Адміністративно-правове регулювання профілактичної діяльності дільничних офіцерів поліції. Administrative and Legal Regulation of Preventive Activities of District Police Officers.
Loading...
Date
2020-10
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробці проблеми адміністративно-правового регулювання профілактичної діяльності ДОП, а також сформульовано обґрунтовані теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації, спрямовані на вдосконалення законодавства України та практики його застосування у даній сфері.
Визначено місце профілактики в системі протидії злочинності. Проаналізовано історію виникнення теорії профілактики, а також сучасні тенденції наукової розробки даної проблематики, На основі проведеного дослідження зроблено висновок про те, що сьогодні профілактична діяльність вийшла за межі кримінології й потребує кваліфікованого втручання спеціалістів інших галузей права, передусім, адміністративного. Проаналізовано базові кримінологічні поняття і сформульовано авторські визначення, які відображають, передусім, роль адміністративного права в аналізованій сфері.
В рамках аналізу теоретико-методологічних засад теорії профілактики, зосереджено увагу на дослідженні трьох основних питань, які викликають найбільше наукових суперечок: перше – необхідність і доцільність вживання єдиної термінології для позначення профілактичної діяльності та окремих її аспектів; друге – сутність і зміст основних термінів і понять, які використовуються у цій сфері; третє – визначення співвідношення, ієрархії та субординації між цими категоріями. Доведено, що терміни «попередження», «профілактика» і «запобігання» не можна використовувати як взаємозамінні, оскільки всі вони мають різне смислове навантаження й позначають різні рівні, напрями та види попереджувальної діяльності. Наголошено, що в науковому обігу та в практиці законотворчості необхідно віддавати перевагу терміну «протидія», який є вихідним, базовим поняттям, що охоплює усі відомі види впливу на злочинність. «Профілактику» запропоновано розглядати як складову частину «протидії злочинності». При цьому наголошено, що завдяки своїй універсальності профілактичні заходи можуть застосовуватись не лише на етапі превентивної діяльності, але також й на наступних етапах розвитку протиправної поведінки.
Охарактеризовано профілактичну діяльність ДОП як складноорганізовану систему, визначено її ознаки та такі системоутворюючі складові, як мета, завдання, функції, принципи, зміст, форми, методи, об’єкт і предмет. Детально проаналізовано їх сутність і зміст. Обґрунтовано авторський погляд на завдання та цільову спрямованість профілактичної діяльності ДОП, визначено загальні принципи побудови системи профілактики правопорушень, вимоги, що висуваються до діяльності суб’єктів профілактики, а також принципи, яким мають відповідати профілактичні заходи. Сформульовано авторське визначення змісту профілактичної діяльності ДОП та викладено власні міркування з приводу класифікації профілактичних заходів. Проведено порівняння різноманітних наукових поглядів на сутність і зміст форм профілактики й на цій основі сформульовано авторське визначення форм профілактичного впливу ДОП, а також проведено їх класифікацію. Проаналізовано юридичну природу, ознаки, властивості, а також найбільш поширені в юридичній літературі підходи до визначення методів профілактики; сформульовано власне бачення змісту даної категорії; здійснено класифікацію методів профілактики ДОП за різноманітними критеріями. Визначено основні недоліки існуючих на сьогодні наукових підходів до визначення об’єкту та предмету профілактики, сформульовано їх авторські визначення, а також проведено їх диференціацію на основні складові елементи. Визначено основні ознаки суб’єктів профілактики, й на цій основі сформульовано їх авторське визначення. Обґрунтовано власний погляд на класифікацію суб’єктів профілактики та визначено місце служби ДОП в їх системі. Сформульовано авторське визначення «профілактики», яке дозволяє розглядати її не лише як теоретичну концепцію чи систему соціального управління, але також і як різновид державно-правової діяльності.
Проаналізовано багаторічний досвід становлення та удосконалення служби ДОП. З’ясовано, що у своєму розвитку служба ДОП пройшла сім основних етапів. Визначено ознаки, за якими служба ДОП відрізняється від інших підрозділів Національної поліції України. На основі проведеного дослідження зроблено узагальнюючий висновок про те, що службу ДОП необхідно розглядати як базову організаційну ланку поліції, на яку покладено основний тягар реалізації профілактичної функції поліції.
