Право свідка на професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні.Witness’s right to professional legal aid in criminal proceedings.
Loading...
Date
2022-05
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У дисертації здійснено комплексне дослідження теоретичних засад і практичних проблем гарантування та реалізації права свідка на професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні.
Доведено, що необхідність забезпечення свідку права на правову допомогу обумовлена запровадженням змішаної форми кримінального процесу, для якої характерним є те, що досудове розслідування здійснюється з елементами розшукового кримінального процесу.
Встановлено, що вектор реформування вітчизняного кримінального процесуального законодавства щодо гарантування свідку права на правову допомогу було визначено Конституцією України 1996 року. Підґрунтям законодавчого закріплення цього інституту послужило рішення Конституційного Суду України у справі про право вільного вибору захисника від 16 листопада 2000 року, де зазначалося, що конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» стосується не лише підозрюваного чи обвинуваченого, а й інших фізичних осіб. Внесення доповнень до КПК України 1960 року щодо регламентації інституту надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні зумовлено рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року у справі про право на правову допомогу.
У КПК України 2012 року законодавча регламентація інституту надання свідку правової допомоги зазнала таких змін: використовується термін «правова допомога адвоката», а не «захисник свідка»; правова допомога свідку може надаватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій, а не лише під час проведення слідчих дій; спрощено процесуальну форму участі адвоката свідка у кримінальному провадженні.
Визначено, що слова «юридична», «правова» та «правнича» допомога є словами-синонімами. Термінологія законодавства України має відповідати нормам Конституції України – де вживається термін «професійна правнича допомога». Зауважується, що заміна терміну «правова» на «професійна правнича» допомога у Конституції України не зумовила відповідних змін у вітчизняних законодавчих актах.
Обґрунтовано, що професійна правнича допомога свідку – це один із видів правничої допомоги у кримінальному провадженні, яка надається адвокатом та полягає у консультуванні свідка з правових питань, роз’ясненні його прав і процедур їх реалізації, участі у допиті свідка та інших процесуальних діях, складенні процесуальних документів з метою забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів свідка як учасника кримінального провадження, недопущення їх порушень чи сприяння їх відновленню в разі порушення. Право свідка на професійну правничу допомогу – це гарантована Конституцією України та забезпечувана кримінальним процесуальним законодавством можливість свідка отримати юридичні послуги адвоката в обсязі та формах, визначених КПК України.
Визначено відмінності регламентації інституту надання свідку правової допомоги у кримінальному процесуальному законодавстві різних країн: 1) по-різному визначають функцію особи, яка надає правову допомогу свідку (представник, адвокат, захисник свідка); 2) різний обсяг правової допомоги, яка може надаватися свідку (лише під час допиту, під час проведення слідчих дій, під час проведення будь-яких процесуальних дій); 3) різні підходи до порядку регламентації процесуального статусу особи, яка надає правову допомогу свідку: процесуальному статусу такої особи присвячено окрему норму КПК; повноваження визначаються у загальних нормах, які передбачають повноваження відповідного учасника кримінального провадження; повноваження визначаються у нормах, які регламентують порядок проведення допиту; передбачено лише право свідка на правову допомогу без визначення повноважень особи, яка цю допомогу надає.
Доведено, що процесуальна форма набуття повноважень адвоката свідка не повинна носити дозвільний характер, а тому не потребує винесення окремого рішення особи, яка здійснює досудове розслідування чи судове провадження. Юридичною підставою набуття повноважень адвоката свідка у кримінальному провадженні є пред’явлення слідчому таких документів: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордера чи договору, укладеного із адвокатом про надання професійної правничої допомоги. Право свідка на професійну правничу допомогу виникає з моменту набуття особою процесуального статусу свідка. Адвокат свідка може брати участь у кримінальному провадженні з моменту виклику свідка та укладення договору про надання професійної правничої допомоги.
Встановлено, що положення п. 1 та п. 3 (c) ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються і на осіб, які допитуються під час кримінального провадження в якості свідків з приводу їх причетності до вчиненого кримінального правопорушення, що вимагає гарантування їм права на правничу допомогу. Під час допиту свідка на досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні, де не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, і предметом допиту є встановлення причетності свідка до вчиненого діяння, свідок повинен мати можливість скористатися правовою допомогою адвоката, в тому числі і за рахунок державного бюджету.
