Підстави і цивільно-правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою в Україні. The grounds and civil consequences of the confession of a physical person missing and declaring her dead in Ukraine.
Loading...
Date
2020-11
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Дисертація є комплексним науковим дослідженням проблематики підстав і цивільно-правових наслідків визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою в Україні.
Розглянуто теоретико-правові засади й іноземний досвід становлення і розвитку інституту визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою. Визначено стан наукового розроблення, окреслено методологію правового дослідження визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою, здійснено ретроспективний аналіз становлення інституту визнання фізичної особи безвісно відсутньою й оголошення померлою. Проаналізовано іноземний досвід становлення і розвитку інституту визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою.
Основою методології дослідження підстав і цивільно-правових наслідків визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою в Україні стали загальні методи пізнання (логічний, історичний, системний, спостереження, моделювання та порівняльний) і спеціальні методи (формально-юридичний, соціологічний, статистичний).
Наукові дослідження інституту визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою в науці цивільного права не є багатоманітними. Певна обмеженість наукового пошуку повʼязана з напрямами дослідження. Інститут визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою можливо вивчати як з позицій матеріального, так і процесуального права. Дослідження інституту визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою детермінується позиціями вдосконалення діяльності й посиленням взаємодії органів поліції з іншими державними, правоохоронними органами щодо розшуку таких осіб і процесуальними аспектами в контексті нової редакції Цивільного процесуального кодексу України.
Здійснено цивільно-правову характеристику визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою, у межах якої досліджено поняття і підстави визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення фізичної особи померлою, а також участь підрозділів Національної поліції України у встановленні фактів безвісної відсутності фізичних осіб.
На підставі аналізу цивільного законодавства й досліджень іноземних та українських вчених запропоновано визначати правовий статус особи, зниклої безвісти, як наближений до безвісної відсутності, оскільки з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду породжуються такі правові наслідки: цивільна правоздатність такої особи не зменшується; над майном і дітьми такої особи встановлюється опіка в порядку цивільного законодавства; сімейний стан такої особи до моменту розірвання шлюбу за заявою другого з подружжя внаслідок визнання особи безвісно відсутньою або до моменту оголошення такої особи померлою є незмінним; зберігаються трудові права й обовʼязки до моменту набуття відповідним рішенням суду законної сили та отримання його роботодавцем.
Доведено, що сукупність цивільних прав, обов’язків й інтересів «особи, зниклої безвісти», «особи, зниклої безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом» та «особи, зниклої безвісти за особливих обставин», є цілком тотожними в контексті таких правових наслідків, як встановлення опіки над майном до ухвалення судом рішення про визнання особи безвісно відсутньою або ж їх припинення за недоцільністю в разі прийняття відповідних рішень уповноваженими органами з розшуку (обліку) осіб, зниклих безвісти, чи за власним бажанням заявників (заінтересованих осіб).
Удосконалено положення про те, що оголошення фізичної особи померлою – це засвідчення високого ступеня ймовірності смерті особи на підставі судового рішення з метою усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи з підстав, передбачених Цивільним кодексом України.
Увагу акцентовано на тому, що під час оголошення фізичної особи померлою необхідно враховувати такі позиції: зникнення фізичної особи може бути пов’язаним із психічним або фізіологічним станом здоров’я чи організму; за умови наявності психофізіологічних розладів здоров’я в особи, яка відсутня за постійним місцем проживання, або немає відомостей про місце її перебування, строки звернення до суду щодо визнання такої особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинні бути тривалішими, ніж законодавчо встановлені, водночас строк повинен бути менш тривалим, якщо ймовірність зникнення особи або її смерті підвищується у зв’язку з конкретними обставинами (літній вік, невиліковна хвороба).
Встановлено, що суб’єктний склад зниклих безвісти осіб, які підлягають розшуку органами Національної поліції України, доцільно розподіляти на категорії за такими критеріями: а) фізичні особи з повною цивільною дієздатністю (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, а також особи, які не усвідомлюють значення власних дій та (або) не можуть керувати ними, проте в судовому порядку не визнані обмежено дієздатними чи недієздатними); б) особи з вадами волі (малолітні, неповнолітні особи, обмежено дієздатні й недієздатні особи); в) фізичні особи – боржники.
Окрему категорію фізичних осіб, які можуть бути визнані безвісно відсутніми, у сучасних умовах становлять представники правоохоронних та інших силових відомств, яких можна поділити на три групи: а) могли бути загиблими чи страченими в полоні, чиї тіла могли залишитися на місці бою або поховані в безіменних могилах; б) яких імовірно насильно утримують у полоні незаконних збройних формувань; в) є ймовірність їх переходу на бік ворога або втечі із зони проведення операції Об’єднаних сил чи території іншого збройного конфлікту. Запропонований поділ сприятиме вдосконаленню умов визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою в контексті строків такого визнання.
