НАЛЕЖНІСТЬ І ДОПУСТИМІСТЬ ЕЛЕКТРОННИХ ВІДОБРАЖЕНЬ ЯК ДЖЕРЕЛ ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Loading...
Files
Date
2021
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Запорізький національний університет
Abstract
Стаття присвячена дослідженню окремих питань належності і допустимості електронних відображень як джерел доказів у кримінальному провадженні. Наголошено, що на теперішній час не має однозначної позиції науковців щодо назви доказів, які існують в електронному вигляді. Автор підтримує позицію вчених, які називають докази, що існують в електронному вигляді – «електронні відображення».
У статті висвітлені позиції науковців щодо належності та допустимості доказів. Також автор звернув увагу і на протилежні рішення
національних судів щодо визнання подібного доказу належним та допустимим. Підтримується твердження науковців, що до тих електронних відображень, які створені інформаційною системою в автоматичному режимі, вимогу про відомість автора як умову допустимості
доказу висувати не слід. У роботі зазначено і рішення Європейського суду з прав людини, в яких електронні відображення були прийняті
до уваги суддями та визнані належними і допустимими доказами.
Автор дійшов висновку, що зважаючи на легкі способи підробки електронних відображень до них потрібно висувати більш суворі
вимоги щодо їх допустимості. Засвідчено, що ключовою вимогою щодо допустимості електронних відображень у формі електронних
документів має бути цифровий електронний підпис, а щодо скріншотів з додатків: Viber, Whatsapp, Telegram та інших їм подібних, то
однією із вимог допустимості слід висувати видимість номеру телефону підозрюваного (обвинуваченого) під час формування скріншоту
листування з ним. Належність електронних відображень полягає в тому, що так як і «традиційні» докази, вони повинні прямо чи непрямо
підтверджувати факти і обставини, що мають значення для кримінального провадження. Наголошено, що з метою підвищення рівня
допустимості та належності доказів – потрібно вести ділові листування електронною поштою, що унеможливлює видалення відправленого повідомлення.
Ключові слова: електронні відображення, належність, допустимість, кримінальне провадження, доказ.
Description
ЛІТЕРАТУРА
1. Запобігання укриттю від реєстрації в органах поліції заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень: метод. рек. /
Д. М. Тичина, В. В. Крижна, А. А. Саковський та ін. Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2019. 42 с.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон від 13 квіт. 2012 р. Верховна Рада України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/
laws/show/4651-17
3. Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. Львів : ЛДУ, 1978. 112 с.
4. Стахівський С. М. Кримінально-процесуальні засоби доказування: автореф. дис. док. юрид. наук: 12.00.09. К., 2005. 29 с.
5. Гончаренко В. Г. Доказування в кримінальному провадженні: наук.-практ. посіб. / В. Г. Гончаренко. Київ : Прецендент, 2014. 42 с.
6. Попелюшко В. О. Предмет доказування в кримінальному процесі (процесуально-правові та кримінально-правові аспекти). Острог, 2001. 196 с.
7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. 11-те вид., переробл. та
допов. Київ: ВД «Дакор», 2019. 1384 с.
8. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій. Навч. посібник. К.: Істина, 2005. 456 с.
9. Шаренко С. Л. Кримінально-процесуальні проблеми застосування примусових заходів медичного характеру: дис. канд. юрид.
12.00.09. Харків, 1999. 157 с.
10. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. К.: Видавництво А. С. К., 2003.
1120 с.
11. Туренко Д. В. Звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру: дис. …док. філософ:
081. Харків, 2023. 243 с.
12. Печко В. В. Підстави для призначення особі психіатричної експертизи під час досудового розлідування. Всеукраїнська науковопрактична конференція: «Регіональні особливості злочинності: сучасні тенденції та стратегії протидії», 14 травня 2021 р., м. Кривий
Ріг, С. 130-134.
13. Аленін Ю. П. Повідомлення про підозру: загальна характеристика та проблеми удосконалення. Вісн. Півден. регіон. центру Нац.
акад. прав. наук України. 2014. № 1. С. 161–169.
14. Гринюк В. Окремі питання повідомлення особи про підозру як початок реалізації функції обвинувачення. Право України. 2013.
№ 11. С. 120–126.
15. Гаєвий В.Ф. Участь прокурора у судовому кримінальному провадженні про застосування примусових заходів медичного характеру: навчально-практичний посібник. К.: Національна академія прокуратури України, 2013. 48 с.