Протидія злочинності: проблеми теорії та практики

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 7 of 7
  • Item
    Кримінологічна характеристика потерпілих від погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу
    (2021) Беленок, В. П.
    Мета статті –на підставі наявної емпіричної бази, а також досліджень учених узагальнити кримінологічні ознаки потерпілих від погроз або насильства щодо працівника правоохоронного органу.У статті використано комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці українських й іноземних учених, положення Кримінального кодексу України, а також практика його застосування. Наукова новизнастатті полягає в тому, що в ній: 1)схарактеризовано потерпілих від злочинів, передбачених ст.345 Кримінального кодексуУкраїни, за ознаками статі, віку, громадянства, сімейного стану, відомостями про взаємини з кримінальним правопорушником, про службу, посаду, обов’язки; 2)визначено категорії правоохоронців, які стають жертвами погроз або насильства; 3)окреслено позитивні й негативні ознаки та риси цих осіб; 4)розроблено класифікацію потерпілих правоохоронців за видом їх поведінки, що передувала кримінально противним посяганням на них у формі погроз або насильства. За результатами здійсненого дослідження сформульовано такі висновки:1)серед правоохоронців, які стали потерпілими від погроз або насильства, переважають особи чоловічої статі молодого віку (від 25-тидо 45 років) з незначнимстажем роботи; 2)злочини, передбачені ст.345 Кримінального кодексуУкраїни, найчастіше вчиняють стосовно поліцейських, значно рідше –щодо працівників інших правоохоронних органів (прикордонної служби, органів й установ виконання покарань, органів державної лісової охорони тощо); 3)найбільшою єкількість жертв серед працівниківпатрульної поліції (рідше потерпілими стають слідчі, оперативні працівники, дільничні офіцери поліції, інспектори сектору ювенальної превенції, працівники інших служб); 4)негативні ознаки та риси потерпілих від злочинів, передбачених ст.345 Кримінального кодексуУкраїни, які переважають на практиці, можна поділити на такі групи: а)негативні риси характеру; б)бракнеобхідного рівня знань, умінь і навичок; в)зневіра в ефективному захисті працівників правоохоронних органів; г)стан (алкогольного сп’яніння або перевтоми); д)регіональний менталітет, світогляд, сформований у певній місцевості; е)низький рівень доходу, життя та матеріального забезпечення; 5)не завжди певні риси характеру правоохоронця, його соціальний статус, демографічні ознаки, інші особливості безпосередньо чи опосередковано пов’язані з учиненням злочину, передбаченого ст.345 Кримінального кодексу України; 6)потерпілих правоохоронців можна умовно об’єднати в такі групи: а)особи, у діях яких наявна суспільно корисна (правомірна, позитивна) поведінка; б)необачні(легковажні); в)особи, які діяли неправомірно; г)особиз асоціальною (аморальною) поведінкою.
  • Item
    Окремі види процесуальних порушень під час проведення огляду в процесі розслідування незаконного заволодіння транспортним засобом, що призвели до визнання доказів недопустимими. Separate Types of Procedural Violations during the Inspection during the Investigation of the Illegal Takeover of Vehicles, which Leaded to the Recognition of the Evidence Inadmissible
    (2021) Богатиков, О. В.; Bohatykov, O.
