12.00.12 - філософія права

Permanent URI for this collection

https://elar.naiau.kiev.ua/handle/123456789/46

Browse

Browsing 12.00.12 - філософія права by Author "Бордун-Комар, Наталія Ігорівна"

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Захист прав людини в Україні у контексті основних типів праворозуміння. Protection of human rights in Ukraine in the context of the main types of legal thinking.
    (2021-09) Бордун-Комар, Наталія Ігорівна; Bordun-Komar, Nataliia
    Дисертаційне дослідження присвячене проблемі захисту прав людини з позицій легістського (законницького) та юридичного (природно-правового) типів праворозуміння. Актуальність теми зумовлена необхідністю формування дієвої системи захисту прав людини в сучасній Україні. Наголошено, що правове реформування повинно відбуватись на засадах гуманістичної природно-правової традиції, оскільки застаріла державоцентрична система правового захисту виявилась не ефективною. На основі аналізу українських та зарубіжних напрацювань висвітлено стан наукового дослідження проблеми захисту прав людини у філософсько-правовій науці. Виявлено, що при чималій увазі науковців до теми прав людини, проблема їх захисту є малорозробленою. З’ясовано, що вітчизняні правознавці поступово відмовляються від законницького трактування прав людини як наданих державою, і приймають позицію природно-правового підходу, згідно з яким права людини трактуються як об’єктивні вимоги, що випливають з природи людини, зумовлені нею, а тому є невідчужуваними і невід’ємними від неї особистими правами. За допомогою сучасних філософсько-правових підходів (антропологічного, комунікативно-філософського, феноменологічно-екзистенціального, аксіологічного, природно-правового, герменевтичного тощо) сформовано методологічні засади для висвітлення проблеми захисту прав людини. Наголошено на ідеалістично-метафізичному вимірі, глибинній духовній сутності правозахисту. Показано, що основним функціональним призначенням правозахисної діяльності є боротьба за право, відновлення порушених прав, усунення перешкод у їх здійсненні, припиненні протиправних зазіхань. Зауважено, що захист прав людини – це процес відновлення порушеної справедливості, рівної міри її, свободи, істини, добра, поваги до людської гідності. Обгрунтовано, що право людини на захист прав є фундаментальною підставою збереження основ життя. Показано, що філософія захисту прав людини може по-різному трактуватися з позицій основних типів праворозуміння. З погляду природно-правової докторини, правозахист повиненен бути людиноцентричним, тобто центрованим на людині з її правами та свободами, а не на пріоритеті держави з її груповим інтересом. Для того, щоб були відновлені порушені права, суб’єкти права свою діяльність мають ґрунтувати на конституційно-правових засадах, що відповідають стандартам права, використовувати засоби і способи, увідповіднені цінностям та смислам права, його принципам. Акцентовано, що стандарти прав людини є вираженням акумульованого правового і загальнокультурного досвіду всього людства. Обгрунтовано, що приводити у відповідність зі стандартами права потрібно всю систему правового захисту, а не лише законодавство. З’ясовано, що ототожнення права із законом з позицій легізму зумовило суттєву розбалансованість українського законодавства, яке впродовж тривалого часу адаптовувалося до європейських стандартів та правозахисної діяльності, що була налаштована не на стандарти права, а на «букву закону». Доведено, що з позицій юридичного (природно-правового) типу праворозуміння правозахисна діяльність як форма буття ідеї права, будучи спрямованою на відновлення права як порушеної справедливості, повинна ґрунтуватися не лише на нормативних, а саме на правових засадах. Акцентовано, що принцип верховенства права як концентроване втілення та вираження правових стандартів – найефективніший метод захисту прав людини. Принцип верховенства права повинен бути фундаментальною засадою правового захисту державними органами та їх посадовими особами. Наголошено, що під концептом механізму захисту прав людини варто мати на увазі діяльність уповноважених правозахисних органів та організацій (національних, міжнародних, а також приватних осіб) яка здійснюється з використанням правових за суттю, а не лише за формою, засобів та соціальних умов, які визначають процедуру захисту (поновлення) прав і свобод людини та громадянина. Окрім суб’єктів державного правового захисту людини та громадянина, виділено суб’єктів правового захисту громадянського суспільства. Доведено, що ціннісно-правова основа повинна бути непорушною вимогою для всіх суб’єктів правової нормотворчості, оскільки саме загальнолюдські цінності роблять правотворчість гуманістичною. Зауважено, що не зважаючи на те, що ця основа закріплена в Конституції, її використання в правовому полі недостатнє. Наголошено на необхідності трактування закону не як продукту довільної діяльності влади, а як угоди, компромісу між громадянством, народом та державною владою з найважливіших питань суспільного життя. Акцентовано, що гуманістичні закони не можуть працювати до тих пір, доки їх застосовують суб’єкти правового захисту із застарілим законницьким державоцентричним світоглядом. Зауважено, що ефективний захист прав людини в Україні неможливий без формування розвиненого громадянського суспільства як суб’єкта ствердження реального народовладдя. Необхідне визнання державною владою природних прав людини як реально діючого закону, який обмежує діяльність цієї влади. Наголошено, що захист невідчужуваних прав та свобод людини є найважливішою метою і завданням громадянського суспільства та держави. The dissertation research is devoted to the problem of protection of human rights from the standpoint of legalistic and natural law types of legal understanding. The urgency of the topic is due to the need to form an effective system of human rights protection in modern Ukraine. It is emphasized that legal reform should take place on the basis of the humanistic natural law tradition, as the outdated state-centric system of legal protection has proved ineffective.