Запобігання злочинам у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Prevention of Pension Crimes in Ukraine.

Abstract
У дисертації на основі практики діяльності правоохоронних органів й інших органів, теоретичних концепцій й вчень розроблено наукові положення й отримано результати, що в сукупності розв’язують важливу наукову задачу визначення теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо запобігання злочинам у сфері пенсійного забезпечення. З’ясовано сучасний стан наукових досліджень та обґрунтовано наукові підходи до визначення сфери пенсійного забезпечення. Сформульоване авторське визначення злочинів у сфері пенсійного забезпечення як обумовлене особливостями соціальних умов явище, що виражається у протиправній поведінці службових осіб органів, які здійснюють пенсійне забезпечення, і інших підприємств, установ і організацій (у стадії підготовки документів для подання до призначення, перерахунку пенсії), а також окремих громадян, які претендують на отримання пенсії або збільшення її розміру. Обґрунтовано, що гарантіями правового регулювання пенсійного забезпечення є передбачені правовими нормами зобов’язання держави надати особі належний соціальний захист у випадку настання певних соціальних умов (у зв’язку з настанням пенсійного віку, із інвалідністю, у випадку втрати годувальника, за вислугу років) у формі щомісячних грошових виплат спеціально уповноваженими органами у сфері пенсійного забезпечення за рахунок коштів Пенсійного та інших спеціально створених фондів або соціальних послуг, а також встановити міру юридичної відповідальності за порушення, недотримання законодавства чи порушення основоположних прав та свобод людини і громадянина. Здійснена класифікація злочинів у сфері пенсійного забезпечення на окремі групи за відповідними критеріями (антисоціальна спрямованість злочинних посягань та характер криміногенної мотивації особи чи групи осіб): службові злочини, тобто злочини, що вчиняються службовими особами у такій сфері (ст.ст. 175, 190, 191, 364, 366–368 КК України); злочини, вчинені особами, які потребують пенсійного забезпечення (та їх родичами) (ст.ст. 190, 358, 369 КК України). Розкрито зміст елементів кримінологічної характеристики злочинів у сфері пенсійного забезпечення в Україні, зокрема відомості про кількісні та якісні показники злочинів у сфері пенсійного забезпечення, детермінанти, які сприяють їх учиненню, правопорушників, а також доведено зв’язок поведінки особи злочинця зі ступенем латентності злочинів та ефективністю вжиття кримінологічних заходів. З огляду на виявлені тенденції розвитку криміногенних явищ і процесів у сфері пенсійних послуг, здійснено прогноз перспективних змін криміногенної ситуації у найближчі роки (2020–2025), на основі чого розроблено проекти Антикорупційної програми Пенсійного фонду України та його органів і Комплексного цільового плану запобігання злочинам у сфері пенсійного забезпечення на 2020-2022 роки, що містять комплекс заходів правового та організаційного характеру. Розкрито зміст детермінант, що сприяють криміналізації цієї сфери суспільних відносин. Виокремлено та проаналізовано різні чинники розвитку країни, які впливають на відтворення (поширення) окремих видів (груп) злочинів. З огляду на запропоновані відомими кримінологами підходи, їх диференційовано на: соціально-економічні, організаційно-управлінські, правові та обліково-контрольні. До осіб, які вчиняють злочини у сфері пенсійного забезпечення, відповідно до їх соціального становища, необхідно віднести: службових осіб; пенсіонерів; третіх осіб, які сприяють незаконному отриманню пенсій. Пенсіонери або особи, які претендують на отримання пенсій, діють або самостійно, вводячи в оману службових осіб (збільшення віку, стажу роботи, надання підроблених документів), або у змові з ними, зокрема: 1) громадяни, які навмисно порушують пенсійне законодавство у розрахунку на те, що пенсійні та правоохоронні органи не зможуть це виявити. Більшість з них надали недостовірні відомості про стаж та заробітну плату для збільшення розміру пенсії; 2) громадяни з низьким рівнем матеріального достатку, не згодні з діючими нормами пенсійного законодавства та низьким розміром своєї пенсії, які поділяються на: а) корисливих, які вдаються до неправомірних способів задоволення своїх матеріальних потреб та особистого збагачення; б) некорисливих, які недбало відносяться до виконання своїх обов’язків (службові особи підприємств, установ, організацій, які готують та видають документи для призначення пенсії, або які здійснюють пенсійне забезпечення: працівник, який безпосередньо заповнює той чи інший документ; працівник, який перевіряє достовірність відомостей в оформленому документі; керівник установи, підприємства, організації); 3) громадяни, які матеріально забезпечені, але вважають, що вони не повинні отримувати пенсію у