Browsing by Author "Prystaiko, O.V."

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    НКВС-МВС УРСР (1934-1954 рр.): структурна побудова та функції (історико-правове дослідження). Ministry of Internal Affairs of the USSR (1934 - 1954): structural construction and functions (historical and legal research).
    (2021-03) Пристайко, Олена Володимирівна; Prystaiko, O.V.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави в права; історія політичних і правових учень». – Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2021. В роботі розглянуто та проаналізовано основні етапи розвитку головного та структурно-організаційних змін в системі НКВС – МВС, розкрито сукупність чинників, які спричинили багаточисельні перебудови і розгалуження органів НКВС – МВС в Україні, перетворивши його в інструмент проведення тоталітарної політики. На прикладі організаційно-структурного розвитку і функціонування НКВС – МВС УРСР у досліджуваний період знайшла своє підтвердження гіпотеза про те, що структура організації є формою вираження суті її функцій і фактором впливу на ефективність діяльності. Прагнення радянського керівництва до встановлення всеохоплюючого контролю за населенням та майже усіма сферами життєдіяльності суспільства призвели до нарощування сфери відання «силової» інституції – НКВС – МВС, аж до перетворення його у «надвідомство» з надзвичайно широким колом завдань і функцій охоронно-карального, мобілізаційного, обліково-реєстраційного, господарського характеру. Виявлені характерні особливості довоєнного періоду становлення та розвитку організаційної структури НКВС, які свідчать про, перш за все, те, що в залежності від покладених на нього завдань, підвищувався статус в основному органів держбезпеки. По-друге, те, що структура НКВС протягом перших років існування поступово наповнювалася структурними підрозділами, діяльність яких не пов’язувалася із виконанням правоохоронних функцій, а їх включення до складу карально-репресивного механізму мало забезпечити всеохоплюючий тотальний контроль за усіма народно-господарчими, стратегічними, адміністративно-господарськими сферами, що в кінцевому результаті призвело до формування гіперструктури, з великою кількістю структурних підрозділів і з безпрецедентним обсягом адміністративно-політичних і соціально-економічних функцій. Досліджено особливості встановлення радянської системи панування, з усіма її силовими елементами, на приєднаних територіях західних областей УРСР, частини Бессарабії і Північної Буковини. Окреслені чинники, які справляли вплив на формування оптимальної організаційної структури НКВС в умовах воєнного часу. Доведено, що на оформлення структури НКВС та визначення його штатної чисельності мали вплив чисельні фактори, пов’язані із об’єктивними чинниками умов війни. В роботі розкриті функції підрозділів НКВС УРСР під час радянсько-німецької війни, які засвідчили значну роль органів НКВС в екстремальних умовах та з особливою виразністю розкрили військово-організаційну та правоохоронну мобільність органів НКВС, завдяки оперативному реагуванню на виклики та загрози. Окреслені основні етапи формування організаційної структури НКВС УРСР протягом другої половини воєнного протистояння. Розглянуто вплив окремих факторів, пов’язаних із протистоянням населення радянській владі на звільнених територіях, на зміни у загальній структурі НКВС та окремих її апаратів. Зокрема, визначена роль та досліджено основні структурні перетворення системи протидії бандитизму, а також участь у придушенні будь-якого спротиву місцевого населення західної України відновленню радянської влади, військових підрозділів НКВС, органів міліції тощо. В роботі досліджено трансформаційні процеси у системі НКВС на повоєнному етапі розвитку. Відмічено, що системі НКВС – МВС в умовах повоєнного відновлення і повернення країни до мирного існування відводилося одне із перших місць, оскільки поряд із основним завданням поновлення суспільного ладу в країні поставало питання відновлення тотального контролю над населенням шляхом силового тиску за допомогою підвладних структур. Розкрито сукупність чинників, які справляли вплив на формування структури МВС УРСР, серед яких повоєнне збільшення злочинності, активний спротив населення західних областей України тоталітарному режимові, боротьба з так званим «політичним бандитизмом». Підвищення ролі органів держбезпеки супроводжувалося певними кроками радянського уряду, спрямованими на посилення їх діяльності, що призводило до передачі частини функцій МВС до МДБ і створення у складі останнього нових структурних підрозділів. Підвищення ролі органів державної безпеки у провадженні карально-репресивних заходів вимагало контролю над усіма ланками механізму, насамперед тими, які здатні самостійно проводити оперативну роботу. Розглянуто основні етапи звуження компетенції МВС УРСР протягом 1948–1950 рр., зокрема в частині виконання таких видів діяльності, як агентурно-оперативна та розшукова робота. Доведено, що перепідпорядкування важливих ланок системи органам державної безпеки значною мірою вплинуло на розуміння змісту системи внутрішніх справ, у тому понятті, яке прийнято на сьогодні. Проте, не зважаючи на втрату основних оперативних підрозділів, МВС продовжувало займати чільне місце у піраміді державних органів та державного управління, завдяки саме розгалуженій структурі управлінь та відділів господарчого