У статті ведеться пошук критеріїв визначення об’єкта складу злочину, передбаченого ст. 342 КК України, з урахуванням наукових розробок у сфері даної проблематики та положень закону про кримінальну відповідальність. Питання безпосереднього об’єкта опору пропонується вирішувати не у загальному, а диференційовано, піддавши аналізу всі способи опору, які охоплюються конструкцією даного складу злочину. Доводиться, що таким об’єктом, слід визнавати регламентовану нормативно-правовими актами діяльність осіб, наділених владними повноваженнями.