Адміністративно-правові засади формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні.
Loading...
Date
2022-09
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У дисертаційному дослідженні сформульовано адміністративно-правові засади формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні. Доведено, що за своєю внутрішньою структурою сферу обігу зброї в Україні охоплює два взаємопов’язані елементи: по-перше, за критерієм законності обігу зброї – законний та незаконний (суспільно шкідливий, суспільно небезпечний) обіг зброї; по-друге, за критерієм режимності обігу зброї – спеціальний та цивільний обіг зброї. Розкрито концептуальну сутність державної політики у сфері обігу зброї в Україні, окреслено її найбільш характерні риси, визначено систему принципів та актуальну нормативно-правову основу формування та реалізації цієї політики. Встановлено, що за змістом означена політика включає в себе концептуальні основи (сучасна доктрина адміністративного права) та ідейно-засадничі основи (принципи формування та реалізації цієї політики). Уперше здійснено концептуальну інтерпретацію сутності формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні через відповідний адміністративно-правовий механізм. Встановлено, що мета цієї політики полягає у створенні в державі сприятливих умов для відносин і процесів у відповідній сфері, що: 1) розширюють правові можливості: а) держави стосовно захисту суверенітету, конституційного ладу, правопорядку, суспільства й громадян, їхнього майна; б) громадян щодо захисту свого життя та здоров’я, зокрема з використанням зброї, займатись економічною діяльністю у сфері обігу зброї; 2) визначають риси правомірної поведінки у сфері обігу зброї, запобігають нелегальному обігу зброї, існуванню й виникненню інших безпекових ризиків у цій сфері. Розкрито зміст адміністративно-правових актів, що складають нормативно-правову основу формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні, визначено їх недоліки, суперечності, а також окреслено найбільш перспективні шляхи їх усунення. Окреслено місце адміністративного законодавства в нормативно-правовому забезпеченні формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні. Доведено, що сьогодні сфера обігу зброї є чи не найменш врегульованою сферою суспільного життя в Україні, хоча вона й характеризується множиною нормативно-правових актів, які неспроможні компенсувати своїм кількісним значенням їх якісне значення
Проаналізовано адміністративно-правовий механізм формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні, що розглядається як юридична конструкція, якою окреслено засновану на нормах чинного законодавства взаємоузгоджену систему нормативно-правових, інституційних, правозастосовних й організаційних форм і засобів, які сукупно, цілісно та послідовно впливають на суб’єкти, відносини і процеси у сфері обігу зброї, виконуючи таким чином завдання формування та реалізації державної політики у відповідній сфері. Окреслено особливі ознаки такого механізму і доведено, що структурно він складається зі статичних і динамічних елементів, є цілісним системно-організаційним явищем; має власну нормативно-правову основу та водночас ураховує публічно-правові норми у сфері обігу зброї, передбачені кримінальним, цивільним і господарським законодавством; збалансовує публічний та приватний інтерес у цій сфері (хоча публічний інтерес наразі домінує); реалізується владними суб’єктами шляхом управлінської, забезпечувальної діяльності (до цього процесу дедалі активніше долучаються суб’єкти громадянського суспільства). Встановлено відсутність спеціального законодавчого акта про обіг зброї (як про цивільний, так і про спеціальний), а також наявність значної кількості дублюючих, застарілих, неефективних і таких, які не відповідають сучасним потребам, нормативно-правових актів. Не розв’язують проблем правового регулювання обігу зброї в Україні законопроєкти про цивільний обіг зброї, зареєстровані 2021 року в парламенті, оскільки потребують доопрацювання та приведення їх у відповідність до зміненого вторинного законодавства ЄС.
Розкрито поняття, структурні елементи, завдання, функції, визначено суб’єкти адміністративно-правового механізму формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні. Наголошено, що адміністративно-правовий механізм формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні в процесі свого функціонування поширюється на суб’єктів державної влади, на яких офіційно (нормами чинного законодавства) покладено права та обов’язки щодо формування та/або реалізації вказаної державної політики; суб’єктів громадянського суспільства, котрі можуть бути долучені до формування та/або реалізації державної політики у сфері обігу зброї в державі у законом визначеній мірі; суб’єктів, які набувають статусу суб’єкта дозвільної системи та суб’єкта відносин стосовно зброї (тобто, щодо виготовлення, ремонтування, модернізації, зберігання, придбання, реалізації, передавання, охорони, обліку, використання зброї, а також тирів, стрільбищ). Встановлено, що завданнями такого механізму є: загальні завдання державних органів, які слугують суб’єктами цього механізму (сприяння належному рівню безпеки людини шляхом впливу на обіг зброї; підвищення авторитету держави); загальні забезпечувальні завдання державних органів (кадрове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення уповноважених державних органів); спеціальні завдання, що стосуються формування державної політики у сфері обігу зброї (створення, визначення та прийняття комплексу принципів, стандартів і нормативно-правового порядку обігу в державі зброї); спеціальні завдання, що стосуються реалізації вказаної державної політики (здійснення запобіжної діяльності у сфері обігу зброї; виведення зброї з незаконного обігу); особливі завдання, покладені на конкретних суб’єктів формування та/або реалізації державної політики в цій сфері. Сформульовано поняття та виокремлено такі функції адміністративно-правового механізму формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні: стратегічно-цільова, нормативно-забезпечувальна, соціальна, стимулююча, контрольно-наглядова, коригувальна, антикорупційна й інформаційна.
