Запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в Україні. Prevention of the inducement to take narcotics, psychotropic substances or their analogues in Ukraine.
Loading...
Date
2020-10
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У роботі досліджено комплекс теоретичних та практичних проблем запобігання та кримінологічної характеристики схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, обґрунтовано низку нових положень і висновків, важливих для юридичної науки, а також діяльності правоохоронних органів.
Охарактеризовано стан наукового дослідження та методологію вивчення запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, проаналізовано кримінально-правову характеристику даного злочину, в тому числі особливості кваліфікації та вдосконалено його поняття. Окрему увагу приділено аналізу кримінального законодавства зарубіжних країн щодо відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, виявлено та проаналізовано особливості кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, визначено напрями вдосконалення кримінального законодавства України щодо запобігання та протидії таким протиправним діям.
Визначено поняття кримінологічної характеристики схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, як: сукупність достовірних відомостей про кількісно-якісні показники цих злочинів (структуру, динаміку, питому вагу в загальній структурі злочинності, географію, рівень латентності), детермінанти їх учинення, а також даних, що характеризують особу злочинця та жертву злочину (віктимологічні аспекти), встановлення яких необхідне для розробки та реалізації ефективних заходів запобігання таким протиправним діянням.
З’ясовано, що не дивлячись на суттєве зменшення за досліджуваний період (2015–2019 рр.) кількості виявлених кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зниження більше ніж удвічі (з 11,4 до 4,5 %) їх динаміки, питома вага схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів залишається відносно стабільною (0,2 %) у структурі наркозлочинності.
Характерною особливістю цих злочинів є те, що вони поширені як у місті (62,3 %), так і в сільській місцевості (37,7 %). Найбільш поширеним способом їх учинення є пропозиція (77,2 %), переконання (43 %), надання порад та умовляння (по 24 % відповідно). Злочини переважно вчиняються в денний час, у період із 13.00 до 20.00 год. (73,1 %), за місцем безпосереднього проживання злочинця (53,5 %) та в громадських місцях (28,1 %). Предметом досліджуваного злочину переважно був особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (71,1 %) та амфетамін (15,8 %); у 77,2 % випадків схиляння було поєднане з вчиненням іншого злочинного діяння (ст.ст. 125, 185, 186, 189, 190, 263, 301, 304, 307, 309, 311, 316, 317 КК України). Відносно неповнолітнього вчинено 28,1 % таких злочинів.
У ході дослідження сформульовано кримінологічний портрет особи, яка вчинила злочин, передбачений ст. 315 КК України, це – громадяни України (100 %); у більшості випадків – чоловіки (90,4 %), віком 26–35 рр. (63,2 %), неодружені (86,8 %), мають середню освіту (78,9 %), працездатні, але офіційно не працюють та не навчаються (92,1 %), значна частина яких (67,5 %) має або мала попередню судимість, у т. ч. – за вчинення злочинів у сфері незаконного наркообігу.
Розроблено типологію осіб, які вчинили схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, що враховує вид суспільно небезпечних дій, наркотичну залежність, глибину та стійкість злочинних проявів, мотиви злочинної діяльності. Так, до першого типу віднесено осіб, які не вживають наркотичні засоби, професійно беруть участь у незаконному обігу наркотиків (збувачі наркотиків, зацікавлені у розширенні ринку їх збуту та отриманні злочинного прибутку). Другий тип – це особи, які самі вживають наркотичні засоби, але не пов’язані з організованим незаконним наркообігом (мають наркотичну залежність або вживають наркотики епізодично, купують або виготовляють, зберігають наркотичні засоби без мети збуту для особистого використання). Зазвичай такі особи схиляють інших до вживання наркотичних засобів у «дружній» формі (пропозиція, надання поради тощо). Третій тип – особи, пов’язані з організованим незаконним наркообігом, які самі вживають наркотичні засоби чи інші психоактивні речовини. Такі особи схиляють інших до вживання наркотичних засобів чи інших психоактивних речовин з корисливих мотивів, зокрема, з метою отримання коштів для придбання наркотиків для особистого вживання.
Доведено, що детермінанти схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів взаємопов’язані як із загальними причинами та умовами злочинності, так і детермінантами злочинів у сфері незаконного наркообігу. Основними з них визначено: соціально-економічні (негативні процеси, що мають місце в економіці України, а також безробіття, соціальна незахищеність та збідніння значної частини населення; широкомасштабна корупція, послаблення соціального контролю у суспільстві, високий попит населення на наркотики тощо); політико-правові (безсистемне реформування законодавчої бази та правоохоронної системи, недостатньо науково обґрунтоване визначення пріоритетів антинаркотичної політики та її реалізації; недосконалість кримінально-правових норм щодо протидії злочинам, передбачених ст. 315 КК України та пов’язаних з ним протиправних діянь, відсутність у КПК України норми, яка б зобов’язувала слідчого, прокурора та суд виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, небажання більшості громадян звертатися до правоохоронних органів із заявами про вчинені злочини); організаційно-управлінські (недостатній рівень: кваліфікації працівників правоохоронних органів, їх методичного й матеріально-технічного забезпечення, взаємодії між правоохоронними органами у протидії незаконному обігу наркотиків тощо); морально-психологічні (зниження загального морально-етичного та культурного рівня у суспільстві; відсутність у молоді цілісної системи моральних пріоритетів і суспільних цінностей; негативна роль ЗМІ; слабка антинаркотична реклама; негативний вплив середовища тощо); медико-біологічні (наркотична залежність осіб, винних у вчиненні злочину, недосконалість методів і способів лікування та реабілітації наркозалежності; поширення «аптечної наркоманії» тощо).
