. Наукова новизнапублікації полягає в тому, що на підставі аналізу кількісних і якісних характеристик кримінальних правопорушень у сфері страхування визначено систему кримінально караних діянь, які посягають на різні об’єкти кримінально-правової охорони. Окремемісце в ній посідають різні види незаконного заволодіння майном страхової компанії з боку професійних учасників страхового ринку та страхувальників. Висновки. Ураховуючи масштаби кримінальних правопорушень у сфері страхування, страховим компаніям слід об’єднувати зусилля з метою їх уникнення. Для цього необхідно створювати асоціації, тандеми страховиків, у межах яких об’єднувати бази даних, що містять відомості щодо застрахованих, «чорні списки» недобросовісних страхувальників, спільні регіональні банки даних потенційних шахраїв тощо. Крім того, пріоритетним напрямом запобігання кримінальним правопорушенням у цьому сегменті єналагоджена взаємодія правоохоронних органів зі службами безпеки страхових компаній у виявленні шахрайства, інших протиправних діянь, спрямованих на незаконне одержання страхового відшкодування. Вважаємо, що застосування на практиці перелічених вище заходів сприятиме розвитку вітчизняного ринку страхування та підвищенню ефективності інституту страхування загалом. Thepurposeof this article is to study the most common criminal offenses in the field of insurance in Ukraine and identify effective measures to prevent criminal offenses of this category, in order to implement them into the legal reality of Ukraine. Methodology.Methodological tools are selected in accordance with the purpose, specifics of the object and subject of research. In the course of the research the generalization, processing and analysis of the obtained results were carried out. A special research method used in the article is the method of systems analysis. Thescientific noveltyof the publication is that based on the analysis of quantitative and qualitative characteristics of criminal offenses in the field of insurance, the system of criminally punishable acts that encroach on various objects of criminal law protection is determined. A special place in it is occupied by various types of illegal seizure of the insurance company's property by professional insurance market participants and policyholders. Conclusions.Given the scale of criminal offenses in the field of insurance, insurance companies need to work together to avoid them. This requires the creation of associations, tandems of insurers, in which to combine databases containing information about the insured, «blacklists» of unscrupulous policyholders, joint regional data banks on potential fraudsters and other information. In addition, the priority of crime prevention in this segment is the interaction of law enforcement agencies with the security services of insurance companies in detecting fraud and other illegal acts aimed at illegally obtaining insurance compensation. We believe that the practical application ofthe above measures will contribute to the development of the domestic insurance market and increase the efficiency of the insurance institution in general.Item Кримінально-правова характеристика насильницьких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини. Criminal-Legal Characteristics of Violent Crimes against Sexual Freedom and Sexual Integrity of the Child(2021) Левченко, Ю. О.; Levchenko, Yu.; Лобан, Д.В.; Loban, D.Метою статті єаналіз наукових поглядів щодо застосування законодавства про кримінальну відповідальність за насильницькі злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини з огляду на імплементацію конвенцій Ради Європи. Методологія.Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ в їхніх суперечностях, розвитку та змінах, що дає змогу об’єктивно оцінити розподіл статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи йстатевої недоторканості дитини; формально-логічний метод, завдяки якому виявлено елементи правового механізму статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини; порівняльно-правовий метод застосовано під час аналізу чинного законодавства йміжнародних нормативних актів. Теоретичним підґрунтям публікації стали праці вітчизняних та іноземних учених, присвячені аспектам статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи істатевої недоторканості дитини. Наукова новизнапублікації полягає в тому, що здійснено розподіл статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини й надано кримінально-правову характеристику об’єктивних і суб’єктивних ознак насильницьких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини (ст. 152, 153 КК України). Висновки. Встановлено, що головним безпосереднім об’єктом досліджуванихзлочинів є статева недоторканість дитини, тобто абсолютна заборона вступати в сексуальні контакти з особою, яка не є носієм статевої свободи, усупереч справжньому волевиявленню такої особи або ігноруючи його. З’ясовано, що «статева свобода» та «статева недоторканість» –кримінально-правові категорії, що мають самостійний характер. Статева недоторканість –це право особи не зазнавати сексуального насильства, право на захищеність від сексуальних посягань (пасивне право), водночас статева свобода –це право на вибір статевих партнерів і не заборонених законом форм сексуальної поведінки. Із суб’єктивної сторони всі злочини проти статевої недоторканості дитини мають характерну ознаку –прямий умисел. Водночас психічне ставлення винного до віку потерпілого може набувати вигляду необережної форми вини. Акцентовано на невідповідності кваліфікованих складів злочинів, передбачених ч. 4 ст.152 та ч. 4 ст.153 КК України, основних складах цих злочинів щодо наявності добровільної згоди малолітньої особи й запропоновано кримінально-правові шляхи усунення виявлених законодавчих суперечностей, зокрема: відмова від ознаки кваліфікованих складів злочинів, передбачених ч.4 ст.152 та ч.4 ст.153 КК України, сформульованої як «незалежно від її добровільної згоди» з одночасним перенесенням відповідальності за (добровільні) статеві зносини з малолітньою особою до ст. 155 КК України; усунення ознаки насильства в кримінально-правовій характеристиці дій сексуального характеру, передбачених ст. 153 КК України. The purposeof this article analyzes the scientific views on the application of legislation on criminal liability for violent crimes against sexual freedom and sexual integrity of the child, taking into account the implementation of Council of Europe conventions. Methodology.Methodological tools are selected in accordance with the purpose, specifics of the object and subject of research. The research used a dialecticalmethod of scientific knowledge of socio-legal phenomena in their contradictions, development and changes, which allows to objectively assess the distribution of sexual crimes against sexual freedom and sexual integrity of the child; formal-logical method,by means of which the elements of the legal mechanism of sexual criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of the child are revealed; comparative law method was used in the analysis of current legislation and international regulations. The theoretical basis of the publication were the works of domestic and foreign scholars on aspects of sexual criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of the child. Scientific novelty.The author distributes sexual criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of a child and provides a criminal description of