НАУКОВІ СТАТТІ
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing НАУКОВІ СТАТТІ by Author "Василенко Олена Вікторівна"
Now showing 1 - 7 of 7
Results Per Page
Sort Options
Item Development of law enforcers’ communication skills in тhe USA. Розвиток комунікативних навичок правоохоронців у США(2022) Vasylenko Olena Viktorivna; Василенко Олена ВікторівнаBased on the study of the experience of training law enforcement officers in the United States, there has been stressed in the article on the need to improve the police training considering development of communicative and interpersonal skills. These skills as well as creative thinking, problem-solving and decision-making skills are among the most needed for the professional efficiency of every law enforcement officer. The author considers that a new law enforcement agency serving the social needs and protecting the rights of citizens requires modern approaches to the police training. So, as the community-oriented policing is an important aspect of law enforcement work, police training academies should train their officers to interact effectively with public. Coming from the USA research outcomes, the core interpersonal competencies for law enforcement officers are identified as following: ability to use good judgment and to problem solve; capacity for empathy and compassion; capacity for multi-tasking; ability to demonstrate courage and to take responsibility; ability to be resourceful and show initiative; demonstrating assertiveness; possess and demonstrate integrity; capacity for engaging in teamwork and ability to collaborate. The contemporary methodologies like problem-based learning, communications-based instructions, and practical scenario training providing development of law enforcers’ communicative and interpersonal skills are analyzed in the article. Within training programs these methods integrate many of the educational results such as: thinking critically with the ability to analyze complex problems; locate, assess, and utilize significant educational resources; display outstanding skills related to written and oral communications; and develop into life-long learners by using their intellectual and content knowledge. The author says that the experience of the USA police training according to the mentioned sphere can be crucially useful for the police reform process in Ukraine. Стаття присвячена вивченню досвіду професійної підготовки працівників правоохоронних органів в США, зокрема щодо розвитку їх комунікативних навичок і навичок міжособистісного спілкування. Ці навички разом з формуванням творчого мислення, навичками вирішення проблем і прийняття рішень вважаються одними з найбільш необхідних для професійної ефективності кожного співробітника правоохоронних органів. Автор вважає, що реформування правоохоронних органів, які служать захисту суспільних потреб та прав громадян, вимагає сучасних підходів до навчання поліції. Отже, оскільки громадсько-орієнтована діяльність поліції є важливим аспектом роботи правоохоронних органів, навчальні поліцейські академії повинні навчати правоохоронців навичкам ефективної взаємодії з громадськістю. Виходячи з результатів досліджень США, основні компетенції міжособистісного спілкування правоохоронців визначаються як: здатність приймати розумні рішення та вирішувати проблеми; здатність до емпатії та співчуття; здатність до багатозадачної діяльності; вміння виявляти сміливість і брати на себе відповідальність; вміння проявляти винахідливість та ініціативу; чесність; здатність долучатися до командної роботи і співпрацювати тощо. У статті проаналізовано сучасні методи навчання (проблемне, комунікативне, навчання на основі практичних сценаріїв та ін.), використання яких сприятиме розвитку комунікативних та навичок міжособистісного спілкування правоохоронців. В межах навчальних програм ці методи інтегрують численні освітні результати, такі як: критичне мислення зі здатністю аналізувати складні проблеми; визначати, оцінювати та використовувати значущі освітні ресурси; проявляти навички, пов’язані з письмовою та усною комунікацією; вміння розвиватися протягом усього життя, використовуючи інтелектуальні та змістові знання. Автор зазначає, що досвід підготовки поліцейських у США щодо комунікативних навичок і компетенцій міжособистісного спілкування може бути корисним для процесу реформування правоохоронних органів в Україні.Item Development of soft skills in the system of adult education. Розвиток «гнучких» навичок у системі освіти дорослих(2018) Vasylenko Olena Viktorivna; Василенко Олена ВікторівнаThe article deals with soft skills that nowadays are centrally important for human capital development and workforce success and the demand for which has significantly increased over last years. The definition of soft skills