    Мета статті –на підставівивчення вироків Єдиного державного реєстру судових рішень, аналізу матеріалів слідчої практики та науково-теоретичних поглядів учених проаналізуватипитання щодо найпоширеніших процесуальних порушень під час проведення слідчої (розшукової) дії огляду в процесі розслідування незаконного заволодіння транспортним засобом, що призвели до визнання доказів недопустимими. Методологічне підґрунтянаукової статті становить цілісна й узгоджена система методів, що дала змогу належно проаналізувати предмет дослідження, зокрема використано наукові методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції. Теоретичним підґрунтям цієї публікації стали праці вітчизняних учених щодо критеріїв у разі визнання чи невизнання доказу недопустимим. Наукова новизнапублікації полягає в системному аналізі найпоширеніших процесуальних порушень під час проведення огляду в процесі розслідування незаконних заволодінь транспортними засобами. На підставі здійсненого аналізу визначено найпоширеніші процесуальні порушення норм і порядку, що встановлено Кримінальним процесуальним кодексом України під часпроведення слідчої (розшукової) дії огляду, що призвели до визнання доказів недопустимими. Висновки. Вивчення питання щодо видів процесуальних порушень, допущених під час проведення слідчої (розшукової)дії огляду в процесі розслідування незаконного заволодіння транспортним засобом, які суд визнає недопустимими, сприяє виокремленню найпоширеніших, характерних для цієї слідчої дії. Для уникнення визнання доказів недопустимими, доцільно орієнтуватися на судову практику щодо найпоширеніших процесуальних порушень, які найчастіше трапляються під час проведення відповідних процесуальних дій. Цілковите дотримання норм, положень Кримінального процесуального кодексу України, порядку проведення, фіксації слідчої (розшукової) дії огляду працівником правоохоронного органу є надзвичайно важливою обставиною для подальшого вирішеннясудом питання щодо допустимості отриманих доказів Thepurpose of the article is to study the verdicts of the unified state register of court decisions, analysis of materi-als of investigative practice, scientific and theoretical views of scientists, to study the issue of widespread procedural violations during the investigative (search) inspection actions during the investigationof illegal seizure of a vehicle, which led to determination of the evidence as inadmissible. Themethodological basisof a scientific article is an integral and consistent system of methods, which made it possible to properly analyze the subject of research, in particular, scientific methods of analysis, synthesis, induction and deduction were used. The theoretical basis for this publication was the works of domestic scientists, regarding the criteria for establishing or not recognizing evidence as inadmissible. Thescientific noveltyof the publication lies in the systematic analysis of the most common procedural violations during the inspection during the investigation of vehicle thefts. On the basis of the analysis, the most frequent procedural violations of the norms and procedures were established, which were established by the Criminal Procedure Code of Ukraine dur-ing the investigative (search) actions of the inspection, which led to the recognition of the evidence as inadmissible. Conclusions. Studying the issue of the types of procedural violations committed during the investigative (search) in-spection actions during the investigation of illegal seizure of a vehicle, which are determined by the court to be unac-ceptable, makes it possible to single outthe most common of them that are characteristic of this investigative action. In order to avoid the establishment, by the court, of evidence inadmissible, it is advisable to focus on judicial practice con-sidering the widespread procedural violations that are most often encountered during the relevant procedural actions. Compliance in full with the norms, instructions of the Criminal Procedure Code of Ukraine, the procedure for conducting, fixing the investigative (investigative) action of the inspection bya law enforcement officer is an extremely important circumstance for the further decision by the court of the issue of the admissibility of the evidence obtained
  • Item
    Запобігання кримінальним правопорушенням у сфері страхування в Україні. Prevention of Insurance’ Criminal Offenses in Ukraine
    (2021) Тичина, Д. М.; Tychyna, D.; Собкович, О. В.; Sobkovych, O.
    Метою статті єдослідження найпоширеніших кримінальних правопорушень у сфері страхування вУкраїні та виявлення ефективних заходів запобігання кримінальнимправопорушенням зазначеної категорії з метою імплементації їх у правову дійсність країни. Методологія.Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. У процесі дослідження здійснено узагальнення, обробку й аналіз отриманих результатів. Спеціальним методом дослідження, використаним устатті, є метод системного аналізу. Наукова новизнапублікації полягає в тому, що на підставі аналізу кількісних і якісних характеристик кримінальних правопорушень у сфері страхування визначено систему кримінально караних діянь, які посягають на різні об’єкти кримінально-правової охорони. Окремемісце в ній посідають різні види незаконного заволодіння майном страхової компанії з боку професійних учасників страхового ринку та страхувальників. Висновки. Ураховуючи масштаби кримінальних правопорушень у сфері страхування, страховим компаніям слід об’єднувати зусилля з метою їх уникнення. Для цього необхідно створювати асоціації, тандеми страховиків, у межах яких об’єднувати бази даних, що містять відомості щодо застрахованих, «чорні списки» недобросовісних страхувальників, спільні регіональні банки даних потенційних шахраїв тощо. Крім того, пріоритетним напрямом запобігання кримінальним правопорушенням у цьому сегменті єналагоджена взаємодія правоохоронних органів зі службами безпеки страхових компаній у виявленні шахрайства, інших протиправних діянь, спрямованих на незаконне одержання страхового відшкодування. Вважаємо, що застосування на практиці перелічених вище заходів сприятиме розвитку вітчизняного ринку страхування та підвищенню ефективності інституту страхування загалом. Thepurposeof this article is to study the most common criminal offenses in the field of insurance in Ukraine and identify effective measures to prevent criminal offenses of this category, in order to implement them into the legal reality of