objective and subjective signs of violent crimes against sexual freedom and sexual integrity of a child (Articles 152, 153 of the Criminal Code of Ukraine). Conclusions.It has been established that the main direct object of these crimes is the sexual integrity of a child, ie the absolute prohibition of sexual intercourse with a person who is not a holder of sexual freedom, contrary to the true will of such a person or ignoring him. It has been established that «sexual freedom» and «sexual inviolability» are criminal law categories that have an independent character. Sexual integrity is a person’s right not to be sexually abused, the right to protection from sexual assault (passive right), and sexual freedom is the right to choose sexual partners and forms of sexual conduct not prohibited by law. From a subjective point of view, all crimes against the sexual integrity of a child are characterized by direct intent. At the same time, the mental attitude of the perpetrator to the age of the victim may take the form of a careless form of guilt. Attention is drawn to the inconsistency of the qualified corpus delicti provided for in Part 4 of Art. 152 and Part 4 of Art. 153 of the Criminal Code of Ukraine, the main components of these crimes on the presence of voluntary consent of a minor and the proposed criminal law ways to eliminate identified legalinconsistencies, in particular: refusal of a sign of qualified corpus delicti under Part 4of Art. 152 and Part 4 of Art.153 of the Criminal Code of Ukraine, formulated as «regardless of her voluntary consent» with the simultaneous transfer of responsibility for (voluntary) sexual intercourse with a minor to Art. 155 of the Criminal Code of Ukraine; elimination of a sign of violence in the criminal-legal characteristic of actions of sexual character provided by Art. 153 of the Criminal Code of UkraineItem Окремі види процесуальних порушень під час проведення огляду в процесі розслідування незаконного заволодіння транспортним засобом, що призвели до визнання доказів недопустимими. Separate Types of Procedural Violations during the Inspection during the Investigation of the Illegal Takeover of Vehicles, which Leaded to the Recognition of the Evidence Inadmissible(2021) Богатиков, О. В.; Bohatykov, O.Мета статті –на підставівивчення вироків Єдиного державного реєстру судових рішень, аналізу матеріалів слідчої практики та науково-теоретичних поглядів учених проаналізуватипитання щодо найпоширеніших процесуальних порушень під час проведення слідчої (розшукової) дії огляду в процесі розслідування незаконного заволодіння транспортним засобом, що призвели до визнання доказів недопустимими. Методологічне підґрунтянаукової статті становить цілісна й узгоджена система методів, що дала змогу належно проаналізувати предмет дослідження, зокрема використано наукові методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції. Теоретичним підґрунтям цієї публікації стали праці вітчизняних учених щодо критеріїв у разі визнання чи невизнання доказу недопустимим. Наукова новизнапублікації полягає в системному аналізі найпоширеніших процесуальних порушень під час проведення огляду в процесі розслідування незаконних заволодінь транспортними засобами. На підставі здійсненого аналізу визначено найпоширеніші процесуальні порушення норм і порядку, що встановлено Кримінальним процесуальним кодексом України під часпроведення слідчої (розшукової) дії огляду, що призвели до визнання доказів недопустимими. Висновки. Вивчення питання щодо видів процесуальних порушень, допущених під час проведення слідчої (розшукової)дії огляду в процесі розслідування незаконного заволодіння транспортним засобом, які суд визнає недопустимими, сприяє виокремленню найпоширеніших, характерних для цієї слідчої дії. Для уникнення визнання доказів недопустимими, доцільно орієнтуватися на судову практику щодо найпоширеніших процесуальних порушень, які найчастіше трапляються під час проведення відповідних процесуальних дій. Цілковите дотримання норм, положень Кримінального процесуального кодексу України, порядку проведення, фіксації слідчої (розшукової) дії огляду працівником правоохоронного органу є надзвичайно важливою обставиною для подальшого вирішеннясудом питання щодо допустимості отриманих доказів Thepurpose of the article is to study the verdicts of the unified state register of court decisions, analysis of materi-als of investigative practice, scientific and theoretical views of scientists, to study the issue of widespread procedural violations during the investigative (search) inspection actions during the investigationof illegal seizure of a vehicle, which led to determination of the evidence as inadmissible. Themethodological basisof a scientific article is an integral and consistent system of methods, which made it possible to properly analyze the subject of research, in particular, scientific methods of analysis, synthesis, induction and deduction were used. The theoretical basis for this publication was the works of domestic scientists, regarding the criteria for establishing or not recognizing evidence as inadmissible. Thescientific noveltyof the publication lies in the systematic analysis of the most common procedural violations during the inspection during the investigation of vehicle thefts. On the basis of the analysis, the most frequent procedural violations of the norms and procedures were established, which were established by the Criminal Procedure Code of Ukraine dur-ing the investigative (search) actions of the inspection, which led to the recognition of the evidence as inadmissible. Conclusions. Studying the issue of the types of procedural violations committed during the investigative (search) in-spection actions during the investigation of illegal seizure of a vehicle, which are determined by the court to be unac-ceptable, makes it possible to single outthe most common of them that are characteristic of this investigative action. In order to avoid the establishment, by the court, of evidence inadmissible, it is advisable to focus on judicial practice con-sidering the widespread procedural violations that are most often encountered during the relevant procedural actions. Compliance in full with the norms, instructions of the Criminal Procedure Code of Ukraine, the procedure for conducting, fixing the investigative (investigative) action of the inspection bya law enforcement officer is an extremely important circumstance for the further decision by the court of the issue of the admissibility of the evidence obtainedItem Генезис кримінального законодавства України щодо відповідальності за відкрите викрадення чужого майна (грабіж). Genesis of the Criminal Legislation of Ukraine on Liability for Open Theft of Another’s Property (Robbery)(2021) Женунтій, В. І.; Zhenuntii, V.; Запорожець, Р. А.; Zaporozhets, R.