Досліджено цивільно-правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою, у контексті чого проаналізовано судову практику визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення її померлою, розглянуто особливості зміни або припинення майнових та особистих немайнових правовідносин як наслідок визнання фізичної особи безвісно відсутньою і оголошення померлою та правові наслідки появи безвісно відсутньої особи чи оголошеної померлою.
Деякі аспекти судової практики є підґрунтям для таких правових позицій: під час здійснення правомочностей щодо права користування та розпорядження своїм майном власник (титульний володілець) у випадках учинення перепон може вимагати їх усунення. Так, можливим є варіант зняття особи з реєстрації за місцем проживання, якщо буде пред’явлено за вибором власника таку вимогу: визнати особу безвісно відсутньою або оголосити фізичну особу померлою; у справах про визнання права власності на об’єкти незавершеного будівництва в порядку спадкування, якщо це повʼязано з безвісною відсутністю чи оголошенням фізичної особи померлою, у більшості цивільних справ відповідачем призначають орган місцевого самоврядування навіть тоді, коли матеріали справи підтверджують, що майно фактично належить іншій особі й лише вона повинна бути відповідачем у справі за таким позовом. Судова практика щодо безвісної відсутності чи оголошення фізичної особи померлою засвідчує, що в деяких випадках позов про визнання права власності за набувальною давністю може приховувати інші правовідносини між зацікавленими сторонами. Типові помилки заявників у цих справах полягають у тому, що обов’язок доказування тих обставин, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог, покладено саме на нього, водночас за умов неможливості подання потрібних доказів або виникнення складнощів у поданні цих доказів заявник має право заявити клопотання про забезпечення цих доказів, чим у процесі розгляду заявники здебільшого не користуються.
Встановлено, що норми чинного законодавства у сфері охорони порушених, невизнаних або оспорюваних прав, обов’язків й інтересів осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошеними померлими, зводяться до захисту майнової сфери таких осіб. Немайновій сфері таких осіб законодавець приділяє мало уваги, окреслюючи позиції щодо права на шлюб і сімʼю та права на працю. Інші немайнові права (зокрема, права інтелектуальної власності, частково – і корпоративні права) захищаються, змінюються або ж припиняються в порядку спадкових правовідносин.
Акцентовано, що зміна майнових прав та обов’язків у випадках визнання фізичної особи безвісно відсутньою, зниклою безвісти й оголошення її померлою може полягати в зміні суб’єктного складу чи змісту, а подеколи – і в зміні об’єкта правовідносин. Межі здійснення цивільних прав та інтересів у випадках визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначені правомірною поведінкою особи – правонаступника. Права й інтереси правонаступника підлягатимуть правовому захисту лише за умов правомірності дій останнього.
Аргументовано, що зміна, виникнення або припинення майнових та особистих немайнових прав у випадках визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою пов’язані з юридичними фактами (юридичним складом) за такою послідовністю: 1) настання юридичних фактів, закріплених у ст. 43 та 46 Цивільного кодексу України; 2) звернення до суду з відповідною заявою та набрання рішенням суду законної сили; 3) здійснення уповноваженими особами обов’язків на користь або в інтересах безвісно відсутньої або оголошеної померлою особи, а також в інтересах інших заінтересованих осіб (погашення за рахунок її майна боргів, управління майном тощо).
Доведено, що чинне законодавство переважно пов’язує поновлення прав та обов’язків особи, яка була визнана безвісно відсутньою, зниклою безвісти або оголошеною померлою, у випадках її появи з її майновою сферою (майном). Позиції законодавця щодо поновлення немайнових прав є лімітованими.
Увагу зосереджено на тому, що поновлення окремих немайнових прав (права на таємницю особистого життя, права на шлюб, права на батьківство й материнство) є неможливим за допомогою таких спеціальних способів захисту, закріплених у ст. 276 Цивільного кодексу України, як учинення необхідних дій для його негайного поновлення, поновлення порушеного права судом або відшкодування моральної шкоди.
Констатовано, що досі не сформовано правових механізмів повернення коштів у випадках, якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з’явилася, перейшло у власність Автономної Республіки Крим та непідконтрольних територій на Сході України й було реалізоване.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання розроблених пропозицій та висновків: у науково-дослідній роботі – під час проведення подальших наукових досліджень інституту визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою в Україні; у законотворчій діяльності – у процесі вдосконалення Цивільного кодексу України й інших нормативно-правових актів з питань регулювання визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою; у правозастосовній діяльності – під час розгляду судами справ окремого провадження; у навчально-методичній роботі – для підготовки та викладання навчальної дисципліни «Цивільне право і процес», а також укладання підручників і навчальних посібників із цивільного та цивільно-процесуального права.
As a result of the conducted scientific research, based on the analysis of the positions of domestic and foreign scientists, the current Ukrainian and international legislation, the generalization of judicial and notaries practice, the following list of conclusions and proposals on improving the grounds and civil legal consequences of the recognition of a physical person is missing and the declaration of the deceased in Ukraine.
Description
Keywords
безвісна відсутність, особа, оголошена померлою, збройний конфлікт, особа, місце перебування якої невідоме, missing person, person declared dead, armed conflict, person whose place of residence is unknown