Browsing by Author "Kuznetsova Larysa"
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item Peculiarities of legal assessment of aiding and abetting the aggressor state: National and international dimensions.(2024) Kuznetsova Larysa; Кузнецова Лариса; Kuznetsov Vitalii; Кузнецов Віталій; Matiushenko Olena; Матюшенко ОленаThe Ukrainian legislator’s differentiation of criminal liability for certain manifestations of collaboration has led to unjustified competition and considerable difficulties in qualifying the relevant unlawful acts. The purpose of this study was to analyse the specific features of criminal liability for aiding and abetting the aggressor state in the national and international dimensions. To complete the tasks of this study, a set of scientific methods was employed: dogmatic – in the analysis of legal constructions of elements of collaboration and abetting the aggressor state; comparative legal – in the context of comparing the rules on liability for collaboration and the rules of international humanitarian law. The study showed that Ukrainian criminal law theory and court practice have not developed consistent approaches to the application of the rules on liability for collaboration. The study focused on the fact that the criminal legislation of Ukraine applies an approach whereby certain types of economic collaboration are factually identified with military collaboration, which does not follow international humanitarian law. It was concluded that when qualifying the transfer of material resources to representatives of the aggressor state, there is a competition between the provisions of Part 4 of Article 1111 and Article 111-2 of the Criminal Code of Ukraine. In such a situation, it is reasonable to apply the rule on liability for collaboration. It was found that the payment of taxes, fees, and other mandatory payments to the Russian budget of any level, made in the occupied territory of Ukraine by a citizen of Ukraine, a foreigner, a stateless person for themselves and/or in the interests of legal entities registered in the territory of the Russian Federation cannot be covered by the objective side of abetting the aggressor state, as it does not follow international humanitarian law and does not contain such a feature as voluntariness, which is a mandatory feature of the crime under Article 111-2 of the Criminal Code of Ukraine. The practical significance of this study lies in defining certain rules for qualifying aiding and abetting the aggressor state which may be used by pre-trial investigation authorities in the legal assessment of such behaviour. Здійснена українським законодавцем диференціація кримінальної відповідальності за окремі вияви колабораційної діяльності спричинила невиправдану конкуренцію та значні складнощі під час кваліфікації відповідних протиправних діянь. Мета статті – аналіз особливостей кримінальної відповідальності за пособництво державі-агресору в національному та міжнародному вимірах. Для досягнення завдань статті було використано комплекс наукових методів: догматичний – під час аналізу юридичних конструкцій складів колабораційної діяльності та пособництва державіагресору; порівняльно-правовий – у межах зіставлення норм про відповідальність за колабораційну діяльність і норм міжнародного гуманітарного права. Дослідження засвідчило, що в українській кримінально-правовій теорії та судовій практиці не сформовано узгоджені підходи до застосування норм, що стосуються відповідальності за колабораційну діяльність. У статті акцентовано на тому, що в кримінальному законодавстві України застосовують підхід, за якого окремі види економічного колабораціонізму фактично ототожнюються з воєнним колабораціонізмом, що не відповідає нормам міжнародного гуманітарного права. Сформульовано висновок, що під час кваліфікації передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора виникає конкуренція норм – ч. 4 ст. 111-1 і ст. 111-2 Кримінального кодексу України. У такій ситуації видається доцільним застосовувати норму про відповідальність за колабораційну діяльність. Встановлено, що сплата податків, зборів й інших обовʼязкових платежів до російського бюджету будь-якого рівня, вчиненого на окупованій території України, громадянином України, іноземцем, особою без громадянства за себе та/або в інтересах від імені юридичних осіб, які зареєстровані на території Російської Федерації, не можуть бути охоплені обʼєктивною стороною пособництва державі-агресору, оскільки це не відповідає нормам міжнародного гуманітарного права й не містить такої ознаки, як добровільність, що є обовʼязковою ознакою злочину, передбаченого ст. 111-2 Кримінального кодексу України. Практичне значення статті полягає у визначенні певних правил кваліфікації пособництва державі-агресору, які можуть бути використані органами досудового розслідування під час здійснення правової оцінки такої поведінки.