as a broad set of skills, competencies, behaviors, attitudes, and personal qualities that enable people to effectively navigate their environment, work well with others, perform well, and achieve their goals with complementing hard skills is presented. The author analyzes the diverse investigators’ classifications of structure and components of soft skills. There have been distinguished some constituents of soft skills such as social skills; communication; and higher-order thinking skills (including problem solving, critical thinking, and decision-making); supported by the intrapersonal skills of self-control and positive self-concept. As preparing students with technical or academic skills alone will not be enough for them to achieve success and well-being, education systems need to prepare students for their future career and life challenges by means of improving their soft skills. The effectiveness of soft skills acquiring is found to largely depend on the quality of the intervention programme. У статті розглядаються «гнучкі» навички, які мають важливе значення для розвитку людського капіталу та успішності робочої сили, і потреба у яких значно збільшилася за останні роки. У статті «гнучкі» навички визначаються як широкий набір навичок, компетенцій, поведінки, ставлення та особистих якостей, що дають змогу дорослим ефективно існувати у навколишньому середовищі, працювати разом з іншими та досягти своїх цілей, і доповнюють академічні і професійні навички. Автор аналізує класифікації «гнучких» навичок різних авторів. Виділено компоненти «гнучких» навичок, такі як: соціальні навички; навички спілкування і мислення (вирішення проблем, критичне мислення та прийняття рішень); а також навички самоконтролю та позитивної самооцінки. Оскільки навчання молоді і дорослих лише професійним чи академічним навичкам є недостатнім для досягнення успіху та добробуту в житті і кар’єрі, система освіти має готувати студентів до майбутніх кар'єрних та життєвих викликів шляхом покращення їх «гнучких» навичок. Зазначається, що ефективність набуття «гнучких» навичок залежить від якості навчальних програм.Item Global trends of adult education in the UNESCO’S documents. Світові тенденції розвитку освіти дорослих в документах ЮНЕСКО(2019) Vasylenko Olena Viktorivna; Василенко Олена ВікторівнаThe article is devoted to the problem of global trends and directions of development in adult learning and education that are considered in UNESCO’s documents. It is noted that UNESCO, as a specialized agency of the United Nations, promotes international cooperation in education, science and culture, its priorities include the achievement of quality education for all and lifelong learning, as well as the creation of an inclusive knowledge-based society through information and communication. The author summarizes that UNESCO as a world international organization has a crucial significance in promoting and developing adult learning and education through adopting a number of documents, concepts and reports that define mainstream trends and development directions. The latest may be referred to the following: replacement the concept of Development of Adult Education with the Adult Learning and Education, widening by this way sphere of its implementation; defining three core learning domains in the field of ALE as: literacy and basic skills; continuing education and professional development; liberal and community education (active citizenship skills); confirming the paradigm of traditional distinction between three basic categories of learning activity: formal, non-formal and informal learning; noting, however, that there should be a distinction between purposeful informal learning and random informal learning. It is noted in the article that the efforts of numerous UNESCO organizations are focused on specific areas that need improvement, such as: giving everyone a fair chance at education so that everyone has equal access to adult education; a significant increase in participation in adult learning and education in order to achieve equal progress in adult education and learning in different countries, etc. Стаття присвячена аналізу світових тенденцій та напрямів розвитку навчання та освіти дорослих, які розглянуті в документах ЮНЕСКО. Зазначається, що ЮНЕСКО, як спеціалізована установа ООН, сприяє міжнародному співробітництву в освіті, науці та культурі, його пріоритети включають досягнення якісної освіти для всіх та навчання протягом усього життя, а також створення інклюзивного суспільства знань на основі інформації та комунікації. Навчання та освіта дорослих, згідно документів ЮНЕСКО, має вирішальну роль у досягненні Цілей розвитку тисячоліття, вирішенні складних викликів, що стоять перед освітою, з огляду на зростання нерівності, демографічні та кліматичні