Розглянуто сутність юридичного нормотворення як продукту культурно-історичного прогресу, що сприяє гуманістичній тенденції в правотворенні. Здійснено ретроспективний аналіз співвідношення понять юридичної та правової норм у контексті переходу від статичної модерної парадигми права до ідеї права зі змінним змістом. Визначено, що філософсько-правова методологія наповнює юридичні поняття новим змістом і перетворює їх на інструментарій загального наукознавства, завдяки чому конкретизує межі їх застосування в науковій юридичній теорії.