Основні ознаки сучасного поняття «грабіж» як відкритого викрадення чужого майна було вперше сформульовано ще в радянському законодавстві в Кримінальному кодексі УСРР 1922 року (до 30 січня 1937року–Українська Соціалістична Радянська Республіка). Існували періоди, коли поняття «грабіж» взагалі розчинилося в таких злочинах, як крадіжка та розбій (укази Президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1947року «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна», «Про посилення охорони особистої власності громадян»). Водночас законодавець, керуючись об’єктивною необхідністю гуманізації покарання в пострадянських країнах, зменшує санкцію за цей вид злочину й акцентує саме на тих особах, які вперше вчинили його без обтяжуючих обставин, аби вони стали на шлях виправлення та не вчиняли рецидив. Проте практика засвідчила, що грабіж завжди вважалиодним із найтяжчих злочинів, як це й визначено в чинному законодавстві України. Нагальна проблема потребує розв’язання також і на науковому рівні. З огляду на вищезазначене, мета статті полягає в історичному роз’ясненні доктринальних норм складу злочину грабежу за різних державних періодів, починаючи від законодавчих джерел Кримінального кодексу Української Соціалістичної Радянської Республіки 1922 року досьогодення; формулювання кількісних і якісних ознак поняття «грабіж» та його юридичної конструкції в різні проміжки часу. The main features of the modern concept of «robbery» as an open theft of another’s property were formed for the first time in Soviet law in the Criminal Code of the USSR in 1922 (until January 30, 1937 –the Ukrainian Socialist Soviet Republic). There were periods when the concept of robbery in general dissolved into such crimes as theft and robbery (decrees of the Presidium of the Supreme Soviet of the USSR of June 4, 1947 «On criminal liability for theft of state and public property», «On strengthening the protection of personal property»). At the same time, the legislator, guided by the objective need to humanize punishment in post-Soviet countries, reduces the sanction for this type of crime and focuses on those who committed the crime for the first time without aggravating circumstances, so that they can be corrected and not recidivist. However, practice has shown that robbery has always been considered one of the most serious crimes, as defined in the current legislation of Ukraine. The urgent problem needs to be solved also at the scientific level. In view ofthis, the purposeof the article is to historically explain the doctrinal norms of the crime of robbery in different stateperi-ods of time, from the legislative origins of the Criminal Code of the Ukrainian Socialist Soviet Republic in 1922 to the present. Formulation on the basis of this quantitative and qualitative features of the actual concept of «robbery» and its legal construction at different times. The methodological basisof scientific research are modern postulates of the theo-ry of cognition. A set of interrelated general scientific and historical-legal methods was used, namely: chronological –to restore the historical conditions that contributed to the development of criminal law in general and the specific composi-tion of the crime (robbery); comparative legal analysis –a comparative approach to Soviet and modern legislation, which establishes liability for robbery; psychological and legal modeling -on the formulation of proposals to improve Art. 186 of the Criminal Code of Ukraine and elaboration of the methodology of investigation of robberies; structural –functional –the implementation of psychological and legal assessment of the object and the objective side of the robbery and analy-sis of the psychological characteristics of the subject and the subjective side of the robbery. The scientific noveltyof the obtained results is that in this article for the first time the preconditions of origin, historical conditions of development and the traced way of development of socially dangerous crime of robbery, from its entering into other types of corpus delicti to legislative formation of each legal structure of robbery as a whole, which gave grounds to single out the robbery and structure it into a separate article. Thus, our initial conclusionabout the high level of improvement of national legislation on criminal liability for theft of another’s property, including in an open manner, was confirmed in the course of our study. It seems that the experience gained can be successfully used to improve national criminal law as a whole.Item Ознаки суб’єкта провокації підкупу: деякі питання кваліфікації та правозастосування. Signs of the Subject of the Provocation of Bribery: Some Issues of Qualification and Law Enforcement(2021) Веретянніков, В. О.; Veretiannikov, V.Метою науковоїстатті є здійснення критичного аналізу ознак суб’єкта провокації підкупу в контексті юридичноїоцінки та практичного застосування ст. 370 Кримінального кодексу України. Методологія.У статті комплексно використано такі методи наукового пізнання: історичний, термінологічний, системно-структурний, формально-логічний. Наукова новизна. На підставі комплексного юридичного аналізу змісту ознак суб’єкта складу злочину, передбаченого ст. 370 Кримінального кодексуУкраїни, зокрема шляхом вивчення історії нормативного регулювання й аналізу напрацювань у відповідному напрямі правозастосовної практики,автор удосконалив окреслену в юридичній літературі позицію щодо того, що в чинній редакції норми про провокацію підкупу варто відмовитися від ознак спеціального суб’єкта цього злочину (службової особи) на користь включення ознак загального суб’єкта.Висновки.Запропонованов ч.1 оновленої конструкції кримінально-правової заборони щодо провокації підкупу передбачити ознаки загального суб’єкта провокації підкупу, а в ч.2 відповідної статті включити посилання на спеціального суб’єкта –службову особу правоохоронних органів. Із позицій de lege ferenda обґрунтовано, що в тексті ч. 2 ст. 370 КК України ознаку «службова особа правоохоронного органу» варто замінити більш прийнятною –«працівник правоохоронного органу». Також за результатами опрацювання відповідного напряму правозастосовної практики висловлено пропозицію розробити вдосконалені матеріально-процесуальні критерії виявлення ознак недопустимої провокації в діях уповноважених працівників правоохоронних органів. The purposeof the research paper is to conduct critical analysis of the elementsof subject of bribery provocation in the context of legal assessment and practical application of Art. 370 of the Criminal Codeof Ukraine. Methodology.The following methods of scientific cognition have been used in the article in a complex mode: historical, terminological, sys-tem-structural, formal-logical. Scientific novelty. Based on the comprehensive legalanalysis of the characteristics of the subject of the crime under Art. 370 of the Criminal Code, including by referring to the history of regulation and analysis ofdevelopments in the relevant direction of law enforcement practice, the author's position that the current version of the norm on provocation of bribery should abandon the elements of a special subject of this crime (official) in favor of general subject have been expressed and argued. Conclusions.It has been proposed to include in Part 1 of the updated con-struction of the criminal law prohibition on bribery provocation the elements of the general subject of bribery provocation, and in Part 2 of the relevant article to include references to a special entity –a law enforcement official. From the de lege ferenda standpoint it has been substantiated that in the text of Part 2 of Art. 370 of the Criminal Code, the subject ele-ment «law enforcement officer» should be replaced by a more appropriate «law enforcement officer».Also, based on the resultsof elaboration of the relevant area of law enforcement practice, a proposal was made to develop improved sub-stantive criteria for identifying elements of inadmissible provocation in the actions of authorized law enforcement officers.Item Поняття, сутність і значення діяльності підрозділів дізнання. Concept, Essence and Significance of the Activity of the Units of Knowledge(2021) Романов, М. Ю.; Romanov, M.