Адміністративно-правовий механізм запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією.

Abstract
Дисертацію присвячено теоретико-практичному комплексному дослідженню проблемних питань забезпечення запобігання правопорушенням пов’язаним з корупцією за допомогою адміністративно-правових механізмів. Проведено системний аналіз елементів адміністративно-правових механізмів запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією, виокремлено проблеми та визначено напрями перспективного удосконалення застосування механізмів адміністративно-правового запобігання. У роботі проаналізовано праці вчених, які досліджували проблеми механізмів запобігання корупції та корупційних проявів. На основі проаналізованих наукових праць було виявлено, що питання механізмів запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією не розкривалось та не було досліджене, що і викликало у автора науковий інтерес. Проаналізовано такі правові категорії як «адміністративно-правовий механізм», «механізм правового регулювання», «корупція» та «правопорушення, пов’язане з корупцією». Досліджено етимологію терміну «корупція», деталізувавши яке було проаналізувати таке вихідне поняття як «правопорушення, пов’язане з корупцією». Висвітлено генезу доктринального дослідження становлення механізму запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією та з’ясовано, що вона має певну періодизацію. Вивчаючи особливості, було виокремлено декілька етапів становлення механізму запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині: перший етап, який охоплює період перебування України у складі СРСР і до 1995 року, що характеризується запереченням державою, науковцями та дослідниками існування корупції та порушень, пов’язаних з корупцією як негативних руйнівних явищ; другий етап – (1995 – 2014 рр.) формування національного антикорупційного законодавства та нормативне закріплення таких понять як «корупція» і «корупційне діяння», а також зародження формування механізмів протидії діянням, які не являлись корупційними; третій етап – (з 2015 р по теперішній час) виокремлення самостійного механізму запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією. Запропоновано внести зміни до законодавчо закріпленого визначення в Законі України «Про запобігання корупції» поняття «правопорушення, пов’язане з корупцією» та викласти його в такій редакції: «правопорушення, пов’язане з корупцією – це протиправне, винне, умисне діяння (дія чи бездіяльність), особи, зазначеної у частині першій статті 3 цього Закону, яка посягає на охоронювані законодавством у сфері запобігання корупції суспільні відносини, пов’язані із дотриманням встановлених вимог, заборон та обмежень, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність». Визначено структуру адміністративно-правового механізму запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією та виокремлено такі її основні елементи як норма права (законодавчий акт), суб’єкти запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією та інструменти публічного адміністрування. Сформульовано визначення адміністративно-правового механізму запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією, та визначено, що це врегульована нормами адміністративного права система адміністративно-правових засобів, заходів та складових елементів, які при злагодженості та єдності утворюють комплексну систему антикорупційних вимог, обмежень та заборон, реалізація яких спрямована на запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням. Охарактеризовано суб’єктів запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією, розкрито зміст їх повноважень та розподілено їх на три групи: суб’єкти із загальними повноваженнями, суб’єкти зі спеціальними повноваженнями, суб’єкти з повноваженням учасників антикорупційних заходів. Визначено роль та завдання спеціально уповноважених суб’єктів запобігання, таких як Департамент стратегічних розслідувань та Департамент внутрішньої безпеки в розрізі їх функціональних обов’язків щодо запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією. Визначено особливості застосування інструментів публічного адміністрування для ефективного запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією. Проаналізовано форми і методи управління, та виокремлено такі форми публічного адміністрування, які являються зовнішніми проявами конкретних дій, як: 1) встановлення норм права; 2) застосування норм права; 3) укладання адміністративних договорів; 4) здійснення реєстраційних та інших юридично значущих дій; 5) здійснення організаційних дій та заходів. Окрему увагу приділено методам, як складовій публічного адміністрування, які являються способами і засобами впливу на керовані об’єкти. Застосування суб’єктами запобігання під час здійснення своїх повноважень інструментів публічного адміністрування дають змогу приймати підзаконні нормативно-правові акти, ухвалювати акти індивідуальної дії, що тягнуть за собою юридичні наслідки, а також застосовувати різні превентивні та каральні методи. У ході дослідження було з’ясовано, що для запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією застосовуються загально юридичні превентивні методи (переконання, заохочення, примус, прямий та непрямий вплив) та спеціальні методи, які мають виражену цілеспрямованість та опосередковані у відповідній формі. Автором виокремлено та проаналізовано такі спеціальні методи, як : 1) метод запровадження антикорупційної політики; 2) метод застосування програм та стратегій для запобігання вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією; 3) метод фінансового контролю. Автор також дійшов висновку, що методом можуть виступати зазначені в Законі України «Про запобігання корупції» норми, які закріплюють заборони, вимоги та обмеження, наприклад, обмеження щодо одержання подарунків; запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними; обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності; обмеження після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування; обмеження спільної роботи близьких осіб та інші. Узагальнено зарубіжний досвід запобігання корупції та пов’язаних з нею правопорушень і визначено можливості для запозичення. Позитивним надбанням України можуть стати наступні напрямки з питань покращення системи запобігання корупції та діянням, пов’язаним з корупцією: 1. Збільшення функціонування системи контролю за корупційним проявами на основі Європейського досвіду, за допомогою долучення на рівні з державним контролем і громадський контроль; 2. Дотримання чіткості та розмежованості повноважень суб’єктів, покликаних здійснювати запобігання вчинення діянь, пов’язаних з корупцією, а також виключення дублювання однакових функцій у різних суб’єктів запобігання; 3. Спрощення реєстраційно-дозвільних процедур з використанням прозорої процедури; 4. Дотримання принципу незалежності засобів масової інформації; 5. Дотримання юридично закріпленого принципу незалежності судової гілки влади; 6. Відсутність толерантності до корупції; 7. Запровадження єдиної антикорупційної політики з дієвими правовими, соціальними, економічними та політичними механізмами дії. Автор визначив шість кроків до удосконалення системи запобігання правопорушенням, пов’язаним з корупцією: визначення існуючої ситуації в питаннях запобігання корупційним проявам, її аналіз; пошук слабких місць і параметрів, що вимагають поліпшення, а саме колізій і прогалин в системі антикорупційного законодавства; розробка оптимальної стратегії вдосконалення; впровадження розроблених дій; оцінка результатів і аналіз отриманої ситуації. Окреслено необхідність по іншому підходити до питань повторності адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, передбачених статтями Глави 13-А КУпАП, не пов’язуючи їх лише з порушеннями однотипних заборон чи приписів та запропоновано доповнити Главу 13-А приміткою де зазначити наступне: «Повторним слід вважати правопорушення вчинене особою, яка раніше протягом року вчинила будь-яке з правопорушень, передбаченого статтями Глави 13-А цього Кодексу та її було піддано адміністративному стягненню». У ході дослідження було проаналізовано статтю 184-1 КУпАП «Неправомірне використання державного майна» та з’ясовано, що дане правопорушення містить ознаки правопорушення, пов’язаного з корупцією, тому повинно міститись в Главі 13-А з певними уточненнями формулювання диспозиції статті. Акцентовано увагу на виключенні з Глави 13-А КУпАП норм передбачених статтями 172-9-1 «Заборона розміщення ставок на спорт, пов’язаних з маніпулюванням офіційним спортивним змаганням» та 172-9-2 «Порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов’язаних з маніпулюванням офіційним спортивним змаганням» у зв’язку з відсутністю в їх складі ознак правопорушень, пов’язаних з корупцією.
Description
Keywords
корупція, механізм, правопорушення, пов’язані з корупцією, запобігання, суб’єкти запобігання, адміністративно-правовий аспект
Citation
Collections