Рябченко, Катерина СергіївнаRiabchenko, Kateryna2021-09-082021-09-082021-09http://elar.naiau.kiev.ua/jspui/handle/123456789/19551Дисертація є комплексним дослідженням питань визначення та регулювання обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх. На підставі здійсненого дослідження констатовано недостатність доктринального опрацювання аналізованого питання. Визначено методологічні засади дослідження предмету доказування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх. Розглянуто історичні передумови та джерела обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх у кримінальному процесі України. Проаналізовано міжнародні стандарти здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх. Доведено, що предмет доказування виражається через певний порядок досудового розслідування та особливості обставин, що підлягають доказуванню у всіх провадженнях, де підозрюваний (обвинувачений) є неповнолітньою особою. Загальність є не цілковитою, оскільки відповідні положення застосовуються лише до певного виду кримінальних проваджень, а не до індивідуального випадку вчинення кримінального правопорушення. Аргументовано, що до особливостей предмета доказування у провадженнях щодо неповнолітнього відносяться ознаки, що обумовлені неповноліттям особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Ознаки закріплені як у кримінальному так й у кримінально процесуальному законодавстві, що вказує в першу чергу не на спеціальний предмет доказування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх, а на його особливість. Визначено, що до переліку інших соціально-психологічних рис особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру слідчий, дізнавач, прокурор, суддя в залежності від обставин провадження та інформації про неповнолітнього збирають характеризуючи відомості особи неповнолітнього. До переліку соціально-психологічних рис особи відносяться: темперамент, рівень загального розвитку, інтереси, ціннісні орієнтири неповнолітнього, які впливають на прийняття рішення суддею щодо призначення міри покарання чи заходу виховного характеру. Науково доведено, що в основі поняття меж доказування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх, разом із предметом доказування є норми матеріального, процесуального закону та конкретні обставини. Визначення меж доказування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх полягає: у повноті встановлення обставин події, що свідчить про цілеспрямоване з’ясування реальної дійсності у кримінальному провадженні; правильної кваліфікації кримінального правопорушення, що передбачає об’єктивне визначення винуватості особи; індивідуалізації, законності, обґрунтованості та вмотивованості покарання. Обґрунтовано, що збирання та перевірка доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій щодо неповнолітніх вимагає особливого підходу з урахуванням вразливого стану, соціальної незрілості та ризику порушення прав і свобод неповнолітніх. Під час розслідування кримінальних правопорушень щодо неповнолітніх, або за їх участю, актуалізується необхідність закріплення наявних, а також отримання нових доказів шляхом проведення: допитів, обшуків, пред’явлення для впізнання, слідчого експерименту, судової експертизи та інших слідчих (розшукових) дій. Визнано перспективною практику використання під час допиту неповнолітнього «зелених кімнат», оскільки навколишня обстановка для підлітка під час проведення процесуальних дій має надзвичайно важливе значення та сприяє налагодженню контакту з дитиною. Доведено, що кримінальними процесуальними гарантіями неповнолітнього підозрюваного та його захисника, під час проведення НСРД на досудовому розслідуванні є: надання права звертатися до слідчого судді з клопотанням про проведення НСРД; законодавчого визначення обов’язку слідчого судді відібрання у вказаних осіб ініціаторів проведення НСРД -розписки про нерозголошення факту їх проведення; регламентація у КПК України обов’язку слідчого судді щодо прийняття рішення про ознайомлення ініціаторів з результатами відповідних НСРД. З урахуванням отриманих висновків, визначено, що сторона захисту, у тому числі неповнолітній, окрім способів збирання доказів, визначених ч. 2 ст. 93 КПК України, згідно норм кримінального процесуального закону мають можливість їх одержання на території іноземної держави внаслідок здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Визначено межі активності сторін кримінального провадження під час вирішення питання про обрання щодо неповнолітнього підозрюваного відповідного запобіжного заходу. Окреслено окремі процедурні питання оперування доказами в ході досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх у разі укладення угоди про примирення та угоди про визнання винуватості. The dissertation is a comprehensive study of the definition and regulation of circumstances to be established in criminal proceedings against minors. On the basis of the carried-out research the imperfection of a condition of doctrinal processing of the analyzed question is established. Methodological bases of research of a subject of proof in criminal proceedings concerning the minor are defined. The historical preconditions and sources of circumstances to be established in criminal proceedings against minors in the criminal process of Ukraine are considered. International standards for criminal proceedings against a minor are summarized.uk-UAдоказування у кримінальному провадженніпредмет доказуваннямежі доказуванняспособи доказуваннянеповнолітнійміжнародні стандартиevidence in criminal proceedingssubject of prooflimits of proofmethods of proofminorinternational standardsBook