Мета публікації –здійснити аналіз історичних, теоретичних і нормативних аспектів, що формують поняття, сутність та значення дізнання як спрощеної форми досудового розслідування. Акцентовано увагу на недостатньо досліджених аспектах теми, значенні відповідного інституту у функціонуванні механізму захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні. Наукова новизнадослідження полягає в тому, що в статті обґрунтовано значення функціонування інституту дізнання, на підставі статистичних даних, висвітленихорганами державної влади, встановлено, що цей інститут виконує основне завдання –щодо розвантаження слідчих підрозділів, а також відновлення порушених прав і свобод людини й громадянина. Проаналізовано напрацювання іноземних дослідників правоохоронних систем світу, а також галузі кримінології, що пов’язують ефективність функціонування державних інституцій з механізмом захисту прав і свобод людини. Визначено, що недоліком у функціонуванні відповідного інституту є брак організаційно-розпорядчих міжвідомчих нормативно-правових актів щодо спрощення ширшого обсягу процедур у досудовому розслідуванні кримінальних проступків, а також удосконалення вже наявних форм взаємодії. Висновки. Проаналізовано історичні, теоретичні та нормативні аспекти, що формують поняття, сутність і значення дізнання як спрощеної форми досудового розслідування. Розглянуто декілька альтернативних позицій вчених, що тлумачать основні категорії, обґрунтовано авторську позицію щодо визначення поняття дізнання, що є порядком дій конкретного уповноваженого суб’єкта. Аргументовано сутність дізнання як форми досудового розслідування та організаційно-аналітичний процес. Консолідовано позиції дослідників як обґрунтування значення досліджуваного інституту у функціонуванні держави загалом і системі кримінального процесу зокрема. Thepurpose, the author of the article, was to analyze the historical, theoretical and regulatory aspects that form the concept, essence and meaning of inquiry as a simplified form of pre-trial investigation. The attention is focused on the previously studied aspects of the relevant topic, attention is focused on the importance of the relevant institution in the functioning of the mechanism for the protection of human and civil rights and freedoms in Ukraine. Thescientific novelty of the researchlies in the fact that the article substantiates the importance of the functioning of the institute of inquiry, on the basis of statistical data illuminated by the state authorities, it is recorded that the relevant institute fulfills its main task –unloading investigative units, as well as ensuring the restoration of violated human and civil rights and freedoms.The significant developments of foreign researchers of the world's law enforcement systems, as well as the field of criminology, are involved, which interconnect the effectiveness of the functioning of state institutions with the mechanism for protecting human rights and freedoms. It was found that the lack of organizational and administrative interdepartmental normative legal acts to simplify an even larger volume of procedures in the pre-trial investigation of criminal offenses, as well as to improve existing forms of interaction, is a shortcoming in the functioning of the relevant institution. Conclusions.The historical, theoretical and normative aspects that form the concept, essence and meaning of inquiry as a simplified form of pre-trial investigation are analyzed. Several alternative points of view of scientists are investigated, they interpret the main categories, reasonably their own, the author's position regarding the definition of the concept of inquiry, which is characterized as the procedure for actions of a specific authorized subject. The essence of inquiry as a form of preliminary investigation and an organizational and analytical process is argued. The proposed positions of researchers regarding the substantiation of the importance of the relevant institution in the functioning of the state in general and the system of criminal procedure in particular are also consolidated.Item Кримінологічна характеристика потерпілих від погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу(2021) Беленок, В. П.Мета статті –на підставі наявної емпіричної бази, а також досліджень учених узагальнити кримінологічні ознаки потерпілих від погроз або насильства щодо працівника правоохоронного органу.У статті використано комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці українських й іноземних учених, положення Кримінального кодексу України, а також практика його застосування. Наукова новизнастатті полягає в тому, що в ній: 1)схарактеризовано потерпілих від злочинів, передбачених ст.345 Кримінального кодексуУкраїни, за ознаками статі, віку, громадянства, сімейного стану, відомостями про взаємини з кримінальним правопорушником, про службу, посаду, обов’язки; 2)визначено категорії правоохоронців, які стають жертвами погроз або насильства; 3)окреслено позитивні й негативні ознаки та риси цих осіб; 4)розроблено класифікацію потерпілих правоохоронців за видом їх поведінки, що передувала кримінально противним посяганням на них у формі погроз або насильства. За результатами здійсненого дослідження сформульовано такі висновки:1)серед правоохоронців, які стали потерпілими від погроз або насильства, переважають особи чоловічої статі молодого віку (від 25-тидо 45 років) з незначнимстажем роботи; 2)злочини, передбачені ст.345 Кримінального кодексуУкраїни, найчастіше вчиняють стосовно поліцейських, значно рідше –щодо працівників інших правоохоронних органів (прикордонної служби, органів й установ виконання покарань, органів державної лісової охорони тощо); 3)найбільшою єкількість жертв серед працівниківпатрульної поліції (рідше потерпілими стають слідчі, оперативні працівники, дільничні офіцери поліції, інспектори сектору ювенальної превенції, працівники інших служб); 4)негативні ознаки та риси потерпілих від злочинів, передбачених ст.345 Кримінального кодексуУкраїни, які переважають на практиці, можна поділити на такі групи: а)негативні риси характеру; б)бракнеобхідного рівня знань, умінь і навичок; в)зневіра в ефективному захисті працівників правоохоронних органів; г)стан (алкогольного сп’яніння або перевтоми); д)регіональний менталітет, світогляд, сформований у певній місцевості; е)низький рівень доходу, життя та матеріального забезпечення; 5)не завжди певні риси характеру правоохоронця, його соціальний статус, демографічні ознаки, інші особливості безпосередньо чи опосередковано пов’язані з учиненням злочину, передбаченого ст.345 Кримінального кодексу України; 6)потерпілих правоохоронців можна умовно об’єднати в такі групи: а)особи, у діях яких наявна суспільно корисна (правомірна, позитивна) поведінка; б)необачні(легковажні); в)особи, які діяли неправомірно; г)особиз асоціальною (аморальною) поведінкою.Item Штучний інтелект як інструмент правової реформи: потенціал, тенденції та перспективи. Artificial Intelligence as a Tool of Legal Reform: Potential, Trends and Prospects(2021) Кривицький, Ю. В.; Kryvytskyi, Yu.