Адміністративно-правове регулювання державного боргу України. Administrative Legal Regulation of the State Debt of Ukraine.
Loading...
Date
2021-07
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У дисертації здійснено комплексне та системне дослідження адміністративно-правового регулювання державного боргу України. Визначено, що державний борг – це система зобов’язальних відносин, що виникають у зв’язку з неспроможністю держави за рахунок власного обсягу державного бюджету забезпечити в повному обсязі сталий розвиток всіх сфер суспільного життя.
Встановлено, що державний борг: 1) є формою публічного боргу; 2) виникає лише між державою та кредитором; 3) являє собою строкові боргові зобов’язання; 4) забезпечується всіма активами, які знаходяться в розпорядженні держави; 5) покриває дефіцит бюджету та є інструментом погашення наявних зобов’язань держави перед кредиторами; 6) має стійку тенденцію до зростання; 7) має визначені часові межі, тобто стадії виплати тіла кредиту та обслуговування державного боргу; 8) є інструментом відстрочення виплати фінансових зобов’язань на виробництво суспільних благ і здійснення грошово-кредитної політики держави; 9) виникає в результаті укладення міжнародно-правової угоди.
Запропоновано державний борг України поділити на види залежно від: 1) обсягів виконання фінансових зобов’язань: регресивний (накопичувальний) державний борг; сталий державний борг, тобто державний борг, який утворюється з метою виконання боргових зобов’язань, при цьому не погашається основний борг; реверсований державний борг; 2) виду інструменту боргового зобов’язання: ринкові цінні папери та кредити; пільгові кредити; рекапіталізація.
Здійснено періодизацію генезису державного боргу, яку представлено наступним чином: І. Постреволюційний період (початок ХХ ст. – середина ХХ ст.), що характеризувався: утворенням державного боргу та наростанням заборгованості по ньому; необхідністю взяття кредитів, які спрямовувалися на розвиток економіки та галузей народного господарства країни; втратою довіри до РСФРС як надійного позичальника; дуалістичним становищем країни, тобто держава виступала як позичальником (народні господарства), так і кредитором; імперативність виникнення боргових зобов’язань, практикувалося, що частина заробітної плати виплачувалася облігаціями державних позик. ІІ. Перехідний період (1980‒1991 рр.), який характеризувався: необхідністю покриття дефіциту державного бюджету золотовалютними запасами, що призвело до їх скорочення; утворенням зовнішнього державного боргу внаслідок дефіциту державного бюджету; розподілом виробничої бази СРСР, що спричинило вивільнення державного боргу Республіки Україна як самостійної, незалежної держави й утворення боргових зобов’язань. ІІІ. Період прогресивного росту суми державного боргу (1991‒2020 рр.). Характерними особливостями даного періоду є: послаблення економічної стійкості національної валюти – девальвація гривні; неконтрольоване збільшення боргових зобов’язань; запровадження додаткових механізмів виконання боргових зобов’язань; превалювання розміру зовнішнього державного боргу над внутрішнім державним боргом, що спричинило збільшення залежності від міжнародних організацій; часткова втрата самостійності в прийнятті політичних рішень; вимушене рефінансування державного боргу; відсутність механізмів ефективного управління державним боргом.
Особливостями державного гарантованого боргу є: 1) використовується здебільшого для забезпечення стабільного та економічно ефективного фінансування проєктів: транспорт, інфраструктура, медицина, наукові дослідження, програми соціального житла, проєкти державно-приватного партнерства, туристична сфера тощо; 2) держава виступає гарантом своєчасності виплати обслуговування позики, а також виконання фінансових зобов’язань перед позикодавцем; 3) найпоширенішою формою державних гарантій є: облігації, цінні папери, валюта тощо; 4) може виникнути додатковий ризик – неможливість обслуговування або виплати позики; 5) чим більша довіра до уряду як гаранта виплати боргових зобов’язань, тим меншим є відсоток по обслуговуванню державного боргу; 6) державні гарантії не контролюються як регулярні видатки держави; 7) обсяг гарантованого державного боргу здійснює прихований вплив на фіскальну політику держави; 8) непогашений гарантований державний борг, як наслідок, є причиною зростання державного боргу.
