Адміністративно-правові засади реалізації ґендерної рівності Національною поліцією України. . Administrative and legal background of gender equality implementation by the National Police of Ukraine.
Loading...
Date
2022-12
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове
вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності й
особливостей адміністративно-правових засад реалізації ґендерної рівності
Національною поліцією України, окреслено шляхи вдосконалення
адміністративного законодавства, положення якого регулюють правовідносини
у сфері запобігання та протидії насильству за ґендерною ознакою.
Проаналізовано процес становлення та розвитку інституту запобігання і
протидії правопорушенням за ґендерною ознакою на території сучасної
України, з огляду на роль у ньому поліції (спеціалізованих
квазіправоохоронних органів) умовно поділено на такі етапи: 1) фактична
відсутність спеціально створених відомств, які виконували б правоохоронні
функції інституту запобігання та протидії правопорушенням за ґендерною
ознакою за умов домінування чоловіка у сімейно-побутовій сфері (IX–
XIV століття); 2) запозичення литовської та польської практики регулювання
адміністративно-правових відносин за ознакою ґендера (XIV–XVI століття);
3) функціонування системи правоохоронних органів з окремими
превентивними та розшуковими функціями в запобіганні та протидії
насильству за ґендерною ознакою з превалюванням колективних інтересів над
індивідуальними (XIV – початок ХХ століття); 4) запобігання та протидія
ґендерно обумовленому насильству радянськими правоохоронними органами
(20‒90-ті роки ХХ століття); 5) еволюція функцій запобігання та протидії
3
поліцією насильству за ґендерною ознакою в умовах сучасної України (90-ті
роки ХХ століття і донині).
Встановлено, що найпоширенішим порушенням ґендерної рівності є
насильство за ґендерною ознакою – це негативні протиправні діяння або
погроза їх застосування, які можуть бути спричинені статевою приналежністю,
сексуальною орієнтацією, ґендерною ідентичністю, спрямовані на порушення
прав, свобод і можливостей особи в приватній та/або публічній сферах через
психологічні, фізичні, сексуальні й економічні методи впливу (сексуальне
насильство, сексуальне домагання, ґендерний мобінг, сталкінг тощо).
Адміністративно-правове регулювання ґендерної політики в діяльності поліції
потлумачено як сукупність визначених нормами адміністративного права
інструментів і засобів, які використовують з метою забезпечення
вповноваженими суб’єктами поліції ефективного регулювання правовідносин
за ґендерною ознакою. До адміністративно-правових засобів запобігання та
протидії правопорушенням за ґендерною ознакою, спрямованих на здійснення
впливу на обставини, що виникають у відносинах протилежних статей,
віднесено: виявлення причин та умов, які сприяли виникненню і розвитку
конфлікту, вплив на поведінку осіб, схильних до вчинення правопорушень, або
тих, які їх вчиняють, і безпосереднє регулювання діяльності поліції щодо
запобігання та протидії таким правопорушенням. Наведено аргументи, згідно з
якими концепція ґендерної політики в діяльності поліції не повинна
обмежуватися запобіганням і протидією правопорушенням у сімейно-побутовій
сфері та має поширюватися на врахування в кадровій політиці принципу
ґендерної рівності, виконання завдань з охорони прав і законних інтересів
людини, підтримання публічної безпеки й порядку тощо.
Акцентовано, що принцип ґендерної рівності є складним системним
суспільним явищем, що ґрунтується на правових, соціальних, економічних,
політичних, етнічних, культурологічних та інших чинниках. Зазначений
принцип взаємозалежний від інших фундаментальних принципів діяльності
Національної поліції України: загальноправових (верховенства права,
4
законності, дотримання прав і свобод людини, рівності, поваги до гідності) і
спеціальних (відкритості та прозорості, політичної нейтральності, необхідності,
оперативності і своєчасності в реалізації повноважень, безперервності,
результативності, юридичної відповідальності, взаємодії з населенням на
засадах партнерства) принципів.
Зазначено, що діяльність поліції щодо забезпечення ґендерної рівності –
це законодавчо врегульована система елементів організаційного, цільового та
компетенційного спрямування, які визначають правове становище
Національної поліції України в адміністративно-правових відносинах, що
наявні в процесі її діяльності. Визначено основні напрями вдосконалення
адміністративно-правових механізмів діяльності поліції як суб’єкта реалізації
ґендерної політики: 1) утвердження нового формату сприйняття суспільством і
державою принципів ґендерного паритету, визнання забезпечення прав жертв
насильства за ґендерною ознакою складовою державної політики і сферою
активної співпраці поліції, інших органів влади та громадськості;
2) удосконалення чинного законодавства України з питань використання
терміна «ґендер», діяльності Національної поліції України загалом і у сфері
запобігання та протидії насильству за ґендерною ознакою зокрема (внесення
відповідних змін до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 24,
25, 27-1, 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 1
Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і
чоловіків» і ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому
насильству», а також наказу Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту та
МВС України від 7 вересня 2009 року № 3131/386); 3) подальше
вдосконалення організаційно-правових засад діяльності окремих підрозділів
(кадрове наповнення служб у справах дітей та інших державних структур
фахівцями у сфері дитячої психології), проєктів («Поліцейський офіцер
громади»; «Шкільний офіцер поліції»); проведення освітніх заходів і тренінгів
із формування толерантного ставлення до представників сексуальних меншин;
зобов’язання винесення працівниками уповноважених підрозділів поліції
5
термінових заборонних приписів стосовно кривдника щодо кожної особи –
жертви насильства, зокрема й щодо дитини, яка стала очевидцем акту
насильства; внесення змін до бланка форми оцінки ризиків вчинення
домашнього насильства з акцентом на виявлення насильства за ґендерною
ознакою; долучення уповноважених підрозділів поліції до процедури
всиновлення та передачі під опіку дітей-сиріт або дітей, позбавлених
батьківського піклування, до відбору кандидатів у патронатні вихователі).