Метоюнаукової статті є узагальнення та розвиток теоретичних знань щодо потенціалу, тенденцій і можливих напрямів використання технологій штучного інтелекту як інструментуправової реформи, засобу підвищення ефективності її реалізації. Методологічнуосновунаукового пошуку становить сукупність принципів наукового пізнання (історизм, науковість, усебічність, плюралізм), методологічних підходів (діяльнісний,системний, компаративний, аксіологічний), загальних методів мислення (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення), філософських (діалектичний, метафізичний, герменевтичний, гносеологічний), загальнонаукових (історичний, синергетичний, функціональний, структурний) і конкретно-наукових (формально-юридичний, порівняльно-правовий) методів, застосування яких забезпечило обґрунтованість і вірогідність результатів дослідження природи штучного інтелекту як новітнього інструментарію технології здійснення правової реформи в сучасних умовах. Наукова новизнапублікації полягає в тому, що вперше висві-тленопотенціал технологій штучного інтелекту як важливого інструмента правової реформи, новітнього засобу підвищення ефективності її реалізації завдяки можливості штучного інтелекту приймати раціональні правові рішення, максимально адекватні обставинам правового розвитку, фактично в режимі реального часу, зокрема через розширення горизонтів законодавчої діяльності, удосконалення законодавчого процесу й урізноманітнення законодавчої техніки шляхом діджиталізації (цифровізації) правової інформації; удосконалено характеристику сучасного стану, тенденцій та основних векторів упровадження штучного інтелекту в правову сферу та юридичну практичну діяльність; набули подальшого розвитку наукові уявлення про доктринальні йнормативні підходи до розуміння природи штучного інтелекту, а також дискусійні питання та ймовірні загрози й виклики, пов’язані з правовим регулюванням створення, упровадження та використання технологій штучного інтелекту.Висновкинаукової статті зводяться до таких положень: поширення технологій штучного інтелекту в сучасному світі набирає дедалі більших обертів. Доволі швидко людина не зможе уявити життя без систем штучного інтелекту, що, найімовірніше, можуть стати наймасштабнішим інноваційним проєктом за всю історію людськоїцивілізації. Досі не сформованоєдиногопідходудо розуміння природи штучного інтелекту в технічній сфері, що зумовлює певну невизначеність у правовій, соціальній і морально-етичній галузях. Існує дискусія між різними групами експертів-юристів з приводу правових аспектів розвитку штучного інтелекту, можливого визнання правосуб’єктності роботів зі штучним інтелектом, необхідності розробленнянових механізмів реалізації юридичної відповідальностіта відшкодування шкоди в умовах використання штучного інтелекту. Останнімирокамиінтенсивно з’являються приклади реалізації систем зі штучним інтелектом у різних сферах і сегментах соціальної активності, що здебільшого позитивно вражають своїми результатами. Використання технологій штучного інтелекту в правовій сфері та юридичній практичній діяльності є важливим чинником розвитку правової системи, забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Потенціал технологій штучного інтелекту може сприяти розв’язанню складних, першочергових правових завдань, здійсненню істотних і прогресивних правових перетворень (нововведень у правовій системі, системі права, системі законодавства тощо). Застосування штучного інтелекту під час правової реформи дає змогусуттєво розширити горизонти законодавчої діяльності, удосконалити законодавчий процес й урізноманітнити законодавчу техніку. The purposeof the scientific article is to generalize and develop theoretical knowledge about the potential, trends and possible directions of using artificial intelligence technologies as a tool of legal reform, a means of improving the effectiveness of its implementation. The methodologicalbasis of scientific research is a set of principles of scientific knowledge (historicism, science, comprehensiveness, pluralism), methodological approaches (activity, system, compara-tive, axiological), general methods of thinking (analysis, synthesis, abstraction, generalization), philosophical (dialectical, metaphysical, metaphysical, metaphysical, metaphysical,hermeneutic, epistemological), general scientific (historical, synergetic, functional, structural) and specific scientific (formal-legal, comparative-legal) methods, the application of which provided the validity and reliability of the results of the study of the nature of artificial intelligence as the latest technology for legal reform. The scientific noveltyof the publication is that for the first time the potential of artificial intelligence technologies as an important tool of legal reform, the latest means of improving its implementation due to its ability to make rational legal decisions, most adequate to the circumstances of legal development, in fact in real time. legislative activity, improvement of the legislative process and diversification of legislative techniques through digitaliza-tion of legal information; improved characteristics of the current state, trends and main vectors of the introduction of artifi-cial intelligence in the legal field and legal practice; scientific ideas about doctrinal and normative approaches to under-standing the nature of artificial intelligence, as well as debatable issues and possible threats and challenges related to the legal regulation of the creation, implementation and use of artificial intelligence technologies have been further devel-oped. The conclusionsof the scientific article are reduced to the following provisions, namely: the spread of artificial intelligence technologies in the modern world is gaining momentum. Soon enough, man will not be able to imagine life without artificial intelligence systems, which are likely to become the largest innovation project in the history of earthly civilization. At present, there is no single approach to understanding the nature of artificial intelligence in the technical field, which causes some uncertainty in the legal, social and moral-ethical fields. There is a discussion between different groups of legal experts on the legal aspects of the development of artificial intelligence; possible recognition of the legalpersonality of robots with artificial intelligence; the need to develop new mechanisms for the implementation of legal liability and compensation for damage in the use of artificial intelligence. In recent years, there have been intensive ex-amples of the implementation of artificial intelligence systems in various fields and segments of social activity, which are mostly positive for their results. The use of artificial intelligence technologies in the legal field and legal practice is an important factor in the development of the legal system, ensuring the rights and freedoms of man and citizen. The poten-tial of artificial intelligence technologies can contribute to the solution of complex, priority legal tasks, the implementation of significant and progressive legal transformations (innovations in the legal system, legal system, legal system). The use of artificial intelligence during legal reform allows to significantly expand the horizons of legislative activity, improve the legislative process and diversifylegislative techniques.Item Проблеми охорони здоров’я людини впроєкті Кримінального кодексу України. The Issues of Human Health Care in the Project of Criminal Code of Ukraine(2021) Катеринчук, К. В.; Katerynchuk, K.; Грищенко, А. Л.; Hryshchenko, A.