Визначено, що адміністративно-правовий механізм управління державним боргом – це управлінська діяльність уповноважених суб’єктів, яка здійснюється із застосуванням відповідних адміністративних, політичних, економічних, соціальних засобів, з метою інвестування економіки, забезпечення економічної самостійності країни, зменшення відсоткової ставки, зростання інвестиційної привабливості, зменшення видів податків тощо. До елементів механізму адміністративно-правового регулювання державного боргу України віднесено: 1) норму права; 2) адміністративні правовідносини; 3) органи публічної влади; 4) адміністративно-правові засоби.
Нормативно-правове регулювання державного боргу України – це система норм права міжнародного та національного законодавства, які урегульовують суспільні відносини щодо утворення та погашення державного, місцевого боргу та гарантованого державою боргу, а також визначають повноваження та компетенцію уповноважених суб’єктів щодо виконання взятих на себе боргових зобов’язань України.
Суб’єктами адміністративно-правового регулювання державного боргу в Україні є система суб’єктів публічної влади, які на підставі норм законодавства виконують завдання, що обумовлені утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу та гарантованого державою боргу. До суб’єктів, які здійснюють адміністративно-правове регулювання державного боргу в Україні, на нашу думку, належать: Верховна Рада України та Комітет Верховної Ради України з питань державного бюджету; Національний банк України; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, зокрема: Міністерство фінансів України, Міністерства юстиції України, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Агентство з управління державним боргом України, Державна казначейська служба України, Фонд державного майна України, Державна аудиторська служба України; місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Розглянемо більш детально їх завдання та функції щодо державного бюджету.
Засоби адміністративно-правового регулювання державного боргу України це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких державні органи та органи місцевого самоврядування урегульовують суспільні відносини щодо формування та виплати державного боргу, виконання боргових зобов’язань і зобов’язань державних гарантій (гарантійних). У результаті аналізу чинного адміністративного законодавства і практики його застосування до засобів адміністративно-правового регулювання державного боргу віднесено: 1) контроль за адміністративно-правовим регулюванням державного боргу. Включає в себе такі форми: звіт про виконання зобов’язань за державним боргом і гарантованим державою боргом; аудит показників державного боргу та гарантованого державою боргу; контроль за зміненням валютних курсів і відсоткових ставок; нагляд за адміністративно-правовим регулюванням державного боргу; 2) цільовий вплив на структуру державного боргу та гарантованого державою боргу, включаючи терміни боргового портфеля; 3) оцінка ефективності управління бюджетними коштами та оцінка ризиків отримання державних запозичень і видання державних гарантій; 4) моніторинг цільового використання державних запозичень і державних гарантій; 5) юридична відповідальність позичальника (боржника), гаранта і кредитора за порушення умов договорів.
Вивчено міжнародний досвід адміністративно-правового регулювання державного боргу в країнах Європейського Союзу та запропоновано імплементувати у національне законодавство дієві засоби щодо такого регулювання.
Виокремлено напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання державного боргу України: 1) запровадження оцінки стану ризиків несвоєчасності (невиконання) боргових зобов’язань і державних гарантій суб’єктами боржниками; 2) здійснення контролю та моніторингу за виконанням і цільовим використанням боргових зобов’язань та гарантійних зобов’язань держави і суб’єктів боржників перед державою; 3) розробка стратегії середньострокового та довгострокового планування; 4) удосконалення адміністративно-правового регулювання державного боргу передбачає наявність системи нормативно-правових актів; 5) сприяння розвитку інвестиційного клімату та залучення фінансування на масштабні інфраструктурні проєкти; 6) здійснення моніторингу адаптації норм національного законодавства до законодавства Європейського Союзу в рамках підписаної Україною Угоди про асоціацію з ЄС; 7) посилення державного регулювання гарантованого державою боргу; 8) збільшення внутрішніх позик над зовнішніми позиками.
The dissertation deals with the complex and systematic research of administrative legal regulation of the state debt of Ukraine. The state debt is defined as the system of binding relations caused by the inability of the state to ensure the full sustainable development of all spheres of public life at its own expense.
Description
Keywords
державний борг, гарантований державою борг, державні гарантії, боргова політика, місцевий борг, запозичення, внутрішній державний борг, зовнішній державний борг, дефіцит державного бюджету, state debt, state guaranteed debt, state guarantees