Ukraine. Methodology.Methodological tools are selected in accordance with the purpose, specifics of the object and subject of research. In the course of the research the generalization, processing and analysis of the obtained results were carried out. A special research method used in the article is the method of systems analysis. Thescientific noveltyof the publication is that based on the analysis of quantitative and qualitative characteristics of criminal offenses in the field of insurance, the system of criminally punishable acts that encroach on various objects of criminal law protection is determined. A special place in it is occupied by various types of illegal seizure of the insurance company's property by professional insurance market participants and policyholders. Conclusions.Given the scale of criminal offenses in the field of insurance, insurance companies need to work together to avoid them. This requires the creation of associations, tandems of insurers, in which to combine databases containing information about the insured, «blacklists» of unscrupulous policyholders, joint regional data banks on potential fraudsters and other information. In addition, the priority of crime prevention in this segment is the interaction of law enforcement agencies with the security services of insurance companies in detecting fraud and other illegal acts aimed at illegally obtaining insurance compensation. We believe that the practical application ofthe above measures will contribute to the development of the domestic insurance market and increase the efficiency of the insurance institution in general.
  • Item
    Генезис кримінального законодавства України щодо відповідальності за відкрите викрадення чужого майна (грабіж). Genesis of the Criminal Legislation of Ukraine on Liability for Open Theft of Another’s Property (Robbery)
    (2021) Женунтій, В. І.; Zhenuntii, V.; Запорожець, Р. А.; Zaporozhets, R.
    Основні ознаки сучасного поняття «грабіж» як відкритого викрадення чужого майна було вперше сформульовано ще в радянському законодавстві в Кримінальному кодексі УСРР 1922 року (до 30 січня 1937року–Українська Соціалістична Радянська Республіка). Існували періоди, коли поняття «грабіж» взагалі розчинилося в таких злочинах, як крадіжка та розбій (укази Президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1947року «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна», «Про посилення охорони особистої власності громадян»). Водночас законодавець, керуючись об’єктивною необхідністю гуманізації покарання в пострадянських країнах, зменшує санкцію за цей вид злочину й акцентує саме на тих особах, які вперше вчинили його без обтяжуючих обставин, аби вони стали на шлях виправлення та не вчиняли рецидив. Проте практика засвідчила, що грабіж завжди вважалиодним із найтяжчих злочинів, як це й визначено в чинному законодавстві України. Нагальна проблема потребує розв’язання також і на науковому рівні. З огляду на вищезазначене, мета статті полягає в історичному роз’ясненні доктринальних норм складу злочину грабежу за різних державних періодів, починаючи від законодавчих джерел Кримінального кодексу Української Соціалістичної Радянської Республіки 1922 року досьогодення; формулювання кількісних і якісних ознак поняття «грабіж» та його юридичної конструкції в різні проміжки часу. The main features of the modern concept of «robbery» as an open theft of another’s property were formed for the first time in Soviet law in the Criminal Code of the USSR in 1922 (until January 30, 1937 –the Ukrainian Socialist Soviet Republic). There were periods when the concept of robbery in general dissolved into such crimes as theft and robbery (decrees of the Presidium of the Supreme Soviet of the USSR of June 4, 1947 «On criminal liability for theft of state and public property», «On strengthening the protection of personal property»). At the same time, the legislator, guided by the objective need to humanize punishment in post-Soviet countries, reduces the sanction for this type of crime and focuses on those who committed the crime for the first time without aggravating circumstances, so that they can be corrected and not recidivist. However, practice has shown that robbery has always been considered one of the most serious crimes, as defined in the current legislation of Ukraine. The urgent problem needs to be solved also at the scientific level. In view ofthis, the purposeof the article is to historically explain the doctrinal norms of the crime of robbery in different stateperi-ods of time, from the legislative origins of the Criminal Code of the Ukrainian Socialist Soviet Republic in 1922 to the present. Formulation on the basis of this quantitative and qualitative features of the actual concept of «robbery» and its legal construction at different times. The methodological basisof scientific research are modern postulates of the theo-ry of cognition. A set of interrelated general scientific and historical-legal methods was used, namely: chronological –to restore the historical conditions that contributed to the development of criminal law in general and the specific composi-tion of the crime (robbery); comparative legal analysis –a comparative approach to Soviet and modern legislation, which establishes liability for robbery; psychological and legal modeling -on the formulation of proposals to improve Art. 186 of the Criminal Code of Ukraine and elaboration of the methodology of investigation of robberies; structural –functional –the implementation of psychological and legal assessment of the object and the objective side of the robbery and analy-sis of the psychological characteristics of the subject and the subjective side of the robbery. The scientific noveltyof the obtained results is that in this article for the first time the preconditions of origin, historical conditions of development and the traced way of development of socially dangerous crime of robbery, from its entering into other types of corpus delicti to legislative formation of each legal structure of robbery as a whole, which gave grounds to single out the robbery and structure it into a separate article. Thus, our initial conclusionabout the high level of improvement of national legislation on criminal liability for theft of another’s property, including in an open manner, was confirmed in the course of our study. It seems that the experience gained can be successfully used to improve national criminal law as a whole.