меншому розмірі, ніж інші. З’ясовано місце запобігання злочинам у сфері пенсійного забезпечення у системі національної безпеки країни, що полягає в реалізації комплексу кримінально-правових та кримінологічних заходів з метою аналізу кримінологічної ситуації, що характеризує ринок пенсійних послуг, виявлення та усунення детермінантів, які сприяють учиненню правопорушень, викриття осіб (злочинних груп), які вчиняють такі злочини, а також відвернення (мінімізації) їх негативних наслідків (відшкодування збитків) для громадян, суспільства й держави. Наголошено, що напрямами запобігання таким злочинам як складової реалізації державної політики у сфері забезпечення соціально-бюджетної безпеки мають стати удосконалення адміністративного, кримінального, кримінального процесуального, пенсійного, контрольно-ревізійного законодавства, формування системи мінімізації впливу корупції на систему пенсійного забезпечення, запобігання створенню та діяльності корупційних організованих злочинних угруповань у сферах з високим ризиком їх впливу, інформаційно-аналітичне забезпечення. Досліджено головні напрями спеціально-кримінологічного запобігання злочинам у сфері пенсійного забезпечення: а) запобігання корупції у сфері пенсійного забезпечення (запровадження системи зовнішнього контролю за деклараціями про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру; здійснення перевірок достовірності зазначених у деклараціях відомостей спеціальними суб’єктами, одним із яких є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику фінансового характеру; створенням основ державної антикорупційної політики в Україні, одним із вирішенням має стати запропонована нами антикорупційна програма Пенсійного фонду України та його органів на 2020–2022 роки; оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення; приведення національних антикорупційних нормативно-правових актів до змісту міжнародно-правових актів з означеної проблематики; б) діяльність Національної поліції України щодо виявлення та припинення злочинів у сфері пенсійного забезпечення та нецільового використання ними бюджетних коштів; в) запобігання злочинів у сфері пенсійного забезпечення, що вчиняються недержавними пенсійними фондами. Одним із головним напрямів індивідуально-профілактичного запобігання таким злочинам є внутрішні розслідування за виявленими порушеннями порядку здійснення фінансових операцій. Підставою для проведення внутрішнього розслідування є виявлені керівництвом органів і служб у сфері пенсійного забезпечення (Пенсійний фонд України, недержавні пенсійні фонди, управління, відділи тощо) відомості про факти заподіяння шкоди або порушення внутрішніх правил, що можуть спричинити заподіяння шкоди. Такі дані можуть міститися в службових записках керівників структурних підрозділів, повідомленнях контролюючих та правоохоронних органів, зверненнях пенсіонерів та інших осіб. Під час розслідування встановлюється, чи дійсно мала місце подія, про яку йдеться у зверненні, за яких обставин (де, коли) вона трапилася, наявність негативних наслідків події, характер і розмір завданої шкоди, а також наявність причинного зв’язку між проступком (діями чи бездіяльністю) конкретної особи (осіб) та наслідками події; причини та умови, що сприяли події. Серед інших заходів індивідуально-профілактичного запобігання злочинам у сфері пенсійного забезпечення, за даними опитувань, запропоновано визначити державний орган (наукову установу), відповідальний за розроблення та впровадження новітніх методів і способів боротьби зі злочинністю у соціально-бюджетній сфері з урахуванням сучасних загроз; здійснювати постійний моніторинг судової практики у кримінальних провадженнях за ознаками корупційної діяльності та готувати на постійній основі відповідні рекомендації; розробити критерії та запровадити систему оцінки ефективності діяльності працівника правоохоронного органу; упровадити нові принципи добору, комплектування та підготовки співробітників спеціальних та інших оперативних підрозділів правоохоронних органів, а також підвищити їх грошове утримання та зміцнити гарантії соціального захисту. In the thesis, the scientific propositions considering the concepts of domestic and foreign scientists, legislation and long-term practice of law enforcement bodies of Ukraine and other countries are developed. The obtained findings solve an important scientific issue of determining theoretical foundations and practical recommendations for preventing crime in retirement security.
Description
Keywords
пенсійне забезпечення, злочини у сфері пенсійного забезпечення, кримінологічна характеристика, запобігання, особа злочинця, детермінанти злочинності, pension security, crimes in the sphere of pension security, criminological characteristics, prevention, the identity of an offender, the determinants of crime
Citation
Collections