З метою визначення місця, яке займає служба ДОП в системі профілактики злочинів взагалі, та в системі Національної поліції зокрема, обґрунтовано власне бачення логічного ланцюга реалізації профілактичної функції службою ДОП. Наголошено на необхідності виведення підрозділів превентивної діяльності з підпорядкування патрульної поліції і включення їх до складу НПУ в якості самостійних елементів, а також запропоновано на нормативному рівні закріпити приналежність служби ДОП до підрозділів превентивної діяльності. Сформульовано конкретні пропозиції щодо нормативного закріплення організаційної системи служби ДОП, а також скасування відповідних нормативних положень, які передбачають будь-яку підконтрольність служби ДОП патрульній поліції. Наведено аргументи на користь необхідності перегляду існуючої на сьогодні системи управління службою ДОП і розширення її повноважень щодо самостійного вирішення проблем профілактики злочинності в межах закріпленої дільниці завдяки децентралізації наданих ДОП оперативних функцій.
Проаналізовано правове положення та адміністративно-правовий статус працівників служби ДОП, визначено недоліки їх адміністративно-правового регулювання, а також сформульовано конкретні пропозиції з їх усунення. Наголошено на необхідності нормативного закріплення організаційної структури служби ДОП, а також детального визначення повноважень та обов’язків всіх її працівників. Визначено переваги та недоліки обґрунтованих в літературі варіантів підвищення ефективності виконання поліцією профілактичної функції. Доведено, що найбільш оптимальним варіантом вирішення даного питання є покладання основного обсягу роботи, пов’язаної з організацією профілактики правопорушень, на старших інспекторів та інспекторів з профілактики, посади яких мають бути введенні до структури служби ДОП. Обґрунтовано приблизний перелік завдань і функцій цих працівників.
Обґрунтовано авторський погляд на цільову спрямованість, завдання, функції та принципи діяльності служби ДОП як основного суб’єкта профілактики правопорушень в системі Національної поліції України. Акцентовано увагу на відсутності нормативно-правового визначення мети діяльності ДОП і, спираючись на сферу компетенції ДОП, сформульовано її авторську дефініцію. Доведено необхідність перегляду та уточнення завдань, вирішення яких покладається на службу ДОП, а також обґрунтовано конкретні пропозиції з даного питання.
Доведено, що нормативно закріплений підхід до визначення основних функцій служби ДОП є концептуально хибним, оскільки вносить неясність у розуміння основного призначення даної служби, а також робить практично неможливим проведення розмежування між покладеними на неї завданнями та функціями. З метою усунення даного недоліку, запропоновано нормативно закріпити такий перелік основних функцій служби ДОП: профілактична, адміністративно-юрисдикційна, соціального обслуговування населення та кримінальна процесуальна (в якості допоміжних сил). Детально проаналізовано зміст кожної із названих функцій.
Сформульовано авторську дефініцію такого поняття, як «принципи діяльності ДОП». Обґрунтовано необхідність перегляду нормативно закріпленої системи принципів діяльності ДОП, зокрема, включення до неї таких принципів: законності, гуманізму, поваги до особи та соціальної справедливості, об’єктивності, наукового управління, гласності, взаємодії з іншими суб’єктами профілактики, незалежності від діяльності політичних партій та інших громадських об’єднань, прогнозованості та плановості, взаємодії з населенням на засадах партнерства. Обґрунтовано конкретні пропозиції, спрямовані на розширення профілактичного потенціалу такого принципу, як взаємодія з населенням на засадах партнерства.
