Адміністративно-правовий механізм превентивної діяльності Національної поліції України. Administrative and legal mechanism of preventive activities of the National Police of Ukraine.

Abstract
Дисертація присвячена дослідженню адміністративно-правового механізму превентивної діяльності Національної поліції України. У дисертаційному дослідженні автором акцентовано увагу на низці актуальних проблемних питань функціонування адміністративно-правового механізму превентивної діяльності. Надано змістовний структурний аналіз поняття та структури адміністративно-правового механізму превентивної діяльності Національної поліції України, що в свою чергу обґрунтовує позицію про те, що превентивною діяльністю є будь-які дії добровільного або примусового характеру або комплекс таких дій, передбачених законодавством України, вчинені уповноваженими особами поліції перед початком вчинення правопорушення та спрямовані на його попередження. Додатково обґрунтовано сутність та значення такої діяльності та вказано, що саме цей вид правоохоронної діяльності в довгостроковій перспективі є найбільш дієвим і безпечним. Аналіз, також дав підстави віднести до структури відповідного механізму: норми адміністративного права, що регулюють галузь превентивної діяльності; акти застосування права та такі, що визначають статус і зміст діяльності посадових осіб (поліцейських) які відповідно до покладених на них функційних обов’язків здійснюють превентивну діяльність; адміністративно-правові відносини в сфері здійснення превентивної діяльності, що виникають як в загальному розумінні так і ситуативно; наявні адміністративні процедури у сфері превентивної діяльності, котрі забезпечують його реалізацію та досягнення визначених законодавством цілей і мети. Досліджено низку наукових і практичних джерел щодо функціонування адміністративно-правового механізму загалом і ролі та місця в ньому Національної поліції України. Утверджено думку про те, що відповідний орган є ключовим і виконує таку діяльність в різних контекстах і значеннях. Детальне вивчення відповідного питання, стало можливим за умови підтвердження необхідності забезпечення належного рівня функціонування всіх інституцій поліції, що спрямовані на забезпечення, та власне формують і реалізовують превентивний напрям роботи Національної поліції України. До кола органів правопорядку, що найбільш активно здійснюють превентивну діяльність, на думку автора відносяться: Державна прикордонна служба України; Національна гвардія України; Державна міграційна служба; Державна фіскальна служба; Державна кримінально-виконавча служба України та, власне, Національна поліція України, котра вживає заходів у більш широкому колі правовідносин. Опрацювання таких структурних елементів адміністративно-правового механізму превентивної діяльності, як функції та завдання, дало підстави сформувати обґрунтовану позицію щодо їх удосконалення. Так, поняття завдань, не може бути розглянуто уособлено від мети, як і остання розглядатись без завдань, оскільки вони є тісно взаємопов’язаними категоріями, котрі уможливлюють здійснення конкретної діяльності, що спрямована на досягнення фактичного результату. В свою чергу, крізь призму того, що мета визначається як є організація системного та раціонального функціонування інституту превентивної діяльності в поліції як елемента правоохоронної системи держави, що діє для забезпечення прав і свобод людини і громадянина, у спосіб недопущення порушень законодавства України, завдання характеризуються як базові покрокові елементи її досягнення. Доведено думку, що правовими засадами функціонування відповідного інституту є конкретні акти законодавства, що набули чинності в установленому законодавством України порядку та дотичні до них норми, що впливають на здійснення такої діяльності. Ураховуючи поділ засад на: конституційні; законодавчі; підзаконні, найбільш вагомими серед них, втілені в конкретних нормативно-правових актах є такі накази Національної поліції України: «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», «Про затвердження положення про Департамент превентивної діяльності Національної поліції України», «Про затвердження Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції», «Про затвердження Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України» та інші. З’ясовано, що напрямами реалізації адміністративно-правового механізму превентивної діяльності Національної поліції України є галузі (сфери) правовідносин, котрі формують окремі сегменти соціально-владного взаємозв’язку під час реалізації (здійснення) превентивної діяльності Національної поліції України. Уточнено їх структурне та змістовне наповнення, охарактеризовано подальші перспективи застосування відповідної теоретико-практичної категорії. Водночас, автор стверджує, що форми адміністративно-правового механізму превентивної діяльності Національної поліції України, притаманні процесу втілення теоретичних правових конструкцій у життя та можуть: виражатись як система способів, засобів і конкретних дій підрозділів превентивної діяльності щодо здійснення запобігальної діяльності в сфері правоохорони; втілює як правові так і не правові (організаційні) інструменти для забезпечення дії інституту превентивної діяльності не лише в системі підрозділів Національної поліції України, й серед органів правопорядку також; виражатись у широкому колі правовідносин у формі організації, впорядкування та правозастосування. Методи ж, належить, на думку автора поділяти на внутрішні (спрямовані на забезпечення реалізації повноважень суб’єктами превентивної діяльності) та зовнішні (що є безпосередніми інструментами впливу на соціально-владні відносини та виступають додатковим регулятором і гарантом правопорядку). Автором також проаналізовано низку прикладів зарубіжного досвіду функціонування інституту адміністративно-правового механізму превентивної діяльності органів правопорядку та запропоновано інтегрувати відповідний досвід у діяльність Національної поліції України, з метою оптимізації правозахисних процесів. Проведення роз’яснювально-превентивної роботи, за прикладом діяльності поліції Грузії, змістовно впливатиме на об’єкти превентивної діяльності засобами як правового виховання, так можливо й фрагментарного поліцейського примусу чи переконання. Автором обґрунтовано, що до кола напрямків, (консолідованих за об’єктним принципом векторів розвитку дії відповідного механізму) слід віднести: організаційний, нормативно-правовий і інформаційно-аналітичний, що дозволить оптимізувати діяльність зазначених підрозділів і шляхом спрощення попередньо регламентованих у законодавстві України процедур, ґрунтовно укріпити інститут прав і свобод людини і громадина. The dissertation is devoted to the study of the administrative and legal mechanism of preventive activities of the National Police of Ukraine. In the dissertation study, the author focused attention on a number of topical problematic issues of the functioning of the administrative-legal mechanism of preventive activity. A meaningful structural analysis of the concept and structure of the administrative-legal mechanism of preventive activities of the National Police of Ukraine is provided, which in turn justifies the position that preventive activities are any actions of a voluntary or coercive nature or a set of such actions, provided for by the legislation of Ukraine, committed by authorized persons to the police before the commission of an offense and aimed at its prevention. In addition, the essence and significance of such activity is substantiated and it is indicated that this type of law enforcement activity is the most effective and safe in the long term.
Description
Keywords
адміністративне право, адміністративно-правовий механізм, поліція, превентивна діяльність, права людини, превенція, правове регулювання, administrative law, administrative-legal mechanism, police, preventive activity, human rights, prevention, legal regulation
Citation
Collections