З’ясовано, що взаємодія поліції з державними органами, установами та
громадськістю щодо забезпечення ґендерної рівності реалізується в різних
формах на трьох рівнях: 1) загальнодержавному, де ключовою є взаємодія
поліції та органів державної влади, а також чітка та взаємоузгоджена діяльність
уповноважених підрозділів із запобігання та протидії насильству за ґендерною
ознакою; 2) місцевому – співпраця з органами місцевого самоврядування
(постійне інформування територіальними органами поліції органів місцевого
самоврядування та громадськості про діяльність щодо охорони та захисту прав
і свобод людини, протидія насильству за ґендерною ознакою тощо); 3) на рівні
взаємодії з громадськістю безпосередньо (проведення відкритих зустрічей з
метою окреслення проблемних питань, налагодження ефективної співпраці
тощо).
Наведено аргументи, згідно з якими уповноважені органи поліції та інші
суб’єкти взаємодії повинні вживати таких заходів у сфері запобігання
насильству за ґендерною ознакою та обізнаності про нього: проведення
досліджень стану, причин і передумов поширення насильства за ознакою
ґендера, ефективності законодавства у сфері запобігання та протидії насильству
за ґендерною ознакою; організацію і проведення серед населення
інформаційних кампаній щодо форм, виявів і наслідків такого насильства,
роз’яснення особливостей запобігання та протидії йому; участь у розробленні
для впровадження в закладах освіти навчальних і виховних програм з питань
запобігання та протидії насильству за ґендерною ознакою, зокрема у сфері
6
сімейно-побутових відносин; залучення засобів масової інформації до
проведення відповідних просвітницьких кампаній.
Констатовано, що міжнародно-правові стандарти поліцейської діяльності
у сфері забезпечення ґендерної рівності становлять норми, принципи та
рекомендації, відображені в загальних міжнародно-правових актах, насамперед
у ратифікованій Україною Стамбульській конвенції, а також у документах, що
визначають правовий статус поліції та організацію її адміністративної
діяльності (Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку;
Декларація про поліцію; Європейський кодекс поліцейської етики) у сфері
реалізації ґендерної політики. До перспективних напрямів імплементації
міжнародно-правових стандартів у сфері забезпечення ґендерної рівності
Національною поліцією України віднесено: визнання ключової ролі поліції в
забезпеченні прав і свобод людини, дотримання справедливості, забезпечення
неупередженості та недискримінаційного підходу; втручання поліції в приватне
життя у виключних випадках; забезпечення необхідної підтримки та сприяння
жертвам насильства; послідовна криміналізація різних форм насильства за
ґендерною ознакою; посилення відповідальності за вчинення насильства за
ґендерною ознакою, зокрема й у випадках, коли його свідком є дитина.
Виокремлено передові зарубіжні практики реалізації адміністративно правових механізмів ґендерної політики в діяльності поліцейських:
передбачення дієвих юридичних механізмів і процедур надання органами
поліції оптимізованих й уніфікованих адміністративних послуг; упровадження
тренінгів для поліцейських щодо поважливого ставлення до особистості,
уміння комунікувати тощо; втілення в правозастосовну діяльність
уповноважених підрозділів поліції принципу «Community policing» з метою
налагодження постійної співпраці поліції з територіальними громадами й
органами місцевого самоврядування; застосування спеціальних електронних
GPS-браслетів з метою відстеження та оперативного реагування на наближення
кривдника до потерпілої особи; максимальне залучення громадських
7
формувань до виявлення, запобігання та протидії виявам дискримінації за
ґендерною ознакою. Thesis presents theoretical generalization and new way to solve the scientific
task of defining the essence and peculiarities of the administrative and legal
background for gender equality implementation by the National Police of Ukraine,
outlines the ways to amend the administrative legislation with provisions regulating
legal relations in the area of gender-based violence prevention and countering.
Description
Keywords
адміністративно-правові засади, насильство за ґендерною ознакою, ґендерна рівність, administrative and legal principles, gender equality, gender-based violence