Features and Legal Regulation of the Procedure for Granting Employee Consent to Work in New Working Conditions. Особливості та правове регулювання процедури надання згоди працівника на роботу в нових умовах праці

Abstract
In the conditions of dynamic development of the country and the world, the employer is in fact dependent on the Labour Code adopted in Soviet times, because it formulates concepts exclusively and does not define a mechanism for changing essential working conditions at all, which in practice is often abused by employees. The purpose of the study is to provide theoretical justification and develop proposals for improving the organisation of changes in essential working conditions at the legislative level based on the results of an analysis of the practice of applying the law in relevant legal relations. The main results of the study were obtained by methods of theoretical and methodological analysis of scientific literature, and formal-legal, comparative-legal, system-structural analysis, value-normative, and institutional methods. Based on the investigation and generalisation of the laws of Ukraine and judicial practice, the study covers the problems of providing employees with consent to work, systematises their existing forms, suggests ways to solve gaps in the current legislation, considers theoretical and practical problems of providing limited and conditional consent to continue work. Based on the results of the study, relevant conclusions in terms of achieving a balance of interests of the employee and employer, and a number of proposals for improving the current labour legislation were formulated. This paper is advisory, legal, and has practical value for both employers and employees. The studied issue is promising for further application in legislation, in particular the new Labour Code of Ukraine, and the detailing of certain points that are considered in the publication. В умовах динаміч-ного розвитку країни та світу дії роботодавця фактично залежать від прийнятого ще за радянських часів Кодексу законів про працю, у якому лише сформульовано поняття та взагалі не визначено механізм зміни істотних умов праці, чим на практиці часто зловживають працівники. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розробка пропозицій стосовно вдосконалення організації зміни істотних умов праці на законодавчому рівні на підставі аналізу практики застосування закону у відповідних правовідносинах. Основні результати дослідження отримано завдяки застосуванню методів теоретико-методологічного та системно-структурного аналізу літературних наукових джерел, а також формально-юридичного, порівняльно-правового, ціннісно-нормативного й інституційного методів. На основі вивчення та узагальнення законів України, судової практики в статті розкрито питання щодо проблем надання згоди працівників на роботу, систематизовано їхні форми, запропоновано шляхи усунення прогалин у чинному законодавстві, розглянуто теоретичні та практичні проблеми надання неповної та умовної згоди на продовження роботи. За результатами дослідження сформульовано відповідні висновки з точки зору досягнення балансу інтересів працівника та роботодавця, а також сформульовано низку пропозицій з удосконалення чинного трудового законодавства. Ця стаття є дослідженням науково-рекомендаційного, правового характеру, що має практичну значущість як для роботодавців, так і для працівників. Розгляну-та тематика є перспективною для подальшого застосування в законодавстві, зокрема новому Кодексі законів про працю України, а також деталізації окремих аспектів публікації.
Description
Keywords
labour relations, employer, changes in essential working conditions, consent to continue work, new Labour Code of Ukraine, трудові відносини, роботодавець, зміна істотних умов праці, згода на продовження роботи, новий Кодекс законів про працю України
Citation