Sebastiana Leonita NugrohoСебастіана Леоніта НугрохоIstislamІстисламNovitasari DianНовітасарі Діан2024-10-222024-10-222024https://elar.naiau.kiev.ua/handle/123456789/34393The significance of this study lies in recognizing the crucial role grants play within the social fabric of Indonesian communities. Despite their importance, grants, particularly in the context of land inheritance, often pose challenges, leading to complications such as the potential for withdrawal or annulment. This research aimed to dissect and comprehend the legal ramifications of verbal agreements made prior to the formulation of a grant deed, especially focusing on how such agreements influence the withdrawal of land ownership rights, as illustrated by the decision of the Kupang High Court (Case No. 23/Pdt/2017/PT.KPG). Employing a normative legal research approach, this investigation delves into secondary data and legal literature to interpret the law both as it is written and as it governs societal behavior. A comparative analysis of similar cases provides additional insights, revealing how varying interpretations of verbal agreements can impact the enforceability of grant deeds across different jurisdictions. This study proposed a detailed analysis, asserting the necessity for clearly defining real evidence in the form of authentic deeds. These deeds serve not only as conclusive proof of land ownership but also as a foundational element for any modifications to such ownership, premised on the mutual consent and responsibilities undertaken by both the grantor and grantee during the deedʼs creation. The grant deed emerges as a pivotal document, ensuring the granteeʼs rights over the land, predicated on the lawful acts executed by both parties involved in the transaction. By exploring these aspects, the research offers insights into enhancing the legal framework surrounding grants, aiming to mitigate the issues arising from oral agreements in land transactions. Актуальність цього дослідження полягає у визнанні вирішальної ролі, яку гранти відіграють у соціальній структурі громад Індонезії. Попри їхню важливість, гранти, особливо в контексті успадкування землі, часто створюють проблеми, що призводять до ускладнень, таких як можливість відкликання або анулювання. Це дослідження мало на меті проаналізувати й осмислити правові наслідки усних домовленостей, укладених до складання акта про надання гранту, зосередившись на тому, як такі домовленості впливають на позбавлення права власності на землю, як це проілюстровано в рішенні Високого суду Купанга (справа № 23/Pdt/2017/PT.KPG). Завдяки використанню нормативно-правового підходу було ґрунтовно розглянуто вторинні джерела та юридичну літературу, щоб інтерпретувати закон так, як він написаний, і так, як він регулює поведінку суспільства. Порівняльний аналіз таких справ дав додаткову інформацію, показуючи, як різне тлумачення усних домовленостей може впливати на можливість виконання грантових договорів у різних юрисдикціях. Доведено необхідність чіткого визначення реальних доказів у вигляді автентичних актів. Ці акти слугують не лише беззаперечним доказом права власності на землю, а й основоположним елементом для будь-яких змін у цьому праві, що ґрунтується на взаємній згоді та обовʼязках, взятих на себе як надавачем, так і отримувачем під час укладання акта. Договір про надання права на землю є ключовим документом, що забезпечує права отримувача на землю, які ґрунтуються на законних діях обох сторін, що беруть участь у транзакції. На підставі вивчення цих аспектів дослідження запропоновано ідеї щодо вдосконалення нормативноправової бази, яка регулює надання земельних ділянок, з метою розв’язання проблем, що виникають у звʼязку з усними домовленостями в земельних транзакціях.encancellation; land transfer; social community; Kupang High Court; property transactions; анулювання; передача землі; соціальна громада; Високий суд Купанга; майнові операціїArticle