Розкрито сутність, зміст та особливості публічно-правових відносин щодо формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні. Встановлено, що такі відносини є підвидом правових відносин; результат дії норм права, на основі яких формується та реалізується державна політика у відповідній сфері, що об’єктивно виражений в гарантованій державою формі взаємодії певних суб’єктів адміністративного права стосовно формування та/або реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні, що є процесом, в якому ці суб’єкти реалізують належні їм права та кореспондуючі обов’язки. Їх зміст складають права та обов’язки учасників публічно-правових відносин щодо формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні, які відносяться до групи невладних суб’єктів, та предмет відання і повноваження владних суб’єктів.
Визначено систему суб’єктів адміністративно-правового механізму формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні. Доведено, що до таких суб’єктів необхідно відносити державні органи (законодавчої, виконавчої, судової гілок влади) та суб’єкти громадянського суспільства. Адміністративно-правовий статус досліджуваних суб’єктів означений їх організаційною будовою, функціональним призначенням, предметом відання, сукупністю повноважень у сфері обігу зброї, особливостями юридичної відповідальності. В системі адміністративно-правового статусу суб’єкта формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні виокремлено цільовий блок та компетенційний блок статусу. Зазначено, що сьогодні, окрім владних органів, до процесу формування та реалізації державної політики в досліджуваній сфері долучаються суб’єкти громадянського суспільства.
Сформульовано авторську дефініцію поняття «форми реалізації адміністративно-правового механізму формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні», а також визначено ознаки, що характеризують такі форми. Усі форми реалізації адміністративно-правового механізму формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні диференційовано за кількома критеріями: за таким критерієм, як реалізація права, виокремлено такі форми, як дотримання принципів формування та реалізації досліджуваної політики, виконання відповідних норм, використання відповідних нормативних положень, застосування норм; за критерієм правового характеру виділено правові (нормотворча, правозастосовна, установча, контрольно-наглядова діяльність) та неправові форми (організаційні); за критерієм об’єктивного вияву, виокремлено такі форм, як акти (дії, бездіяльність, рішення), організаційні форми формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї (реалізації кадрової політики у відповідних суб’єктах владних повноважень; контроль та нагляд), матеріально-технічні форми (службове діловодство; інформаційне та інше ресурсне забезпечення суб’єктів владних повноважень). З’ясовано сутність і правову природу методів реалізації адміністративно-правового механізму формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні, а також окреслено основні ознаки таких методів. Усі методи реалізації адміністративно-правового механізму формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні запропоновано об’єднати у дві групи: загальні та спеціальні.
Сформульовано поняття та обґрунтовано авторський погляд на систему гарантій прав учасників адміністративно-правових відносин формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні. Виокремлено: 1) норми-гарантії прав учасників адміністративно-правових відносин формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні; 2) гарантії прав учасників адміністративно-правових відносин формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні, які тотожні принципам формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні; 3) інституційні гарантії прав означених учасників; 4) процедурні та процесуальні гарантії прав вказаних учасників; 5) юридична відповідальність як гарантія прав цих учасників; 6) організаційно-забезпечувальні гарантії; 7) неправові (загальні) гарантії.
Набули подальшого розвитку теоретичні розробки щодо сутності, особливостей і видів адміністративних процедур у сфері обігу зброї в Україні. Обґрунтовано авторську дефініцію поняття «адміністративні процедури у сфері обігу зброї в Україні», а також охарактеризовано основні ознаки таких процедур. Для виокремлення видів даних процедур застосовано критерії «суб’єкт ініціювання відповідної процедури» (ті, що ініціює приватна особа, та ті, що ініціює суб’єкт публічного адміністрування), «використання методів реалізації адміністративно-правового механізму формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні» (дозвільні, контрольно-наглядові, розгляду скарг, адміністративного примусу), «безпосередність впливу на сферу обігу зброї в Україні» (внутрішні та зовнішні). Удосконалено наукові положення щодо дозвільних і контрольно-наглядових процедур у цій сфері. Сформульовано наукові дефініції дозвільних і контрольно-наглядових процедур у сфері обігу зброї, визначено їх специфічні ознаки, окреслено критерії їх розмежування між собою та з іншими процедурами. Наголошено на тому, що концентрація в органах системи МВС України контрольно-наглядових повноважень у сфері обігу зброї, які є основним суб’єктом, що також здійснюють дозвільні процедури в цій сфері, зумовлюють виникнення корупційних зв’язків у системі МВС України. Доведено необхідність належного врегулювання дозвільних процедур та зауважено на доцільності їх уніфікації шляхом створення і прийняття урядової постанови «Про дозвільні (ліцензійні) процедури в сфері обігу зброї в Україні».