зміни, які відбуваються в світі. Навчання та освіта дорослих збільшують соціальну згуртованість, інтеграцію та залученість, підвищують соціальний капітал та покращують участь громадян у соціальній та громадській діяльності. Автор зазначає, що ЮНЕСКО як світова міжнародна організація має вирішальне значення у просуванні та розвитку навчання та освіти дорослих шляхом прийняття низки документів, концепцій та звітів, що визначають основні тенденції та напрями її розвитку. До останніх відноситься: заміна концепції розвитку освіти дорослих концепцією навчання та освіти дорослих з метою розширення сфери її впровадження; визначення трьох основних напрямів навчання в галузі освіти і навчання дорослих таких як: грамотність та базові навички; неперервна освіта та професійний розвиток (професійні навички); ліберальна, популярна та громадська освіта (навички активного громадянства); підтвердження парадигми традиційного розмежування трьох основних категорій навчальної діяльності: формального, неформального та неформального навчання, зазначаючи, при тому, що слід розрізняти цілеспрямоване інформальне навчання та випадкове інформальне навчання. Зазначається, що зусилля численних організацій ЮНЕСКО спрямовані на певні напрямки, які потребують вдосконалення, такі як: надання кожному справедливого шансу на освіту, щоб кожен мав однакову можливість доступу та отримання освіти для дорослих; значне збільшення участі у навчанні та освіті для дорослих з тим, щоб досягти рівномірного прогресу в участі в освіті і навчанні дорослих в різних країнах тощо.Item Intercultural competence: concepts, structure, principles аnd methods оf development. Міжкультурна компетентність: поняття, структура, принципи та методи розвитку(2022) Vasylenko Olena Viktorivna; Василенко Олена ВікторівнаThe article deals with the issues of intercultural competence: concepts, structure, principles and methods of development. It reveals the definition of the concept of intercultural communication and reviews international approaches to defining multicultural competence and its components in modern pedagogy. The intercultural communication competence is considered as the ability to communicate effectively and appropriately in various cultural contexts that has numerous components that include motivation, self- and other knowledge, and tolerance for uncertainty. It is noted that effective intercultural communication is essential to preventing and resolving conflict, building networks, and creating a satisfactory work environment for everyone involved. The aim of the article is to clarify the factors influencing the level of mastering these skills. Also there was distinguished the categories of culture needed to be taken into account while conducting intercultural communication and practicing these skills, namely: context, individualism, formality, communication style, and time orientation. The author tries to find the answer to the question how can workplace intercultural competence be improved, enabling individuals and organizations to overcome intercultural communication barriers and achieve their goals within this global virtual space. There was provided some communication tactics and tips to promote effective communication in a culturally diverse environment: to keep an open mind; to have at least some knowledge of people’s cultural backgrounds; to practice active listening; to watch your nonverbal communication; to maintain a personal touch, etc. Intercultural communication requires an understanding that different cultures have different values, beliefs, behaviors, customs, attitudes, social mores, and thought patterns, thus, good intercultural communication skills require a willingness to accept differences these and adapt to them. У статті розглядаються питання міжкультурної компетентності: поняття, структура, принципи та методи розвитку. Розкривається поняття міжкультурної комунікації та розглядаються міжнародні підходи до визначення полікультурної компетентності та її складових у сучасній педагогіці. Міжкультурна комунікативна компетентність розглядається як здатність ефективно спілкуватися в різних культурних контекстах, яка має численні компоненти, що включають мотивацію, знання про себе та інших, толерантність до незнайомого тощо. Зазначено, що ефективне міжкультурне спілкування має важливе значення для запобігання та вирішення конфліктів в організації, побудови мереж і створення задовільного робочого середовища для всіх його учасників Метою статті є з’ясування факторів, що впливають на рівень оволодіння навичками міжкультурної комунікації. Також було проаналізовано категорії культури, які слід ураховувати при здійсненні міжкультурної комунікації та формуванні цих навичок, а саме: контекст, індивідуалізм, формальність, стиль спілкування та орієнтація в часі. У