Скоробогатова, Аліна Юріївна2022-08-192022-08-192022-08http://elar.naiau.kiev.ua/jspui/handle/123456789/21818У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо визначення сутності та особливостей адміністративно-правового статусу Пенсійного фонду України, що дозволило сформувати відповідну наукову концепцію, а також обґрунтувати низку нових положень і рекомендацій щодо подальших напрямків і перспектив функціонування та розвитку зазначеної діяльності. У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання – надання теоретико-правової характеристики адміністративно-правового статусу Пенсійного фонду України за сучасних умов, виявленні у чинному українському законодавстві прогалин та колізій. В результаті дослідження сформульовано наукові сентенції положення та рекомендації у досліджуваній сфері. У якості новітніх історико-правові передумови виникнення адміністративно-правового статусу Пенсійного фонду України визнано – ратифікація Статуту ООН, централізований союзний, самостійний, суверенний або правонаступницький характер статусу фондів, взаємодія з профспілками, а також кризові явища, а сам розвиток статусу характеризується особливостями нормативно-правового регулювання, межі виникнення яких дозволяють стверджувати про республіканський радянський період та період незалежної України; В історіографії досліджень адміністративно-правового статусу Пенсійного фонду України виявлено та ідентифіковано тенденції: визнання проблем пенсійного забезпечення, потреба їх комплексного вивчення; відхід від наслідування радянських правових інститутів республіканського державного управління, перехід до публічного управління та надання населенню сервісних послуг; поява ідей - розбудови спеціалізованого фонду, як центрального органу виконавчої влади, автоматизації управлінських процесів та цифровізації публічного управління; формування пропозицій та рекомендацій щодо нормативно-правового регулювання, а також фокусування наукової думки на кризисному управлінні, продовжені наукового пошуку оптимальної моделі діяльності Пенсійного фонду України; Під «адміністративно-правовим регулюванням діяльності Пенсійного фонду України» пропонується розуміти загальні та спеціальні акти адміністративно-правового характеру, що регулюють статус Пенсійного фонду України, як суб’єкта публічного управління; Вироблено дефініцію «адміністративно-правовий статус Пенсійного фонду України» - становище Пенсійного фонду України в правовій дійсності, сукупність його прав та обов’язків, регламентоване нормами адміністративного та інформаційного права та процесу, а також фінансового права, що знаходить своє вираження, як у суспільних відносинах із людиною, суспільством та державою у частині реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, так і у забезпеченні функціонування згаданого фонду, як різновиду органу центральної виконавчої влади, а також покладено в основу класифікації видів такого статусу природу норм права, завдяки чому виділено матеріально-правовий та процесуально-правовий статус; Матеріальні та процесуальні особливості адміністративно-правового статусу Пенсійного фонду України полягають у регламентації нормами матеріального (основні положення, функції, завдання, права, обов’язки, а також підстави юридичної відповідальності тощо) та процесуального права (строки, порядки, режими функціонування тощо) виконання ним окремої функції з реалізації державної політики (питання пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню), а також забезпечення його функціонування, як суб’єкта публічного управління на всій території України, у т.ч. на тимчасово окупованих її територіях; Специфіка юридичної відповідальності Пенсійного фонду України полягає у тому, що винні фізичні або юридичні особи за наявності юридичних та фактичних підстав несуть не лише дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом, а й господарську. Дістало подальшого розвитку компаративістське вчення за рахунок вивчення та висвітлення досвіду розбудови адміністративно-правового статусу аналогів пенсійних фондів країн-членів ЄС (на прикладі Латвійської, Литовської та Естонських Республік), а також його асоційованих членів (Республіки Грузія та Молдова), у результаті чого розглянуто можливість його запозичення на шляху до євроінтеграції та у частині квазі-утворень; В умовах тимчасово окупованих територій України адміністративно-правовий статус Пенсійного фонду України зазнав та зазнає змін з огляду на пандемію, а його зміст розширився, що раніше спостерігалось під впливом інших соціально-економічних умов, зокрема, пов’язаних із пенсійним забезпеченням військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб; Вплив процесу цифрової трансформації на адміністративно-правовий статус Пенсійного фонду України настав у вигляді цифровізації після автоматизації та персоніфікації, призвів до формування нового правового інституту, який має потенціал розвитку за рахунок суспільних відносин, пов’язаних із рішеннями у сфері блокчейн та його похідними. Вбачається, що на прикладі Пенсійного фонду України цілком можливо ввести в науковий обіг нові сутності, а саме цифрова юридична та фізична особа, під якими пропонується розуміти образ даних про них у цифровому (віртуальними) світі.uk-UAадміністративно-правовий статусПенсійний фонд Україницифрова трансформаціязарубіжний досвідадміністративне законодавствоадміністративно-правове регулюванняBook