Встановлено, що вдосконалення загальносоціальних засад державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів в Україні вимагає комплексного підходу у запобіганні злочинам цієї спрямованості, наркоманії та наркозалежності. З урахуванням рекомендацій міжнародно-правових актів, зокрема: щодо захисту прав людини і основоположних свобод, громадянських та політичних прав, протидії незаконному наркообігу тощо потребують розробки заходи щодо запобігання поширенню наркотичної субкультури, первинному вживанню наркотичних засобів та інших психоактивних речовин, широкого залучення інститутів громадянського суспільства та засобів масової інформації до антинаркотичного виховання громадян і, у першу чергу, дітей та молоді тощо. Основним завданням таких заходів є створення в Україні соціально-економічних умов, які будуть альтернативою незаконному вживанню наркотичних засобів та сприятимуть формуванню суспільства, в якому пропагується та підтримується здоровий спосіб життя, неприйнятне ставлення до наркоманії як асоціального явища тощо.
Удосконалено систему спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, яка є комплексом організаційних, соціальних, правових і медичних запобіжних заходів, що застосовуються залежно від особи та стадії (підготовки, замаху чи завершення протиправних дій) вчинення злочину, під час та після відбування покарання засудженими. Це заходи: соціально-економічного характеру, до яких, зокрема, відноситься реалізація комплексних програм з профілактики наркоманії та наркотизму у молодіжному середовищі, запобігання злочинам у сфері наркообігу, надання соціальної допомоги особам, які відбули покарання за вчинення таких злочинів та страждають на наркоманію, сприяння вирішенню їх соціально-побутових проблем тощо; культурно-виховного – проведення профілактичних бесід з такими особами та роз’яснення їм загроз, які спричиняє вживання психоактивних речовин, суспільної небезпеки наркозлочинів та міри покарання за їх учинення, надання консультативної допомоги в лікуванні наркозалежності; правового – підвищення ефективності запобіжного впливу застосування ст. 315 КК України, кримінально-правової норми, що передбачає звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) тощо; організаційно-управлінського – покращання кадрового, методичного та матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів і, у першу чергу, підрозділів Національної поліції України, посилення їх взаємодії з іншими суб’єктами запобігання таким злочинам, широке залучення громадськості до виявлення та запобігання цим злочинам, вдосконалення системи лікування наркозалежних, створення Інтернет-сайтів та телефону довіри для надання консультативної допомоги наркозалежним та особам, які потерпіли від схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів тощо.
Доведено, що віктимологічна профілактика схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів – це, насамперед, первинна профілактика вживання наркотиків. Запропоновано проведення з особами, які можуть стати жертвою злочину, бесід (про здоровий спосіб життя, шкоду та небезпеки вживання наркотичних засобів та інших психоактивних речовин), а також навчання таких осіб умінню протистояти спробам залучення їх до споживання психоактивних речовин (напрацювання практичних навичок щодо реагування на пропозицію вжити наркотичний засіб та негативного ставлення до наркотиків, правове виховання у закладах освіти з викладанням відповідних предметів тощо).
Визначені напрями організації взаємодії діяльності суб’єктів запобігання поширенню наркоманії, незаконному наркообігу, у тому числі й схилянню до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, зокрема, це: спільне запобігання відтоку наркотиків із законного (легального) обігу; зменшення шкоди від наслідків незаконного вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; додержанням антинаркотичного законодавства та удосконалення державного контролю за обігом наркотиків в Україні; проведення інформаційної роботи щодо: недопущення немедичного вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, схиляння до їх вживання та небезпеки, які несуть у собі психоактивні речовини; виявлення нових видів наркотиків та психоактивних речовин і прийняття оперативних рішень щодо доцільності здійснення заходів контролю за ними; визначення причин злочинів у сфері наркообігу та пов’язаних з ними правопорушень.
На основі результатів власного дослідження запропоновано зміни до ст. 315 КК України та чинного законодавства у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Description
Keywords
злочини у сфері обігу наркотичних засобів, схиляння до вживання наркотичних засобів, кримінологічна характеристика, загальносоціальні засади державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, запобігання злочинам, спеціально-кримінологічне запобігання, індивідуальне запобігання схилянню до вживання наркотичних засобів, віктимологічна профілактика, суб’єкти запобігання