статті вирішується питання, як можна покращити міжкультурну комунікативну компетентність на робочому місці, дозволяючи людям та організаціям долати міжкультурні комунікативні бар’єри та досягати своїх цілей у глобальному просторі. Пропонуються комунікативні тактики і поради щодо сприяння ефективній комунікації в культурно різноманітному середовищі: дотримуватись відкритих поглядів; мати певні знання про культуру інших людей; практикувати активне слухання; стежити за своїм невербальним спілкуванням; підтримувати особистий контакт. Міжкультурна комунікація вимагає розуміння того, що різні культури мають різні цінності, вірування, поведінку, соціальні звичаї та моделі мислення, отже, розвинуті навички міжкультурного спілкування передбачають готовність приймати ці відмінності та адаптуватися до них.Item Religious education of inmates in correctional institutions. Релігійна освіта ув’язнених у виправних закладах(2020) Vasylenko Olena Viktorivna; Василенко Олена ВікторівнаThe article is devoted to the problem of religious education that may be of great importance to rehabilitate and reform the offender or prisoner. As the problem of crime is one of growing importance, every means available should be used to reform and train the prisoner so that when he leaves the penitentiary he will go out and become a useful member of society. The various reasons for inmate religious involvement are investigated, such as many psychological and emotional benefits, improving their own self-concept, use religion to help change their behavior or to gain physical protection, to meet other inmates or volunteers of the opposite sex. It is proved that inmates can acquire a number of positive characteristics from the practice of religion in prison, because serious religious involvement promotes self-discipline, self-introspection, and concern for others, psychological peace of mind, positive self-concept and improvements in self-control and intellectual abilities. According to the law of many countries, correctional institutions must provide inmates with legal rights concerning the practice of religion and attending religious services, but considering security of the institution. The programs aimed at the successful reintegration of inmates into the community need the assistance of religious personnel to find employment and promote positive family relationships. There has been considered that the prison chaplain has greater potential opportunities in helping to rehabilitate the prisoner, he has shown the most interest in criminals and has been motivated by a religious spirit or a welfare mission. The article analyzes characteristics that the modern prison chaplain must use; he should be extreme tactful, frank, honest, and truthful, careful to keep his promises, sympathetic, must know something about the social sciences and should be a man of strong and attractive personality. The chaplain’s duties and obligations are analyzed. One of the aims of a chaplain is to analyze the inmates' religious and social background, diagnose their deficiencies, and plan for their future. It is noted that whatever the changes in corrections and larger society, because of the historical and legal foundation of religion in corrections it will continue to be an active part of prison life and inmates’ rehabilitation. Стаття присвячена питанням релігійної освіти ув’язнених у виправних закладах, що має велике значення для їх реабілітації. Оскільки проблема злочинності дедалі зростає, слід використовувати всі можливі засоби для трансформації ув’язненого, щоб, виходячи з місць позбавлення волі, він став корисним членом суспільства. У статті досліджуються причини залучення до релігії ув'язнених, такі як психологічні та емоційні переваги, вдосконалення власної Я-концепції, можливість змінити свою поведінку або отримати фізичний захист з допомогою релігії, познайомитися з іншими ув'язненими або волонтерами тощо. Доведено, що ув'язнені можуть набути позитивних характеристик, долучаючись до релігійної практики у в'язниці, оскільки релігійні вірування сприяють самодисципліні, самоаналізу та турботі про інших, психологічному спокою, позитивній само-концепції, вдосконаленню самоконтролю та інтелектуальних здібностей. Наголошується що відповідно до законодавств всіх розвинених країн, виправні установи повинні забезпечувати ув'язнених законними правами щодо сповідування релігії та можливість відвідувати різні конфесійні служби, але з урахуванням правил безпеки установи. Програми, спрямовані на успішну реінтеграцію ув'язнених у суспільство, потребують допомоги з боку релігійного персоналу. Вважається, що тюремний капелан має найбільші потенційні можливості для реабілітації ув’язнених, виявляв найбільший інтерес до в’язнів і мотивований релігійним духом або місією доброчинності. У