Дисертації

Permanent URI for this community

https://elar.naiau.kiev.ua/handle/123456789/18

Browse

Browsing Дисертації by Author "Baliuk, Tetiana"

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Цивільне судочинство у справах про надання права на шлюб. Civil proceedings in cases of granting the right to marry.
    (2021-12) Балюк, Тетяна Миколаївна; Baliuk, Tetiana
    The dissertation is a complex scientific research of civil proceedings in cases of granting the right to marry.Дисертація є комплексним науковим дослідженням цивільного судочинства у справах про надання права на шлюб. Визначено загальнотеоретичні та методологічні засади дослідження цивільного судочинства у справах про надання права на шлюб. У відповідному контексті визначено стан наукової розробки цивільного судочинства у справах про надання права на шлюб, наведено методологію проведення дослідження, простежено еволюцію правового регулювання відповідного процесуального інституту, а також надано загальну характеристику окремого провадження у справах про надання права на шлюб. Обґрунтовано, що інститут цивільного судочинства у справах про надання права на шлюб у своїй еволюції пройшов декілька етапів, які співпадають із відповідними етапами кодифікації законодавства України, серед яких доцільно виокремити: 1) етап зародження правового регулювання інституту надання права на шлюб, під час якого відповідні суспільні відносини регулювалися нормами звичаєвого права (ХVІІ ст. – початок ХХ ст.); 2) етап правового регулювання інституту надання права на шлюб нормами сімейного законодавства Української РСР, який характеризувався віднесенням компетенції щодо «зниження шлюбного віку» до юрисдикції органів місцевого самоврядування (початок ХХ ст. – 2002 р.); 3) етап комплексного правового регулювання інституту надання права на шлюб нормами сімейного та цивільного процесуального законодавства України, особливістю якого є перехід цивільної юрисдикції щодо розгляду справ про надання права на шлюб до суду, а також визначення цивільної процесуальної форми розгляду даної категорії сімейних справ (2002 р. – до сьогоднішнього часу). Встановлено, що юридична природа справ про надання прав на шлюб – це сукупність матеріально-правових підстав надання права на шлюб та особливостей процесуальної форми розгляду судом відповідних заяв, що опосередковують зміну обсягу сімейно-правової дієздатності фізичної особи. Суд, встановлюючи наявність або відсутність юридичних фактів, ухвалює рішення про надання особі права на шлюб, тим самим розширює обсяг сімейно-правової дієздатності такої особи за рахунок здатності здійснити право на шлюб до досягнення шлюбного віку або укласти шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені усиновлювачем. Проаналізовано окремі процесуальні аспекти, пов’язані із поданням до суду заяв про надання права на шлюб. Визначено, що юридична заінтересованість заявника не є передумовою реалізації права на звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження, адже коло заявників у справах окремого провадження визначено законом. Це означає, що будь-який заявник у справі окремого провадження має юридичну заінтересованість, адже процесуальний та (або) матеріальний закон, регламентуючи можливість набуття даною особою цивільного процесуального статусу заявника, передбачає, що рішення суду у цій справі впливатиме на її права та обов’язки. Аргументовано, що матеріально-правовими передумовами реалізації права на подання до суду заяви про надання права на шлюб в порядку окремого провадження є: 1) якщо заява подається на підставі ч. 2 ст. 23 СК України – досягнення заявником віку 16 років; 2) якщо заява подається на підставі ч. 4 ст. 26 СК України: а) факт наявності в усиновлювача рідної дитини. Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про народження дитини; б) факт усиновлення (однієї дитини або декількох дітей); в) у випадку, якщо із заявою про надання права на шлюб звернулися діти, які були усиновлені усиновлювачем, – відсутність між усиновленими дітьми такого ступеню кровного зв’язку, що унеможливлює укладення шлюбу відповідно до СК України. Обґрунтовано, що у випадку недотримання матеріально-правових передумов реалізації права на подання до суду заяви у справах окремого провадження, у тому числі заяви у справах про надання права на шлюб, суд має постановити ухвалу про повернення заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України як такої, яку подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, зокрема здатності особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати цивільні процесуальні обов’язки заявника у суді. Встановлено, що предмет доказування у справах про надання права на шлюб можна визначити як сукупність обставин (фактів), що підтверджують заявлену вимогу про надання права на шлюб чи заперечення проти такої вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Виокремлено процесуальні особливості розгляду справ про надання права на шлюб в порядку окремого провадження. Обґрунтовано, що у справах про надання права на шлюб суд здійснює захист сімейних прав та інтересів шляхом зміни сімейного правовідношення, що уособлюється зміною такого його елементу як суб’єкт (суб’єкти). Сімейне правовідношення, змістом якого є право на шлюб, є абсолютним і передбачає наявність із однієї сторони – суб’єкта – носія суб’єктивного права (права на шлюб), а з іншої – невизначеного кола осіб – суб’єктів, які зобов’язані дане право не порушувати. Таким чином, коли суд надає заявникові (особі, яка не досягла шлюбного віку, або рідній дитині усиновлювача та усиновленій ним дитині або дітям, які були усиновлені усиновлювачем) право на шлюб, відбувається зміна суб’єкта правовідношення – суб’єктом (суб’єктами) правовідношення стає особа (особи), яка до ухвалення судового рішення відповідної правосуб’єктності не мала. Встановлено, що у справах право надання права на шлюб відсутні матеріально-правові передумови для застосування заходів забезпечення заяви, адже у таких справах суд, встановлюючи наявність або відсутність юридичних фактів, ухвалює рішення про надання особі права на шлюб, тим самим розширює обсяг сімейно-правової дієздатності такої особи за рахунок здатності здійснити право на шлюб до досягнення шлюбного віку або укласти шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені усиновлювачем. Аргументовано, що у справах про надання права на шлюб відсутність зазначеного у п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України елемента заяви не може бути підставою для залишення її без руху, адже відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Практичне значення отриманих результатів полягає у доцільності використання вироблених рекомендацій: у науково-дослідній роботі – під час проведення подальших наукових розвідок у сфері цивільного процесуального права; у законотворчій діяльності – в процесі оптимізації цивільного процесуального законодавства України та інших держав; у правозастосовній діяльності – під час розгляду і вирішення цивільних справ, що виникають із сімейних правовідносин; в освітньому процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Цивільний процес» та «Сімейне право», а також при підготовці відповідних навчально-методичних матеріалів.