Зауважується, що при визначенні процесуального статусу адвоката як представника правозахисної інституції, який захищає підозрюваного чи представляє інтереси потерпілого, законодавець враховує характеристику їх функції у кримінальному провадженні, називаючи «захисником» чи «представником». Це правило не враховано при визначенні назви особи, яка надає правничу допомогу свідку, використовуючи у нормах КПК України термін «адвокат свідка».
Обґрунтовано, що правнича допомога свідку може здійснюватися у формі представництва чи юридичного консультування. Суб’єктами надання професійної правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні мають бути не лише адвокати, а і фахівці у галузі права.
Доведена необхідність доповнення КПК України окремою нормою, де має закріплюватися процесуальний статус особи, яка надає свідку професійну правничу допомогу, з визначенням її прав та обов’язків, а також обставини, за наявності яких вона підлягає відводу від участі у провадженні. Запропоновано відповідну редакцію такої норми.
Регламентацію процесуального статусу адвоката свідка слід здійснювати шляхом переліку прав та обов’язків цього учасника кримінального провадження без використання відсильних норм. З урахуванням сутності процесуальних повноважень свідка та адвоката свідка, обґрунтована доцільність згрупувати їх за такими критеріями: 1) права свідка, які він реалізовує безпосередньо під час проведення допиту чи інших процесуальних дій. Права адвоката свідка в цьому випадку обумовлені гарантуванням належної реалізації прав самим свідком під час проведення процесуальної дії; 2) права свідка, реалізацію яких можна доручати адвокату. У такому випадку реалізація цих прав здійснюється адвокатом у формі представництва інтересів свідка.
Встановлено, що не відповідає вимозі правової визначеності законодавча регламентація участі адвоката у допиті свідка. Під час допиту свідка адвокат має контролювати дотриманням вимог законодавства, які варто об’єднати у такі групи: вимоги щодо часу, місця та тривалості проведення допиту; вимоги щодо поінформованості свідка про підстави допиту та його процесуальний статус; дотримання кримінальної процесуальної форми проведення допиту; дотримання порядку оформлення результатів проведення допиту.
Доведено, що ефективність реалізації права свідка на професійну правничу допомогу під час давання показань залежить від можливості проконсультуватися із адвокатом як до початку першого допиту, так і під час давання показань. Запропоновано відповідні доповнення до КПК України.
Визначено, що свідок має право користуватися правовою допомогою адвоката під час проведення будь-якої слідчої (розшукової) дій, у якій він бере участь. Обґрунтовано, що надання показань є складовою частиною тих слідчих (розшукових) дій, які спрямовані на перевірку раніше отриманих показань та за характеристикою отримання інформації є вербальними чи змішаними слідчими (розшуковими) діями. До таких слідчих (розшукових) дій відносяться: одночасний допит двох чи більше раніше допитаних осіб, пред’явлення для впізнання та слідчий експеримент.
Обґрунтовано, що свідок може відмовитися від участі у слідчому експерименті чи пред’явленні для впізнання, якщо під час їх проведення будуть надаватися показання, які можуть стати підставою для підозри чи обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення.
Визначено, що до свідка можуть застосовуватися такі заходи забезпечення кримінального провадження: виклик, привід; накладення грошового стягнення; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення та арешт майна. Під час застосування цих заходів забезпечення кримінального провадження права та законні інтереси свідка обмежуються, що обумовлює необхідність отримання професійної правничої допомоги.
Правнича допомога свідку при здійсненні виклику полягає у відстоюванні його прав та законних інтересів щодо отримання повістки про виклик у законний спосіб та з дотриманням встановлених законом строків. Доведено, що у разі надсилання повістки про виклик поштою, таке відправлення має здійснюватися лише рекомендованим листом, який доставляється та вручаються адресатові під розписку.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються без ухвали слідчого судді, суду, адвокат акцентує увагу на дотриманні прав та законних інтересів свідка як учасника кримінального провадження, а при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються на підставі судового рішення, – забезпечує і реалізацію вимоги змагальності судового провадження.
Description
Keywords
свідок, адвокат свідка, правова допомога, професійна правнича допомога, процесуальний статус особи, яка надає свідку правничу допомогу, допит свідка, давання показань, виклик свідка