статті проаналізовано характеристики, якими має володіти сучасний тюремний капелан: бути тактовним, відвертим, чесним і правдивим, обережним в обіцянках і їх виконанні, співчутливим, володіти знанням соціальних наук, і бути сильною та привабливою особистістю. Аналізуються обов'язки і завдання релігійної практики тюремного капелана, зокрема аналіз релігійної та соціальної історії ув'язнених, діагностика їх недоліків та планування їх майбутньої реабілітації. Зазначається, що при будь-яких змінах у виправних закладах і всьому суспільстві, у зв’язку з історичною та правовою основою релігії, вона залишиться активною частиною життя в'язниць та реабілітації ув’язнених.Item The third age universities in the context of active aging concept. Університети третього віку в контексті концепції активного старіння(2023) Vasylenko Olena Viktorivna; Василенко Олена ВікторівнаThe article deals with the problem of the development of the Third Age Universities (U3As) system as realization of the lifelong learning strategy in the rapid aging world. The U3As are spreading widely around the world, and has a huge perspective and demand in Ukraine, considering that, according to a WHO study, Ukraine ranks first in the world in the prevalence of depression among people including seniors. It is noted that creating of the Third Age Universities is based on the concept of active ageing that is helping people stay in charge of their own lives for as long as possible as they age and, where possible, to contribute to the economy and society; it is the process of optimizing opportunities for health, participation and security for the elderly. «Active» means continuing participation in social, economic, cultural, spiritual and civic affairs, not just physically activeness or participation in the labour force. The article outlines that the U3As are important to eliminate loneliness prevent isolation and falling into a depression for the elderly, to improve their quality of life. The latest includes socio-economic side that is primarily the material conditions of life, standards of health and social services, participating in cultural and social life of the community (museums, universities, libraries, and sports) and educational opportunities; the second side is psychological conceptualization of quality of life that is some individual view to satisfaction or dissatisfaction with life. The author analyses the dominant U3A models adopted, the French and British approaches. The original French model required U3As to be associated with traditional university systems; in contrast the British model is largely of a self-help kind with little or no support from external sources. Analysis of the world practice has shown that the development of U3As depends largely on governments and public institutions at the national, regional and local levels ensuring the sustainability of the U3As. This work has three dimensions that have proved their effective results: the law and regulations for elderly education, financial injection for elderly education from the government, implementation of the efficient management and coordination means. Стаття присвячена проблемі розвитку університетів третього віку (У3В) як реалізації стратегії навчання впродовж життя з урахуванням швидкого старіння населення. У3В поширилися по всьому світу, мають значну роль і попит в Україні, оскільки, згідно з дослідженням ВООЗ, Україна посідає перше місце в світі за поширеністю депресії, зокрема серед людей похилого віку. Зазначається, що створення університетів третього віку базується на концепції активного старіння, яка забезпечує процес оптимізації можливостей для здоров’я та безпеки літніх людей, допомагає людям старшого віку залишатися відповідальними за своє життя як найдовше і робити посильний внесок в економіку та суспільство. «Активний» означає постійну участь у соціальних, економічних, культурних, духовних і громадських справах, а не лише фізичну активність чи професійну задіяність. У статті наголошується, що У3В важливі для усунення самотності, запобігання ізоляції та депресії літніх людей, для покращення якості їх життя. Останнє включає соціально-економічний фактор, що полягає у матеріальних умовах життя, стандартах медичних і соціальних послуг, участі в культурному та соціальному житті громади (музеї, університети, бібліотеки та спорт) та освітніх можливостях; з іншого боку, це психологічна концептуалізація якості життя, індивідуальний погляд на задоволеність чи незадоволеність життям. Автор аналізує домінуючі у світі моделі університетів третього віку – французьку та британську. Відповідно до французького підходу, У3В пов’язані з традиційними системами університетів і коледжів; водночас британська модель передбачає самодопомогу та взаємонавчання з незначною підтримкою або без неї