Кримінальна відповідальність за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок.
Loading...
Date
2022-10
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Дисертація є однією з перших в Україні монографічних праць, яку присвячено прикладному дослідженню кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок. У роботі висвітлено теоретико-методологічні засади здійсненого дослідження. Констатовано, що положення норми, яка встановлює кримінальну відповідальність за зазначені вище діяння, має певні прогалини.
На підставі аналізу положень статті 350 Кримінального кодексу України визначено, що кримінальна відповідальність за такі суспільно небезпечні діяння спершу була охоплена відповідальністю за інші суміжні кримінальні правопорушення, і лише в процесі розвитку кримінального законодавства цю норму було нормативно закріплено. Кримінально-правова охорона їх діяльності в різні періоди розвитку права залежала від певних чинників: пріоритету охорони захисту державних службовців, специфіки способу вчинення кримінального правопорушення щодо зазначеного кола осіб тощо. Розглянуто теоретичні та правові аспекти закріплення такої відповідальності в законодавстві, що діяло на землях сучасної України, обґрунтовано авторський підхід до періодизації розвитку кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок.
Науково доведено, що родовим об’єктом досліджуваного кримінального правопорушення (злочину) за кримінальним законодавством зарубіжних держав є державна влада (порядок здійснення державної влади), а видовим об’єктом – порядок управління (порядок державного управління), що було встановлено з огляду на будову кримінальних кодексів інших держав і назв розділів, у яких розміщено досліджувану кримінально-правову норму. Потерпілим від досліджуваного кримінального правопорушення (злочину) може бути посадова особа, представник влади, їхні родичі. Об’єктивна сторона проявляється в таких формах: заподіяння тілесних ушкоджень, застосування насильства або напад із застосуванням насильства; погроза застосування насильства чи застосування насильства або заподіяння тілесних ушкоджень; погроза застосування насильства чи знищення або пошкодження майна, застосування насильства або заподіяння тілесних ушкоджень; шантаж або погроза застосування насильства. Суб’єктом зазначеного кримінального правопорушення (злочину) є фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі умислу (як прямого, так і непрямого). Невдоволення діяльністю представника влади (державного службовця) є мотивом вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а перешкоджання здійсненню законної діяльності такими особами або змінення характеру такої діяльності (вчинення чи невчинення певних дій) – метою.
Порівняльно-правове дослідження законодавства зарубіжних держав про кримінальну відповідальність за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, надало можливість з’ясувати позитивні аспекти щодо визначення об’єктів посягання, кваліфікуючих ознак зазначеного кримінального правопорушення (злочину), виду й розміру покарання за його вчинення.
З огляду на структуру суспільних відносин, які знаходяться під кримінально-правовою охороною статті 350 Кримінального кодексу України, визначено, що: родовим об’єктом зазначеного кримінального правопорушення є група суспільних відносин, що забезпечує загальновизнану повагу до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, публічного управління, інформування та журналістської діяльності, їх значення, вплив, довіру до них; видовим об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність органів влади, управління, громадських організацій, службових осіб і представників громадськості; основним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують конкретну законну діяльність службової особи чи особи, яка виконує громадський обов’язок; додатковим обов’язковим об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують: порядок виконання функцій відповідним органом державної влади та їхніми представниками; недоторканість службової особи, її близьких, а також особи, яка виконує громадський обов’язок, їх здоров’я, волі, безпеки, права на життя.
Потерпілими від посягань є службові особи, особи, які виконують громадський обов’язок, їх близькі.
Аналіз складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 350 Кримінального кодексу України, дав змогу констатувати, що частина 1 має усічений склад, а частини 2 та 3 – матеріальний, тобто наслідки у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони. Погрозу вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи особи, яка виконує громадський обов’язок, вважають закінченою з моменту висловлення такої погрози, а застосування насильства – після настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень.
З метою запобігти вчиненню насильства щодо службових осіб з приводу їхньої діяльності, пов’язаної з перевірками юридичних осіб, доповнити пункт 5 частини 1 статті 96-3 Кримінального кодексу України вказівкою на статтю 350.
Науково обґрунтовано, що суб’єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 350 Кримінального кодексу України, характеризуються виною у формі прямого умислу та спеціальною метою – припинення діяльності службової особи чи особи, яка виконує громадський обов’язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує; а ч. 2 і 3 ст. 350 КК України – у формі прямого або непрямого умислу та наявністю мотиву: прагнення перешкодити потерпілому в момент посягання або в майбутньому виконувати свої службові чи громадські обов’язки; помста за виконання цих обов’язків у минулому.
Аргументовано, що відмежовувати від інших кримінальних правопорушень погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок, слід за такими ознаками: потерпілий – службова особа (крім тих, які є потерпілими від кримінальних правопорушень, передбачених статтями 343, 345, 346, 377, 398, 405 Кримінального кодексу України) чи її близьких або щодо особи, яка виконує громадський обов’язок; характер суспільно небезпечного діяння – погроза заподіяти легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також погроза знищити чи пошкодити майно, належне потерпілим, способом, який не є загальнонебезпечним; умисне заподіяння удару або інших, відмінних від побоїв насильницьких дій, що завдали потерпілому фізичного болю, не охоплюється статтею 350 Кримінального кодексу України); мета – припинити діяльність службової особи чи особи, яка виконує громадський обов’язок, або змінити характер цієї діяльності в інтересах того, хто погрожує; мотиви – прагнення перешкодити потерпілому в момент посягання або в майбутньому виконувати свої службові чи громадські обов’язки; помсти за виконання цих обов’язків у минулому.
Належний кримінально-правовий захист професійної діяльності та виконання громадського обов’язку полягає і у відповідному реагуванні судів на кримінальні правопорушення, вчинені проти осіб, які здійснюють зазначену діяльність. Справедливе покарання за вчинене кримінальне правопорушення має важливе значення не лише як засіб впливу на винного, а й як профілактичний захід, тому запропоновано посилити кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 350 Кримінального кодексу України.
Description
Keywords
погроза, насильство, тілесні ушкодження, службова особа, громадянин, громадський обов’язок