Принципи професійної діяльності юристів: теоретико-правове дослідження. Principles of Lawyers’ Professional Activity: Theoretical and Law Study.
Loading...
Date
2020-11
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У дисертації на підставі комплексного науково-теоретичного дослідження здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нові шляхи виконання наукового завдання, що полягало у розробленні комплексної характеристики принципів професійної діяльності юристів, конструюванні поняття, висвітленні їх формування, реалізації та нормативно-правого регулювання.
Дисертанткою узагальнено та систематизовано науково-джерельну базу дослідження з проблематики принципів професійної діяльності юристів, унаслідок чого здійснено розподіл усіх джерел за видом юридичної діяльності та предметним критерієм. Використані в роботі доктринальні джерела класифіковано на три групи дослідження: професійних принципів; морально-етичних засад й особистісних якостях правника; порівняльно-правових дослідженнях.
Методологічну основу дисертаційного дослідження становить система методів наукового пізнання, як-от: герменевтичний, історичний, структурний, функціональний, порівняльно-правовий, системний, догматичний (формально-логічний), класифікації, прогностичний, конкретно-соціологічний. Для досягнення наукової об’єктивності отриманих результатів застосування цих методів було комплексним. Вибір методології безпосередньо пов’язаний з предметом дисертаційного дослідження. Обрана система методів спрямована на пізнання сутності професійної діяльності юристів, її структурної характеристики та функціональних напрямів впливу, а також на аналіз сучасного стану формування та реалізації принципів професійної діяльності юристів в Україні й визначення шляхів її нормативно-правового удосконалення тощо.
Обґрунтовано, що формування системи принципів професійної діяльності юристів пов’язано з розвитком юридичної діяльності та юридичної практики, яке відбулося у два етапи: загальноюридична діяльність й цілеспрямована діяльність з упорядкуванням видової юридичної практики, створення окремих принципів для кожного виду юридичної діяльності й вимог до неї.
Запропоновано «принципи юридичної діяльності» розглядати як базову, загальну ідею, яка уособлює основні положення юридичної науки та досягнення юридичної практики і виконує функцію загальноправового орієнтиру у процесі здійснення юридичної діяльності та подальшого її розвитку. Такий підхід дозволив запропонувати «поняття загальних принципів юридичної діяльності» як основоположних ідей та загальних правил професійної поведінки, які відбивають професійні ідеали, практичний досвід, сутнісні властивості права, корелюють правовідносини у процесі здійснення професійної юридичної діяльності, є орієнтирами, вимогами її здійснення та за своїм походженням є похідними від принципів права, а тому мають розглядатися у взаємному зв’язку та взаємодії з ними.
У результаті дослідження юридичної практичної діяльності, проведено систематизацію та виокремлено окремі групи принципів за наступними критеріями: а) суб’єктами здійснення юридичної діяльності; б) джерелами походження (принцип, що походять із норм моралі, нормативних актів, а також безпосередньо із традицій та досвіду практичної юридичної діяльності); в) професійної спеціалізації (загальні та спеціальні); г) правового регулювання (міжнародні та національні); д) юридичною силою (міжнародні, регіональні та національні (законні, підзаконні та корпоративні акти)). При цьому, розуміння спільності та об’єднання принципів різних видів юридичної діяльності у цілісну юридичну конструкцію сприятиме подальшому дослідженню юридичної діяльності як складної та змістовної категорії. Такий підхід є виправданим і з тієї точки зору, що інтереси дослідження будь-якого явища потребують єдиного підходу до використовуваних у науковому обігу термінів.
Функціональна роль принципів юридичної практичної діяльності визначає її основні властивості. Вони формалізуються та конкретизуються як у нормативно-правових актах, так і у відповідних етичних кодексах й правилах поведінки. Принципи існують у правосвідомості та світогляді особи як особливий маяк, на який вона орієнтується у своєму повсякденному та професійному житті. Вони виступають еталоном культурного рівня юриста, формують собою певні стандарти для його морально-етичного та психологічного рівня. Одночасно, принципи виконують роль особливих критеріїв для оцінки безпосередньо самої діяльності юриста, його професійної компетенції, побудови взаємовідносин з іншими учасниками юридичного процесу.
Відзначено, що міжнародна спільнота приділяє значну увагу регулюванню принципів такої діяльності. Такі принципи не просто визначають елементи поведінки або межі професійної діяльності, а є основою, фундаментом для розбудови юридичної професії, покликання якої – забезпечення суспільних інтересів, утвердження миру та правопорядку у суспільстві. Спорідненість національних правових систем визначає загальні властивості юридичної професії у різних країнах, проте своєрідність національної правової реальності зумовлює й специфіку юридичної діяльності у кожній з них. Тому існування окремих правових сімей дозволяє стверджувати як про наявність загального, так і про наявність особливого у галузі здійснення юридичної роботи.
Проаналізовано стан здійснення та шляхи розвитку юридичної діяльності, виходячи з тенденцій, що складаються останнім часом у вітчизняній правовій системі. Правова система України знаходиться у стані свого оновлення, розвитку, що зумовлює особливості стану правопорядку, законності, правової культури та рівня розвиненості правової реальності загалом.
Особливу роль у питанні міжнародно-правового регулювання професійної юридичної діяльності відведено вимогам щодо морально-етичних якостей юриста. Саме такі аспекти як людяність, честь та гідність, підтримання та реалізація духовних цінностей уможливлюють становлення фахівця, оскільки кожен представник юридичної професії, перш за все, є просто людиною. Визначення єдиних уніфікованих етичних норм, принципів та стандартів професії дає можливість зрозуміти межі можливої поведінки та сприяє їх впровадженню у практичну діяльність юриста. Вони слугують орієнтиром для усіх представників професії та дозволяють корегувати поведінку фахівця за допомогою самоаналізу, а також визначити межі відповідальності. З цієї позиції визначені принципи, в залежності від рівня їх реалізації у практичній площині, можуть свідчити і про рівень професіоналізму юриста.
Вивчення зарубіжного досвіду актуалізується в умовах євроінтеграції з огляду на те, що європейські країни виконують роль орієнтира на шляху запровадження нових стандартів у всі сфери життя. На підставі порівняльного аналізу професійної діяльності юристів в Україні й окремих зарубіжних країн (Англії, Італії, Німеччині, США, Франції) виявлено спільне та відмінне, а також низку особливостей, які стосуються нормативно-правового регулювання, порядку та умов доступу до професії тощо. З урахуванням зарубіжного досвіду обґрунтовано необхідність прийняття спеціального закону про юриста й Деонтологічного кодексу юриста, які врегулювали б основні практичні, деонтологічні й організаційні аспекти професійної діяльності юриста, у той же час закріпили б основні принципи професійної діяльності; запровадження практичного стажування та кваліфікаційного іспиту; створення професійних об’єднань юристів. Такий зарубіжний досвід видається корисним у нашій державі.
The dissertation deals with the theoretical generalization and new ways of fulfillment of a scientific task suggestion consisting in development of the complex characteristic of principles of lawyers’ professional activity, construction of concept, elucidation of their formation, realization and normative and legal regulation on the basis of a complex scientific and theoretical research.
Description
Keywords
принципи, юрист, професійна діяльність, юридична діяльність, юридична практика, верховенство права, законність, незалежність, самостійність, principles, lawyer, professional activity, legal activity, legal practice, rule of law, legality, independence, autonomy