Повідомлення про підозру особі, місцезнаходження якої не встановлено або яка перебуває за межами України. Notification of suspicion to a person whose whereabouts has not been established or who is staying outside Ukraine.
Loading...
Date
2021-06
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У дисертації вперше на основі кримінального процесуального законодавства України, міжнародних правових актів, прецедентної практики Європейського суду здійснено комплексне дослідження теоретичних, правових і прикладних проблем правозастосування інституту повідомлення про підозру особі, зокрема особливостей його здійснення в разі невстановлення її місцезнаходження, а також коли відповідна особа проживає та/або перебуває на тимчасово окупованих територіях України чи за межами України, що включає нові та вдосконалені наукові висновки, положення та практичні рекомендації.
Окреслено сучасний стан наукового дослідження повідомлення про підозру особі, місцезнаходження якої не встановлено або яка перебуває за межами України. Розглянуто теоретичні та практичні аспекти процесуальної діяльності слідчого, прокурора під час складання відповідного процесуального акта (рішення), а також під час зміни повідомлення про підозру на досудовому розслідуванні. Досліджено випадки (підстави) та порядок вручення письмового повідомлення про підозру, що є складовою здійснення повідомлення особі про підозру.
Сформульовано власне теоретичне комплексне визначення терміна «повідомлення про підозру». Запропоновано власну класифікацію форм зміни повідомлення про підозру на досудовому розслідуванні, за критерієм зміни кваліфікації діяння. Під час дослідження змісту повідомлення про підозру в учиненні кримінального правопорушення у значенні відповідного комплексу процесуальних дій (порядку), умовно «вручення особі письмового повідомлення про підозру» визначено, що воно передбачає низку процесуальних дій, які послідовно мають бути виконані слідчим або прокурором. Шляхом доопрацювання, розроблено власний перелік послідовних дій, які складаються з дев’яти етапів.
Визначено, що матеріальною підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності є вчинення нею кримінального правопорушення, а процесуальною – тільки вручення цій особі письмового повідомлення про підозру.
Досліджено процесуальний та практичний аспекти, а також міжнародно-правові гарантії набуття статусу підозрюваного особою, місцезнаходження якої не встановлено. З аналізу змісту вимог кримінального процесуального законодавства України доведено, що передбачений лише один випадок неможливості вручення складеного письмового повідомлення про підозру відповідній особі – внаслідок невстановлення місцезнаходження особи.
Із посиланням на відповідну практику ЄСПЛ обґрунтовано, що положення ч. 1 ст. 42 КПК України (в редакції Закону від 07 жовтня 2014 року № 1689-VII) не підлягають застосуванню, оскільки суперечать міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України – Європейській Конвенції 1950 року.
Розглянуто проблеми правозастосування особливого порядку вручення повідомлення про підозру під час здійснення спеціального досудового розслідування. Обґрунтовано, що обов’язковою підставою для здійснення спеціального досудового розслідування є набуття процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні ще до звернення слідчого та/або прокурора до слідчого судді з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування, що є важливим елементом захисту від свавільного обмеження прав та законних інтересів особи. Доведено, що застосування особливого порядку вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування, передбаченого ст. 297-5 КПК України, можливе лише у разі задоволення слідчим суддею клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.
Досліджено прецедентну практику Європейського суду щодо засад здійснення кримінального провадження, в разі невстановлення місцезнаходження особи. Виокремлено загальні принципи (правові позиції) щодо заочного судового розгляду, через призму яких Європейським судом аналізувалися випадки додержання вимог ст. 6 Конвенції, в разі невстановлення місцезнаходження особи.
Доведено, що в разі невстановлення місцезнаходження особи за результатами вжитих першочергових заходів, на підставі чого національна влада не вжила заходів для забезпечення офіційного повідомлення особі про висунуте обвинувачення, необхідно вживати заходів для розшуку особи, а не застосовувати інститут спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
Окреслено особливості повідомлення про підозру особі, місцезнаходження якої встановлено на території Автономної Республіки Крим або на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. Виокремлено сукупність восьми обставин, за наявністю яких було можливе постановлення слідчим суддею ухвали про здійснення спеціального досудового розслідування, в період дії п. 20-1 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, в разі встановлення слідчим, прокурором відомостей про місцезнаходження особи, місце проживання та/або перебування якої знаходиться на тимчасово окупованих територіях України.
Досліджено процесуальний порядок вручення письмового повідомлення про підозру особі, яка перебуває за межами України. За цими результатами обґрунтовано, що неможливо розглядати положення ч. 7 ст. 135 КПК України нарізно від порядку міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, натомість, у такому разі має бути застосований порядок, передбачений розділом IХ КПК України, як під час встановлення слідчим, прокурором відомостей про проживання особи за кордоном, так і перебування особи за межами України.
Сформульовані та обґрунтовані в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції впроваджено та можуть бути використані в законотворчій діяльності. Запропоновано внесення змін і доповнень до ст. 3, 42, 110, 133, 135, 139, 140, 193, 276, 279, 281, 291 КПК України в частині вдосконалення інституту повідомлення про підозру особі, місцезнаходження якої не встановлено або яка перебуває за межами України, які сприятимуть забезпеченню реалізації завдань та загальних засад кримінального провадження, та відповідатимуть вимогам міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Based on the criminal procedure legislation of Ukraine, international legal enactments, case law of the European Court of Human Rights, the Thesis outlines for the first time complex comparative study of theoretical, legal and applied problems of law enforcement of the concept of "notification of suspicion" to a person, inter alia, the peculiarities of its implementation in case of failure to establish his/her whereabouts, as well as when the person is residing and/or staying in the temporarily occupied territories of Ukraine or outside Ukraine, which includes new and improved scientific conclusions, regulations and practical recommendations.
Description
Keywords
повідомлення про підозру, підозрюваний, обґрунтована підозра, складення, зміна, вручення та здійснення повідомлення про підозру, письмове повідомлення про підозру, особа, місцезнаходження якої не встановлено, тимчасово окуповані території України, перебування особи за межами України, notice of suspicion, substantiated suspicion, drawing up, change, service and execution of notice of suspicion, written notice of suspicion, person whose whereabouts has not been established, temporarily occupied territories of Ukraine, stay of a person outside Ukraine