призначення, які забезпечували неухильне виконання важливих урядових народногосподарських програм, переважно силами ув’язнених, військовополонених тощо. Досліджені питання функціонування органів міліції у складі системи МДБ. Розкриті позитивні та негативні аспекти вказаного періоду в історії міліції. Зокрема, доведено, що діяльність міліції в основному відповідала тим завданням, які не виходили за рамки охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Визначення чіткої структури і розподілу функцій дало можливість скоординувати роботу органів міліції. Зміна структурування оперативних підрозділів за лінійним принципом в цілому позитивно позначилася на ефективності їх діяльності. Проте, з іншого боку, загальна тенденція підвищення статусу і ролі органів державної безпеки негативно впливали на органи міліції. Перебування їх у складі карального механізму тоталітарної держави не могло мати позитивні наслідки. Постійний контроль з боку МДБ, його «чекістських» підрозділів, всіх напрямків діяльності міліції, агентурне супроводження кадрового складу апарату міліції, використання у проведені «чекістських» заходів тощо – все це було елементами суцільного контролю в умовах панування тоталітарної держави. В роботі розкриті основні чинники, які вплинули на зміну організаційної структури МВС у «постсталінський» період. Прагнення партійного та державного керівництва до встановлення контролю за правоохоронною системою з одного боку, та окремі спроби пом’якшення тотального впливу і репресивної політики з іншого, призвели в кінцевому результаті до створення могутнього відомства із широким колом завдань та функцій, яке охоплювало своїм впливом практично всі сфери життєдіяльності суспільства. Автором зроблений висновок, що створення в державному механізмі гіперструктур, «надвідомств» з різноманітними, різнопрофільними функціями, під проводом «силових» структур, з засекреченими структурами, тотальним контролем за особовим складом, в т.ч. із застосуванням спецметодів, є ознакою негативних тенденцій в суспільстві та державі, становить небезпеку для демократії та прав людини. Історія свідчить, що особливо небезпечним є об’єднання спецслужб (політичної поліції) та поліції загальної (міліції) в рамках одного відомства, де завжди верх беруть підрозділи держбезпеки. В умовах демократичної держави надійною гарантією проти подібних тенденцій можуть бути лише постійний і дієвий контроль за правоохоронними органами і спецслужбами з боку парламенту, інститутів громадянського суспільства, завершення їх реформування на науковій основі згідно з європейськими стандартами. The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of legal sciences on a specialty 12.00.01 “Theory and history of the state in the law; history of political and legal doctrines”. – National Academy of Internal Affairs, Kyiv, 2021. In the dissertation considered and analyzed the main stages of development and structural-organizational changes in the NKVD – MIA system, reveals a set of factors that caused numerous restructuring and branching of the NKVD – MIA in Ukraine, turning it into an element of totalitarian policy. On the example of structural-organizational development and functioning of the NKVD – MIA of the USSR in the study period was confirmed by the hypothesis that the structure of the organization is a form of expression of its functions and a factor influencing efficiency. The desire of the Soviet leadership to establish comprehensive control over the people and almost all spheres of society resulted in increasing the jurisdiction of the “power” institutions – NKVD – MIA, to its transformation into a “superstructures” with an extremely wide range of tasks and functions of security and punitive-repressive, mobilization, accounting-registration, economic nature. Revealed the characteristic features of the pre-war period of formation and development of the organizational structure of the NKVD, which testify, first of all, to the fact that, depending on the tasks assigned to it, the status of mainly state security bodies increased. Secondly, the fact that the structure of the NKVD during the first years of its existence was gradually filled with structural units whose activities were not associated with the implementation of law enforcement functions, and their inclusion in the punitive-repressive mechanism should provide total comprehensive control over all strategic (administrative, social, economic) spheres, which eventually led to the formation of a hyperstructure, with a large number of structural units and with an unprecedented amount of administrative-political and socio-economic functions. The peculiarities of the establishment of the Soviet system of domination, with all its power elements, in the annexed territories of the western regions of the Ukrainian SSR, part of Bessarabia and Northern Bukovina have been investigated. The factors that influenced the formation of the optimal organizational structure of the NKVD in wartime are outlined. It is proved that the design of the NKVD structure and the determination of its staff were influenced by numerical factors related to the objective factors of the war. In the dissertation are revealed the functions of NKVD units of the USSR during the Soviet-German war, which testified to the significant role of NKVD bodies in extreme conditions