Досліджено систему нормативно-правових актів, які регулюють діяльність ДОП у сфері профілактики, визначено їх недоліки та обґрунтовано шляхи їх усунення. Сформульовано авторську дефініцію такого поняття, як «правове регулювання профілактичної діяльності служби ДОП», а також розроблено класифікацію нормативно-правових актів, які його складають. Зокрема, обґрунтовано необхідність їх поділу на дві групи: 1) ті, що спрямовані на удосконалення «позитивного права»; 2) ті, що спрямовані на його охорону. В рамках першої групи проаналізовано норми, що стимулюють соціально корисну поведінку людей, направляють її у правомірне русло; в рамках другої – норми, що носять охоронний характер й забезпечують втілення в життя регулятивних норм. Нормативно-правові акти, які віднесено до другої групи, додатково диференційовано на три підгрупи: 1) що встановлюють правові заборони та регулюють порядок притягнення їх порушників до відповідальності; 2) що закріплюють систему безпосередніх профілактичних заходів, їх рівні та порядок реалізації; 3) що регулюють діяльність спеціалізованих суб’єктів профілактики. Обґрунтовано необхідність прийняття базового закону профілактичної спрямованості – Закону «Про профілактику правопорушень», викладено авторський погляд на його структуру та зміст. Серед суб’єктів профілактики, система яких визначатиметься в даному Законі, запропоновано окремо виділити службу ДОП, поклавши на неї значний обсяг повноважень у сфері профілактичної діяльності.
На основі аналізу розгалуженої системи законів і підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність служби ДОП як спеціалізованого суб’єкта профілактики, обґрунтовано висновок про те, що, незважаючи на всю їх прогресивність і соціальну спрямованість, вони є недостатніми для забезпечення належних умов реалізації профілактичної функції службою ДОП. Наведено конкретні недоліки та прогалини даного сектору правового регулювання, а також сформульовано конкретні рекомендації з їх усунення.
З метою визначення основних напрямів підвищення ефективності профілактичної діяльності ДОП на загальносоціальному рівні, проаналізовано обґрунтовані в літературі визначення загальносоціальної профілактики та погляди на місце, яке вона займає в системі протидії злочинності. Визначено основні ознаки, мету та завдання профілактичної діяльності ДОП на загальносоціальному рівні.
Доведено, що до реалізації заходів загальносоціальної профілактики, в тій чи іншій мірі, залучаються як спеціалізовані, так і неспеціалізовані суб’єкти, в тому числі ДОП. З метою з’ясування змісту загальносоціальної профілактики ДОП, досліджено багаторівневу систему різноманітних за своїм характером заходів, які нею охоплюються. Проаналізовано обґрунтовані в літературі погляди науковців на дане питання й обґрунтовано висновок про те, що усю сукупність заходів загальносоціальної профілактики, залежно від характеру та сфери застосування, доцільно поділяти на п’ять груп: політичні, економічні, соціальні, правові та культурно-виховні. На основні проведеного дослідження визначено основні завдання та функції ДОП щодо реалізації кожної з цих груп заходів, виявлено основні недоліки та прогалини, які існують у цій сфері, а також обґрунтовано практичні рекомендації з їх усунення. Сформульовано авторську дефініцію поняття «загальносоціальна профілактика ДОП». Визначено загальні вади існуючої на сьогодні системи загальносоціальної профілактики, а також проведено оцінку можливостей ДОП щодо підвищення її ефективності.
Проаналізовано обґрунтовані в літературі визначення спеціальної профілактики ДОП. Окреслено ознаки, мету та основні завдання діяльності ДОП на даному рівні профілактики, а також проаналізовано погляди науковців на систему суб’єктів її реалізації. Сформульовано авторську дефініцію поняття «спеціальна профілактика ДОП». Досліджено структуру спеціальної профілактики, а також проаналізовано наукові погляди на дане питання. На основі проведеного аналізу обґрунтовано висновок про те, що в рамах спеціальної профілактики ДОП необхідно виділяти такі відносно самостійні елементи: профілактика окремих видів правопорушень, профілактика фонових явищ, профілактика рецидивної злочинності (однак лише в тих межах, які не охоплюються рамками попереджувальної роботи на індивідуальному рівні). До основних напрямів діяльності ДОП на даному рівні профілактики віднесено: 1) попередження пияцтва та алкоголізму; 2) попередження правопорушень у сфері незаконного обігу наркотиків; 3) попередження порушень міграційного законодавства; 4) попередження домашнього насильства; 5) попередження бродяжництва, бездоглядності і правопорушень серед молоді; 6) попередження рецидивної злочинності; 7) попередження правопорушень у сфері дозвільної системи тощо. Обґрунтовано необхідність нормативного закріплення основних завдань і функцій ДОП по кожному з цих напрямів. Проаналізовано основні напрями спеціальної профілактики ДОП, з’ясовано недоліки та прогалини, які їм характерні, а також сформульовано практичні рекомендації з їх усунення.