  • Item
    Кримінально-правова характеристика насильницьких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини. Criminal-Legal Characteristics of Violent Crimes against Sexual Freedom and Sexual Integrity of the Child
    (2021) Левченко, Ю. О.; Levchenko, Yu.; Лобан, Д.В.; Loban, D.
    Метою статті єаналіз наукових поглядів щодо застосування законодавства про кримінальну відповідальність за насильницькі злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини з огляду на імплементацію конвенцій Ради Європи. Методологія.Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ в їхніх суперечностях, розвитку та змінах, що дає змогу об’єктивно оцінити розподіл статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи йстатевої недоторканості дитини; формально-логічний метод, завдяки якому виявлено елементи правового механізму статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини; порівняльно-правовий метод застосовано під час аналізу чинного законодавства йміжнародних нормативних актів. Теоретичним підґрунтям публікації стали праці вітчизняних та іноземних учених, присвячені аспектам статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи істатевої недоторканості дитини. Наукова новизнапублікації полягає в тому, що здійснено розподіл статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини й надано кримінально-правову характеристику об’єктивних і суб’єктивних ознак насильницьких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини (ст. 152, 153 КК України). Висновки. Встановлено, що головним безпосереднім об’єктом досліджуванихзлочинів є статева недоторканість дитини, тобто абсолютна заборона вступати в сексуальні контакти з особою, яка не є носієм статевої свободи, усупереч справжньому волевиявленню такої особи або ігноруючи його. З’ясовано, що «статева свобода» та «статева недоторканість» –кримінально-правові категорії, що мають самостійний характер. Статева недоторканість –це право особи не зазнавати сексуального насильства, право на захищеність від сексуальних посягань (пасивне право), водночас статева свобода –це право на вибір статевих партнерів і не заборонених законом форм сексуальної поведінки. Із суб’єктивної сторони всі злочини проти статевої недоторканості дитини мають характерну ознаку –прямий умисел. Водночас психічне ставлення винного до віку потерпілого може набувати вигляду необережної форми вини. Акцентовано на невідповідності кваліфікованих складів злочинів, передбачених ч. 4 ст.152 та ч. 4 ст.153 КК України, основних складах цих злочинів щодо наявності добровільної згоди малолітньої особи й запропоновано кримінально-правові шляхи усунення виявлених законодавчих суперечностей, зокрема: відмова від ознаки кваліфікованих складів злочинів, передбачених ч.4 ст.152 та ч.4 ст.153 КК України, сформульованої як «незалежно від її добровільної згоди» з одночасним перенесенням відповідальності за (добровільні) статеві зносини з малолітньою особою до ст. 155 КК України; усунення ознаки насильства в кримінально-правовій характеристиці дій сексуального характеру, передбачених ст. 153 КК України. The purposeof this article analyzes the scientific views on the application of legislation on criminal liability for violent crimes against sexual freedom and sexual integrity of the child, taking into account the implementation of Council of Europe conventions. Methodology.Methodological tools are selected in accordance with the purpose, specifics of the object and subject of research. The research used a dialecticalmethod of scientific knowledge of socio-legal phenomena in their contradictions, development and changes, which allows to objectively assess the distribution of sexual crimes against sexual freedom and sexual integrity of the child; formal-logical method,by means of which the elements of the legal mechanism of sexual criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of the child are revealed; comparative law method was used in the analysis of current legislation and international regulations. The theoretical basis of the publication were the works of domestic and foreign scholars on aspects of sexual criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of the child. Scientific novelty.The author distributes sexual criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of a child and provides a criminal description of objective and subjective signs of violent crimes against sexual freedom and sexual integrity of a child (Articles 152, 153 of the Criminal Code of Ukraine). Conclusions.It has been established that the main direct object of these crimes is the sexual integrity of a child, ie the absolute prohibition of sexual intercourse with a person who is not a holder of sexual freedom, contrary to the true will of such a person or ignoring him. It has been established that «sexual freedom» and «sexual inviolability» are criminal law categories that have an independent character. Sexual integrity is a person’s right not to be sexually abused, the right to protection from sexual assault (passive right), and sexual freedom is the right to choose sexual partners and forms of sexual conduct not prohibited by