з боку зовнішніх джерел. Аналіз світової практики засвідчив, що розвиток У3В залежить від залучення урядових і громадських інституцій на національному, регіональному та місцевому рівнях до розвитку університетів третього віку. Така робота у трьох напрямках довела ефективність результатів системи У3В, а саме: законодавчі та нормативні акти щодо освіти літніх людей; фінансова допомога з боку урядових та інших організацій; упровадження дієвого управління та координації.Item Моніторинг розвитку навчання і освіти дорослих у глобальному вимірі. Monitoring of adult learning and education development in the global dimension(2021) Василенко Олена Вікторівна; Vasylenko Olena ViktorivnaОглядова стаття присвячена проблемі дослідження й аналізу стану і розвитку навчання та освіти дорослих (НОД) в світі, які здійснюються міжнародними організаціями, зокрема з допомогою Всесвітнього моніторингу розвитку навчання та освіти дорослих, що проводиться Інститутом навчання впродовж життя ЮНЕСКО. Розглянуто сфери і напрями, які вивчаються у глобальному масштабі, та яким чином зібраний позитивний досвід країн-членів ЮНЕСКО сприятиме подальшому прогресу навчання та освіти дорослих. Рішення регулярно збирати і надавати змістовні інформаційні та аналітичні ресурси щодо розвитку навчання та освіти дорослих, приділяючи особливу увагу проблемі участі в їх окремих видах, було затверджено у «Беленських рамках дій», прийнятих державами-членами ЮНЕСКО у 2009 р. На основі поданих країнами звітів досліджуються існуючі моделі участі, приклади ефективних і неефективних практик у підвищенні рівня загальної участі в НОД і, зокрема, в охопленні найбільш вразливих і малозабезпечених груп населення. Результати дослідження стану НОД на глобальному рівні відображені у серії «Всесвітніх доповідей про навчання та освіту дорослих». Показано, що глобальний моніторинг є інструментом підведення підсумків поточних змін і аналізу даних, що відображають прогрес, досягнутий в навчанні та освіті дорослих у п'яти сферах: політика; управління; фінансування; якість; участь, інклюзивність і рівність. Наголошується, що при тому, що НОД може сприяти сталому розвитку, більш здоровому суспільству, кращому працевлаштуванню та більш активній громадянській позиції, аналіз даних моніторингу свідчить про нерівномірність участі та відсутність адекватного прогресу у цій сфері, недостатність фінансування, а також недостатність використання потенціалу навчання та освіти дорослих. Всесвітній моніторинг стану навчання та освіти дорослих покликаний привернути увагу всіх країн до важливості мобілізації зусиль і ресурсів для розвитку цієї сфери, що, в свою чергу, дозволить реалізувати 17 Цілей сталого розвитку тисячоліття. The review article is devoted to the problem of research and analysis of the state and development of adult learning and education (ALE) in the world that are conducted by international organizations, namely the Global Monitoring of Adult Learning and Education by the UNESCO Institute for Lifelong Learning. The areas and directions of monitoring that are being studied on a global level are considered in the article, and how the positive experience of the UNESCO member countries will contribute to further progress in the adult learning and education. The decision to regularly collect and provide essential information and analytical resources on the development of adult learning and education, focusing on the issues of participation in individual species, was approved in the "Belen Framework for Action" adopted by the UNESCO member states in 2009. On the basis of country reports there are explored the existing models of participation, examples of effective and ineffective practices in increasing overall participation in ALE, and, in particular, in reaching the most vulnerable and low-income groups. The results of the study of the ALE state at the global level are reflected in the series of "Global Reports on Adult Learning and Education". It has been shown that the global monitoring is a tool for summarizing current changes and analyzing data that reflect the progress made in adult learning and education in five areas: policy; management; financing; quality; participation, inclusiveness and equality. While ALE can contribute to sustainable development, a healthier society, better employment and a more active citizenship, the analysis of monitoring data shows inequality of participation and lack of adequate progress in this sphere, lack of funding and lack of capacity for adult learning and education. The global monitoring of the state of adult learning and education is designed to draw the attention of all countries to the importance of mobilizing efforts and resources for the development of this field, which, in turn, will help to achieve the 17 Millennium Development Goals.