Розкрито сутність парламентського та громадського контролю за реалізацією державної політики у сфері обігу зброї. Доведено, що парламентський контроль за реалізацією державної політики у сфері обігу зброї нині є правом Верхової Ради України, яке реалізують переважно Комітет з питань правоохоронної діяльності, а також народні депутати України. Аргументовано доцільність розширення кола державних органів (органами системи МВС і МОЗ України) щодо посадових осіб яких можливе ініціювання Комітетом питань про притягнення до дисциплінарної відповідальності за невиконання (неналежне виконання) вказівок (рекомендацій) Комітету. Для вдосконалення правового регулювання здійснення громадського контролю у сфері цивільного обігу вогнепальної зброї слід законодавчо визначити суб’єкти в цій сфері, їхні права, обов’язки та відповідальність, гарантії здійснення цього контролю. Доведено, що громадський контроль за реалізацією державної політики у сфері обігу зброї як інститут демократичної держави в умовах юридичної невизначеності його здійснення може становити безпекові ризики (зокрема корупційного характеру) для формування та реалізації державної політики у відповідній сфері, що буде посилено в умовах легалізації цивільного обігу вогнепальної зброї (наприклад, у вигляді корупційного лобізму виробників і продавців зброї). Окреслено найбільш перспективні шляхи подолання цієї проблеми, основними з яких є розроблення та прийняття проєкту Закону України про громадський контроль, а також доповнення офіційно зареєстрованого законопроєкту про зброю окремим розділом з відповідним змістом.
Проаналізовано зміст основних міжнародних нормативно-правових актів, якими визначаються загальні засади обігу зброї в ЄС, визначено їх переваги та напрями імплементації в законодавче поле України. Окреслено міжнародний досвід державного регулювання обігу зброї (США, ЄС, зокрема ФРН та Франції), а також можливості його адаптації до національної правової системи, на підставі чого сформульовано пропозиції з удосконалення адміністративно-правового регулювання у сфері обігу зброї, а саме: 1) доцільність використання в законопроєкті № 5708 зарубіжних підходів до закріплення: принципів поводження зі зброєю повнолітніх і неповнолітніх; принципів надійності та критеріїв особистісних характеристик особи, яка бажає набути право на придбання та володіння зброєю; заборони носіння зброї на масових заходах; ознак зброї, що має історико-культурну цінність; обігу зброї за участю іноземного елементу; заборони володіти більше ніж однією одиницею зброї, яка потребує дозволу та не має історико-культурної цінності; обов’язку повідомлення про підозрілі спроби укласти угоду про купівлю зброї; 2) доцільність: створення та схвалення Концепції формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні на період до 2030 року; розроблення та прийняття законодавчих актів, що будуть упорядковувати відносини та процеси у сфері обігу зброї (проєкти законів України про обіг зброї (спеціальний та цивільний обіг зброї), про право на самозахист (цивільний обіг вогнепальної зброї)), а також підзаконних актів, які сприятимуть оптимізації формування та реалізації державної політики у сфері обігу зброї (Державної програми з детінізації обігу зброї в Україні на період до 2030 року; наказу МВС України «Про придбання зброї, боєприпасів і спеціальних засобів окремими державними органами»; наказу МВС України «Про Державний реєстр обігу зброї»).
Обґрунтовано необхідність прийняття: 1) Закону України про право на самозахист, з метою запровадження режиму цивільного обігу вогнепальної зброї; визначення особливостей виникнення, перебігу та припинення адміністративно-правових відносин щодо зброї, яка знаходиться в цивільному обігу; встановлення основних вимог щодо правосуб’єктності особи, яка має право на зброю, а також відповідних обмежень та заборон; окреслення класів зброї для самозахисту, на які потрібні дозволи, які потребують декларування та які не потребують дозволу чи декларування; встановлення заборони щодо можливості володіння для самозахисту більше, аніж однією одиницею вогнепальної зброї, а також щодо носіння зброї на публічних заходах; 2) Закону України про обіг зброї з метою встановлення загального правового режиму обігу зброї; визначення особливостей спеціального та цивільного обігу вогнепальної зброї в державі; класифікації зброї; встановлення кола суб’єктів в сфері обігу зброї, їх правового статусу; визначення особливостей здійснення громадського та парламентського контролю у вказаній сфері.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в дисертаційній роботі положення застосовано та в майбутньому може бути використано в науково-дослідній, правотворчій, правозастосовній діяльності, а також в освітньому процесі.
Description
Keywords
обіг зброї, адміністративно-правовий механізм