Розкрито сутність і зміст основних форм спеціальної профілактики ДОП. Сформульовано авторські дефініції та доведено необхідність нормативного закріплення таких найбільш поширених форм, як профілактична перевірка, профілактичний припис, правова пропаганда, інформування населення, профілактичний обхід поліцейської дільниці.
Проаналізовано обґрунтовані в літературі та в чинному законодавстві визначення індивідуальної профілактики, а також наукові погляди на місце, яке вона займає в системі протидії злочинності. Визначено специфічні особливості, характерні індивідуальній профілактичній роботі ДОП, сформульовано її мету і на цій основі визначено її основні завдання, та систему об’єктів. Сформульовано авторську дефініцію поняття «індивідуальна профілактична робота ДОП». Проаналізовано обґрунтовані в літературі наукові погляди на рівні, форми та методи індивідуальної профілактики. Викладено авторське бачення цих питань, зокрема: виокремлено три рівні профілактики ДОП (ранню, безпосередню та профілактику рецидиву), сформульовано їх авторські дефініції, а також визначено особливості діяльності ДОП на кожному з них; всі методи індивідуальної профілактики ДОП об’єднано у дві групи (переконання і примус), сформульовано їх авторські дефініції, з’ясовано мету, завдання, а також проаналізовано комплекс конкретних профілактичних заходів, які ними охоплюються.
Детально охарактеризовано типову модель індивідуальної профілактики ДОП. Проаналізовано існуючі на сьогодні наукові підходи до періодизації індивідуальної профілактики, і на основі проведеного дослідження виділено чотири основні стадії індивідуальної профілактики ДОП: 1) виявлення осіб, які потребують профілактичного впливу; 2) кримінологічне прогнозування їх протиправної поведінки; 3) вибір заходів індивідуального профілактичного впливу щодо них та негативних факторів оточуючого їх мікросередовища; 4) перевірка та оцінка результатів застосованих заходів. Проаналізовано діяльність ДОП на кожному з цих етапів, визначено недоліки та прогалини чинного законодавства, що її регулюють, а також сформульовано конкретні пропозиції з їх усунення. Обґрунтовано необхідність перегляду та суттєвого розширення переліку осіб, які потребують профілактичного впливу з боку ДОП, а також джерел надходження інформації про них. Визначено основні завдання ДОП щодо збору, узагальнення та аналізу інформації про найбільш значущі кримінально-прогностичні ознаки особи та оточуючого її мікросередовища, а також обґрунтовано класифікацію такої інформації. Сформульовано авторські дефініції, проаналізовано порядок реалізації та основні недоліки таких найбільш часто застосовуваних ДОП форм індивідуальної профілактики, як: офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки; превентивний облік; адміністративний нагляд; профілактична бесіда; терміновий заборонний припис стосовно кривдника; надання соціальної допомоги; профілактична опіка; обговорення протиправних вчинків особи за місцем проживання, роботи, навчання; подання про необхідність усунення причин та умов, які сприяють вчиненню конкретних правопорушень; усунення негативних факторів оточуючого середовища. Сформульовано конкретні пропозиції, спрямовані на розширення можливостей ДОП щодо здійснення корекцій індивідуальної профілактичної роботи в залежності від ефективності вжитих раніше заходів.
Description
Keywords
безпосередня профілактика, дільничний офіцер поліції, загальна профілактика, індивідуальна профілактика, підрозділи превентивної діяльності, превентивний облік, профілактика злочинів, профілактика рецидиву, профілактична функція поліції, рання профілактика, служба дільничних офіцерів поліції, спеціальна профілактика