Мета дослідження –висвітлити проблемні питання, пов’язані з кримінально-правовою охороною здоров’я людини,ізапропонувати відповідні зміни до чинного кримінального законодавства України. Задля її досягнення було поставленотакі завдання: проаналізувати проєкт Кримінального кодексу України щодо заподіяння шкоди плоду людини, заподіяння шкоди під час заняття спортом, тяжкої шкоди здоров’ю, страждання, насильства, домашнього насильства; здійснити порівняльну характеристику деяких положень проєкту Кримінального кодексу України з чинним кримінальним законодавством. Методологія.Проблеми охорони здоров’я людини є об’єктом наукових пошуків, які тривають з часу виникнення перших держав, тому вони потребують коректної методології. Вибір методології дослідження має забезпечити системне вивчення сучасних тенденцій нормотворення у сфері кримінально-правової охорони здоров’я людини. З огляду на поставлену мету, специфіку об’єкта й предмета дослідження обрано відповідний методологічний інструментарій, здійснено опрацювання, аналіз й узагальнення результатів дослідження. У процесі аналізу чинного кримінального законодавства та проєкту Кримінального кодексу України застосовано порівняльно-правовий метод, а також спеціальний метод дослідження –метод системного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на підставі аналізу чинного кримінального законодавства та проєкту Кримінального кодексу України обґрунтовано можливість і доцільність удосконалення кримінального законодавства у сфері охорони здоров’я людини. Висновки.Термінологія законодавства України про кримінальну відповідальність має бути точною, відповідати змісту йне містити зайвої деталізації. Зміна певних положень Кримінального кодексу України забезпечили б точну та повну відповідність змісту деякої термінології та її призначення; вичерпний обсяг правового регулювання, ясність і доступність. The purposeof the research is to highlight problematic issues that are connected to criminal and legal protection of human health and offer corresponding changes to current criminal legislation of Ukraine. To achieve this, there were the following tasks set: to analyze the Project of the Criminal Code of Ukraine in the part of (causing harm to human fetus; causing harm during sports activity; serious damage to health; suffering; abuse; domestic violence); to perform comparative analysis of some clauses of the Project of Criminal Code of Ukraine and current criminal legislation. Methodology. The issues of human health protection are the object of continuous scientific researches that have been going on since the moment of the appearance of firstcountries. Therefore, they require correct methodology. The choice of research methodology has to ensure systematic study of modern trends in rulemaking in the sphere of criminal and legal protection of human health. According to the stated objective, specific character of the object and subject of the research, there were chosen specific methodological tools. The study, analysis and generalization of results have been carried out. Thus, during the analysis of current criminal legislation and the Project of the Criminal Code of Ukraine the comparative legal method was applied. The special method of research that was used in the article was the method of system analysis. Scientific noveltyof the research is that, based on the analysis of current criminal legislation and the Project of the Criminal Code of Ukraine, the possibility and advisability of the improvement of the criminal legislation in the sphere of human health protection was justified. Conclusion.The terminology of the Law of Ukraine on criminalliability should be exact, correspond to the contents and avoid unnecessary detail. The change of certain clauses of the Criminal Code of Ukraine would provide exact and total compliance of the meaning of certain terminology with its intended purpose; comprehensive legal regulation, clarity and accessibility.Item Перспективи впровадження зарубіжного досвіду використання ДНК-обліків у практику України. Prospects of Introduction of Foreign Experience of Using DNA Accounting into the Practice of Ukraine(2021) Гусєва, В. О.; Husieva, V.Метадослідження –аналіззарубіжного досвіду використання ДНК-обліків під час розслідування кримінальних правопорушень й обґрунтування можливості тадоцільності його застосування в Україні. Методологія. Для досягнення поставленої мети використано спеціальні методи дослідження, а саме: метод системного аналізу, порівняльно-правовий, системно-структурний і метод прогнозування. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на підставі аналізу міжнародних правових актів, нормативно-правових актів деяких зарубіжних країн, а також наукових праць вітчизняних та іноземних вчених визначено основні дискусійні питання, що стосуються наповнення, функціонування тавикористання обліків генетичних ознак людини в Україні. За результатами аналізу сформульовано пропозиції щодо усунення визначених проблемних питань, а також реформування законодавства в контексті досліджуваного питання. Висновки.Обґрунтовано наукову позицію стосовно того, що ефективним способом розв’язання проблемних питань, пов’язаних із функціонуванням і використанням генетичних обліків людини в Україні є вивчення та впровадження передового іноземного досвіду, адже більшість країн почали формувати обліки ще наприкінці попереднього століття. Доведено, що реформування й удосконалення практики наповнення, функціонування та санкціонованого використання обліків генетичних ознак людини має здійснюватися шляхом прийняття спеціального закону. Акцентовано, що в процесі визначення ДНК-профілів категорій осіб, які підлягають реєстрації в обліку генетичних ознак людини, слід спрямуватиувагуна безвісно відсутніх особах, а також на тих, кого внаслідок наявності психічних розладів чи старечої деменції неодноразово розшукували органи Національної поліції за фактом їх безвісного зникнення. Констатовано,що розробленнята впровадження законопроєкту мають цілком узгоджуватися зі стратегією розвитку правоохоронних органів, а витрати на реалізацію всіх законодавчих ініціативповинні закладатися в державний бюджет відповідного року. The purposeof the study is to evaluate foreign experience in the use of DNA records in the investigation of criminal offenses and to substantiate the possibility and feasibility of its use in Ukraine. Methodology.To achieve this goal, the author used special research methods, namely: the method of system analysis, comparative law, system-structural and forecasting method. The scientific noveltyof the study is that based on the analysis of international legal acts, regulations of some foreign countries, as well as scientific works of domestic and foreign scientists identified the main issues related to the content, functioning and use of human genetic traits in Ukraine. Taking into account the analysis, the author formulated proposals to eliminate certain problematic issues, as well as proposals for reforming the legislation in the context of the research issue. Conclusions.The author substantiates the scientific position that the effective way to solve problems relatedto the functioning and use of human genetic records in Ukraine is to study and implement best foreign practices, as most countries began to form records at the end of the last century. It is proved that the reform and improvement of the practice of filling, functioning and authorized use of records of human genetic traits should be carried out through the adoption of a special law. The author emphasizes that special attention in determining the DNA profiles of categories of persons subject to registration in the registration of human genetic traits should be paid to missing persons, as well as those who due to mental disorders or senile dementia repeatedly searched by the National Police for their disappearance. It was stated that the development and implementation of the bill should be fully consistent with the strategy for the development of law enforcement agencies, and the costs of implementing all legislative initiatives should be included in the state budget of the year.Item Актуальне видання з питань застосування засобів кримінального процесуального доказування вдосудовому розслідуванні. An Up-To-Date Publication on the Application of Means of Criminal Procedural Evidence in Pre-Trial Investigation. An Up-To-Date Publication on the Application of Means of Criminal Procedural Evidence in Pre-Trial Investigation(2021) Чернявський, С.