law. From a subjective point of view, all crimes against the sexual integrity of a child are characterized by direct intent. At the same time, the mental attitude of the perpetrator to the age of the victim may take the form of a careless form of guilt. Attention is drawn to the inconsistency of the qualified corpus delicti provided for in Part 4 of Art. 152 and Part 4 of Art. 153 of the Criminal Code of Ukraine, the main components of these crimes on the presence of voluntary consent of a minor and the proposed criminal law ways to eliminate identified legalinconsistencies, in particular: refusal of a sign of qualified corpus delicti under Part 4of Art. 152 and Part 4 of Art.153 of the Criminal Code of Ukraine, formulated as «regardless of her voluntary consent» with the simultaneous transfer of responsibility for (voluntary) sexual intercourse with a minor to Art. 155 of the Criminal Code of Ukraine; elimination of a sign of violence in the criminal-legal characteristic of actions of sexual character provided by Art. 153 of the Criminal Code of Ukraine
  • Item
    Удосконалення механізму відповідальності за вчинення корупційного правопорушення. Improving the Mechanism of Liability for Committing Corruption Offenses
    (2021) Рогатюк, І.В.; Rohatiuk, I.; Комашко, В.В.; Komashko, V.
    У статті викладено пропозиції щодо напрямів правового та процесуального врегулювання проблеми кримінально-правової відповідальності за вчинення злочинів корупційної спрямованості з огляду на необхідність попередження дискримінаціїза ознакою вчиненого суспільнонебезпечного діяння та гарантії конституційних прав і свобод особи. Зміни законодавства щодо відповідальності за корупційні злочини засвідчили намагання законодавчої влади в певнийспосібпротидіяти такому явищу, як корупція. Це, безперечно, Закон України від 14 жовтня 2014 року No1698-VII, відповідно до якого з метою посилення заходівпротидії корупційним злочинамвнесено такі зміни до Кримінального кодексу України, що обмежують можливість застосування звільнення від кримінальної відповідальності, призначення м’якшого покарання, звільнення від покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м’яким до осіб, які вчинили корупційні злочини,тощо. Однак питання,чи досягнуввін своєї мети через шістьроків дії, на нашу думку, залишається риторичним. Метою статті є вдосконалення особливостей притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень в Україні та, завдяки цьому, поліпшення стану профілактики таких злочинів. Методологія. Для досягнення поставленої мети застосовано формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий і статистичний методи. Наукова новизна. Проаналізувавши положення законодавства та судової практики, запропоновано поряд із чинним порядком відповідальності та покарання за корупційні злочини передбачити фінансову відповідальність і покарання, завдяки чому вчинювати злочин стане економічно невигідно. Пропозиції висунуто з огляду насудовупрактикуЄвропейського суду з прав людини. Висновки. Встановлено конкретний результат, який отримаєдержава від такихпропозицій: поновлення інтересів держави, поповнення державного бюджету йзниження навантаження на пенітенціарну систему. The article contains proposals on the directions of legal and procedural settlement of the problem of criminal liability for corruption offenses, given the need to prevent discrimination on the basis of a socially dangerous act and guarantee the constitutional rights of individual freedoms. Changes in the legislation on liability for corruption crimes have shown the efforts of the legislative branch to somehow counteract such a phenomenon as corruption. This is undoubtedly the Law of Ukraine No 1698-VII of 14.10.2014, which introduced such amendments to the Criminal Code of Ukraine in order to strengthen measures to combat corruption, limiting the possibility of exemption from criminal liability, milder punishment, release from punishment, replacement the unserved part of the sentence is more lenient for persons who have committed corruption crimes, etc. However, whether it has achieved its goal in 6 years, in our opinion, remains a rhetorical question. The purposeof the article is to improve the features of criminal prosecution for committing corruption offenses in Ukraine and thus improve the prevention of such crimes. Methodology.To achieve this goal, the formal-logical method, system-structural, comparative-legal, and statistical methods are used. Scientific novelty.By analyzing the provisions of law and judicial practice, it is proposed, along with the current procedure of liability and punishment for corruptioncrimes, to provide financial responsibility and punishment due to which the crime will be committed economically unprofitable. And all these proposals are put forward in view of and taking into account the case law of the European Court of Human Rights. Conclusions.The concrete result which the state will receive from the offered offers is established. And this is respectively the renewal of the interests of the state, replenishment of the state budget and reducing the burden on the penitentiary system.