and revealed the military-organizational and law enforcement mobility of NKVD bodies, thanks to operative response to challenges and threats. The main stages of formation of the organizational structure of the NKVD of the USSR during the second half of the military confrontation are outlined. The influence of certain factors related to the opposition of the population to the Soviet government in the liberated territories on the changes in the general structure of the NKVD and its individual apparatuses is considered. In particular, the role and basic structural system transformations for counteraction to banditry were studied, as well as participation in the suppression of any resistance of the local population of western Ukraine to the restoration of Soviet power, NKVD military units, police, etc. The transformation processes in the NKVD system at the postwar stage of development are investigated in the dissertation. It is noted that the NKVD – MIA system in the post-war restoration and return to peaceful existence was given one of the first places, because along with the main task of restoring social order in the country was the restoration of total control over the population by force through subordinate structures. A set of factors that influenced the formation of the structure of the Ministry of Internal Affairs of the USSR is revealed, including the postwar increase in crime, active resistance of the population of the western regions of Ukraine to the totalitarian regime, the fight against so-called “political banditry”. The increase in the role of state security bodies was accompanied by certain steps taken by the Soviet government to strengthen their activities, which led to the transfer of some functions of the Ministry of Internal Affairs to the MSS (Ministry for State Security) and the creation of new structural units within the latter. Increasing the role of state security bodies in carrying out punitive-repressive measures required control over all parts of the mechanism, primarily those that are able to conduct operational work independently. The main stages of narrowing the competence of the MIA of the Ukrainian SSR during 1948-1950 are considered, in particular in the implementation of such activities as intelligence-operational and investigative work. It is proved that the subordination of important parts of the system to the state security bodies significantly influenced the understanding of the content of the system of internal affairs, in the concept that is accepted today. However, despite the loss of major operational units, the MIA continued to occupy a prominent place in the pyramid of state bodies and public administration, thanks to the extensive structure of departments and economic units, which ensured strict implementation of important government economic programs, mainly by prisoners of criminal, prisoners of war, etc. The issues of functioning of police bodies as a part of the MSS system are investigated. The positive and negative aspects of this period in the history of the police are revealed. In particular, it was proved that the activities of the police mainly corresponded to those tasks that did not go beyond the protection of public order and the fight against crime. Defining a clear structure and division of functions made it possible to coordinate the work of the police. The change in the structuring of operational units on a linear basis has generally had a positive effect on the efficiency of their activities. However, on the other hand, the general trend of increasing the status and role of state security bodies had a negative impact on the police. Being part of the punitive mechanism of a totalitarian state could not have positive consequences. Constant control by the MSS, its “Chekist” units, all areas of police activity, intelligence support of the police, the use of “Chekist” measures, etc. – all these were elements of continuous control under the rule of a totalitarian state. The dissertation reveals the main factors that influenced the change in the organizational structure of the MIA in the “post-Stalin” period. The desire of the party and state leadership to establish control over the law enforcement system on the one hand, and some attempts to mitigate total influence and repressive policies on the other, eventually led to the creation of a powerful agency with a wide range of tasks and functions, which covered with its influence almost all spheres of society. The author concludes that the creation in the state mechanism of hyperstructures, “superstructures” with various, diverse functions, under the leadership of “power” structures, with classified structures, total control over personnel, including with the use of special methods, is a sign of negative trends in society and the state, is a danger to democracy and human rights. History testifies that it is especially dangerous to combine special services (political police) and general police (police) within one department, where state security units always prevail. In a democracy, there can only be a reliable guarantee against such tendencies constant and effective control over law enforcement agencies and special services by parliament, civil society institutions, completion of their reform on a scientific basis in accordance with European standards.