С.; Cherniavskyi, S.; Сергєєва, Д.Б.; Serhieieva, D.Item Порядок проникнення до житла або іншого володіння особи: актуальні проблеми теорії та практики. The Order of Entrance to the House or other Property of a Person: Current Issues of Theory and Practice(2021) Вознюк, А. А.; Vozniuk, A.; Грига, М. А.; Hryha, M.; Дуда, А. В.; Duda, A.Метоюстатті є аналіз проблемних питань кримінального процесуального порядку проникнення до житла чиіншого володіння особи та формування на цій підставі науково обґрунтованих рекомендацій з удосконалення чинного законодавства і практики його застосування. Методологія. У статті використано комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці українських та іноземних учених, положення Кримінального процесуального кодексу України, а також практика його застосування. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній: 1)висвітлено особливості передбачених у Кримінальному процесу-альному кодексіУкраїни порядків проникнення до житла чи іншого володіння особи (за добровільною згодою особи, яка ними володіє чи користується; на підставі ухвали слідчого судді; без ухвали слідчого судді в невідкладних випадках із подальшим отриманням такої ухвали після проникнення до житла чи іншого володіння особи); 2)сформульовано рекомендації щодо їх застосування на практиці, а також визначено напрями вдосконалення. За результатами дослідженнясформульовано комплекс пропозицій, спрямованих на вдосконалення положень КПК України, що регламентують порядки проникнення до житла або іншого володіння особи, і практики їх застосування, зокрема: 1)сформульовано рекомендації щодо одержання та процесуального оформлення добровільної згоди на таке проникнення; 2)встановлено, що проникнення за добровільною згодою можливе під час затримання уповноваженою службовою особою та огляду місця події;3)аргументовано, що визнання протоколу огляду місця події, проведеного за наявності добровільної згоди особи, яка володіє житлом чи іншим володінням, допустимим доказом залежить від результатів тлумачення судом відповідних положень КПК України (така ситуація є сприятливим середовищем для реалізації корупційних практик); 4)визнано необґрунтованою позицію Верховного Суду, відповідно до якої, якщо слідчий суддя видає ухвалу про надання певному слідчому дозволу на проведення обшуку, то обшук має проводити лише цей слідчий, який не має права доручати проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії оперативним працівникам; 5)запропоновано розширити перелік невідкладних випадків для проведення огляду чи обшуку в житлі або іншому володінні особи або ж чітко регламентувати в КПК України можливість проведення огляду чи обшуку в житлі чи іншому володінні особи за наявності добровільної згоди власника чи користувача та без подальшого звернення до суду за одержанням відповідної ухвали; 6)висловлено пропозицію стосовно доповнення КПК України положеннями, які надали б можливістьпроведення не лише огляду та обшуку, а й інших слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи (наприклад, слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи). The purposeof the article is to analyze the problematic issues of the criminal procedure for penetration into hous-ing or other property of a person and the formation on this basis of scientifically sound recommendations for improving existing legislation and practice of its application. Methodology.The article uses a set of scientific methods, namely: terminological, system-structural, formal-logical, comparative-legal. The theoretical basis of the study are the works of Ukrainian and foreign scientists, the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine, as well as the practice of its application. The scientific noveltyof the article is that it: 1) reveals the features of the CPC of Ukraine procedures for penetration into housing or other property of a person (with the voluntary consent of the person who owns or uses them, based on the decision of the investigating judge; urgent cases with the subsequent receipt of such decision after penetra-tion into housing or other possession of the person); 2) recommendations for their application in practice are formulated, as well as areas for improvement are identified. Conclusions.According to the results of the study, a number of pro-posals aimed at improving the provisions of the CPC of Ukraine governing the procedures for penetration into housing or other property of a person, and the practice of their application, in particular: 1) formulated recommendations for obtain-ing and procedural registration of voluntary consent tosuch penetration; 2) it is established that intrusion with voluntary consent is possible during the detention by an authorized official and inspection of the scene; 3) it is argued that today the recognition of the protocol of the scene, conducted with the voluntary consent of the person who owns housing or other property, admissible evidence depends on the results of the court’s interpretation of the relevant provisions of the CPC of Ukraine (this situation is a favorable environment for corruption); 4) the position of the Supreme Court is recog-nized as unfounded, according to which if the investigating judge issues a decision to grant a certain investigative permit to conduct a search, the search should be conducted only by the investigator, who has no right to entrust this investiga-tive (search) action to operatives; 5) it is proposed to expand the list of urgent cases for inspection or search of housing or other property of a person or clearly regulate in the CPC of Ukraine the possibility of inspection or search of housing or other property of a person with the voluntary consent of the owner or user and without further appeal to the court. obtain-ing an appropriate resolution; 6) a proposal was made to supplement the CPC of Ukraine with provisions that would allow not only inspection and search, but also other investigative (search) actions in a person’s home or other property (for example, an investigative experiment in a person’s home or other property).Item Удосконалення механізму відповідальності за вчинення корупційного правопорушення. Improving the Mechanism of Liability for Committing Corruption Offenses(2021) Рогатюк, І.В.; Rohatiuk, I.; Комашко, В.В.; Komashko, V.