  • Item
    Проблеми звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки.Problems of a Person’s Releasing from Criminal Responsibility in Connection with his/her Bailment
    (2021) Грібов, М.Л.; Hribov, M.; Венедіктов, А.А.; Venediktov, A.; Венедіктова, Ю.Є.; Venediktova, Yu.
    Метадослідження –визначення можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки іншому суб’єкту, крім колективу підприємства, установи, організації (зокрема, трудовому колективу, сформованому фізичною особою–підприємцем), а також висунення відповідних пропозицій щодо вдосконалення законодавства України. Методологія. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ, а також загальнонаукові та спеціальні методи юридичної науки, а саме: системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-юридичний (догматичний), статистичний. Наукова новизназдійсненогодослідження полягає в доведенні можливості в межах чинного законодавства звільнити особу від кримінальної відповідальності та передати на поруки трудового колективу, сформованого фізичною особою–підприємцем, а також в обґрунтуванні доцільності збереження інституту звільнення від кримінальної відповідальності. Цей інститут обов’язково має бути в новому Кримінальному кодексі України, що нині знаходиться настадії активної розробки. Однією з його важливих складових має стати звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки. Водночас у законі слід встановити, що суб’єктом, який бере особу на поруки, може бути колектив юридичної особи або її окремого підрозділу, а також трудовий колектив, сформований фізичною особою–підприємцем (якщо обвинувачений є членом відповідного колективу). Висновки.Перелік суб’єктів поручительства законодавець може розширити, зокрема особами, які заслуговують на довіру й особливу довіру. Звертаючись до суду з клопотанням, вони мають взяти на себе письмові зобов’язання, зміст яких підлягаєчіткому законодавчому унормуванню (з обов’язковим переліком конкретних контрольних заходів зі спостереження за поведінкою звільненого від кримінальної відповідальності). The purposeof the study is the determination of the possibility of a person’s releasing from criminal liability in connection with his/her bailment to another subject rather than the bailment to a collective of a company, an institution, an organization (in particular, to a labor collective formed by an individual as an entrepreneur), and also making the appropriate proposals for improvement of the legislation. Methodology. The methodological basis of the research is a dialectical-material method of scientific cognition of social and legal phenomena, as well as general scientific and special methods of legal science, in particular: systematic-structural; comparative-legal; logical-legal (dogmatic); statistical. The scientific noveltyof the conducted research is contained in the provement of the possibility, within the borders of the current legislation, to release a person from criminal responsibility on the basis of bailment to a labor collective, formed by an individual as an entrepreneur, as well as in the justification of the expediency of preservation the institution of release from criminal responsibility in the new Criminal Code of Ukraine. In the new Criminal Code of Ukraine, which is now on the stage of the active development, the institution ofrelease from criminal responsibility must necessarily find its place. One of the important components of the abovementioned institution should be the release of a person from criminal responsibility in connection with his/her bailment. In this case, the law should establish that a subject which takes a person on bail may be a collective of a legal entity or its separate subdivision, as well as a labor collective formed by an individual entrepreneur (if the accused person is a member of the relevant collective). Conclusions.The list of the bailment subjects can be extended by the legislator at the expense of persons who deserve confidence and special trust. Such persons, when applying to the court with a request, must take written obligations, the content of which are the subject to the clear legislative regulation (with a mandatory list of specific control measures to monitor the behavior of the person released from criminal responsibility).