У статті викладено пропозиції щодо напрямів правового та процесуального врегулювання проблеми кримінально-правової відповідальності за вчинення злочинів корупційної спрямованості з огляду на необхідність попередження дискримінаціїза ознакою вчиненого суспільнонебезпечного діяння та гарантії конституційних прав і свобод особи. Зміни законодавства щодо відповідальності за корупційні злочини засвідчили намагання законодавчої влади в певнийспосібпротидіяти такому явищу, як корупція. Це, безперечно, Закон України від 14 жовтня 2014 року No1698-VII, відповідно до якого з метою посилення заходівпротидії корупційним злочинамвнесено такі зміни до Кримінального кодексу України, що обмежують можливість застосування звільнення від кримінальної відповідальності, призначення м’якшого покарання, звільнення від покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м’яким до осіб, які вчинили корупційні злочини,тощо. Однак питання,чи досягнуввін своєї мети через шістьроків дії, на нашу думку, залишається риторичним. Метою статті є вдосконалення особливостей притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень в Україні та, завдяки цьому, поліпшення стану профілактики таких злочинів. Методологія. Для досягнення поставленої мети застосовано формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий і статистичний методи. Наукова новизна. Проаналізувавши положення законодавства та судової практики, запропоновано поряд із чинним порядком відповідальності та покарання за корупційні злочини передбачити фінансову відповідальність і покарання, завдяки чому вчинювати злочин стане економічно невигідно. Пропозиції висунуто з огляду насудовупрактикуЄвропейського суду з прав людини. Висновки. Встановлено конкретний результат, який отримаєдержава від такихпропозицій: поновлення інтересів держави, поповнення державного бюджету йзниження навантаження на пенітенціарну систему. The article contains proposals on the directions of legal and procedural settlement of the problem of criminal liability for corruption offenses, given the need to prevent discrimination on the basis of a socially dangerous act and guarantee the constitutional rights of individual freedoms. Changes in the legislation on liability for corruption crimes have shown the efforts of the legislative branch to somehow counteract such a phenomenon as corruption. This is undoubtedly the Law of Ukraine No 1698-VII of 14.10.2014, which introduced such amendments to the Criminal Code of Ukraine in order to strengthen measures to combat corruption, limiting the possibility of exemption from criminal liability, milder punishment, release from punishment, replacement the unserved part of the sentence is more lenient for persons who have committed corruption crimes, etc. However, whether it has achieved its goal in 6 years, in our opinion, remains a rhetorical question. The purposeof the article is to improve the features of criminal prosecution for committing corruption offenses in Ukraine and thus improve the prevention of such crimes. Methodology.To achieve this goal, the formal-logical method, system-structural, comparative-legal, and statistical methods are used. Scientific novelty.By analyzing the provisions of law and judicial practice, it is proposed, along with the current procedure of liability and punishment for corruptioncrimes, to provide financial responsibility and punishment due to which the crime will be committed economically unprofitable. And all these proposals are put forward in view of and taking into account the case law of the European Court of Human Rights. Conclusions.The concrete result which the state will receive from the offered offers is established. And this is respectively the renewal of the interests of the state, replenishment of the state budget and reducing the burden on the penitentiary system.Item «Гендерна рівність» звучить як утопія? Does «Gender Equality» Sound Like a Utopia?(2021) Словська, І. Є.; Slovska, I.Досліджено ситуацію, пов’язану з гендерною рівністю в Україні. Визначено причини невідповідності формальної та реальної ситуації щодо гендерної рівності, запропоновано можливі напрями покращення нормативного регулювання та його виконання. Детально схарактеризовано гендерні стереотипи й гендерні установки, що побутують в українському суспільстві. Акцентовано, що вони поступово зазнають трансформації під впливом активного впровадження фемінітивів.Проаналізованопроблематику гендерної рівності у сферах національної безпеки й оборони, економічної діяльності. Мета статті –з’ясувати особливості ідеології гендерної рівності в Україні та роль держави й членів суспільства у формуванні нового, справедливого ставлення до жінок.Методологію дослідження формують діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнаннясуспільних явищ, а також загальнонаукові методи формальної логіки (дедукції, індукції, аналогії, аналізу, синтезу, абстрагування й конкретизації, моделювання), спеціальні методи юридичної науки (пошуку й обробки, моніторингу). Наукова новизна. У публікаціїотримала подальший науковий розвиток доктрина прав жінок у сучасному суспільстві й державі; систематизовано теоретичний матеріал із проблематики гендерної рівності в українському суспільстві (причини та наслідки наявної гендерної ідеології); засвідчено необхідність формування нової ідеології гендерної рівності. Висновки.Держава здійснює потужний вплив на усвідомлення жінкою свого призначення в житті, її ролі в державі й суспільстві. Проте фактичне впровадження принципів гендерної рівності, а також реалізація «позитивних дій», спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків, безпосередньо залежить від активності носіїв прав. The author examines the situation with gender equality in Ukraine. Studies the reasons for the discrepancy between the formal and real situation regarding gender equality, propose the possible ways to improve regulation and its imple-mentation. Describes in detail gender stereotypes and gender attitudes that exist in Ukrainian society. Emphasizes that they are gradually undergoing transformations under the influence of the active introduction of femininities. The author pays special attention to the issues of gender equality in the spheres of national security and defense, economic activity. The purposeof the article is to find out the peculiarities of the ideology of gender equality in Ukraine and the role of the state and the members of society in the formation of a new, fair attitude to women. The researchmethodologyis formed by the dialectical-materialist method of scientific knowledge of social phenomena, as well as general scientific methods of formal logic (deduction, induction, analogy, analysis, synthesis, abstraction and concretization, modeling), special methods of legal science (search and processing, monitoring). Scientific novelty –the doctrine of women’s rights in modern society and the state has received further scientific development; improved theoretical material on the issue of gender equality in Ukrainian society (causes and consequences of the existing gender ideology); the need to form a new ideology of gender equality is emphasized. Conclusions.The state has a powerful influence on a woman’s understand-ing of her purpose in life, role in the state and society. However, the actual implementation of the principles of gender equality, as well as the implementation of so-called «positive actions» aimed at eliminating the imbalance between the capabilities of women and men, largely depends on the activity of the right holders themselves.